Постанова

від 26.10.2023 по справі 911/2501/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. Справа№ 911/2501/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП"

на рішення Господарського суду Київської області

від 14.04.2023 (повний текст складено та підписано 24.05.2023)

у справі №911/2501/22 (суддя А.Ф. Черногуз)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління №1

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп

про стягнення 635294,87 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" про стягнення 635 294,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором субпідряду № 41 від 05.05.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДС Пром Груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління №1 500 000 грн основного боргу, 15636,53 грн 3% річних, 119640,93 грн втрат від інфляції та 9529,16 грн витрат зі сплати судового збору.

Судове рішення мотивовано порушенням відповідачем обов`язків, що визначені укладеним між сторонами договором субпідряду № 41 від 05.05.2021 та випливають зі спеціальних норм національного законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає принципу справедливого та неупередженого розгляду справ. При цьому скаржник зазначив, що подані позивачем акти виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат мають всі ознаки недопустимих доказів, оскільки підписані неуповноваженою особою з боку генпідрядника. Також апелянт зазначив, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження обсягів замовлених відповідачем та виконаних позивачем робіт (наданих послуг).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 у справі №911/2501/22, та призначено судове засідання на 21.09.2023.

Позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечено доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі.

Розгляд справи відкладався.

В судове засідання 26.10.2023 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 скасувати.

Представник позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ДС Пром Груп" (відповідач, генпідрядник) та ТОВ "ШРБУ №1" (позивач, субпідрядник) було укладений договір субпідряду № 41 від 05.05.2021, за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик або з залученням субпідрядних організацій надати послугу згідно технічного завдання. Генпідрядник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів від замовника Державного підприємства "Агентство місцевих автомобільних доріг".

Пунктом 1.5 договору на генпідрядника покладено обов`язок прийняти надані послуги та оплатити їх після надходження грошових коштів від замовника.

Пункт 3.1 договору субпідряду визначає, що ціна цього договору визначатиметься сумою наданих послуг, які підтверджуються підписаними сторонами актами прийняття виконаних робіт (форма № КБ-2в) відповідно до переліку та обсягів послуг в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генпідрядника. Вартість послуг визначається, як фактична вартість наданих субпідрядником та прийнятих генпідрядником послуг в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генпідрядника.

Розділом 4 договору (права та зобов`язання сторін) узгоджено, зокрема, наступні умови:

субпідрядник має право одержувати плату за виконані та здані обсяги наданих послуг, у розмірах та у строки визначені цим договором (пункт 4.2.1);

генпідрядник зобов`язаний прийняти надані субпідрядником та підтверджені генпідрядником послуги (пункт 4.3.1); генпідрядник зобов`язаний оплатити субпідряднику послуги передбачені договором у відповідності з розрахунками в розмірах і в термін згідно його умов (пункт 4.3.2).

Пунктом 8.1 визначено, що генпідрядник, в межах отриманого фінансування від замовника, здійснює розрахунки за надані послуги з субпідрядником протягом десяти календарних днів на підставі акту приймання виконаних робіт (форма КБ №-2в) та довідки про вартість виконаних послуг (робіт) (форма № КБ-3) складених у відповідності з положенням чинних стандартів ціноутворення та підписаних уповноваженими представниками сторін.

Сторони пунктом 8.2 визначили, що терміни оплати за надані послуги у разі затримки фінансування від замовника не з вини генпідрядника, можуть бути перенесені. Відповідно до пункту 8.3 генпідрядник може здійснювати подекадно проміжні платежі за фактично надані послуги межах наявних фінансових ресурсів, які надійшли від замовника.

Пунктом 8.4 договору закріплено: у разі зміни фінансування від замовника, генпідрядник письмово повідомляє про це субпідрядника, який зобов`язаний негайно призупинити, уповільнити чи прискорити роботи, в залежності від змін, з моменту отримання повідомлення.

Позивач стверджує, що ним були надані послуги за договором субпідряду № 41 від 05.05.2021 у повному обсязі загальною вартістю 1 444 819,20 грн, в той час як відповідачем частково сплачено виконані роботи, у зв`язку з чим у останнього виник борг у розмірі 500 000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за період з серпня 2021 року по листопад 2021 року (підписані обома сторонами) та долучено виписки по банківському рахунку, які свідчать про часткову сплату виконаних робіт.

Претензією № 25 від 03.10.2022 позивач звернувся до відповідача, вимагаючи в термін семи календарних днів з моменту отримання претензії оплатити суму основного боргу у розмірі 500 000,00 грн, 3% річних та інфляційні нарахування.

Оскільки відповідач на претензію не відповів і вартість виконаних позивачем робіт не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути 500 000,00 грн основного боргу за виконані роботи та 3% річних у розмірі 15 653,94 грн та інфляційне збільшення у розмірі 119 640,93 грн за загальний період наявності заборгованості з 31.08.2021 по 04.11.2022.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 317 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Згідно зі статтю 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Частиною 2 статті 844 ЦК України визначено, що кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а на замовника - прийняти її та оплатити.

Згідно частиною 4 статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вище було встановлено судом, ціна договору субпідряду від 05.05.2021 визначатиметься сумою наданих послуг, які підтверджуються підписаними сторонами актами прийняття виконаних робіт (форма № КБ-2в) відповідно до переліку та обсягів послуг в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генпідрядника. Вартість послуг визначається, як фактична вартість наданих субпідрядником та прийнятих генпідрядником послуг в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів генпідрядника (пункт 3.1 договору).

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2019 у справі №917/1489/18 виклав правову позицію, згідно якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Позивач стверджує, що ним було виконано роботи за договором субпідряду № 41 від 05.05.2021 у повному обсязі загальною вартістю 1 444 819,20.

На підтвердження вартості та обсягу виконаних підрядних робіт позивачем було надано, підписані сторонами, відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, в яких визначений перелік робіт із зазначенням об`ємів та вартості таких робіт, перелік та вартість матеріалів.

У свою чергу, відповідач стверджує, що додані позивачем до позовної заяви акти приймання виконаних будівельних робіт: б/н за серпень 2021 від 20.08.2021 на загальну суму 1 075942,80 грн, б/н за (невизначений місяць) 2021 від 20.08.2021 на загальну суму 1078032,00 грн; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати: за серпень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 467 221,20 грн з ПДВ, за серпень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 495 207,60 грн з ПДВ, з боку генпідрядника містять підпис особи, яку неможливо ідентифікувати (не зазначено ані посади, ані прізвища особи, яка підписала такі документи); додані позивачем до позовної заяви акти приймання виконаних будівельних робіт: б/н за вересень 2021 від 09.09.2021 на загальну суму 27176,40 грн, б/н за вересень 2021 від 09.09.2021 на загальну суму 461 852,40 грн, б/н за (невизначений місяць) 2021 від 27.10.2021 на загальну суму 488 623,20 грн, б/н за листопад 2021 на загальну суму 168 447,60 грн.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати: за вересень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 10 555,20 грн з ПДВ, за вересень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 201 357,60 грн з ПДВ, за жовтень 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 193960,80 грн з ПДВ, за листопад 2021 загальною вартістю будівельних робіт підрядника 76516,80 грн з ПДВ, в графі "Генпідрядник" містять підпис Гончарука В.В. без зазначення посади та без посилання на документ, згідно якого зазначеній особі було надано повноваження на підписання первинних документів.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів дійсність вищезазначених актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

У свою чергу, зазначаючи про відсутність повноважень у Гончарука В.В. (довіреності чи іншого документа) на підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за договором субпідряду від 05.05.2021, відповідачем не враховано, що договором від 05.05.2021 не передбачено обов`язку надання довіреності особи, яка підписує первинні документи.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що факт часткової оплати за вищезазначеними актами підтверджує визнання відповідачем дій щодо підписання вказаних актів та прийняття виконаних робіт. Доказів того, що проведені за договором розрахунки стосуються інших актів виконаних робіт, що підписувались не Гончаруком В.В. відповідачем також не надано та матеріали справи не містять.

Крім того, сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період січень-грудень 2021 року, яким підтверджено заборгованість за договором № субпідряду № 41 від 05.05.2021

Твердження апелянта про те, що вказаний акт замість підпису директора відповідача містить факсиміле не підтверджено жодними доказами, а тому відхиляються колегією суддів.

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також відсутність надходжень коштів від контрагентів відповідача не звільняє відповідача, як генпідрядника відповідно до договору субпідряду № 41 від 05.05.2021 від обов`язку оплати виконаних позивачем робіт, підтверджених актами виконаних робіт за період з серпня 2021 року по листопад 2021 року.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами доведено суду наявність у відповідача юридичного обов`язку сплатити заборгованість за виконані позивачем будівельні роботи за договором субпідряду № 41 від 05.05.2021 у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 500 000,00 грн.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 15 653,94 грн та інфляційне збільшення у розмірі 119 640,93 грн за загальний період наявності заборгованості з 31.08.2021 по 04.11.2022.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції окремо за актами виконаних робіт від 20.08.2021, 09.09.2021, 27.10.2021, 25.11.2021 та довідками про вартість робіт за ці ж дати, та встановлено, що розмір інфляційних втрат, нарахованих позивачем відповідає заявленому до стягнення розміру, в той час, як 3% річних, які підлягають стягненню за заявлений період становлять 15 636,53 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 15 636,53 грн 3 % річних та 119 640,93 грн інфляційних втрат, а в решті заявлених позивачем вимог слід відмовити.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 у справі №911/2501/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП".

Матеріали справи № 911/2501/22 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.11.2023

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир