Ухвала

від 24.05.2023 по справі 760/25096/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/25096/18

6/760/277/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Фареник А.О.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника- ОСОБА_2

приватного виконавця- Ляпіна Д.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Вовк С.С. у січні 2023 року звернулася до суду з заявою в інтересах заявника і просить скасувати тимчасове обмеження у праві його виїзду за кордон.

Посилається в заяві на те, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, було задоволено подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання рішення Дніпровського районного суду Києва від 16 грудня 2011 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 4 315 251. 51 гр. та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року про стягнення на користь ТОВ«Кредит Європа Лізинг» заборгованості в розмірі 3 462 756. 87 гр.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, а і ухилення від їх виконання.

Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі дії боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих,що передбачено законом, і які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

Зазначає, що з позиції Європейського Суду з прав людини у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості.

Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувана на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.

Тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України є діючим та триває майже 4 роки.

За цей період заявником було погашено в повному обсязі заборгованість у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на користь ПАТ`Укрсоцбанк», а також частково погашено заборгованість у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та сплачено 71 821, 56 грн. з огляду на відсутність будь-якого іншого нерухомого чи рухомого майна, а також відкритих рахунків, на яких зберігаються грошові кошти.

Крім того, заявник є волонтером та керівником Благодійногої організації» Благодійний фонд» Центр спасіння життя», яка здійснює заходи щодо допомоги сім`ям, які опинилися у безвихідній ситуації під час воєнних дій після 25 лютого 2022 року.

Накладені ухвалою суду обмеження роблять неможливим перетинання ним кордону України задля досягнення всіх цілей Благодійного фонду.

Зазначає, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, виховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Тобто, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Заявник не перешкоджав та не перешкоджає виконавцю у виконанні всіх дій, спрямованих на погашення суми боргу, а неможливість виконання зобов`язань у повному обсязі одним платежем не є ухиленням від виконання зобов`язань.

Крім того, у лютому 2018 року, червні-липні, листопаді 2019 року була частково погашена заборгованість шляхом реалізації належної заявнику земельної ділянки.

У зв`язку з військовою агресією росії проти України та введенням у країні воєнного стану, велика кількість підприємств не функціонує, що, в свою чергу, ускладнює працевлаштування.

Заявник є керівником благодійного фонду, внесений до Переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворень відповідно до Законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для надання можливості виїзду за межі країни в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці, затвердженого наказом Міністертва розвитку громад, територій та інфраструктури гаїни № 115 від 27 лютого 2023 року.

З моменту повномаштабного вторгнення росії на територію України заявник веде активну волонтерську діяльність, займається евакуацією людей з гарячих бойових напрямків, надає їм тимчасовий прихисток та організовує надання медичної допомоги особам, які отримали поранення під час бойових дій в Україні та військовим, сприяє проведенню постраждалими лікування за кордоном, здійснює заходи по збору коштів, допомоги та інших заходів, спрямованих на захист обороноздатності, територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації.

Робота організації сприяє забезпеченню оборонного комплексу України значним необхідним медичним постачанням.

Окрім всього іншого, він бере участь в організації протезування людей, які отримали поранення під час бойових дій в Україні.

Зазначає, що законодавством не передбачене обов`язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов`язань, а лише встановлена така можливість при наявності відповідних підстав.

Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

З урахуванням цього, просить задовольнити заяву.

У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали.

Приватний виконавець Ляпін Д.В. проти задоволення заяви заперечував.

Посилається на те, що рішення суду тривалий час не виконується і заявник, позиціонуючи себе як заможну людину та міліонера, від викнання рішення суду ухиляється.

Наявність можливостей для його виконання підтверджується інформацією з мережі Інтернет та заявами самого заявника про свої статки, а також наявністю у нього майна, зареєстрованого на рідних.

З урахуванням цього вважає, що такі дії заявника свідчать саме про його ухилення від виконання рішення суду, а тому просить відмовити в задоволенні клопотання.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, просить розглядати справу в його відсутності.

Проти задоволення заяви заперечує.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 16 грудня 2011 року з заявника стягнуто на користь ПАТ Укрсоцбанк» 4 315 251. 51 гр. заборгованості.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 11 вересня 2012 року з заявника стягнуто на користь ТОВ`Кредит Європа Лізинг» 3 462 756, 87 гр. заборгованості.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 19 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, було задоволено подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиціх у м. Києві про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України.

/ т.1. а.с. 8 - 14; 104; 107 - 110; 212 - 219 /

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Судом встановлено та не спростовано заявником, а також підтверджено приватним виконавцем та представником стягувача, з моменту відкриття виконавчого провадження заявник заходів до погашення боргу не вживав і ініціативи з метою його виконання не проявляв.

Тобто, рішення суду до цього часу залишається не виконаним.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом наведених норм закону тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього за рішенням суду, або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З матеріалів справи вбачається і підтверджено в судовому засіданні, що боржник обізнаний про свої обов`язки по виконанню рішення суду, про наявність відкритого виконавчого провадження, проте будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду ним протягом тривалого часу вчинено не було.

Суд враховує, що ст.ст. 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст.24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

За змістом ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень.

Суд вважає, що ухилення боржника від виконання судового рішення призводить до виникнення негативних наслідків як для стягувача, так і для держави, оскільки реальне виконання рішення суду є одним з показників ефективності роботи державних органів та сприяє зміцненню авторитету держави.

Суд враховує, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлює юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема:

1)утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2)за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

3)своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

4)надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Приватний виконавець у судовому засіданні зазначив, що боржник вказаних вимог закону не дотримується та ігнорує їх.

З урахуванням тривалості перебування виконавчого документа на виконанні та вимог Закону України «Про виконавче провадження» суд вважає, що принцип розумності строків виконавчого провадження в даному випадку не може вважатися дотриманим.

При вирішенні клопотання суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

У Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787/2011 від 02 січня 2011 року зазначено, що виконання рішень Європейського суду з прав людини відзначається існуванням основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права.

Щодо України ці проблеми пов`язані, зокрема, з хронічним невиконанням рішень національних судів.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Згідно зі ст.18 ЦПК Ураїни судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Як зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05 липня 2012 року, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Не заперечуючи важливості діяльності заявника у складний для країни період воєнного стану, збройної агресії росії проти України, а також діяльності, якою він замається у важкий для країни час, суд, у той же час, виходить з того, що рішення суду про стягнення коштів з заявника ухвалено 11 років тому.

Обставини, якими обґрунтовує заявник подане до суду клопотання, тривають з лютого 2022 року, тобто виникли через 10 років після ухвалення рішення судом.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» / в редакції Закону № 606-XIV від 21 квітня 1999 року на момент ухвалення рішення / державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

В свою чергу, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 05 жовтня 2016 року строку здійснення виконавчого провадження не передбачено, однак ст. 2 даного Закону унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 913/438/19 від 19 серпня 2019 року, хоча визначення поняття «розумності строків» Закон не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу.

Дійно, з точки зору закону тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Ні заявник, ні його представник у судовому засіданні жодним чином не обмовилися про існування будь-яких об`єктивних обставин, які були чи є перешкодою для виконання рішення суду протягом такого тривалого часу.

Крім того, не посилались вони і на неможливість його виконання в силу будь-яких причин, у тому числі матеріальних, і які б свідчили про відсутність підстав для висновку про його ухилення від виконання рішення суду.

Аналіз таких причин у заяві носить загальний характер, лише в контексті вимог закону щодо наявності підстав для такого обмеження, порядку його застосування та тривалості, однак без приведення причин невиконання рішення суду заявником з урахуванням цього аналізу.

Навпаки, єдиною обставиною невиконання рішення суду є позиція заявника, неодноразово висловлена ним у судовому засіданні,про незаконність ухваленого судового рішення та його незгода зі стягнутою судом сумою.

При цьому звертає на себе та обставина, що інше рішення суду на користь ПАТ`Укрсоцбанк», невиконання якого також було підставою для такого обмеження, заявником виконане в повному обсязі і виконавче провадження закінчено в 2021 році.

Крім того, приватний виконавець у судовому засіданні зазначив, що стягувач у виконавчому провадженні готовий до пошуку компромісу з метою виконання рішення суду, однак позиція заявника залишається незмінною.

За таких обставин суд приходить до висновку, що твердження приватного виконавця про свідоме ухилення боржника від погашення заборгованості заявником не спростовані, а тому необхідність у застосуванні до нього обмеження у праві виїзду за межі України не відпала.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 18, 441 ЦПК України, Законом України « Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26 травня 2023 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва