Постанова

від 23.05.2023 по справі 704/1235/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

Справа № 704/1235/17Провадження № 22-ц/821/692/23м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

секретаря - Сергун Т. В.,

учасники справи:

позивач заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури,

відповідач Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Золото Ланів А» та Тальнівська міська рада Звенигородського району Черкаської області,

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Черкаси апеляційнускаргу заступникакерівника Звенигородськоїокружної прокуратурина ухвалуМаньківського районногосуду Черкаськоїобласті від16березня 2023року усправі запозовом заступникакерівника Звенигородськоїмісцевої прокуратуридо Головногоуправління Держгеокадаструв Черкаськійобласті, ОСОБА_1 ,Фермерського господарства«Золото Ланів А»та Тальнівськоїміської радиЗвенигородського районуЧеркаської областіпро визнаннянезаконним іскасування рішеньоргану державноївлади,визнання договоріворенди недійсними,у складі:головуючого суддіКалієвського І.Д.,повний текстухвали виготовлено21березня 2023року,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року прокуратура звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила: визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держгеокадастру в Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 04 вересня 2014 року № 23-3109/14-14-СГ, 23-3108/14-14-СГ, 23-3107/14-14-СГ, 23-3106/14-14-СГ, 23-3105/14-14-СГ, 23-3104/14-14-СГ; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 04 вересня 2014 року, укладені ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті ГУ Держгеокадастру в Черкаській області зазначених наказів про затвердження документації із землеустрою з подальшим укладенням договорів оренди порушено вимоги законодавства, що є підставою для визнання цих наказів та договорів недійсними.

Зокрема, прокуратура зазначила, що відповідно до поданих ОСОБА_1 заяв вона мала намір орендувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства, однак із часу отримання в оренду земельних ділянок не створила фермерського господарства.

Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви про надання в оренду земельної ділянки створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Об`єднана сільськогосподарська компанія», яке вона заснувала за півтора року до оформлення права оренди спірних земельних ділянок. Вказане підтверджує відсутність у неї реального наміру створення фермерського господарства, а єдиною метою отримання прав землекористування було набуття додаткових земельних ділянок без земельних торгів.

Зазначає, що під час прийняття оспорюваних наказів та укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок порушено вимоги закону щодо порядку надання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.

Крім того, спірні правовідносини є цивільно-правовими, виникли, зокрема на підставі договорів оренди, укладених із фізичною особою, тому підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року провадження у справі закрито, в зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Розгляд справ даної категорії належить до юрисдикції господарських судів.

Ухвала суду мотивована тим, що справа, яка розглядається в Маньківському районному суді Черкаської області №704/1235/17, за позовом прокуратури, є подібною до справи № 922/1830/19, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, вважаючи її такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, Звенигородська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційні вимоги скаржник обґрунтував тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства «Золото ланів» заснованого 26.03.2013, тобто до отримання земельних ділянок в оренду.

З моменту отримання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок в оренду остання не створювала жодного фермерського господарства і лише після подання прокурором 25.09.2017 вказаної позовної заяви, 20.11.2017 створила ФГ «Золото ланів - А», тому ототожнювати у цій справі ОСОБА_1 із ФГ «Золото ланів», яке зареєстровано 26 березня 2013 року немає підстав.

Зазначає, що особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають в тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

Не можна вважати, що у відносинах щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) на землю засновник такого господарства фактично діє в інтересах створеного ним господарства, оскільки фермерське господарство на вказаному етапі ще не створене або взагалі навмисно може бути не створене.

Тому вважає, що судом залишено поза увагою, що оспорені прокурором земельні відносини склались між органом державної влади та громадянкою ОСОБА_2 , яка у порядку реалізації своєї цивільної дієздатності, у момент видачі наказів та укладення договорів оренди, набула відповідних прав та обов`язків, як фізична особа, тому даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Отже, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню норми права, які регулюють спірні правовідносини щодо надання ОСОБА_2 земельних ділянок, а саме у момент прийняття оспорених наказів відповідача та укладення між ним та громадянкою оспорених договорів оренди.

03 травня 2023 року від Тальнівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить поновити строк на його подачу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю.

Вважає, що подана апеляційна скарга є безпідставною, а Маньківський районний суд Черкаської області вірно оцінив й врахував, що справа, яка знаходиться на розгляді № 704/1235/17, за позовом прокуратури, є подібною справі № 922/1830/19, де Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 05.10.2022, викладено правову позицію за якою справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

05 травня 2023 року від ФГ «Золото Ланів-А» в особі голови господарства Новицької А. Д. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю.

Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 19.11.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та нею укладено додаткові угоди до оскаржуваних договорів оренди на спірні земельні ділянки, згідно з якими проведено заміну орендаря з ОСОБА_1 на ФГ «Золото Ланів А». Тобто, з 19.11.2020 ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваних договорів оренди землі та не є орендарями спірних земельних ділянок.

Також вважає, що Маньківський районний суд Черкаської області вірно оцінив й врахував, що справа, яка знаходиться на розгляді № 704/1235/17, за позовом прокуратури, є подібною справі № 922/1830/19, де Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 05.10.2022, викладено правову позицію за якою справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зауважує, що під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Разом з тим, позивач і відповідач у справі не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

15 травня 2023 року від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю.

Зазначає, що при вирішенні спору застосуванню підлягають норми права, які регулюють спірні правовідносини щодо надання земельних ділянок громадянці ОСОБА_1 та укладення спірних договорів оренди землі.

Головне управління не погоджується із аргументами Звенигородської прокуратури, а рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Вважає, що Маньківський районний суд Черкаської області у належний спосіб дослідив існування відповідних обставин, його висновки є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення норм матеріального і процесуального права.

Просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

16 травня 2023 року від Звенигородської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Тальнівської міської ради, де зазначено, що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню судом.

Вважає, що відносини з укладення договору оренди земельної ділянки між власником суб`єктом владних повноважень та фізичною особою, яка звернулась із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, за ознаками та за змістом є земельними правовідносинами, спори з яких підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не можна вважати, що у відносинах щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) на землю засновник такого господарства фактично діє в інтересах створеного ним господарства, оскільки фермерське господарство на вказаному етапі ще не створене або взагалі навмисно може бути не створене.

Тому вважає, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також просила суд залишити відзив Тальнівської міської ради без розгляду у зв`язку з пропуском строку на його подачу.

16 травня 2023 року від Звенигородської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , де зазначено, що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню судом.

Вказує, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про зміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Зазначає, що ОСОБА_1 , попередньо створивши 26.03.2013 фермерське господарство «Золото Ланів», отримує за позаконкурентною процедурою 04.09.2014 спірні земельні ділянки в оренду, як фізична особа, хоча фактично вказані земельні ділянки використовує створене відповідачем фермерське господарство.

Вказані порушення закону і стали підставою звернення 22.09.2017 прокурором до суду.

Судова колегія, дослідивши відзиви на апеляційну скаргу та заперечення на відзиви, приходить до висновку про поновлення Тальнівській міській раді Черкаської області строку на подачу відзиву.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала відповідає вказаним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі виданих ГУ Держгеокадастру в Черкаській області наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 04 вересня 2014 року № 23-3109/14-14-СГ, 23-3108/14-14-СГ, 23-3107/14-14-СГ, 23-3106/14-14-СГ, 23-3105/14-14-СГ, 23-3104/14-14-СГ, а також укладених ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок від 04 вересня 2014 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєструвала ФГ «Золото Ланів» 26 березня 2013 року, запис за номером 10141020000000717 (т.1 а. с. 65, 66).

Відповідно до виписки з Єдиного реєстру, згідно з якою ОСОБА_1 зареєструвала ФГ «Золото Ланів А» 20 листопада 2017 року, про що в Єдиному реєстрі зроблено запис за номером 1014102000000091.

Згідно інформації викладеної у Витягах з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.10.2020 на спірні земельні ділянки, їх зареєстровано за ФГ «Золото Ланів-А».

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2017, спірні земельні ділянки мають цільове призначення для ведення фермерського господарства, відповідач по справі, яка укладала спірні договори, являлась керівником ФГ «Золото Ланів А» (т. 1 а.с. 30-47).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У ст. 2 ЗУ «Про фермерське господарство» закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство», у редакції станом на момент передачі земельних ділянок в оренду, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до компетентного органу.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень ст. 12 ЗУ «Про фермерське господарство» слідує, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Згідно з положеннями ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб громадянина.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

У постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила (пункти 6.36.-6.40.), що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jureотримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de factoвін діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у власних постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, і з метою забезпечення єдності та сталості судової практики зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26 жовтня 2022 року в справі № 201/13239/15-ц (пункт 43)).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із правової позиції, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, спір у розглядуваній справі, який виник щодо земельних ділянок, які оспорюваними наказами Головного управління Держземагенства в Черкаській області були передані в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, має розглядатися господарським судом незалежно від дати створення фермерського господарства ОСОБА_1 і того факту, чи отримувала вона раніше земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

За таких обставин, доводи скаржника не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції про закриття провадження у цивільній справі.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, суд першої інстанцій правильно визначив предметну юрисдикцію спору та обґрунтовано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складено 25 травня 2023 року.

Суддя-доповідач Л. І. Василенко

Судді Л. В. Нерушак

О. В. Карпенко