Рішення

від 24.05.2023 по справі 140/10/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/10/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, Волинського обласного центру зайнятості та Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року; зобов`язання провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року, з врахуванням виплачених сум, за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 залучено до участі у справі як відповідачів - Волинський обласний центр зайнятості та Володимир-Волинську філію Волинського обласного центру зайнятості; судовий розгляд даної справи проводиться спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебувала на обліку в Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості в статусі безробітної, проте допомога по безробіттю за період з січня 2021 рок по грудень 2021 року була виплачена в мінімальному розмірі без врахування страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року, у зв`язку з тим, що роботодавцем (ДП «Волиньвугілля») не було сплачено єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ).

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на те, що несплата роботодавцем ЄСВ не може впливати на її право отримати допомоги по безробіттю в належному розмірі.

Позивач зазначила, що згідно довідки про нараховану заробітну плату та фактичну сплату ЄСВ, виданої страхувальником ДП «Волиньвугілля» від 09.12.2022 №545/1.7/10-39 за період з 01.11.2018 по 03.12.2020 вбачається, що їй була нарахована та виплачена заробітна плата (заборгованість відсутня), та страхувальником щомісячно здійснювалося відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачувалися дані внески за неї, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Нарахування і виплати Нововолинською філією Волинського обласного центру зайнятості допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, тобто, без урахування страхового стажу за попередні 12 місяців перед наданням статусу безробітного, порушує її права, та позивач вважає, що набула право на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити повністю.

У відзивах на позовну заяву відповідач - Володимир-Волинська філія Волинського обласного центру зайнятості позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивачем не надано доказів того, що їй було відмовлено відповідачем в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за період роботи з грудня 2019 року по грудень 2020 року. У відповідь на звернення від 10.11.2022 року позивача лише було поінформовано про нормативні акти на підставі яких їй було призначено допомогу по безробіттю. Інших звернень від ОСОБА_1 не надходило та відповідей відповідачем не надавалось. Відтак на думку відповідача підстави для визнання неправомірними дій щодо відмови в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю позивача вказаного страхового стажу відсутні.

Згідно Положення про Волинський обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Держаної служби зайнятості від 20.09.2017 № 130, саме Волинський обласний центр зайнятості здійснює нарахування та виплату матеріального забезпечення, в тому числі, одноразової допомоги, а тому Нововолинська міська філія Волинського обласного центру є неналежним відповідачем. Крім того, вказано, що згідно наказу Волинського обласного центру зайнятості від 15.12.2022 №324 утворено відокремлений структурний підрозділ Волинського обласного центру зайнятості Володимир-Волинську філію Волинського обласного центру зайнятості (внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.12.2022). Відповідно до організаційної структури Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості, затвердженої директором Волинського обласного центру зайнятості 15.12.2022, до складу Володимир-Волинської філії увійшло Нововолинське управління. Згідно з наказом Волинського обласного центру зайнятості від 30.12.2022 №332 «Про затвердження положень про філії обласного центру зайнятості, припинення нарахувань і виплат та надання соціальних послуг» Нововолинська міська філія Волинського обласного центру зайнятості з 30.12.2022 припинила надання соціальних послуг визначених Законами України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та «Про зайнятість населення».

На підставі наведеного, вважає що позовні вимоги щодо зобов`язання Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю не підлягають, оскільки Нововолинська міська філія Волинського обласного центру не наділена повноваженнями здійснювати виплату допомоги по безробіттю.

Щодо проведення перерахунку і виплати допомоги по безробіттю відповідно до ч. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року, з врахуванням виплачених сум, за період з січня 2021 року по грудень 2021 року вказує, що розрахунковим періодом для призначення допомоги позивача є грудень 2019 року грудень 2020 року. За даними державного реєстру ДП «Волиньвугілля» не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, що також підтверджується даними індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5, долучених позивачем до позову.

Отже, страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості позивача становить 0 місяців, а тому їй призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Вважає твердження позивача, що порушення страхувальником вимог закону щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку з чим і утворилася заборгованість із сплати страхових внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи, не стосується спору, та не має законного відображення як фактор впливу на обчислення страхового стажу безробітного. Реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов`язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов`язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником. Крім того, звертає увагу, що позивач не позбавлений права вимагати відшкодування йому шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого він був позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства.

Відповідач не заперечує того факту, що позивач не повинен нести відповідальність за невиконання ДП «Волиньвугілля» обов`язку зі сплати ЄСВ, однак служба зайнятості не наділена повноваженнями здійснювати зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з грудня 2019 року по грудень 2020 року та проводити нарахування допомоги по безробіттю всупереч відомостям Державного реєстру.

Крім того, вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.

З врахуванням наведеного, відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач Волинський обласний центр зайнятості позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позицію вказує, що до Волинського обласного центру зайнятості позивач із заявою про проведення перерахунку призначеної допомоги по безробіттю не зверталась. Наголошує, що розрахунковим періодом для призначення позивачу допомоги по безробіттю є грудень 2019 року листопад 2020 року, який і було враховано центром зайнятості при призначенні допомоги по безробіттю. Інші доводи відзиву, в тому числі і щодо недотримання строку звернення до суду, аналогічні доводам Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості.

Звертає увагу, що на підставі наказу Волинського обласного центру зайнятості від 13.03.2023 №84 «Про припинення філій», 14.03.2023 проведено державну реєстрацію припинення Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості шляхом ліквідації.

Ухвалою суду від 24.05.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Суд перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема, в період з 28.10.2016 по 03.12.2020 працювала завідувачем господарства відділу кадрів та соціальних питань ДП «Волиньвугілля», що підтверджується записами її трудової книжки НОМЕР_1 .

03.12.2020 позивач звільнена з займаної посади за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

14.12.2020 позивач подала до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю.

14.12.2020 наказом №НТ201214 центром зайнятості на підставі частин 2, 4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-ІІІ), прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком 360 календарних днів з 14.12.2020 по 08.12.2021 року.

14.12.2020 наказом № НТ201214, у зв`язку з виплатою вихідної допомоги при звільненні, на підставі частини 4 статті 31 Закону № 1533-III, позивачу допомогу по безробіттю відкладено з 14.12.2020 по 03.01.2021 року.

З 04.01.2021 позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі без врахування страхового стажу, відповідно до Постанови правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 08.04.2020 № 217 «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю на період карантину».

30.12.2021 згідно наказу НТ211230 центром зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , у зв`язку з закінченням строку виплати.

21.01.2022 згідно наказу НТ220121 ОСОБА_1 припинено реєстрацію в центрі зайнятості (подання письмової заяви про зняття з реєстрації як безробітного).

10.11.2022 позивач звернулася до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою проведення з січня 2021 року по грудень 2021 року перерахунок і виплату раніше призначеної допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1533-III з урахуванням страхового стажу за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року та виплачених центром зайнятості сум.

Листом від 16.12.2022 №С-8 відповідач повідомив позивача про нормативно-правові акти на підставі яких їй було призначено допомогу по безробіттю.

Вважаючи протиправними дії відповідача дій щодо неврахування страхового стажу за періоди роботи з грудня 2019 року по грудень 2020 року в ДП «Волиньвугілля» до розрахунку допомоги по безробіттю, позивач звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000р. №1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ, в редакції чинін йна момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Закон №1533-III) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами статті 1 Закону № 1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-V.

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі №752/20612/17, від 16.01.2023 у справі №823/1764/17.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо неврахування Нововолинської міською філією Волинського обласного центру зайнятості до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з грудня 2019 року по грудень 2020 року через відсутність даних про сплату роботодавцем позивача страхових внесків.

Разом з тим, судом встановлено, що за періоди роботи з грудня 2019 року по грудень 2020 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховані та сплачені страхові внески у розмірі, більшому ніж мінімальний страховий внесок, що підтверджується довідкою ДП «Волиньвугілля» від 09.12.2022 №545/1.7/10-39.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року була включена до поданої ДП «Волиньвугілля» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», про що зазначено у листі ГУ ДПС у Волинській області від 20.01.2023 №558/5/03-20.

При цьому, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП «Волиньвугілля» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій.

Крім того, механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відомості про те, що Пенсійний Фонд у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку ДП «Волиньвугілля» стосовно несплати підприємством страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні. Це свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов`язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.

Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлена права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 242/2088/17 та від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Статтею 16 Закону № 2464-VI передбачено ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.

Суд встановив, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації її як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Проте, відповідні дані про стаж позивача не внесено до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, існує ситуація, у якій позивач отримувала зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.

Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16 травня 2019 року справа №460/5659/16-а.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Суд зазначає, що розрахунковим періодом для призначення та виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з 04.01.2021 по 30.12.2021 є грудень 2019 року листопад 2020 року.

Відтак, Нововолинською міською філією Волинського обласного центру зайнятості протиправно не враховано для призначення допомоги по безробіттю протягом 12 місяців, що передували реєстрації ОСОБА_2 як безробітної в період з 14.12.2020 по 21.01.2022, страховий стаж позивача в ДП «Волиньвугілля» з 01.12.2019 по 30.11.2020.

Суд вказує, що грудень 2020 року не є розрахунковим періодом для призначення та виплати позивачу допомоги по безробіттю в період з 14.12.2020 по 30.12.2021, а тому у відповідача відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду.

На переконання суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.08.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 26.03.2020 №299/3616/16-а.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання ДП «Волиньвугілля» обов`язку зі своєчасної сплати страхових внесків позивач фактично позбавлена соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) з урахуванням стажу роботи на вказаному підприємстві, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, оскільки з наявних у справі доказів видно, що з грудня 2019 року по листопад 2020 року включно у позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює висновок суду про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Даючи оцінку поведінці відповідача Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що призначення допомоги без урахування страхового стажу позивача за період роботи з грудня 2019 року по листопад 2020 року порушує її право на соціальний захист, тому дії вказаного відповідача щодо призначення допомоги у мінімальному розмірі не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.

Що стосується вимог зобов`язального характеру, то суд, з врахуванням позиції Восьмого апеляційного адміністративного суду викладеній в постанові від 16.03.2023 у справі №140/5820/22 та від 01.12.2022 у справі №140/3528/22, вважає, що зобов`язання Волинського обласного центру зайнятості провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з січня 2021 року по грудень 2021 року з урахуванням страхового стажу за період роботи з грудня 2019 року по листопад 2020 року є ефективним способом захисту порушених прав позивача, який свідчитиме про те, що спір остаточно вирішено.

Відтак, позов слід задовольнити частково.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості необхідно стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 28.12.2022.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 її страхового стажу за період роботи з грудня 2019 року по листопад 2020 року.

Зобов`язати Волинський обласний центр зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 3а, код ЄДРПОУ 05427482) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з січня 2021 року по грудень 2021 року з урахуванням страхового стажу за період роботи з грудня 2019 року по листопад 2020 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 3а, код ЄДРПОУ 05427482) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк