Рішення

від 25.05.2023 по справі 420/5836/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5836/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Лиманської районної спілки споживчих товариств про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 23 березня 2023 року надійшла позовна заява Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Лиманської районної спілки споживчих товариств, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Лиманської районної спілки споживчих товариств, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на усунення порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

2. Зобов`язати Лиманську районну спілку споживчих товариств вжити заходів, необхідних для приведення захисної споруди (сховища) № 56494, що розташоване за адресою: смт Доброслав, Одеський район, Одеська область, вул. Центральна, 56-б, у стан, придатний до використання у за цільовим призначенням (готовності до укриття населення).

Позовні вимоги Доброславська окружна прокуратура обґрунтовує тим, що відповідно до інформації Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної (військової) адміністрації, у Департаменті обліковане протирадіаційне укриття номер 56494, розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул. Центральна, 56-б, форма власності - приватна і балансоутримувачем цієї споруди є Лиманська районна спілка споживчих товариств. Також Департамент з питань цивільного захисту на адресу окружної прокуратури надав облікову картку протирадиаційного укриття від 26.05.2008, в якій зазначено, що протирадиаційне укриття, розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський (Одеський) район, вул. Центральна, 56Б належить райспоживспілці. За інформацією ДСНС від 23.01.2023 за адресою: Одеська область, Одеський район смт Доброслав, вул. Центральна № 56-б, розташована захисна споруда цивільного захисту № 56494 площею 80 кв.м., місткістю 70 осіб, клас захисту-III. Отже на даний час балансоутримувачем захисної споруди № 56494 загальною площею 80 кв.м. є Лиманська районна спілка споживчих товариств. 05.10.2022 проведено комплексну перевірку (спеціальний огляд) стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадиаційного укриття № 56494, за результатами якої встановлено ряд порушень, а саме: -приміщення затоплені водою; -на вході відсутні таблички, захаращено, не захищено від атмосферних опадів, відсутні комплекти ключів, не обладнано засобами для доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення; -повітрозабірні оголовки, металеві віконниці, вихлопні канали відсутні; -захисно-герметичні (герметичні) ворота, двері, ставні, механізми задраювання відсутні; -противовибухові пристрої відсутні: -повітряпроводи відсутні, вентилятори витяжної, приливної систем вентиляції відсутні, електроручні вентилятори відсутні, протипилові фільтри відсутні, фільтри-поглиначі відсутні, герметичні клапани відсутні, клапани надмірного тиску відсутні, прилад для виміру підпору повітря відсутні, система регенерації повітря відсутня, фільтри (ФГ-70) відсутні, регенеративні патрони (РП-100) відсутні; -система водопостачання відсутня по факту, запірна арматура відсутня, покажчики руху води відсутні, безнапірні та напірні баки для питної води відсутні, водопровідні труби відсутні, інші ємності для питної води відсутні; -каналізаційна система відсутня, санвузли відсутні, труби каналізаційні відсутні, резервуари для збирання фекальних вод відсутні, насоси відкачування відсутні, запірна арматура відсутня, вигрібні ями, виносні баки відсутні; -система опалення відсутня, запірна арматура відсутня, трубопроводи відсутні, трубопроводи відсутні; -системи електропостачання та електроосвітлення відсутня; -системи зв`язку та оповіщення відсутні; -заземлення електрообладнання відсутнє; -гідроізоляція відсутня; -автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації відсутні; -пожежні крани відсутні, труби системи пожежогасіння відсутні, первинні засоби пожежогасіння відсутні. Схеми евакуації відсутні; -вимірювальні пристрої температури та вологості відсутні; -робочий інструмент з обслуговування захисної споруди відсутній; -немає документації захисної споруди; -навчання з обслуговування захисної споруди не проводиться. Відповідно до висновку, сховище № 56494 оцінюється як не готове для захисту населення від звичайних засобів ураження. За Актом перевірки сховище №56494 оцінюється як не готове для захисту населення від звичайних засобів ураження. Вказане с порушенням приписів Наказу Міністерства Внутрішніх Справ від 09.07.2018 №579, зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.07.2018 за № 879/32331 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту». Балансоутримувач - Лиманська районна спілка споживчих товариств, не забезпечило утримання сховища № 56494 в належному стані, що дозволяє привести у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни, захисну споруду цивільного захисту відповідно до вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд. Як вбачається з листа Одеського районного управління ДСНС України в Одеській області від 23.01.2023 № 267/21-19, балансоутримувач з інформацією про приведення у готовність захисної споруди № 56494 до ДСНС не звертався, тобто недоліки та порушення, які були виявлені, не усунуті, сховище у готовність до використання не приведено. Викладені у акті від 05.10.2022 вимоги щодо приведення у придатний до використання стан споруди цивільного захисту населення (сховища № 56494) посадовими особами Лиманської районної спілки споживчих товариств станом на момент пред`явлення даної позовної заяви не виконані. Таким чином, виходячи з аналізу положень Кодексу цивільного захисту, Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10 березня 2017 року, Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року, можна дійти до висновку про бездіяльність Лиманської районної спілки споживчих товариств щодо утримання сховища у належному стані що, в реаліях сьогодення зокрема в результаті військові агресії та введенні воєнного стану в Україні є нагальна потреба в приведенні у готовність захисних споруд цивільного захисту.

Вказана бездіяльність балансоутримувача не може бути залишена без відповідного реагування, оскільки створюється загроза для життя та здоров`я цивільного (мирного) населення через неможливість їх укриття. Незважаючи на те, що вказаний об`єкт цивільного цивільного захисту знаходиться в не готовому для використання стані, ані уповноважений орган - Головне управління Державної служби України з надзвичайних сит Одеській області, ані Одеська обласна військова адміністрація до суду із вимогами про зобов`язання вчинення дій щодо приведення сховища у належний технічний стан не зверталося. Від Головного управління ДСНС України в Одеській області 15.03.2023 надійшла відповідь, що управління до суду із позовом про усунення виявлених порушень у сфері утримання захисної споруди цивільного захисту № 56494 самостійно не зверталось та не може звернутись у зв`язку з забороною проведення будь-яких перевірок на час воєнного стану. Належна організація та функціонування цивільного захисту в Україні в умовах зовнішньої агресії та існування реальної загрози життю та здоров`ю мирного населення України є життєво необхідною.

Вважаючи таку бездіяльність Лиманської районної спілки споживчих товариств щодо не утримання сховища у належному технічному стані, протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 28.03.2023 відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 01.05.2023 у задоволенні клопотання (вх..№13240/23 від 26.04.2023) представника відповідача Дущак Д.С., про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін відмовлено.

25.04.2023 до суду (вх.№13049/23) від представника Лиманської районної спілки споживчих товариств надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що власником нежитлової будівлі кафе, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б є Лиманська районна спілка споживчих товариств, проте вказана нежитлова будівля знаходиться (перебуває) на балансі Лиманського об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки, яка є юридичною особою, з 15.02.2012. Звертає увагу суду, що в акті про оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту, протирадіаційного укриття №56494 від 05.10.2019, що споруда не готова до використання за призначенням, більш того, жодної рекомендації щодо приведення захисної споруди у готовність до використання у акті не зазначено. Зазначає, що підвальні приміщення є затопленими природним чином внаслідок постійного підтоплення ґрунтовими водами, а відтак приведення протирадіаційного укриття у відповідність не передбачається можливим. Окремо зазначає, що прокурором визначено Головне управління ДСНС України в Одеській області як орган, в особі якого він звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави, який не має права на звернення до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.39), будівля кафе за адресою Одеська область, Комінтернівський район, смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56б, з 09.02.2012 належить на праві приватної власності Комінтернівській районній спілці споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01761557">01761557).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.80-81), будівля кафе за адресою Одеська область, Комінтернівський район, селище Комінтернівське, вул.Центральна, буд.56б належить на праві приватної власності Комінтернівській районній спілці споживчих товариств.

Відповідно до технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) «Протирадіаційне укриття літ. «пдА», обліковий № 56494 (а.с.22-24), за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, селище Комінтернівське, вул.Центральна, буд.56б, власником споруди є Комінтернівська районна спілка споживчих товариств.

Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття за адресою Одеська область, Комінтернівський район, смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56б (а.с.42), останнє належить «Райспоживспілка».

Матеріали справи містять паспорт протирадіаційного укриття №56494 (а.с.43-44) де вказано, що організацією, яка експлуатує сховище є «Райспоживспілка».

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів в оперативне управління від 15.02.2012 (а.с.93), Комінтернівська районна спілка споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01761557">01761557) (Власник) та Комінтернівське об`єднання громадського харчування Комінтернівської райспоживспілки (код ЄДРПОУ 01779959) (Користувач) склади акт про те, що Власник передає, а Користувач приймає в оперативне управління основні засоби: нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56б, а саме: будівля кафе, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56б та складається з: -будівля кафе, літ.А; -прибудова, літ.А1; -підвал, пдА; -вхід у підвал, вхпд1; -вхід у підвал, вхпд2; вбиральня, літ.Б; -огорожа, 1; -вимощення, 1. Користувач зобов`язується прийняти зазначений вище об`єкт нерухомості на власний баланс та здійснювати утримання основних засобів та проводити нарахування амортизації (п.3).

Матеріали справи містять довідку, що надало Лиманське об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки від 24.04.2023 №2 (а.с.94), якою останнє підтверджує, що об`єкт нерухомості нежитлова будівля кафе, розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б, перебуває на балансі Лиманського об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки з 15 лютого 2012 року, яке відповідно є балансоутримувачем вказаної нежитлової будівлі.

Виконавчий комітет Комінтернівського району Одеської області прийняв рішення від 04.09.2012 №100 «Про надання юридичної адреси Комінтернівській районній спілці споживчих товариств «Райспоживспілка» (а.с.47), яким вирішив, окрім іншого, надати юридичну адресу на підвальне приміщення під об`єктом нерухомого майна за адресою: смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56б, Комінтернівській районній спілці споживчих товарів «Райспоживспілка»: Одеська область, Комінтернівський район, смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56в.

04.01.2019 провідним фахівцем Лиманського РС ГУ ДСНС України в Одеській області, завідувачем сектору з питань цивільного захисту Лиманської районної державної адміністрації, у присутності голови Лиманської райспоживспілки Гресь Р.С. складено акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №56494 (а.с.95-100), а саме проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання ПРУ №56494, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б, приватної форми власності, що належить Лиманській районній спілці споживчих товариств, балансоутримувач захисної споруди: Лиманська районна спілка споживчих товариств.

За результатами проведеної оцінки встановлено, що станом на 04.01.2019, ПРУ №56494 оцінюється як «не готове» до використання за призначенням та надано пропозиції щодо подальшого використання захисної споруди голові Лиманської районної спілки споживчих товариств, відповідно до наказу МВС України №579 від 09.07.2018 підготувати документи щодо подальшого зняття ПРУ з обліку.

У Акті від 04.01.2019 міститься примітка, що керівник балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту голова правління Лиманської районної спілки споживчих товариств Гресь Р.С. з актом ознайомлений 04.01.2019, про що міститься підпис посадової особи та печатка спілки.

Відповідачем до суду надано науково-технічний висновок «Інженерно-геологічні вишукування для об`єкту: «Уточнення рівня ґрунтових вод на ділянці існуючої будівлі за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б» (а.с.101-117) у якому зазначено, що у процесі інженерно-геологічного вишукування встановлено, що підвальні приміщення будівлі, яка є об`єктом дослідження є затопленими на рівні 0,30-0,70 см від рівня підлоги існуючого підвалу.

Одеська обласна військова адміністрація на запит від 01.02.2023 №58-410вих23 (а.с.35) скерувала на адресу Доброславської окружної прокуратури лист від 07.02.2023 №132/09/02.2-07/2-23/156 (а.с.25), у якому повідомила, що у Департаменті з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної військової адміністрації обліковане протирадіаційне укриття номер 56494, розташоване за адресою: 67500, Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б, форма власності: приватна, балансоутримувач: Лиманська районна спілка споживчих товариств, код ЄДРПОУ 01761557">01761557.

Головне управління ДСНС в Одеській області повідомило Доброславську окружну прокуратуру листом від 23.09.2022 №4417/21-19 (а.с.36) про те, що за зверненням балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту 13.09.2022 із залученням органів ДСНС проведено оцінку стану готовності захисних споруд цивільного захисту №58400 та №56472. До цього часу балансоутримувачі захисних споруд цивільного захисту з інформацією про приведення у готовність захисних споруд №№ 56494, 56453, 56493, 56492, 58307, 58308 до Одеського районного управління Головного управління ДСНС України в Одеській області не зверталися.

Також, Головне управління ДСНС в Одеській області повідомило Доброславську окружну прокуратуру листом від 13.01.2023 №267/21-19 (а.с.37), відповідно до якого зазначається, що до 05.10.2022, а саме до моменту комісійної оцінки протирадіаційного укриття №56474, його балансоутримувач не звертався до Одеського РУ про залучення представників для приведення повторної оцінки стану готовності. Відповідно до електронної бази даних захисних споруд цивільного захисту, заснованої на даних документального обліку фонду захисних споруд цивільного захисту Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської облдержадміністрації за юридичною особою Лиманська районна спілка споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01761557">01761557), обліковуються протирадіаційне укриття №56494 за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б.

Одеська обласна військова адміністрація розглянула лист Доброславської окружної прокуратури від 17.01.2023 №58-205ВИХ-23 (а.с.32-33) та інформувала (а.с.34), що на адресу адміністрації не надходило інформації про проведення заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання Лиманською районною спілкою споживчих товариств вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки утримання захисної споруди (сховища) №56494, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Доброслав, вул.Центральна, 56Б. Вказала, що Обласна державна (військова) адміністрація не зверталася до суду з позовом до Лиманської районної спілки споживчих товариств про усунення виявлених недоліків та не заперечує щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Доброславська окружна прокуратура скерувала на адресу Головного управління ДСНС в Одеській області (а.с.40) повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до суду в інтересах держави в особі управління від 02.03.2023 №58-807вих-23 (а.с.40) та від 20.03.2023 №58-1034вих-23 (а.с.48), а також повідомлення на адресу Одеської обласної військової адміністрації від 15.03.2023 №58-977вих-23 (а.с.45).

Головне управління ДСНС в Одеській області скерувало на адресу Доброславської окружної прокуратури лист від 20.03.2023 №6001.31746/60-174 (а.с.50-51) у якому зазначило, що управління позбавлено можливості звернутись до суду з позовною заявою про зобов`язання балансоутримувача захисної споруди вчинити певні дії.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя х здоров я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Щодо наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ч. 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Абзацами 1 та 2 частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 5 КАС України зазначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.

Разом з цим, відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 65 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) щодо суб`єктів господарювання (пункт 2).

За змістом ч. 2 статті 65 Кодексу цивільного захисту України визначено, що у суб`єктів господарювання приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок надзвичайної ситуації, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Статтею 66 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Статтею 68 Кодексу цивільного захисту України встановлені санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, за приписами якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом (частина перша).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга).

Частиною 1 статті 69 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови:

1) з питань пожежної безпеки у разі: а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

2) з питань техногенної безпеки у разі: а) невиконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань техногенної безпеки; б) відсутності організаційно-розпорядчих документів щодо здійснення заходів з питань техногенної безпеки, які передбачені для суб`єкта господарювання; в) непроведення в установленому порядку навчання персоналу суб`єкта господарювання діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій; г) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій; ґ) непроведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об`єкта; д) відсутності декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки; е) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; є) невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатності або відсутності, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів; ж) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; з) відсутності плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту; и) відсутності об`єктових матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам; і) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; ї) відсутності або несправності на об`єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення; й) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; к) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; л) неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації наслідків аварій до дій із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; м) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки угоди про страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їхньому майну, іншим юридичним особам унаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою або небезпечною подією; н) порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами; о) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями п. 9 Розділу «Утримання фонду захисних споруд» Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється ix балансоутримувачами. Балансоутримувачами захисної споруди є власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

3гідно п. 10 того ж самого розділу Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Положеннями п. 11 того ж самого розділу Порядку визначено, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Згідно п. 1 Розділу II «Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд» Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2019 за участю представника Лиманської районної спілки споживчих товариств, було проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 56494 за результатами якої було складено акт (а.с.95-100).

Загальний висновок про стан захисної споруди №56494 відповідно до Акту оцінки від 04.01.2019 - сховище оцінюється як «НЕ ГОТОВЕ» до використання за призначенням.

Таким чином, виходячи з акту оцінки судом встановлено, що захисна споруда цивільного захисту протирадіаційного укриття № 56494 знаходиться у неналежному стані, не готова до використання за призначенням, через що нездатна забезпечити належний захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Суд зазначає, що наявна протиправна бездіяльність, яка виразилась у непроведені систематичних заходів щодо такого утримання захисної споруди, які б унеможливив загрозу життю та здоров`ю людей. Перелік виявлених у акті від 04.01.2019 недоліків дає підстави суду зазначити, що такі загрози існують, а в період воєнного стану ризик використання укриття є необхідним та ймовірним.

Виходячи з цих обставин та враховуючи, що в Україні на всій території введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, стан вказаної споруди та всіх інших споруд цивільної оборони слід віднести до таких, що стосується інтересів держави, а тому незалежно від встановлених обмежень щодо заходів державного нагляду (контролю) в цілому, перевірка таких об`єктів, приведення їх у належний стан не може бути обмежена, оскільки цільове призначення таких об`єктів це захист цивільного населення.

Таким чином суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, однак щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як встановлено з матеріалів справи, органом що здійснює заходи контролю об`єктів цивільного захисту є Головне управління ДСНС в Одеській області, а тому прокурором правильно визначено цей орган як уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Головного управління ДСНС в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації.

Однією з підстав для подання позову прокурором в інтересах держави в особі органу є наявність бездіяльності компетентного органу, яка повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» на період воєнного стану, введеного Указом Президента України №64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту, у тому числі щодо готовності захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, не здійснюється.

Суд зазначає, що у зв`язку із веденням воєнного стану існують об`єктивні причини неможливістю виконання підрозділами ДСНС своїх функцій.

В свою чергу, до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор повинен звернутись до відповідного компетентного органу з відповідним запитом та фактично надати йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Судом встановлено, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою було направлено до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області лист, проте позивача повідомлено, що за відсутності можливості проведення заходів державного нагляду (контролю) в період дії правового режиму воєнного стану, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303, Головне управління позбавлене можливості звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, тобто Доброславською окружною прокуратурою було дотримано порядку звернення з позовом до суду, чому передувало звернення з листом до органів ДСНС з повідомленням останніх про неготовність захисних споруд, розташованих на території Лиманського району Одеської області.

Отже, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області було обізнане про необхідність захисту інтересів держави та мало відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вживало, оскільки зазначені повноваження обмежені в період дії правового режиму воєнного стану, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу.

Вищенаведені обставини в своїй сукупності дають підстави дійти висновку, що у межах даної справи прокурором належним чином обґрунтовано наявність правових підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Суд вважає, що саме збройна агресія проти України, необхідність збереження життя та здоров`я людей є ключовою обставиною яка дає підстави визнати, що позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав громадян та інтересів держави.

У даному випадку прокурор звертається з позовом на захист інтересів держави в зв`язку із невиконанням та порушенням вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення державних інтересів та встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я в умовах збройної агресії російської федерації.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 року по справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке: «…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.».

Повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, спосіб реалізації яких визначений законом КЦЗ України, приписами якого передбачено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

В цьому випадку дійсно, звернення ДСНС з іншим позовом, ніж про застосування заходів реагування, передбачених статтею 68 КЦЗ України, чинним законодавством не передбачено.

Однак, як вже було вище зазначено сховище № 56494 є захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційного укриття, цільове призначення якого є захист цивільного населення, а тому його неналежний стан є неможливістю його використання за призначенням, що у період воєнного стану є реальною загрозою життю та здоров`ю громадян, а невжиття таких заходів може привести до трагічних наслідків, тому звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення його роботи не є виправданим, оскільки зазначений об`єкт і так не може бути використаний за його призначенням.

Таким чином на думку суду саме позов прокурора із зазначеними вимогами є єдиним способом спонукання відповідача до приведення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 56494 у належний стан.

Також, суд зазначає, що прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, а тому зазначення інших органів окрім Головного управління ДСНС не впливає на вирішення справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20.

Таким чином суд дійшов висновку, що прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом, а також, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як захист життя та здоров`я людей у період збройної агресії проти України, тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з таким позовом (зобов`язання балансоутримувача привести у стан готовності захисну споруду) до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо позовних вимог, заявлених прокурором у позовній заяві, суд виходить з такого.

Так, у даній справі не є спірним питання щодо невідповідності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №56494 до використання за призначенням.

При цьому, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що Лиманською районною спілкою споживчих товариств було підготовлено документи щодо подальшого зняття протирадіаційного укриття з обліку.

Відповідних рішень щодо зняття протирадіаційного укриття №56494 з обліку матеріали справи не містять також, а відтак суд критично оцінює науково-технічний висновок «Інженерно-геологічні вишукування для об`єкту: «Уточнення рівня ґрунтових вод на ділянці існуючої будівлі за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б» (а.с.101-117) у контексті спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України», оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оборону України», підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (надалі - Порядку) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Відповідно до ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до п. 3 Порядку, балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Згідно пункту 10 Порядку, балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:

не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;

не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно пункту 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Відповідно до п. 1 Розділу І «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимоги).

Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (п. 6 Розділу VIII Вимоги).

Відповідно підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимоги, для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимоги).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимоги визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисногерметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено п. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та п. 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.

З обставин справи та наведених правовідносин вбачається, що спірним у даній є питання визначення балансоутримувача протирадіаційного укриття №56494, якого бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на усунення порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту прокурор просить визнати протиправною та зобов`язати вжити заходів, необхідних для приведення захисної споруди (сховища) № 56494 у стан, придатний до використання за цільовим призначенням (готовності до укриття населення).

Так, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 04.01.2019 у присутності голови Лиманської райспоживспілки Гресь Р.С. складено акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №56494 (а.с.95-100), приватної форми власності, що належить Лиманській районній спілці споживчих товариств, балансоутримувач захисної споруди: Лиманська районна спілка споживчих товариств, який керівник балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту голова правління Лиманської районної спілки споживчих товариств Гресь Р.С. з актом ознайомлений 04.01.2019, про що міститься підпис посадової особи та печатка спілки.

Відповідно до паспорту протирадіаційного укриття №56494 (а.с.43-44) де вказано, що організацією, яка експлуатує сховище є «Райспоживспілка».

Відповідно до листа Одеської обласної військової адміністрації від 07.02.2023 №132/09/02.2-07/2-23/156 (а.с.25), у Департаменті з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної військової адміністрації обліковане протирадіаційне укриття номер 56494, розташоване за адресою: 67500, Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б, форма власності: приватна, балансоутримувач: Лиманська районна спілка споживчих товариств, код ЄДРПОУ 01761557">01761557.

В свою чергу, матеріали справи містять акт приймання-передачі основних засобів в оперативне управління від 15.02.2012 (а.с.93), відповідно до якого Комінтернівська районна спілка споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01761557">01761557) (Власник) та Комінтернівське об`єднання громадського харчування Комінтернівської райспоживспілки (код ЄДРПОУ 01779959) (Користувач) склади акт про те, що Власник передає, а Користувач приймає в оперативне управління основні засоби: нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56б, а саме: будівля кафе, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт Комінтернівське, вул.Центральна, 56б та складається з: -будівля кафе, літ.А; -прибудова, літ.А1; -підвал, пдА; -вхід у підвал, вхпд1; -вхід у підвал, вхпд2; вбиральня, літ.Б; -огорожа, 1; -вимощення, 1. Користувач зобов`язується прийняти зазначений вище об`єкт нерухомості на власний баланс та здійснювати утримання основних засобів та проводити нарахування амортизації (п.3).

Також, матеріали справи містять довідку, що надало Лиманське об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки від 24.04.2023 №2 (а.с.94), якою останнє підтверджує, що об`єкт нерухомості нежитлова будівля кафе, розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул.Центральна, 56б, перебуває на балансі Лиманського об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки з 15 лютого 2012 року, яке відповідно є балансоутримувачем вказаної нежитлової будівлі.

Вирішуючи спірне питання щодо балансоутримувача протирадіаційного укриття №56494, суд виходить з такого.

Так, відповідно до частини 1 статті 137 Господарського кодексу України (у редакції станом на 15.02.2012), правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (ч.2 ст.137 Господарського кодексу України).

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ч.3 ст.137 Господарського кодексу України).

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 1029 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 15.02.2012), за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.1030 Цивільного кодексу України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Форма договору управління майном встановлена статтею 1031 Цивільного кодексу України, відповідно до присів якої, договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

В той же час матеріали справи не містять доказів укладення у встановленому законом порядку між Комінтернівською районною спілкою споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01761557">01761557) (Власник) та Комінтернівським об`єднанням громадського харчування Комінтернівської райспоживспілки (код ЄДРПОУ 01779959) (Користувач) договору управління майном, а підписаний акт від 15.02.2012 про передачу нерухомого майна в оперативне управління не є, у розумінні вищенаведених норм, цивільно-правовою угодою про передачу прав на користування ним, оскільки з указаного акта не вбачається досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, він не посвідчений нотаріально та відсутня його державна реєстрація.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161. Scries А заява № 25). який застосовується при оцінні доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У справі Федорченко та Лозенко проти України (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом, тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Загалом, обгрунтований сумнів - це певний стандарт доведення, що означає, що позиція сторони має бути доведена чи представлена в тій мірі, що у «розсудливої людини» не може лишатися «розумного сумніву», щодо вказаної обставини/позиції.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової оцінки. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб позиція однієї з сторін була лише більш вірогідною.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Повертаючись до обставин справи, суд критично оцінює наданий акт приймання передачі основних засобів в оперативне управління від 15.02.2012 (а.с.93) та довідку, що надало Лиманське об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки від 24.04.2023 №2 (а.с.94), як належний доказ перебування захисної споруди цивільного захисту, протирадіаційного укриття №56494 на балансі Лиманського об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що сховище протирадіаційне укриття №56494 оцінено як не готове до використання за призначенням, рішення щодо зняття його з обліку у матеріалах справи відсутнє також.

Отже, перебування споруди на балансі Лиманського об`єднання громадського харчування Лиманської райспоживспілки відповідачем не доведено, а судом не встановлено, а відтак, суд приходить до переконання, що саме відповідачем не забезпечено утримання захисної споруди цивільного захисту (сховища № 56494) у готовності до використання за призначенням.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Суд врахував, що даний позов спрямований на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров`я у разі військової агресії.

Таким чином позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В свою чергу, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, похідну позовну вимогу суд задовольняє шляхом зобов`язання Лиманську районну спілку споживчих товариств привести у стан готовності споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 56494, яка знаходиться за адресою: смт Доброслав, Одеський район, Одеська область, вул. Центральна, 56-б, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Відповідно до частин 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем не залучались свідки та не проводились експертизи, а тому відсутні судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Лиманської районної спілки споживчих товариств про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Лиманської районної спілки споживчих товариств, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на усунення порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Зобов`язати Лиманську районну спілку споживчих товариств привести у стан готовності споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 56494, яка знаходиться за адресою: смт Доброслав, Одеський район, Одеська область, вул. Центральна, 56-б, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Доброславська окружна прокуратура (67500, Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул. Центральна, 85, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохоровська, 6, код ЄДРПОУ 38643633), Одеської обласної військової адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585);

Відповідач - Лиманська районна спілка споживчих товариств (67500, Одеська область, Одеський район, смт Доброслав, вул. Центральна, 48-Ж, код ЄДРПОУ 1761557).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА