Рішення

від 14.04.2023 по справі 911/2501/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/2501/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Смоляк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління №1 (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 17, код ЄДРПОУ 41983949)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Олега Оникієнка, будинок 2/1, код ЄДРПОУ 39810010)

про стягнення 635294,87 грн,

за участю представників:

позивача: Чубар Сергій Васильович;

відповідача: Сіроштан Олена Олександрівна,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» про стягнення 635 294,87 грн.

Ухвалою від 14.12.2022 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

До суду 26.01.2023 надійшли заперечення відповідача проти розгляду у порядку спрощеного позовного провадження справи. Заявник вказав, що з поданих позивачем документів та за відсутності документів, що підтверджують склад і обсяг замовлених генпідрядником послуг (робіт), неможливо однозначно встановити обсяг наданих (виконаних) послуг (робіт) в межах договору субпідряду та загальну їх вартість, що підлягає сплаті відповідачем. Відповідач також вважав, що для підтвердження чи спростування обсягів замовлених відповідачем та виконаних позивачем робіт за договором субпідряду необхідно призначити будівельно-технічну експертизу, що відповідно до статей 99 та 182 ГПК України можливо зробити лише у випадку розгляду справи у загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 01.02.2023 прийнято заперечення відповідача. Суд перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого судового засідання на 20.02.2023 на 16:30.

Між тим, до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 23.01.2023.

У судовому засіданні 20.02.2023, яке відбулось за участю представників позивача та відповідача, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення експертизи, враховуючи те, що печатки стоять на всіх наявних у справі актах, а доказів того, що печатка була втрачена підприємством суду не надано. Така експертиза оцінюється судом, як намір затягнути процес.

Також, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд частково задовольнив останнє та зобов`язав відповідача до наступного судового засідання надати: довідку Товариства з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп щодо того, чи було включено до власного податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшено таким чином податкові зобов`язання з податку на додану вартість суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних:

- №7 від 20.08.2021 р., яка зареєстрована 13.09.2021 р. за №9261867130;

- №9 від 20.08.2021 р., яка зареєстрована 13.09.2021 р. за №9261951205;

- №2 від 09.09.2021 р., яка зареєстрована 29.09.2021 р. за №9284683560;

- №3 від 09.09.2021 р., яка зареєстрована 30.09.2021 р. за №9284758482;

- №76 від 27.10.2021 р., яка зареєстрована 13.11.2021 р. за №9344626179;

- №31 від 25.11.2021 р., яка зареєстрована 16.12.2021 р. за №9384492084.

В решті клопотання позивача судом відмовлено. Підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 27.03.2023 на 16:00.

На виконання ухвали суду 21.03.2023 відповідачем було подано заяву від 20.03.2023 про долучення доказів.

В судовому засіданні 27.03.2023 були присутні представники позивача та відповідача. Суд в порядку ст. 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні на стадії судових дебатів до 14.04.2023 на 14:30.

У засіданні 14.04.2023 суд, заслухавши заключні виступи представників сторін, прийняв рішення у справі.

Зміст позовних вимог, позиції сторін

Між ТОВ «ДС Пром Груп» (що виступає в ролі генпідрядника) та ТОВ «ШРБУ №1» (виступає в ролі субпідрядника) було укладений договір субпідряду № 41 від 05.05.2021. За умовами цього договору генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик або з залученням субпідрядних організацій надати послугу згідно технічного завдання. Генпідрядник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів від замовника Державного підприємства «Агентство місцевих автомобільних доріг».

Пунктом 1.5 договору на генпідрядника покладено обов`язок прийняти надані послуги та оплатити їх після надходження грошових коштів від замовника.

Пункт 3.1 договору субпідряду визначає, що ціна цього договору визначатиметься сумою наданих послуг, які підтверджуються підписаними сторонами актами прийняття виконаних робіт (форма № КБ-2в) відповідно до переліку та обсягів послуг в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генпідрядника. Вартість послуг визначається, як фактична вартість наданих субпідрядником та прийнятих генпідрядником послуг в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генпідрядника.

Розділом 4 договору (права та зобов`язання сторін) узгоджено, зокрема, наступні умови:

субпідрядник має право одержувати плату за виконані та здані обсяги наданих послуг, у розмірах та у строки визначені цим договором (пункт 4.2.1);

генпідрядник зобов`язаний прийняти надані субпідрядником та підтверджені генпідрядником послуги (пункт 4.3.1); генпідрядник зобов`язаний оплатити субпідряднику послуги передбачені договором у відповідності з розрахунками в розмірах і в термін згідно його умов (пункт 4.3.2).

Пунктом 8.1 визначено, що генпідрядник, в межах отриманого фінансування від замовника, здійснює розрахунки за надані послуги з субпідрядником протягом десяти календарних днів на підставі акту приймання виконаних робіт (форма КБ №-2в) та довідки про вартість виконаних послуг (робіт) (форма № КБ-3) складених у відповідності з положенням чинних стандартів ціноутворення та підписаних уповноваженими представниками сторін.

Сторони пунктом 8.2 визначили, що терміни оплати за надані послуги у разі затримки фінансування від замовника не з вини генпідрядника, можуть бути перенесені. Відповідно до пункту 8.3 генпідрядник може здійснювати подекадно проміжні платежі за фактично надані послуги межах наявних фінансових ресурсів, які надійшли від замовника.

Пунктом 8.4 договору закріплено: у разі зміни фінансування від замовника, генпідрядник письмово повідомляє про це субпідрядника, який зобов`язаний негайно призупинити, уповільнити чи прискорити роботи, в залежності від змін, з моменту отримання повідомлення.

Позивач, звертаючись з позовом наполягав на тому, що ним були надані послуги за договором у повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт починаючи з серпня 2021 і закінчуючи листопадом 2021 року на загальну суму 1444819,20 грн. Однак, за словами позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо оплати і сплатив позивачу кошти лише частково у розмірі 944819,20 грн на підтвердження чого подано виписки по банківському рахунку.

Отож, позивач, за порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань нараховує ТОВ «ДС Пром Груп» 500000,00 грн основної заборгованості та три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 31.08.2021 по 04.11.2022.

Вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 25 від 03.10.2022, вимагаючи в термін семи календарних днів з моменту отримання претензії оплатити суму основного боргу у розмірі 500000,00 грн, 3% річних та інфляційні нарахування. Відповідно до наданої позивачем копії рекомендованого повідомлення № 0212114152843 ТОВ "ДС Пром Груп" отримало 13.10.2022 рекомендований лист.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнав позовних вимог, просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету позову.

Передусім відповідач послався на положення пункту 8.2 і зазначаючи, що обов`язок щодо оплати позивачу вартості виконаних робіт у відповідача виникає з моменту та по мірі надходження грошових коштів від замовника за договором підряду.

Відповідач звертав увагу суду, що за договором підряду № 20/21, копія якого долучена до відзиву, у розділі реквізити сторін зазначений рахунок на який замовник сплачує кошти ТОВ «ДС Пром Груп» НОМЕР_1 , відкритий в АТ АБ «Укргазбанк». Відповідачем також подано до суду банківську виписку з наведеного рахунку за період з 01.08.2021 по 23.01.2023, вказуючи, що товариство не отримувало коштів від ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» на виконання договору підряду № 20/21 від 18.02.2021. Тож, за переконанням відповідача, строк оплати за договором субпідряду є таким, що не настав.

Також ТОВ «ДС Пром Груп» зазначав, що додані позивачем до позовної заяви акти приймання виконаних будівельних робіт: б/н за серпень 2021 від 20.08.2021 на загальну суму 1 075942,80 грн., б/н за (невизначений місяць) 2021 від 20.08.2021 на загальну суму 1078032,00 грн.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати: за серпень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 467 221,20 грн. з ПДВ, за серпень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 495 207,60 грн. з ПДВ, з боку генпідрядника містять підпис особи, яку неможливо ідентифікувати (не зазначено ані посади, ані прізвища особи, яка підписала такі документи).

У відзиві також вказано: додані позивачем до позовної заяви акти приймання виконаних будівельних робіт: б/н за вересень 2021 від 09.09.2021 на загальну суму 27176,40 грн., б/н за вересень 2021 від 09.09.2021 на загальну суму 461 852,40 грн., б/н за (невизначений місяць) 2021 від 27.10.2021 на загальну суму 488 623,20 грн., б/н за листопад 2021 на загальну суму 168 447,60 грн.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати: за вересень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 10 555,20 грн. з ПДВ, за вересень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 201 357,60 грн. з ПДВ, за жовтень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 193960,80 грн. з ПДВ, за листопад 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 76516,80 грн. з ПДВ, в графі «Генпідрядник» містять підпис Гончарука В.В. без зазначення посади та без посилання на документ, згідно якого зазначеній особі було надано повноваження на підписання первинних документів.

Наведені докази, за переконанням сторони відповідача, є недопустимими та мають оцінюватися судом критично. Окрім цього відповідач переконаний, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем замовлялися послуги (роботи) в заявленому позивачем обсязі.

Висновки господарського суду

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Суд, розглянувши детально наявні у матеріалах справи документи та додатки, прийнявши до уваги позиції, що висвітлені у заявах по суті справи, оцінивши надані докази у відповідності до чинних положень закону та актуальної судової практики, розглянувши всі аргументи учасників справи, вважає за необхідне вказати наступне.

Беручи до уваги посилання відповідача на те, що наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт є недопустимими, мають оцінюватися критично суд зауважує, що наведені акти приймання виконаних будівельних робіт підписані та скріплені печатками відповідача.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не подано до суду доказів втрати печатки товариства, доказів вжиття дій щодо виявленої обставини підробки документів, самовільного вчинення працівником товариства чи сторонньою особою підписання документів. Отож, вбачається, що акти завірені печаткою відповідача, відтак, особа яка їх підписала та завірила печаткою була уповноважена на вчинення юридично значимих дій щодо прийняття робіт.

Факт часткової оплати за вказаними актами підтверджує визнання відповідачем дій щодо підписання вказаних актів та прийняття виконаних робіт. Доказів того, що проведені за договором розрахунки стосуються інших актів виконаних робіт, що підписувались не Гончаруком В.В. відповідачем також не надано.

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В той же час, беручи до уваги умови договору, суд зауважує, що факт відсутності фінансування замовником не впливає на обов`язок генпідрядника оплатити прийняті від субпідрядника роботи, позаяк, жодних доказів того, що генпідрядник, як це передбачено пунктом 8.4 договору, повідомляв позивача про вказані обставини відповідачем не надано, а відтак факт виникнення заборгованості перед субпідрядником безпосередньо пов`язаний із бездіяльністю підрядника.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчиняв дії з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором субпідряду шляхом вчинення дій щодо отримання фінансування відповідних видатків за договором підряду від замовника.

Як вже зазначалось вище суд, за клопотанням позивача витребовував у відповідача довідку щодо того чи було включено до власного податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшено таким чином податкові зобов`язання з податку на додану вартість суму податку на додану вартість на підставі відповідних податкових накладних.

Відповідачем подано до суду відповідну довідку від 13.03.2023 за підписом директора ТОВ «ДС Пром Груп», де вказано, що товариством не була включена до податкового кредиту з податку на додану вартість сума податку на додану вартість власного та таким чином не зменшувались податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму податкового кредиту на підставі запитуваних судом податкових накладних. Разом з тим, представником відповідача долучено до матеріалів справи уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлень самостійно виявлених помилок за вересень 2021 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року сформовані в лютому 2023 року.

Представник відповідача надавав пояснення, зокрема вказав, що запитувані судом видаткові накладні були зареєстровані внаслідок помилки бухгалтера відповідача без перевірки обсягів наданих послуг. Про таку помилку у веденні бухгалтерського обліку відповідачу стало відомо після відкриття провадження у даній справі під час підготовки процесуальних документів. З огляду на що відповідачем і було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Дослідивши вказані обставини, суд оцінює критично такі дії відповідача, оскільки вони були вчинені вже після витребування судом відповідної інформації. Тож, коригування податкових відомостей щодо віднесення до податкового кредиту операцій за спірними правовідносинами відбулось вже на стадії розгляду справи в суді, після витребування відповідних відомостей, що напряму вказує на намагання відповідача у будь-який спосіб ухилитися від виконання грошового зобов`язання за договором.

Судом приймається, як обставина підтвердження заборгованості за договором, наданий позивачем до відповіді на відзив акт звірки взаєморозрахунків за період з січня по грудень 2021 року.

Як вбачається з тлумачення судом пункту 8.1 договору субпідряду, оплата мала бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів приймання передачі робіт та довідок про вартість робіт.

Отож, суд констатує порушення відповідачем обов`язків, що визначені укладеним між сторонами договором та випливають зі спеціальних норм національного законодавства. В той же час, згідно з поданим позивачем розрахунком основного боргу, він становить 500000,00 грн. Однак, суд вказує на те, що згідно наявних у матеріалах справи документів вбачається, що сума боргу перевищує суму, що заявлена позивачем.

В той же час суд не має обґрунтованих підстав вважати недостовірною обставину погашення заборгованості відповідачем у більшому об`ємі, ніж це вбачається з відповідних платіжних документів.

Згідно абзацу 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином в дотримання цих основоположних конституційних принципів, суд діє лише в межах наданих повноважень.

Таким чином, з огляду на необхідність розгляду судом позову в межах заявлених обсягів, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення основного боргу у заявленому до стягнення обсязі у розмірі 500000,00 грн.

Окрім основного боргу у 500000,00 грн позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15653,94 грн та інфляційне збільшення у розмірі 119640,93 грн за загальний період наявності заборгованості з 31.08.2021 по 04.11.2022.

Розглядаючи вимоги про стягнення відсотків річних та втрат від інфляції, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахувань інфляційних та відсотків річних окремо за актами виконаних робіт від 20.08.2021, 09.09.2021, 27.10.2021, 25.11.2021 та довідками про вартість робіт за ці ж дати, суд встановив, що розмір інфляційних втрат, що нараховані позивачем відповідають заявленому до стягнення розміру у 119640,93 грн, в той час, як три відсотки річних, які підлягають стягненню за заявлений період становлять 15636,53 грн. Тож позов підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Олега Оникієнка, будинок 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління №1 (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 17, код ЄДРПОУ 41983949) 500 000 грн основного боргу, 15636,53 грн 3% річних, 119640,93 грн втрат від інфляції та 9529,16 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз