Постанова

від 15.05.2023 по справі 302/1327/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/1327/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 травня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

з участю секретаря Гусоньки З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2022 року (головуючий суддя Кривка В.П.) у справі № 302/1327/21 за позовом ОСОБА_1 до Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина Міжгірської селищної ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом директора Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина № 94-К від 05.11.2021 ОСОБА_1 , вчителя німецької мови Міжгірського ЗЗСО I-III ступенів, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Роботодавець при прийнятті наказу керувався ст.46 КЗпП України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 та п.41-6 Постанови КМУ № 1236.

Підставою для видачі наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 29.10.2021 № 128; акт від 29.10.2021 про відмову у підписі про ознайомлення ОСОБА_1 .

Позивачка вважає цей наказ незаконним, таким, що суперечить ст. 19, 22, 28 Конституції України, ст. 46 КЗпП. Вказувала, що вакцинація від COVID-19 є добровільною, обов`язковість щеплень від COVID-19 законом не встановлена, а відсторонення за відмову вакцинуватися законодавством не передбачено. У зв`язку з цим її відсторонення є незаконним.

Зазначала, що згідно з довідкою роботодавця від 17.11.2021 заробітна плата за вересень-жовтень місяці 2021 року становила 41236,98 грн, а середньомісячна заробітна плата складала 20618,49 грн. Оскільки роботодавець без законних підстав відсторонив працівника від роботи без збереження заробітної плати, тому вказувала, що на її користь підлягає стягненню заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по день фактичного поновлення на роботі.

Посилаючись на дані обставини просила:

1) визнати незаконним та скасувати наказ № 94-К від 05.11.2021 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 по день фактичного поновлення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду від 24 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На таке рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Вважаючи, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Посилається на те, що відсторонення працівника з підстав відмови від вакцинації проти COVID-19 є незаконним. У передбаченому ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» переліку хвороб щодо яких встановлено обов`язковість профілактичних щеплень відсутнє таке інфекційне захворювання як COVID-19. Обов`язковість щеплень від COVID-19 законом не встановлена, а відсторонення за відмову вакцинуватися від COVID-19 законодавством не передбачено. Суд залишив поза увагою висновок Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 755/6458/15-ц щодо вичерпного переліку випадків відсторонення працівника від роботи.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09.03.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою апеляційного суду від 15.04.2022 відкрито апеляційне провадження, а ухвалою цього ж суду від 18.05.2022 справу призначено до розгляду.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27.09.2022 зупинено провадження у даній справі № 302/1327/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом судового рішення у справі № 672/1292/21 або справи №682/2645/21, або справи №130/3548/21.

Ухвалою апеляційного суду від 13.03.2023 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.05.2023.

Позиція інших учасників справи

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Однак від Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина надійшла заява, у якій відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Також відповідач просив розглянути справу без його участі.

Позивач в судове засідання також не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді вчителя німецької мови Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина (а.с.4,7-8).

Наказом директора Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина № 94-К від 05.11.2021 ОСОБА_1 , вчителя німецької мови Міжгірського ЗЗСО I-III ступенів, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.4).

Роботодавець при прийнятті наказу керувався ст.46 КЗпП України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 та п.41-6 Постанови Кабінеті Міністрів України № 1236.

Підставою для видачі наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 29.10.2021 № 128; акт від 29.10.2021 про відмову у підписі про ознайомлення ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

03.02.2020 Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження № 93-р «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України в межах усієї території України встановив карантин на період з 12 березня до 03 квітня 2020 року, та в подальшому у вказану постанову неодноразово вносились зміни зокрема, постанова викладалась у новій редакції та продовжувалась дія карантину, в тому числі, і у 2023 році.

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», крім продовження на всій території України дії карантину, встановленого Постановою КМУ № 211, було передбачено низку обмежень.

Постановою Пленуму Верховного Суду від 29 травня 2020 року № 7 Верховний Суд звернувся з конституційним поданням до Конституційного Суду України щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови КМУ № 392; пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою КМУ № 392; частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 (далі - Рішення КСУ № 10-р/2020) у справі № 1-14/2020 за вказаним конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України вищезазначених норм права закрито конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови КМУ № 392; пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою КМУ № 392 на підставі пункту 5 статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України» (пункт З резолютивної частини Рішення КСУ № 10-р/2020).

В мотивувальній частині Рішення КСУ № 10-р/2020 зазначено, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України» (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення КСУ № 10-р/2020).

Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. У наказі було передбачено, що він набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування. Вказаний наказ набрав чинності 08.11.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, який набрав чинності 08.11.2021, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою КМУ від 26.03.2022 №372 внесено зміни до постанови КМУ №1236, зокрема п. 41-6 постанови №1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Таким чином, після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку №2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення особи в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика ПалатаВерховного Судузауважила,що положенняабзацу шостогочастини першоїстатті 7Закону №4004-XIIта Інструкції№ 66не охоплюютьпорядок відстороненнявід роботиу зв`язкуз відмовоючи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Встановлено, що позивач відноситься до категорії працівників, які підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

В той же час, право на вирішення питання щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 (винесення відповідного наказу) не могло виникнути раніше 08 листопада 2021 року - дня набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Оспорюваний наказ про відсторонення позивача від роботи винесено на підставі, зокрема, пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096, наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, які станом на дату винесення наказу 05 листопада 2021 року не набрали чинності.

Дія нормативно-правового акта в часі це його здатність створювати юридичні наслідки в певних часових межах. Вона передбачає розгляд моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, напрямів його дії в часі, підстав для тимчасового зупинення й остаточної втрати чинності нормативно-правовим актом.

Таким чином, відповідач керувався нормативним актом, який не набрав чинності, а отже, ще не діяв.

Законодавство при регулюванні питання обов`язкового щеплення від COVID-19 не виключає працю невакцинованих працівників, оскільки передбачає можливість виконання роботи працівником, який має протипоказання до вакцинації, тому висновок відповідача про обов`язок керівників відсторонити від роботи саме з 08 листопада 2021 року усіх працівників, які не мають щеплення або довідки про протипоказання, є передчасним.

При цьому, Міністерство охорони здоров`я не встановлювало для відповідача таких строків, а за приписами законодавства усі нормативні акти підлягають виконанню не раніше дня набрання ними чинності, тому для працівників закладів загальної середньої освіти, щонайменше, з 08 листопада 2021 року могла бути розпочата процедура роз`яснення, проведення медичного огляду та отримання в розумний строк необхідних підтверджуючих документів щодо щеплення.

Відповідні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 159/7402/21 (провадження № 61-7176св22).

Судова колегія зауважує, що застосування приписів законодавства України не має призводити до незаконного та непропорційного втручання у права учасників цивільних, зокрема трудових, правовідносин.

В даній справі наказ про відсторонення позивача від роботи було видано 05 листопада 2021 року тобто раніше набрання чинності наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів не дає оцінки виконуваних позивачем трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в частині першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 08.11.2021 з дня відсторонення від роботи позивача, їй було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов і в частині стягнення у зв`язку з цим, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Однак визначення до стягнення на користь позивача конкретної суми середнього заробітку за час незаконного відсторонення по справі є неможливим з огляду на таке.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами, відтак, відсторонені працівники були допущені до роботи.

Судом першої інстанції рішення було ухвалено до введення воєнного стану в Україні, і в розпорядженні апеляційного суду відсутня інформація про те, з якої дати позивач допущена до роботи.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із Міжгірським закладом загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина Міжгірської селищної ради і саме на цей заклад як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату. Відповідні позиції викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 733/1093/21, від 22.02.2023 у справі № 672/1292/21, від 01.03.2023 у справі № 607/20853/21.

У зв`язку із цим, колегія суддів вважає, що оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 05.11.2021 №94-К про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина провести нарахування і виплату позивачу середнього заробітку з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допуску до роботи, розрахунок якої має бути здійснено відповідачем у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Тому, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 6 статті 141 ЦПК України

За результатами апеляційного перегляду даної справи апеляційну скаргу позивачки було задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

З урахуванням того, що при подачі позовної заяви позивачкою не було сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1816,00 грн та на противагу сплачено такий за подання апеляційної скарги у розмірі 2724,00 грн, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1816,00 грн. в дохід держави, та, відповідно, за подання апеляційної скарги у розмірі 2724 грн на користь позивачки.

Керуючись ст.368, п. 2 ч. 1 ст.374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст.381,382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина Міжгірської селищноїради від 05 листопада 2021 року № 94-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ».

Зобов`язати Міжгірський заклад загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина Міжгірської селищної ради (код ЄДРПОУ 33614718, 90000, вул. Гагаріна, 30, смт. Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 по день фактичного допуску до роботи.

Стягнути з Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина Міжгірської селищної ради (код ЄДРПОУ 33614718, 90000, вул. Гагаріна, 30, смт. Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область) в дохід держави судовий збір за розглядсправи усуді першоїінстанції в сумі 1816,00 грн за наступними реквізитами: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу -судовий збір стягнутий з Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина на користь держави, за рішенням №302/1327/21.

Стягнути з Міжгірського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів імені Августина Волошина Міжгірської селищної ради (код ЄДРПОУ 33614718, 90000, вул. Гагаріна, 30, смт. Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2724 грн у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2023 року.

Головуюча: Судді: