Постанова

від 17.10.2023 по справі 760/25096/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/25096/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11539/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 24 травня 2023 року у складі судді Шереметьєвої Л.А.,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович, товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», -

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковський Т.О. звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задоволено. Обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 4 315 251 грн 51 коп. та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Європа Лізинг» заборгованість в розмірі 3 462 756 грн 87 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року залишено без змін.

У січні 2023 року адвокат Вовк С.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій просила скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України є діючим та триває майже 4 роки. За цей період заявником було погашено в повному обсязі заборгованість у виконавчому провадженні №63061417 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», а також частково погашено заборгованість у виконавчому провадженні №64517130 та сплачено 71 821 грн 56 коп. з огляду на відсутність будь-якого іншого нерухомого чи рухомого майна, а також відкритих рахунків, на яких зберігаються грошові кошти.

Крім того, заявник є волонтером та керівником Благодійногої організації «Благодійний фонд» Центр спасіння життя», яка здійснює заходи щодо допомоги сім`ям, які опинилися у безвихідній ситуації під час воєнних дій після 25 лютого 2022 року.

Накладені ухвалою суду обмеження роблять неможливим перетинання ним кордону України задля досягнення всіх цілей Благодійного фонду.

Відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Заявник не перешкоджав та не перешкоджає виконавцю у виконанні всіх дій, спрямованих на погашення суми боргу, а неможливість виконання зобов'язань у повному обсязі одним платежем не є ухиленням від виконання зобов'язань.

Крім того, у лютому 2018 року, червні-липні, листопаді 2019 року була частково погашена заборгованість шляхом реалізації належної заявнику земельної ділянки. У зв`язку з військовою агресією росії проти України та введенням у країні воєнного стану, велика кількість підприємств не функціонує, що в свою чергу, ускладнює працевлаштування.

Заявник є керівником благодійного фонду, внесений до Переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворень відповідно до Законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для надання можливості виїзду за межі країни в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці, затвердженого наказом Міністертва розвитку громад, територій та інфраструктури України № 115 від 27 лютого 2023 року.

З моменту повномасштабного вторгнення росії на територію України заявник веде активну волонтерську діяльність, займається евакуацією людей з гарячих бойових напрямків, надає їм тимчасовий прихисток та організовує надання медичної допомоги особам, які отримали поранення під час бойових дій в Україні та військовим, сприяє проведенню постраждалими лікування за кордоном, здійснює заходи по збору коштів, допомоги та інших заходів, спрямованих на захист обороноздатності, територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації.

Робота організації сприяє забезпеченню оборонного комплексу України значним необхідним медичним постачанням. Окрім всього іншого, він бере участь в організації протезування людей, які отримали поранення під час бойових дій в Україні. Зазначає, що законодавством не передбачене обов`язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов`язань, а лише встановлена така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон задовольнити. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця право на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Вказує, що відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що до подання не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від явки до виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань. Судом не було враховано, що відсутність будь-якого майна боржника та відсутність коштів на рахунках боржника у банківських установах на той факт, що боржник здійснював неодноразовий перетин кордону України, не може однозначно свідчити, що боржник вчиняє діяння, які спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Скаржником зазначено, що він бере участь в організації протезування людей, які отримали поранення під час бойових дій в Україні. Необхідність його виїзду за межі України є встановлення умов співпраці у сфері протезування людей, які отримали поранення під час бойових дій в Україні (Республіка Польща, компанія «Іновамед»).

Посилається на те, що враховуючи позиції рішень Європейського суду з прав людини, то застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не вбачається обґрунтованим та спів мірним заходом, який міг би справедливо та виправдано обмежити права боржника задля забезпечення виконання судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 24 травня 2023 року без змін.

Вказує, що на сьогоднішній день рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що ОСОБА_1 є директором будівельної компанії - ТОВ «ПАУЕРЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 42214831), статутний капітал компанії складає 55 млн. гривень. Власником компанії є його донька - ОСОБА_1 .

Крім того, вартість земельної ділянки на яку посилається боржник та була реалізована в рахунок погашення боргу є незначною в порівнянні з розміром заборгованості за виконавчим документом.

Зазначено, що рішення суду про стягнення коштів з боржника ухвалено 11 років тому, а посилання ОСОБА_1 на ведення активної волонтерської діяльності мають місце з лютого 2022 року, тобто через 10 років після ухвалення рішення судом.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином (а.с. 156-158).

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. та адвокат Кондрашин І.В. в інтересах ТОВ «Кредит Європа Лізинг» подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає.

Зі справи убачається, що на примусовому виконанні в Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчі листи:

№ 2-2110/12, що виданий 08.05.2013 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Європа Лізинг» заборгованості за договором поруки № 197 від 28.08.2005 та № 198 від 28.08.2005 у розмірі 3 462 756 грн 84 коп. (а.с. 16 т.1).

№ 6-6587/11, що виданий 08.12.2015 Дніпровського районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 4 289 751 грн 51 коп. та суму витрат пов`язаних з розглядом справи в третейському суді в розмірі 25 500 грн, а всього 4 315 251 грн 51 коп. (а.с. 9 т.1).

Зазначені виконавчі провадження зведено в одне під № 55921376 (а.с. 67 т.1).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2019 залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.03.2019 було задоволено подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України. Обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 4 315 251 грн 51 коп. та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Європа Лізинг» заборгованість в розмірі 3 462 756 грн 87 коп. (а.с. 107-110, 213-219 т.1).

Звертаючись у суд із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 посилається на те, що ним було погашено в повному обсязі заборгованість у виконавчому провадженні № 63061417 на користь ПАТ 'Укрсоцбанк", а також частково погашено заборгованість у виконавчому провадженні № 64517130 та сплачено 71 821 грн 56 коп. з огляду на відсутність будь-якого іншого нерухомого чи рухомого майна, а також відкритих рахунків, на яких зберігаються грошові кошти. А також вказував, що є волонтером та керівником Благодійногої організації" Благодійний фонд" Центр спасіння життя", яка здійснює заходи щодо допомоги сім`ям, які опинилися у безвихідній ситуації під час воєнних дій після 25 лютого 2022 року.

Районний суд відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1

виходив з того, що твердження приватного виконавця про свідоме ухилення боржника від погашення заборгованості заявником не спростовані, а тому необхідність у застосуванні до нього обмеження у праві виїзду за межі України не відпала.

З таким висновком колегія суддів погоджується враховуючи наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст. 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" ("Горнсбі проти Греції").

Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату цього боргу і становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: "Агрокомплекс проти України", "Іванов проти України").

Водночас свобода пересування особи гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч. 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.

При цьому у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі "Напияло проти Хорватії" п. п. 78-82).

Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (ч. 5 ст. 441 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, яка визначені Законом України Про виконавче провадження, а також прийняття необхідних мір для виконання рішення суду.

Таким чином, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідування мети гарантування повернення боргу, або виявлення обставини, які спростовували б критерії співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Скасування такого засобу обмеження боржника можливе тільки при виконанні останнім зобов`язань за певними виконавчими документами, що, зокрема, зазначені судом першої інстанції в тексті ухвали про обрання зазначеного вище обмеження для ОСОБА_1 .

Однак скаржник звертаючись із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не зазначив та не надав відповідні докази, які б свідчили про намагання виконати ним зобов`язань перед стягувачем ТОВ «Кредит Європа Лізинг», чи вжиття будь-яких заходів які б свідчили про намагання виконати свої зобов`язання перед стягувачем по поверненню боргу в повному обсязі.

Щодо посилань скаржника на те, що у нього відсутні кошти та майно, яким можна було погасити заборгованість, а також він не може працевлаштуватися у зв`язку з воєнним станом та є керівником благодійного фонду, внесений до Переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворень відповідно до Законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для надання можливості виїзду за межі країни в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 115 від 27 лютого 2023 року, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, приватним виконавцем Ляпіним Д.В. зазначено, що ОСОБА_1 є директором будівельної компанії - ТОВ «ПАУЕРЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 42214831), статутний капітал компанії складає 55 млн. гривень. Власником компанії є його донька - ОСОБА_1 .

Вказана інформація перевірена судом з відкритого у доступі сайту Міністерства Юстиції України через безкоштовний запит Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого убачається, що ОСОБА_2 є власником будівельної компанії - ТОВ «ПАУЕРЕНЕРДЖІ» й уповноваженою особою (директором) товариства є ОСОБА_1 .

При цьому розмір частки засновника (учасника) складає 55 002 000 грн.

Отже, доводи апелянта про те що відсутні докази його ухилення від виконання судового рішення не є слушними так як його дії з надтривалого невиконання судового рішення порушують принцип юридичної визначеності та виконання остаточного рішення у справі. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, § § 78 - 82).

З матеріалів цієї справи убачається, що на час розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, рішення суду у справі № 11 вересня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Європа Лізинг» заборгованості за договором поруки № 197 від 28.08.2005 та № 198 від 28.08.2005 у розмірі 3 462 756 грн 84 коп. не виконано і обставини, що зумовили застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон, не змінилися, тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви скаржника про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України з підстав, якими така заява обґрунтована.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що суд наділений правом скасувати обмеження у праві виїзду особи за кордон лише за умови, коли відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування такого обмеження.

Скаржником не спростовано, наданих приватним виконавцем доказів, що наявності у нього інших способів для погашення заборгованості.

Предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України, як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Процесуальні дії суду щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України і скасування такого обмеження врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.

Відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ від 30.01.2018 N 256/5/65 "Про затвердження Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.02.2018 за № 133/31585 (далі - спільний Порядок), а саме пункту 5 розділу IV, інформація про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, вилучається з бази даних у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на що, судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною апелянта не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, за своїм змістом і суттю загалом є обґрунтуванням вимог заяви, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з вказаними вище висновками суду, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, без посилення на обставини, які не були враховані судом.

Порушень судом норм процесуального права, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі не має.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: