Ухвала

від 25.05.2023 по справі 536/480/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/480/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,-

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурором було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинене, з урахуванням обставин кримінального провадження, не зменшились та не зникли.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_3 хворіє на наркоманію, та з приводу лікування останній звертався до медичної частини Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)», але на його звернення жодних відповідей надано не було. Також, обвинувачений ОСОБА_3 не мав умислу на збут наркотичних речовин. Вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника, заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він потребує лікування від наркоманії, яке він позбавлений можливості отримати в умовах перебування в Полтавській установі виконання покарань № 23. Вказав, що його двоюрідний брат має власне житло, де він проживав два-три місяці та де відносно нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Так,двомісячний строктримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою,продовжений ухвалоюКременчуцького районногосуду Полтавськоїобласті від30березня 2023року, спливає 28 травня 2023 року.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує бсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який не працює та не одружений, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці (справи «Талаліхіна проти України», «Виноградський проти України», «Чернявський проти України») неодноразово зазначав, що з метою недопущення надмірності строків тримання особи під вартою суддям необхідно належним чином оцінювати обставини та необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбаченіст.177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст.177 КПКУкраїни застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.

Суд вважає, що з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, з урахуванням вимогст. 183 КПК України, заявлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та які з часу обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та не зменшилися, до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи, так як такі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 ..

Також, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує, що останньому висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за ч.2ст.307КК України,а самеу незаконномупридбанні тазберіганні зметою збутуособливо небезпечноїпсихотропної речовини,вчиненому повторно, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу та постійного місця проживання, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, впливати на свідків, можливості скоювати інші злочини.

Щодо доводівзахисника ОСОБА_5 прозміну запобіжногозаходу обвинуваченому ОСОБА_3 з триманняпід вартоюна домашнійарешт,суд зурахуванням практики Європейського суду з прав людини враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд, не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з25 травня 2023 року до 23 липня 2023 рокувключно.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183КПКУкраїни суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків, з урахуванням того, що розмір застави повинен достатньо мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України ОСОБА_3 слід призначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80520 грн.

Абзацом 2 ч.3 ст.183КПКУкраїни встановлено, що в ухвалі судді зазначаються, які обов`язки з передбачених ст.194цьогоКодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

На підставі вказаного, вважаю необхідним визначити передбачені ст.194КПКУкраїни обов`язки обвинуваченому ОСОБА_3 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеної цією ухвалою застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331, 369, 392, ч.5 ст.394, п. 1-1 ч.2 ст.395 КПК України, суд,

Постановив:

Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кременчука Полтавської області, громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 липня 2023 року включно.

Визначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80520 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять) грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Роз`яснити ОСОБА_3 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на рахунок: UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172.

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

Встановити ОСОБА_3 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:

- прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відому та для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 26.05.2023.

СуддяОСОБА_1