УХВАЛА
21 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/2501/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП"
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Черногуза А. Ф.
від 14.04.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.
від 26.10.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №1"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП"
про стягнення 635 294,87 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №1" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" про стягнення 635 294,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором субпідряду № 41 від 05.05.2021.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2023 у справі № 911/2501/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №1" 500 000,00 грн основного боргу, 15 636,53 грн 3% річних, 119 640,93 грн втрат від інфляції та 9 529,16 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою від 26.10.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 у справі № 911/2501/22.
11 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі № 911/2501/22, в якій просить скасувати зазначені судові рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення 635 294,87 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 240 500,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" вказує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 911/2501/22 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" наголошує, що приймаючи до уваги кількість порушень норм матеріального та процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанції в межах розгляду однієї справи, враховуючи очевидну необґрунтованість та несправедливість оскаржуваних рішень, в сукупності вказує на те, що зазначені в касаційній скарзі порушення стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому скаржник не зазначає конкретно щодо застосування якої норми права (норм права) відсутня єдина правозастосовча практика та щодо якої саме норми права (норм права) необхідно її сформувати.
Суд вважає за необхідне роз`яснити, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Поряд із цим у касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Обґрунтування доводів при цьому зводиться до висловлення власного бачення застосування правових норм, викладення обставин справи та в цілому до незгоди із ухваленими судовими рішеннями у справі № 911/2501/22. Водночас незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес, в обґрунтування чого посилається на введення військового стану внаслідок агресії російської федерації проти України, в результаті чого на державному рівні тимчасово призупинено капітальне будівництво доріг та автошляхів, що є основним видом діяльності скаржника. Наведені обставини суттєво вплинули на дохідні джерела наповнення бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП", яке докладає всіх можливих зусиль задля недопущення ліквідації підприємства, збереження робочих місць, тощо.
Проте, за оцінкою Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове значення для скаржника або значний суспільний інтерес, оскільки зазначення скаржником таких обставин має на теперішній час загальний характер, позаяк будь-яким чином ніж посиланням на незаконність та несправедливість оскаржуваних судових рішень, не обґрунтоване.
Суд звертає увагу, що самі лише посилання скаржника на наявність відповідних обставин, що не обґрунтовані іншими доводами, автоматично не презюмує їх існування.
Під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Верховним Судом також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2501/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2501/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 21.12.2023 |
Оприлюднено | 25.12.2023 |
Номер документу | 115859037 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Губенко Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні