Постанова

від 27.09.2023 по справі 203/2164/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6464/23 Справа № 203/2164/21 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», в якій позивач просить суд:

-визнати незаконними та скасувати наказ філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 113 від 14.05.2021 про припинення трудового договору;

-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 18.05.2021;

-стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2021 року по день винесення рішення включно;

-стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн;

-стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн.;

стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позові та у заявах по суті спору, додаткових поясненнях зазначила, що наказ філії «ВГМК» АТ «ОГХК» №113 від 14.05.2021 року про припинення трудового договору є незаконним, оскільки суперечить нормам КЗпП України.

Так, за твердженнями позивача, у філії «ВГМК» АТ «ОГХК» не відбулось змін в організації виробництва і праці, що могли призвести до зміни істотних умов її праці, а отже не могла йти мова про її звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» не було дотримано вимоги ч. 3 ст. 32 КЗпП України, не повідомлено позивача про зміну істотних умов праці. Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» не було дотримано вимог ч. 2 ст. 252 КЗпП України, не отримано згоду виборного профспілкового органу, членом якого є позивач, на зміну її істотних умов праці. Відповідач звільнив позивача через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, хоча позивач не відмовилась від продовження роботи, а навпаки надала свою згоду.

При цьому, в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України відповідач не повідомив позивача про майбутнє скорочення посади, яку вона займала, та не запропонував їй вакантні посади, що були на підприємстві, відповідно до штатного розпису, на які позивач могла претендувати. У філії «ВГМК» АТ «ОГХК» фактично відбулось скорочення посади, яку вона займала. Отже, звільнення позивача мало відбутися за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог ст. ст. 43, 44 КЗпП України, а не за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до положень КЗпП України, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ, поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (том 1 а.с.1-12).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 113 від 14 травня 2021 року про припинення трудового договору, яким звільнено 17 травня 2021 року ОСОБА_1 з посади заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 18 травня 2021 року.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2021 року по 27 травня 2022 року включно у загальному розмірі 627 402,24 грн (шістсот двадцять сім тисяч чотириста дві гривні 24 копійок).

Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 181,60 грн (сто вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) (квитанція про сплату від 01.06.2021 року № 58575 на суму 908,00 грн міститься в матеріалах цивільної справи № 203/2164/21).

Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22400,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 57 692,16 грн (п`ятдесят сім тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 16 копійок) (том 2 а.с.186-192).

Не погодившись із рішенням суду, АТ «Об`єднанагірничо-хімічнакомпанія» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявляє вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позові.

В порядку ст. 360 ЦПК України від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ ОГХК , в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вирішити питання судових витрат на правову допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати у розмірі 6000грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено, що 01.11.2015 року позивач була переведена на посаду заступника директора філії з правових корпоративних та майнових питань управління комбінату Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на підставі наказу №481-11 від 30.10.2015 року.

24.02.2021 року позивач отримала повідомлення про зміну істотних умов праці.

24.02.2021 року позивач була у відрядженні, коли отримала повідомлення про зміну істотних умов праці, та є працівником філії «ВГМК» АТ «ОГХК».

23.04.2021 року позивач направила на адресу відповідача заяву від 23.04.2021 року, в якій повідомила про свою згоду на продовження роботи в нових умовах праці.

17.05.2021 року позивача було звільнено з посади заступника директора філії з правових корпоративних та майнових питань управління комбінату Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на підставі наказу №133 від 14.05.2021 року, у зв`язку з відмовою від проходження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до відомостей з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 01.07.2020 року зареєстрована керівником профспілкового комітету Первинної профспілки працівників об`єднаної гірничо-хімічної компанії, код ЄДРПОУ 43738077.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із порушення відповідачем порядку звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, з огляду на поновлення позивача на роботі суд на підставі положень ст. 235 КЗпП України вирішив питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2021 року по 27.05.2022 року, тобто 261 робочий день (період вимушеного прогулу), а саме: 627402,24 грн. А також враховуючи принципи розумності та пропорційності, вважав за необхідне частково задовольнити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, а саме у розмірі 10000,00 грн, а у задоволенні іншої частини позовної вимоги відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи зі тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації праці, і впровадженням передових методів, технологій тощо).

Відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КЗпП України, зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

За правовою позицією ВП ВС, викладеною у постанові від 16.01.2019 року, справа №582/1001/15-ц, зміна істотних умов праці вважається законною, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Hезаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (стаття 237-1 КЗпП України).

Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.

Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року, справа №908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, що містять інформацію щодо предмета доказування. Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно доп.2,п.4ч.1ст.430ЦПК України,суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на аналіз викладених вище норм та встановлених обставин справи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулось із порушенням встановленого КЗпП України порядку, а тому вимоги позову підлягають задоволенню.

Так, суд правомірно взяв до уваги те, що 24.02.2021 року позивач була у відрядженні, коли отримала повідомлення про зміну істотних умов праці, та є працівником філії «ВГМК» АТ «ОГХК». При цьому п. 6 ст. 36 КЗпП України вказує на таку підставу для звільнення як відмова від продовження роботи із зміною істотних умов праці. Водночас у встановлений законом строк позивач надала свою письмову згоду від 23.04.2021 року на продовження роботи за новими умовами, яку направила на адресу позивача. Натомість 14.05.2021 року відповідач прийняв спірний наказ №113 про припинення трудового договору з позивачем.

Доводи апеляційної скарги щодо фальсифікації доказів, а саме не направлення позивачкою вказаної письмової згоди від 23.04.2021 року на продовження роботи за новими умовами на адресу відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки наявні в матеріалах справи відомості свідчать про доведеність позиції позивача. Позивач окрім повідомлення відповідача поштою про свій намір на продовження роботи, скористався також елеронними засобами зв`язку (том 1 а.с.25).

Суд 1 інстанції врахував і те, що відповідач довів наявність змін в організації виробництва і праці, а позивач у судовому засіданні визнала той факт, що у спірному випадку дійсно мала місце зміна в організації виробництва і праці істотних умов праці. При цьому у порушення вимог ч. 2 ст. 252 КЗпП України відповідач не отримав згоду виборного профспілкового органу, членом якого є позивач, на звільнення позивача у зв`язку з відмовою від роботи за новими умовами праці.

Доводи апеляційної скарги щодо легітимності складу виборного органу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі питання в рамках даної справи не вирішуються.

Суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем порядку звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та правильно визнав протиправним та скасував наказ філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» № 113 від 14 травня 2021 року про припинення трудового договору, яким звільнено 17 травня 2021 року ОСОБА_1 з посади заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 18.05.2021 року, оскільки останнім днем роботи позивача вважається 17.05.2021 року.

З огляду на поновлення позивача на роботі суд на підставі положень ст. 235 КЗпП України вирішує питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2021 року по 27.05.2022 року, тобто 261 робочий день (період вимушеного прогулу), а саме: 627402,24 грн (300,48 грн (середньогодинна заробітна плата) х 8 год. = 2403,84 грн середньоденна заробітна плата; 2403,84 грн х 261 робочий день = 627402,24 грн).

Заперечень щодо розрахунку апелянтом не наводилось.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спричинення позивачу моральних страждань, спростовується фактом її незаконного звільнення, що само по собі призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків. Тим більше, що звільнення відбулось, коли позивач була у відрядженні, порушено її законне право на працю, а це призвело до вжиття нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Клопотання представника позивача про стягнення з АТ ОГХК на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, підлягає частковому задоволенню.

Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача договір про надання правової допомоги від 27.07.2023 та додаток до договору про узгодження між клієнтом та адвокатом вартості юридичних послуг.

Із наданого Акту приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2023, суд встановив, що адвокатом Скалецьким В.А. надані ОСОБА_1 такі послуги: вивчення та юридичний аналіз матеріалів цивільної справи, ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу вартість чого складає 6000 грн.

Судом враховано, що правова позиція позивача, зазначена у відзиві на апеляційну скаргу, в судах першої та апеляційної інстанцій не змінювалась, тому не підтверджується існування об`єктивної та нагальної необхідності для адвоката Скалецького В.А. вивчати додаткові джерела права, оскільки останній не міг бути необізнаним про законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та інші обставини, тобто підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача не було надано суду апеляційної інстанції докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка, на думку колегії суддів, не є занадто складною), колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню відповідачем, у сумі 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» - залишити беззадоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (юридична адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035; фактична адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, 35, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (адреса місцезнаходження філії: вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; код ЄДРПОУ 39389830) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: