Постанова

від 12.09.2023 по справі 140/10/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/10/23 пров. № А/857/12096/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року ухвалене суддею Ксензюком А.Я. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 140/10/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного центру зайнятості, Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості, Нововолинської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю, відповідно до ст. 23Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року, з врахуванням виплачених сум, за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 її страхового стажу за період роботи згрудня 2019 року по листопад 2020 року.

Зобов`язано Волинський обласний центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) допомоги по безробіттю відповідно достатті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»за період з січня 2021 року по грудень 2021 року з урахуванням страхового стажу за період роботи згрудня 2019 року по листопад 2020 року включно.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості судовий збір у сумі 992,40 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що особа не має нести негативні наслідки у вигляді не зарахування певного періоду роботи до страхового стажу, внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку щодо сплати страхових внесків. Виходячи з цих міркувань, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачка має право на включення періоду роботи завідувачкою господарства відділу кадрів та соціальних питаньДП «Волиньвугілля» згрудня 2019 року по листопад 2020 року до страхового стажу.

Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що за змістом частини першоїстатті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за період згрудня 2019 року по листопад 2020 року страхувальником ДП «Львіввугілля» страхові внески за позивачку не сплачені. З огляду на наведене, відповідач стверджує, що правомірно не включив вказаний період роботи позивача до страхового стражу для розрахунку допомоги по безробіттю.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивачкав період з 28.10.2016 року по 03.12.2020 року працювала завідувачем господарства відділу кадрів та соціальних питаньДП «Волиньвугілля».

14.12.2020 року позивачка подаладо Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю.

14.12.2020року Нововолинська міська філія Волинського обласного центру прийняла наказ № НТ201214 про призначення позивачці допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком 360 календарних днів з 14.12.2020 року по 08.12.2021 року.

З 04.01.2021 року позивачці розпочато виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі без врахування страхового стажу за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року.

30.12.2021 року центр зайнятості припинив виплату допомоги по безробіттю, у зв`язку з закінченням строку виплати, а 21.01.2022 року припинив реєстрацію в центрі зайнятості.

10.11.2022 року позивачка звернулася до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою про проведення перерахунку і виплату раніше призначеної допомоги по безробіттю, з урахуванням страхового стажу за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року тавиплачених центром зайнятості сум.

Листом від 16.12.2022 року № С-8 відповідач повідомив позивачку про відсутність для цього правових підстав через несплату страхових внесків страхувальником ДП «Львіввугілля».

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначеніЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ(далі - Закон № 1533-ІІІ).

За приписамистатті 1 Закону № 1533-III, у цьомуЗаконінаведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

страховий стаж - період(строк),протягомякогоособа підлягаєстрахуванню на випадокбезробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страховівнески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинностіЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Частиною першоюстатті 6 Закону № 1533-ІІІвстановлено, що право наматеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно з частиною першоюстатті 22 Закону № 1533-III,право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першоюстатті 23 Закону № 1533-ІІІвстановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першійстатті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9Закону № 2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першоїстатті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 року у справі № 266/970/16-а, від 22.04.2021 року у справі № 752/20612/17, від 16.01.2023 року у справі № 823/1764/17.

Суд першої інстанції встановив те, що за періоди роботи згрудня 2019 року по грудень 2020 року позивачці була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховані та сплачені страхові внески у розмірі, більшому ніж мінімальний страховий внесок, що підтверджується довідкою ДП «Волиньвугілля» від 09.12.2022 року № 545/1.7/10-39.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивачка за період згрудня 2019 року по грудень 2020 року була включена до поданої ДП «Волиньвугілля» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», про що зазначено у листі ГУ ДПСу Волинській області від 20.01.2023 року № 558/5/03-20.

При цьому, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП «Волиньвугілля» була наявна заборгованість зі сплати страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.

Із наведеного можна зробити висновок, що несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій.

Відтак, на думку апеляційного суду, Нововолинська міська філія Волинського обласного центру зайнятості протиправноне враховала для призначення допомоги по безробіттю і її виплати з 14.12.2020 року по 21.01.2022 року, страховий стаж позивачки в ДП «Волиньвугілля» з 01.12.2019 року по 30.11.2020 року.

Цей висновок є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської філії Волинського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року в справі № 140/10/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 12.09.2023 року