Постанова

від 19.12.2019 по справі 760/25096/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/17053/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/25096/18

19 грудня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Гаращенка Д.Р.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Вовк Світлани Степанівни на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року, постановлену під головування судді Українця В.В., про відмову в задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзді за межі України у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковський Тарас Олександрович, Акціонерне товариство " Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк , Товариство з обмеженою відповідальністю " Кредит Європа Лізинг",-

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковський Тарас Олександрович звернувся до Солом`янського районного суду м.Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Тараса Олександровича задоволено.

Обмежено громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованості в розмірі 4315251 гривні 51 копійки та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредит Європа Лізинг заборгованість в розмірі 3462756 гривень 87 копійок.

Постановою Київською апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року залишено без змін.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 через представника адвоката Вовк Світлану Степанівну звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України.

Заяву обгрунтовував тим, що він не ухиляється від виконання судових рішень, регулярно здійснює платежі на погашення заборгованості, однак виконати рішення суду одразу в повному обсязі він не має можливості через відсутність у нього всієї суми, яка підлягає сплаті. 26 лютого 2018 року з його арештованих рахунків на рахунок з обліку депозитних сум відділу списано кошти у сумі 120392 гривні 97 копійок. У серпні 2018 року він повідомив державного виконавця про те, що працює в ТОВ Інжиніринговий Центр Астана на посаді Генерального директора та отримав дохід за період з 01 лютого 2018 року по 31 серпня 2018 року в сумі 30000 гривень.

Як на підставу для задоволення поданої заяви також посилався на те, що його батько ОСОБА_2 знаходиться у тяжкому стані у зв`язку із хворобою серця. Лікування в медичних закладах України не змінило стан його здоров`я на краще, а тому існує необхідність у проведенні консультацій в іноземних клініках щодо проведення лікування. У його батька не має інших дітей окрім нього, а тому саме він зобов`язаний утримувати батька, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги.

Крім того, 01 серпня 2019 року він влаштувався на роботу за кордоном до ТОВ Євро Стандарт ЛТД на більш вигідних умовах, ніж в Україні, на посаду головного інженера. Місце знаходження товариства - Республіка Казахстан.

Звертав увагу на те, що він неодноразово пересікав кордон України після ухвалення рішення суду та завжди повертався в Україну, що вказує на відсутність у нього наміру покинути країну з метою ухилення від виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, просив суд скасувати йому тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковський Тарас Олександрович, Акціонерне товариство Укрсоцбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Кредит Європа Лізинг , відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 13 листопада 2019 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Вовк Світлана Степанівна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзді за межі України є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. Судом першої інстанції не враховано доводів заяви та наданих на їх підтвердження доказів того, що ОСОБА_1 , як боржник у виконавчих провадженнях, вчиняв і вчиняє дії на виконання рішення суду, подавав державному виконавцю інформацію про його доходи та щодо наявності у нього майна, що свідчить про те, що він не ухиляється від виконання судового рішення.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України призводить до порушення прав його батька на отримання піклування з боку єдиного сина та на реалізацію конституційного права на охорону здоров`я та медичну допомогу. Також не враховано порушення права боржника на працю, оскільки він має намір виїхати за кордон для працевлаштування, що в подальшому дасть йому змогу виконати рішення суду про стягнення боргу.

Звертала увагу на те, що підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є також хвороба боржника, яка потребує негайного лікування за межами України, оскільки хвороба може призвести до незворотних наслідків для здоров`я та життя.

Вважала що, відмовляючи у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції порушив вимоги ч.3 ст.441 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариства Укрсоцбанк просив залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що боржник був обізнаний з виконавчим провадженням та ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань. Звертає увагу на те, що загальна сума заборгованості боржника перед кредитором становить майже 8 мільйонів гривень, проте перше часткове погашення відбулося лише після застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон. Також боржнику належить на праві власності автомобіль Пежо 405, який державним виконавцем оголошено в розшук, і цей автомобіль не надається ОСОБА_1 державному виконавцю для його опису та реалізації. З огляду на зазначене, вважає, що обставини, наведені ОСОБА_1 в заяві про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України є безпідставними та недоведеними.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Вовк Світлана Степанівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Акціонерного товариства Альфа-Банк , яке є правонаступником Акціонерного товариства Укрсоцбанк адвокат Сосюра Олександр Миколайович в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковський Тарас Олександрович та представник товариства з обмеженою відповідальністю Кредит Європа Лізинг в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження № 55921376 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1210/12, виданого 08 травня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредит Європа Лізинг заборгованості в розмірі 3 462 756 гривень 87 копійок та виконавчого листа № 6-6587/11, виданого 08 грудня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості в розмірі 4 315 251 гривні 51 копійки.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року було задоволено подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Тараса Олександровича.

Обмежено громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість в розмірі 4315251 гривні 51 копійки та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредит Європа Лізинг заборгованість в розмірі 3462756 гривень 87 копійок.

Постановою Київською апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року залишено без змін.

Звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 посилався на те, що він не ухиляється від виконання судових рішень, регулярно здійснює платежі на погашення заборгованості за виконавчими листами, однак сплатити всю суму на погашення заборгованості відразу в повному обсязі він не має можливості у зв`язку з відсутністю у нього таких коштів. Також вказував, що його батько ОСОБА_2 знаходиться у тяжкому стані у зв`язку із хворобою серця та потребує лікування за кордоном. Посилався також на те, що 01 серпня 2019 року він влаштувався на роботу в Республіці Казахстан, до ТОВ Євро Стандарт ЛТД на більш вигідних умовах, ніж в Україні, на посаду головного інженера, а тому обмеження його у праві виїзду за межі України порушує його право на працю.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковський Тарас Олександрович, Акціонерне товариство Укрсоцбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Кредит Європа Лізинг , суд першої інстанції виходив з того, що доводи подання головного державного виконавця про ухилення боржника від погашення заборгованості останнім не спростовані та необхідність у застосуванні до ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за кордон не відпала.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України, суд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Разом із цим, суд також наділений повноваженнями вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статі 441 ЦПК України).

Так, згідно ч.5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

При цьому слід зауважити, що стаття 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначені Законом України Про виконавче провадження , а також прийняття необхідних мір для виконання рішення суду.

Таким чином, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

За таких обставин, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції мав перевірити виконання ним, як боржником у виконавчому провадженні, рішення судів саме після встановлення такого обмеження.

Боржником, на підтвердження виконання ним рішення суду, до заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України було додано три квитанції, а саме квитанцію від 25 червня 2019 року на суму 2475 гривень, квитанцію від 08 липня 2019 року на суму 2550 гривень та квитанцію від 16 липня 2019 року на суму 2574 гривні.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, виконавче провадження № 48715234 розпочато 16 вересня 2015 року, а виконавче провадження № 49628829 - 14 грудня 2015 року. У свою чергу, заявником надано квитанції про добровільну сплату частини боргу датовані червнем-липнем 2019 року, тобто часткове погашення заборгованості мало місце за декілька місяців перед зверненням до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт сплати боржником за період з 2015 року по 2019 рік трьох платежів, не свідчить про належне виконання ним рішення суду.

Додана до апеляційної скарги квитанція від 05 листопада 2019 року на суму 150 грн. не спростовує вказаного вище висновку та не свідчить про належне виконання боржником судових рішень про стягнення з нього заборгованостей в сумі 4315251 гривні 51 копійки та в розмірі 3462756 гривень 87 копійок.

Судом обґрунтовано зазначено, що списання з арештованого рахунку боржника 120392 гривні 97 копійок в рахунок погашення боргу не підтверджує добровільне виконання ОСОБА_1 рішення суду, так як вказані кошти були списані державним виконавцем з арештованого рахунку боржника у ПАТ " ОТП Банк" в процесі примусового виконання судових рішень. ОСОБА_1 22.11.2017 року звертався до головного державного виконавця Бочковського Т.О. із заявою про зняття арешту з вказаного рахунку, але в задоволенні його заяви державний виконавець відмовив.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що посилаючись на необхідність його виїзду за кордон з метою лікування свого батька, ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження необхідності медичного обстеження його батька ОСОБА_2 за кордоном та неможливості останнього виїхати за кордон для проведення обстеження у супроводі будь-якої іншої особи. Доводи апеляційної скарги правильність вказаного висновку суду не спростовують.

Доводи заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та апеляційної скарги боржника про те, що він працевлаштувався у ТОВ Євро Стандарт ЛТД (Республіка Казахстан) на посаду головного інженера та, працюючи там, буде пересилати кошти з Республіки Казахстан в Україну на погашення боргу за рішеннями судів у зведеному виконавчому провадженні, колегія суддів вважає безпідставними, так як вони не підтверджені належними доказами. Суд першої інстанції вірно послався в оскаржуваному судовому рішенні на те, що відсутність наміру ухилення від виконання рішення суду після його виїзду за кордон України, боржником не доведена.

В ході розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, представником боржника були подані додаткові докази на підтвердження наявності у боржника хвороби, яка потребує негайного лікування за межами України. Зокрема, виписний епікриз з медичного центру ТОВ Клініка 311 від 09 жовтня 2019 року, з якого вбачається, що лікарем рекомендована ОСОБА_1 консультація оперуючого хірурга, гастроентеролога, гематолога за місцем проведення SLEVE-гастректомії у країні Германія Sana Klinikum Offenbach .

Надаючи оцінку вказаному доказу, суд першої інстанції вірно послався на те, що рекомендація лікаря про проведення ОСОБА_1 консультації оперуючого хірурга, гастроентеролога, гематолога саме в Германії, не є належною підставою для скасування йому обмеження у праві виїзду за межі України, так як це лише рекомендації. Заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що за станом здоров`я він потребує лікування і таке лікування можливе лише за межами України. Доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду в цій частині колегія судді відхиляє.

З встановлених обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів судом першої інстанції вірно встановлено, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним, як боржником у виконавчому провадженні, рішення суду після встановлення йому обмеження у праві виїзду за межі України, а заява ОСОБА_1 зводиться до фактичної незгоди з ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року про його обмеження у праві виїзд за межі України, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що боржник не ухиляється від виконання судового рішення та про порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.441 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги фактично є ідентичними доводам заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзді за межі України, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є дієвою юридичною санкцією, яка в даному випадку зумовлює пришвидшення виконання рішення суду.

Крім того, у випадку вчинення боржником реальних та активних дій щодо виконання судових рішень, відповідно до положень ч.8 ст.441 ЦПК України він не позбавлений можливості повторного звернення до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Вовк Світлани Степанівни.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вовк Світлани Степанівни залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.

Головуючий: Судді: