Рішення

від 21.04.2023 по справі 375/224/21

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/224/21

Провадження № 2/375/33/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2023 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Чорненької О.І.

при секретарі судового засідання Киричок В.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в смт Рокитне, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рокитнянська селищна рада Київської області про визнання недійсним розпорядження про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай); визнання недійсним сертифіката на земельну частку (пай); визнання недійсним розпорядження про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов`язання зарахування земельної ділянки до земель запасу, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін

До Рокитнянського районного суду Київської області 22.02.2021 звернувся позивач ОСОБА_2 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом доОСОБА_3 , Сільськогосподарського ТОВ "Нива", Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області, Рокитнянської селищної ради Київської області про визнання недійсним розпорядження про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай); визнання недійсним сертифіката на земельну частку (пай); визнання недійсним розпорядження про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов`язання зарахування земельної ділянки до земель запасу.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що в період з 27.06. 1994 по 01.12.1997 він перебував у трудових відносинах з КСП "Нива", працював на посаді водія, у зв`язку з чим був прийнятий у КСП "Нива". При розпаюванні земель, що були передані у спільну колективну власність громадянам-членам КСП "Нива", він помилково не був включений у список осіб, які мали право на зельну частку (пай), у зв`язку з чим у подальшому не отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 13.01.2017 за ним було визнано право на земельну частку (пай) в сільськогосподарському ТОВ "Нива" смт. Рокитне Київської області. Після набрання законної сили рішенням звернувся до Рокитнянської селищної про надання земельної ділянки. У відповідь отримав лист № 03-18-613 від 22.08.2019 де зазначено, що вільні землі у адміністративних межах Рокитнянської селищної ради відсутні, у зв`язку з чим виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку, на яку він має право у відповідності до рішення суду неможливо.

Невдовзі йому стало відомо, що одну із земельних ділянок, розміщенихв адміністративних межах Рокитнянської селищної ради, кадастровий номер: 3223755100:04:028:0011, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,353 га, було безпідставно виділено ОСОБА_3 , яка не мала на права у відповідності до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Так, відповідно до п. 2 вказаного Указу право на земельну ділянку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідач ОСОБА_3 не була прийнята в члени сільськогосподарського підприємства, але при цьому безпідставно вважалася членом колгоспу ім. Фрунзе (попередника КСП "Нива" та СТОВ "Нива"), що доводиться довідкою СТОВ "Нива" 12.07.19-1 від 12.07.2019, у якій зазначено, що "... ОСОБА_3 була членом колгоспу їм. Фрунзе згідно книг обліку заробітної плати з травня місяця 1963 року по грудень місяць 1969 року".

Членство ОСОБА_3 у колгоспі ім. Фрунзе смт. Рокитне Київської області було встановлене виключно у зв`язку з перебуванням її у трудових відносинах з колгоспом. Підтвердженням факту прийняття особи в члени колгоспу є протокол загальних зборів колгоспників із занесенням до нього відповідного рішення загальних зборів. Протокол загальних зборів членів колгоспу ім. Фрунзе з рішенням про прийняття в члени колгоспу ОСОБА_3 в архівному відділі Рокитнянської РДА відсутній.

Крім того, вказує, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3223755100:04:028:0011 не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з ДРРПНМ № 177851128 від 17.08.2019, вказане доводить, що земельна ділянка в період з 01.01.2013 по даний час в оренду не передавалась та відомості про відповідача Реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 не являлась членом колгоспу чи пенсіонером, який раніше працював у ньому і залишається членом зазначеного колгоспу чи підприємства, внесення її до списку осіб, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, бу ло безпідставним.

Вважає, що внесення відповідача ОСОБА_3 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), наступна видача їй сертифіката на право на земельну частку (пай), а також видача їй державного акта на право власності на земельну ділянку унеможливили виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, на яку позивач має право у відповідності до рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13.01.2017.

Позивач зазначає спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а саме відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідачі у справі правом на надання відзиву не скористалися та іншим чином свою позицію до заявленого позову суд не повідомили.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Рокитнянського районного суду Київської області 22.02.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.02.2021 зазначена справа передана у провадження судді Чорненької О.І.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 24.02.2021 позовну заяву залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 19.03.2021 позовну заяву повернено позивачу з доданими до неї додатками.

Постановою Київського апеляційного суду Київської області від 18.06.2021 скасовано ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 19.03.2021 про визнання неподаною та поверненян позовної заяви позивачу і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09.08.2021 матеріали справи надійшли до Рокитнянського районного суду київської області від Київського апеляційного суду Київської області.

На виконання вимог ст. 187 ЦПК України направлено запити до органу реєстрації Рокитяннської селищної ради та відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в м. Києві та Київській області про надання інформації про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_3 .

З 06.09.2021 по 20.12.2021 суддя перебувала на лікарняному, що підтверджується листами тимчасової непрацездатності.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 12.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі як співвідповідача Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 21.04.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду та задоволено клопотання позивача про зміну процесуального статусу Рокитяннської селищної ради у справі з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

На судовий розгляд справи призначений 21.04.2023 прибув представник позивача Мохонько К.М., який заявив клопотання про повернення до розгляду справи зі стадії розгляду справи по суті в стадію підготовчого провадження шляхом проведення підготовчого судового засідання та витребування доказів по цивільній справі. Також підтримав раніше подане клопотання про приєднання доказів, до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання 21.04.2023 не прибула, про причини неявки суд не повідомлено, правом нанадання відзиву не скористалася, іншим чином свою позицію до заявленого позову суд не повідомила. Про розгляд справи повідомлялася шляхом розміщення оголошень на офіційному сайті суду від 20.01.2022, 16.02.2021, 06.06.2022, 13.07.2022, 20.09.2022, 21.11.2022, 22.12.2022, 25.01.2023, 24.02.2023 та 04.04.2023.

Відповідачі СТОВ "Нива" та Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судове засідання своїх представників не направили, правом на надання відзиву не скористалися.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рокитнянська селищна рада Київської області свого представника у судове засідання не направила. Однак, представником третьої особи Слободяник О.С. надіслано заяву про розгляд справи у відсутності представника за наявними маетріалами справи.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 21.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Мохонька К.М. про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття та витребування доказів у цивільній справі, з підстав, що докази самостійно було отримано стороною позивача на адвокатський запит від 18.11.2022 з архівного відділу Білоцерківської РДА.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Заслухавши осіб, які взяли участь в судовому розгляді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач у період з 27.06.1994 по 01.12.1997 перебував у трудових відносинах з КСП "Нива", працював на посаді водія, у зв`язку з чим був прийнятий у КСП "Нива". При розпаюванні земель, що були передані у спільну колективну власність громадянам-членам КСП "Нива", він помилково не був включений у список осіб, які мали право на зельну частку (пай), у зв`язку з чим у подальшому не отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 13.01.2017 за ним було визнано право на земельну частку (пай) в сільськогосподарському ТОВ "Нива" смт. Рокитне Київської області.

З вказаним рішенням позивач звернувся до Рокитнянської селищної про надання земельної ділянки. У відповідь отримав лист № 03-18-613 від 22.08.2019 де зазначено, що вільні землі у адміністративних межах Рокитнянської селищної ради відсутні, у зв`язку з чим виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку, на яку він має право у відповідності до рішення суду неможливо.

Згодом позивачу стало відомо, що одну із земельних ділянок, розміщених в адміністративних межах Рокитнянської селищної ради, кадастровий номер: 3223755100:04:028:0011, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,353 га, було виділено ОСОБА_3 , яка вважалася членом колгоспу ім. Фрунзе (попередника КСП "Нива" та СТОВ "Нива"), що доводиться довідкою СТОВ "Нива" 12.07.19-1 від 12.07.2019, у якій зазначено, що "... ОСОБА_3 була членом колгоспу їм. Фрунзе згідно книг обліку заробітної плати з травня місяця 1963 року по грудень місяць 1969 року".

Пунктом 2 Розпорядженням Роктнянської районної державної адміністрації Київської області від 02.09.1996 № 286 визначено "Видати членам КСП "Нива" сертифікати на право на земельну частку (паю) згідно списків, що додаються". ОСОБА_3 була включена до списку громадян-членів КСП "Нива", які мають право на земельну частку пай (порядковий номер 248), котрий затверджений загальними зборами уповноважених КСП "Нива" від 03.07.1996.

На підставі вказаного розпорядження на ім`я ОСОБА_3 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0100288 від 01.12.1997 та в подальшому на його підставі роздруковано та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 154037 на земельну частку (пай) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,353 га, кадастровий номер 3223755100:04:028:0011.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3223755100:04:028:0011 не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з ДРРПНМ № 177851128 від 17.08.2019.

З тих підстав, що ОСОБА_3 не являлась членом колгоспу чи пенсіонером, який раніше працював у ньому і залишається членом зазначеного колгоспу чи підприємства, а внесення її до списку осіб, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, було безпідставним, позивач 01.11.2018 звернувся до Рокитнянського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП України у Київській області із заявою про відкриття кримінального провадження у зв`язку із зазначеними порушеннями.

Постановою від 11.12.2019. кримінальне провадження було закрите по ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України та рекомендовано позивачу звернутись до суду.

Представник позивача ОСОБА_6 під час судового засідання 22.02.2023 просив приєднати докази до матеріалів справи, а саме: копію рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13.01.2017; відповідь від 18.11.2022 № 07.1-04-03/56 на адвокатський запит; копію розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації від 02.09.1996 № 286 та 12.01.2006 № 7 (зі списком громадян смт. Рокитне, яким виділяються земельні частки (паї) в натурі із земель колективної власності реформованого КСП "Нива"). Натомість представником не надано підтвердження, що докази направлені іншим учасникам провадження. В судуовому засіданні представник позивача зазначив, що вказані докази були направлені учасникам справи на їх електронні пошти, однак скріншоти про відправлення листів надані до суду не містять переліку доказів, які саме були направлені учасникам та дату такого направлення.

З огляду на неналежне направлення учасникам справи клопотання про приєднання доказів та самих доказів, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 13 години 04.04.2023 та надано час стороні позивача для належного направлення учасникам провадження клопотання про приєднання доказів та самих доказів.

18.04.2023 до суду від представника позивача Мохонько К.М. надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: копії рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13.01.2017; відповіді від 18.11.2022 № 07.1-04-03/56 на адвокатський запит; копії розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації від 02.09.1996 № 286 та 12.01.2006 № 7 (зі списком громадян смт. Рокитне, яким виділяються земельні частки (паї) в натурі із земель колективної власності реформованого КСП "Нива").

В судовому засіданні 21.04.2023 представник позивача Махонько К.М. підтвердив направлення наданих доказів учасникам справи, разом з тим у судовому засіданні за допомогою трекінгу поштових відправлень встановлено, що докази, які були витребувані представником позивача на адвокатський запит від 18.11.2022 з архівного відділу Білоцерківської РДА, були направлені стороною позивача іншим учасникам справи 17.04.2023. На час відстеження не всім учасникам провадження докази вручено, зокрема не вручено відповідачеві СТОВ "Нива" та третій особі - Рокитнянській селищній раді, а відповідачеві ОСОБА_3 такі докази не направлялися зовсім. Окрім того, судом встановлено, що докази які просив приєднати до матеріалів справи представник позивача перебувають у сторони позивача з 18.11.2022, натомість представник позивача не обгрунтував чому вказані докази не були приєднані до справи протягом п`яти місяців поспіль.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що стороною позивача не виконаний обов`язок щодо завчасного направлення доказів всім учасникам провадження, а докази отримані у листопаді 2022 року подані до суду 18.04.2023 з пропощенням процесуальних строків, з цих підстав суд усною ухвало відмовив у задоволенні клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року N 899 IV, а також Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого проколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності (право мирного володіння майном), який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини 2 статті 14 Основного Закону України та частини 2 статті 1 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 89, яким визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

Статтею 1 вказаного вище нормативно правового акту визначено, що право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (стаття 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 89).

У статті 3 вищенаведеного Закону України перелічені підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Так, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Саме сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 89).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 13.01.2017 набув право на земельну частку (пай) в сільськогосподарському ТОВ "Нива" смт. Рокитне Київської області. В той час як ОСОБА_3 набула право на земельну частку (пай) 01.12.1997 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0100288 та набула право власності на земельну частку (пай) на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 154037 дату видачі державного акта з копії, поданої позивачем, судом не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року (справа № 388/795/17, провадження № 61-11929св20) вказав, що власник сертифіката на право на земельну частку (пай) не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, оскільки він має лише право на частину земної поверхні у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Позивач звернувся до суду обравши спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів, який визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а саме відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, з передбачених законодавством підстав для відновлення становища позивача, яке існувало до порушення шляхом задоволення заявлених ним позовних вимог не вбачається, так як в момент набуття 01.12.1997 права на земельну частку (пай) ОСОБА_3 його право на набуття права на земельну частку (пай) та виділення її у натурі (на місцевості) не було порушено зі сторони відповідача, так як ОСОБА_3 вже набула право на частку, а за позивачем визнано таке право лише 13.01.2017. Більше того, його право на земельну частку (пай) та виділення ділянки у натурі (на місцевості) залишилося непорушеним і після винесення рішенням Рокитнянським районним судом Київської області від 13.01.2017, яким визнано його право на земельну частку (пай) в сільськогосподарському ТОВ "Нива" смт. Рокитне Київської області. Так як, за ним визнано право на земельну частку "пай" в умовних кадастрових гектарах без конкретної земельної ділянки в натурі (на місцевості), а лише право на частину земної поверхні у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, а у разі їх відсутності із земель запасу на території відповідної ради.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обрання позивачем не належного способу захисту своїх прав та інтересів.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, незаконне набуття права власності на землю, що є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, порушує інтереси держави, оскільки підриває основи правопорядку і суперечить конституційному принципу законності набуття права власності на землю. В контексті законності набуття права власності і недопущення свавільного привласнення земельних ділянок в обхід визначеної законом процедури, інтереси держави і територіальної громади повністю збігаються.

Частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів; інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин; в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. (Пункти 3, 4 мотивувальної частини цього Рішення).

На підставі викладеного суддя доходить висновку, що за змістом заявлених позовних вимог ОСОБА_2 є не належним позивачем у справі та ним обрано не належний спосіб захисту свого права на земельну частку (пай), а заявлені позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем не подано до суду відомостей про місце проживання відповідачки, не витребувано та не надано суду відомостей про дату її народження (смерті), не доведено в судовому засіданні, що відповідач не має спадкоємців, яких можливо було б залучити до участі у справі, як правонаступників відповідачки у спорі щодо позбавлення права на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рокитнянська селищна рада Київської області про визнання недійсним розпорядження про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай); визнання недійсним сертифіката на земельну частку (пай); визнання недійсним розпорядження про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов`язання зарахування земельної ділянки до земель запасу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено08 травня 2023 року.

Повне найменування сторін

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тел. моб. НОМЕР_2 ;

представник позивача: Махонько Костянтин Миколайович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2999/10, видане КДКА Київської області від 24.11.2005 року, адреса здійснення адвокатської діяльності: вул.Вокзальна, 5, м.Біла Церква Київської області, поштова адреса: а/с 50, м.Біла Церква-12 Київської області, 09112, тел. НОМЕР_3 ;

відповідач 1: ОСОБА_3 , дата народження не відома, РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання чи перебування невідоме;

відповідач 2: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива", код ЄДРПОУ 03754478, юридична адреса: 09601, Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вул. Вокзальна, 109;

відповідач 3: Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області, код ЄРДПОУ 19425498, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2; електронна пошта: rda@bcrda.gov.ua;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рокитнянська селищна рада Київської області, код ЄДРПОУ: 0435899, юридична адреса: 09601, Київська область, область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вул. Незалежності, 2.

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА