Ухвала

від 22.05.2023 по справі 450/5408/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

22 травня 2023 року

м. Київ

справа № 450/5408/21

провадження № 61-6795ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Пустомитівської районної ради «Пустомитівська центральна районна лікарня» на постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Пустомитівської районної ради «Пустомитівська центральна районна лікарня» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом про визнання незаконним наказу директора комунального некомерційного підприємства «Пустомитівська ЦРЛ» №274-ОС від 15 листопада 2021 року про її звільнення та просила поновити на посаді сестри патронатної кабінету лікаря-психіатра, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1 квітня 1978 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем. З 1 січня 2006 року, після зміни посад згідно з класифікатором професій ДК 003-95, працювала сестрою медичною патронажного кабінету лікаря-психіатра районної поліклініки. Вказує, що 15 листопада 2021 року звільнена із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв`язку з змінами в організації виробництва та праці, скороченням чисельності і штату. У наказі про її звільнення підставою для припинення трудових відносин вказано «оптимізація організаційної структури КРЗ «Пустомитівська ЦРЛ», зміни в організації виробництва та праці, техніко-економічне обґрунтування скорочення чисельності штату, однак у чому саме полягають ці заходи та зміни власник не зазначив. Зазначає, що рішення відповідача про згадану оптимізацію організаційної структури підприємства, зміни в організації виробництва та праці їй ніколи не оголошувалось. Внаслідок оптимізації організаційної структури лікарні, змін в організації виробництва і праці під звільнення потрапив один лікар-психіатр та одна сестра патронажна. Стверджує, що відповідач не врахував, що вона (позивач) безперервно пропрацювала на своїй посаді понад 43 роки, а в її сім`ї немає інших осіб із самостійним доходом. Ці обставини засвідчують її переважне право на збереження трудового договору. Їй було запропоновано переведення на посаду двірника, оператора котельні, та молодшої медичної сестри, інші вільні посади не пропонувалися. Вважає звільнення незаконним.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 15 вересня 2021 року позивач відмовилася підписати повідомлення (попередження) про скорочення штату та чисельності працівників, про що було складено акт. Відповідач пропонував позивачу вакантні посади, однак позивач відмовилася від ознайомлення, про що складено акти 12 жовтня, 2 листопада та 17 листопада 2021 року. Звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства в межах повноважень відповідача та з дотриманням процедури, передбаченої КЗпП України.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано незаконним наказ директора комунального некомерційного підприємства Пустомитівської районної ради «Пустомтівська центральна районна лікарня» № 274-ос від 15 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної патронажного кабінету лікаря-психіатра поліклінічного відділення по пункту 1 статті 40 КЗпП України скорочення штатів (у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці) з 17 листопада 2021 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної патронажного кабінету лікаря-психіатра поліклінічного відділення комунального некомерційного підприємства Пустомитівської міської ради «Пустомитівська лікарня» з 18 листопада 2021 року.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Пустомитівської міської ради «Пустомитівська лікарня» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 124 280,32 грн - сума зазначена без врахування податків та обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що об`єктивних доказів, що позивачеві запропоновані усі вакантні посади (за освітою, фахом, або досвідом роботи) для її працевлаштування і ОСОБА_1 відмовилася від запропонованих посад відповідач не надав. Відповідач не виконав передбаченого законом обов`язку по працевлаштуванню позивача, посада якої скорочена. З дня попередження про вивільнення до дня звільнення ОСОБА_1 роботодавець не запропонував їй всіх посад, які були вакантні у відповідача протягом цього періоду і які існували на день її звільнення. Докази, що позивач за стажем роботи, рівнем своєї освіти та кваліфікації не могла зайняти вакантні посади, відсутні. Відтак, звільнення позивача належить вважати таким, що проведено без законної підстави, чим порушені права позивача, які підлягають судовому захисту. Крім того, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

04 травня 2023 року комунальне некомерційне підприємство Пустомитівської міської ради «Пустомитівська лікарня» (далі - заявник) надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2022 року.

Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 124 280,32 грн, тому ціна позову в даній справі становить

124 280,32 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатнихосіб (2 684,00*100 =

268 400,00 грн).

Верховний Суд урахував ціну, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Разом із цим, у касаційній скарзі заявник посилається на обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес, оскільки скорочення штату та чисельності працівників було вимушеним кроком, в результаті чого відпала потреба у кількості спеціалістів, лікарів та середнього медичного персоналу, які надаватимуть такі послуги. Наявність у штаті двох посад сестер медичних кабінету лікаря-психіатра при одній штатній одиниці лікаря-психіатра є економічно недоцільним і нераціональним. Скорочення однієї посади сестри медичної жодним чином не впливає на якість надання медичних послуг пацієнтам. Крім того, справа має виняткове значення для заявника, оскільки поновлення працівника і виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 124 280,32 грн посилить навантаження на фонд оплати праці підприємства, призведе до заборгованості по заробітній платі та замороженні витрат на закупівлю необхідних медичних та витратних матеріалів. Іншим наслідком цього буде погіршення умов надання медичної допомоги пацієнтам.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Крім того, посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального некомерційного підприємства Пустомитівської районної ради «Пустомитівська центральна районна лікарня» на постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Пустомитівської районної ради «Пустомитівська центральна районна лікарня» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук