Рішення

від 27.05.2022 по справі 203/2164/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2164/21

Провадження № 2/0203/162/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

04.06.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», в якій позивач просить суд:

-визнати незаконними та скасувати наказ філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 113 від 14.05.2021 про припинення трудового договору;

-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 18.05.2021;

-стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2021 року по день винесення рішення включно;

-стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн;

-стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.;

стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позові та у заявах по суті спору, додаткових поясненнях зазначила, що наказ філії «ВГМК» АТ «ОГХК» №113 від 14.05.2021 року про припинення трудового договору є незаконним, оскільки суперечить нормам КЗпП України.

Так, за твердженнями позивача, у філії «ВГМК» АТ «ОГХК» не відбулось змін в організації виробництва і праці, що могли призвести до зміни істотних умов її праці, а отже не могла йти мова про її звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» не було дотримано вимоги ч. 3 ст. 32 КЗпП України, не повідомлено позивача про зміну істотних умов праці. Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» не було дотримано вимог ч. 2 ст. 252 КЗпП України, не отримано згоду виборного профспілкового органу, членом якого є позивач, на зміну її істотних умов праці. Відповідач звільнив позивача через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, хоча позивач не відмовилась від продовження роботи, а навпаки надала свою згоду.

При цьому, в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України відповідач не повідомив позивача про майбутнє скорочення посади, яку вона займала, та не запропонував їй вакантні посади, що були на підприємстві, відповідно до штатного розпису, на які позивач могла претендувати. У філії «ВГМК» АТ «ОГХК» фактично відбулось скорочення посади, яку вона займала. Отже, звільнення позивача мало відбутися за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог ст. ст. 43, 44 КЗпП України, а не за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до положень КЗпП України, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ, поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, не погодившись з позовними вимогами надав суду відзив на позов та додаткові пояснення, в яких зазначив, що всі доводи позивача, викладені в позові є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки з 25.02.2021 року відповідачем було затверджено та введено в дію структуру управління філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». Доцільність запровадження відповідачем змін в організації виробництва і праці, а також право відповідача на запровадження таких змін не потребує доведення. Також, як зазначив відповідач, ним були дотримані усі вимоги чинного законодавства України щодо попередження позивача про зміну істотних умов праці: письмово попереджено та повідомлено профспілковий комітет, запропоновано позивачу роботу із змінами істотних умов праці, від чого вона відмовилась. Профспілковий комітет відмовив відповідачу у задоволенні його подання щодо зміни суттєвих умов праці позивача, проте у відповідача є питання щодо легітимності складу профкому. Також, відповідач зазначив, що позивач помилково вважає, що її посада була скорочена і вона підлягає процедурі звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а посилання позивача на ст. 49-2 КЗпП України є безпідставними. Сам факт скорочення чисельності та штату працівників філії - недоведений. Позивач протягом встановленого законодавством двомісячного терміну не виявляла згоди на продовження роботи на нових умовах.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті спору позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд відмовити у їх задоволенні, підстави звернення до суду із позовом сторона позивача пояснила суду таким чином, як про це зазначено вище. Також позивач додатково зазначила, що дійсно відбулась зміна істотних умов праці - зміна в організації виробництва і праці, а тому вона направила свою згоду на роботу за новими умовами праці. З 24.02.2021 року по 13.05.2021 року позивач перебувала у відрядженні у Центральному апараті управління, а після повернення з відрядження дізналась про наказ про звільнення.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив підстави заперечень проти позовних вимог таким чином, як про це зазначено вище та вказав, що не відбулося скорочення, зменшення заробітної плати, а відбулось переміщення з одного структурного підрозділу до іншого. Так, за твердженнями представника відповідача, у позивача відбулась зміна істотних умов праці, бо була змінена назва посади, зменшене навантаження, позивач мала б виконувати ту ж саму функцію, але в Центральному апараті. Також представник відповідача зазначив, що 23.03.2021 року позивач поштою направила дві протилежні заяви. Першу заяву відповідач отримав - 26.04.2021 року та вважав, що позивач відмовилась працювати за новими умовами праці. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також вимоги про стягнення судових витрат представник відповідача вважає безпідставними та недоведеними. Тому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, задоволено клопотання позивача та витребувані у відповідача письмові докази:

- у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700, код ЄДРПОУ 39389830): належним чином завірені копії: затверджену структуру управління філії «ВГМК» АТ «ОГХК», що діяла станом на 01.01.2021, а також всі зміни, які вносились до неї в 2021 році; документи, на підставі яких зі структури управління філії «ВГМК» АТ «ОГХК» було виключено посаду заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань; посадову інструкцію заступнику директора філії з правових, корпоративних та майнових питань;

- у Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (юридична адреса: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035, фактична адреса: вул. Жилянська, 35, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36716128): належним чином завірені копії: наказу АТ «ОГХК» №73-В від 22.02.2021 року «Про затвердження та введення в дію структури управління філії «ВГМК» АТ «ОГХК» з додатками до нього; наказ АТ «ОГХК» № 44 від 03.02.2021 року «Про затвердження змін до штатного розпису (центрального апарату) АТ «ОГХК» на 2021 рік» з додатками до нього; штатного розпис (центрального апарату) АТ «ОГХК» на 2021 рік, що діяв станом на 01.01.2021 року; посадову інструкцію менеджера (управителя) з майнових питань відділу майнових відносин, або зазначити причини неможливості їх надання.

Ухвалами суду від 27.09.2021 року, від 08.10.2021 року, 27.10.2021 року, 05.11.2021 року, 10.11.2021 року, 16.11.2021 року, 30.11.2021 року, 24.01.2022 року, 23.02.2022 року було задоволено клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та допущено його до участі у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.10.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про застосування до відповідача заходу процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом в цивільній справі; задоволено клопотання представника позивача про застосування до відповідача заходу процесуального примусу у виді штрафу в цивільній справі та застосовано до відповідача Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» заходи процесуального примусу у виді штрафу та стягнуто з відповідача Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в дохід Державного бюджету України штраф за невиконання процесуальних обов`язків у розмірі 681,00 грн; повторно направлено на адресу відповідача ухвалу суду від 11.06.2021 року для виконання.

У судове засідання, призначене на 27.05.2022 року, з`явилась позивач, представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Суд, заслухавши думку позивача, на підставі положень ст. 128, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Під час судового розгляду цивільної справи суд заслухав усні пояснення представників сторін по суті спору, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухав заключне слово позивача.

27.05.2022 року судом було проголошено вступну та резолютивну часини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2015 року позивач була переведена на посаду заступника директора філії з правових корпоративних та майнових питань управління комбінату Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на підставі наказу №481-11 від 30.10.2015 року.

24.02.2021 року позивач отримала повідомлення про зміну істотних умов праці.

23.04.2021 року позивач направила на адресу відповідача заяву від 23.04.2021 року, в якій повідомила про свою згоду на продовження роботи в нових умовах праці.

17.05.2021 року позивача було звільнено з посади заступника директора філії з правових корпоративних та майнових питань управління комбінату Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на підставі наказу №133 від 14.05.2021 року, у зв`язку з відмовою від проходження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до відомостей з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 01.07.2020 року зареєстрована керівником профспілкового комітету Первинної профспілки працівників об`єднаної гірничо-хімічної компанії, код ЄДРПОУ 43738077.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи зі тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації праці, і впровадженням передових методів, технологій тощо).

Відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КЗпП України, зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

За правовою позицією ВП ВС, викладеною у постанові від 16.01.2019 року, справа №582/1001/15-ц, зміна істотних умов праці вважається законною, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Hезаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (стаття 237-1 КЗпП України).

Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.

Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року, справа №908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, що містять інформацію щодо предмета доказування. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на аналіз викладених вище норм та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, звільнення позивача із займаної посади відбулось із порушенням встановленого КЗпП України порядку.

Так, суд бере до уваги те, що 24.02.2021 року позивач була у відрядженні, коли отримала повідомлення про зміну істотних умов праці, та є працівником філії «ВГМК» АТ «ОГХК». При цьому п. 6 ст. 36 КЗпП України вказує на таку підставу для звільнення як відмова від продовження роботи із зміною істотних умов праці. Водночас у встановлений законом строк позивач надала свою письмову згоду від 23.04.2021 року на продовження роботи за новими умовами, яку направила на адресу позивача. Натомість 14.05.2021 року відповідач прийняв спірний наказ №113 про припинення трудового договору з позивачем.

Суд враховує і те, що відповідач довів наявність змін в організації виробництва і праці, а позивач у судовому засіданні визнала той факт, що у спірному випадку дійсно мала місце зміна в організації виробництва і праці - істотних умов праці. При цьому у порушення вимог ч. 2 ст. 252 КЗпП України відповідач не отримав згоду виборного профспілкового органу, членом якого є позивач, на звільнення позивача у зв`язку з відмовою від роботи за новими умовами праці.

Тому суд дійшов висновку про порушення відповідачем порядку звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 113 від 14 травня 2021 року про припинення трудового договору, яким звільнено 17 травня 2021 року ОСОБА_1 з посади заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 18.05.2021 року, оскільки останнім днем роботи позивача вважається 17.05.2021 року.

Крім того, з огляду на поновлення позивача на роботі суд на підставі положень ст. 235 КЗпП України вирішує питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2021 року по 27.05.2021 року, тобто 261 робочий день (період вимушеного прогулу), а саме: 627402,24 грн (300,48 грн (середньогодинна заробітна плата) х 8 год. = 2403,84 грн - середньоденна заробітна плата; 2403,84 грн х 261 робочий день = 627402,24 грн).

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про наявністю підстав для відшкодування позивачу як незаконно звільненому працівнику відшкодування моральної шкоди. Оскільки факт незаконного звільнення сам по собі призвів до моральних страждань позивача, втрати нею нормальних життєвих зв`язків. Тим більше, що звільнення відбулось, коли позивач була у відрядженні, порушено її законне право на працю, а це призвело до вжиття нею додаткових зусиль для організації свого життя. Водночас суд, враховуючи принципи розумності та пропорційності, вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, а саме у розмірі 10000,00 грн, а у задоволенні іншої частини позовної вимоги - відмовити.

З приводу розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин 1 - 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 8 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз викладених вище норм ЦПК України вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. ст. 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 № 904/4507/18 (12-171гс19)).

Аналіз викладеного вище вказує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Суд бере до уваги те, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17, додаткова постанова Верховного Суду від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги вказані правові висновки Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece)).

Так, суд, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу (договір про правову допомогу, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанції, акти виконаних робіт), часткове задоволення позовних вимог та заперечення відповідача, вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 22400,00 грн (12000,00 грн + 5000,00 грн + 11000,00 грн = 28000,00 грн; 28000,00 грн х 10000,00 грн : 50000,00 грн = 5600,00 грн; 28000,00 - 5600,00 грн = 22400,00 грн), у задоволенні іншої частини вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема статтею 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Відповідно до частин 3, 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до пунктів 5, 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 181,60 грн (908,00 х 10000,00 грн : 50000,00 грн = 181,60 грн). Також суд, враховуючи, що позивач переплатила судовий збір за пов`язані позовні вимоги, щодо сплати за які вона звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 113 від 14 травня 2021 року про припинення трудового договору, яким звільнено 17 травня 2021 року ОСОБА_1 з посади заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань; поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 18 травня 2021 року; стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2021 року по 27 травня 2022 року включно у загальному розмірі 627402,24 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити; стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 181,60 грн; зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (квитанція про сплату від 01.06.2021 року № 58575 на суму 908,00 грн міститься в матеріалах цивільної справи № 203/2164/21); стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22400,00 грн, у задоволенні іншої частини вимог позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 57692,16 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 113 від 14 травня 2021 року про припинення трудового договору, яким звільнено 17 травня 2021 року ОСОБА_1 з посади заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 18 травня 2021 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (юридична адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035; фактична адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, 35, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (адреса місцезнаходження філії: вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; код ЄДРПОУ 39389830) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2021 року по 27 травня 2022 року включно у загальному розмірі 627402,24 грн (шістсот двадцять сім тисяч чотириста дві гривні 24 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (юридична адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035; фактична адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, 35, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (адреса місцезнаходження філії: вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; код ЄДРПОУ 39389830) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (юридична адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035; фактична адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, 35, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (адреса місцезнаходження філії: вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; код ЄДРПОУ 39389830) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 181,60 грн (сто вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) (квитанція про сплату від 01.06.2021 року № 58575 на суму 908,00 грн міститься в матеріалах цивільної справи № 203/2164/21).

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (юридична адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035; фактична адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, 35, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (адреса місцезнаходження філії: вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; код ЄДРПОУ 39389830) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22400,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 57692,16 грн (п`ятдесят сім тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 16 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 01.06.2022 року.

Суддя Ф.М. Ханієва