Рішення

від 23.05.2023 по справі 320/15267/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року справа №320/15267/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» (далі позивач та/або ТОВ «ЕТС-КИЇВ») з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач та/або ДПС України) та просить суд:

- скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 08.07.2021 №2685/ІПК/99-00-04-01-03-06;

- зобов`язати Державну податкову службу України повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» від 24.04.2021 (вх. ДПС №2721/ІПК/6 від 01.06.2021) про надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду;

- стягнути на користь позивача судові витрати по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме надати примірник позовної заяви із додатками для направлення відповідачу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що надана ДПС України індивідуальна податкова консультація не відповідає підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, а викладена позиція є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства.

11.08.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, стверджуючи, що надана податкова консультація відповідає фактичним обставинам, зазначеним у зверненні ТОВ «ЕТС-КИЇВ», та нормам чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.

У свою чергу від представника позивача 30.08.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій ним зазначено про хибність висновків контролюючого органу та наголошено на тому, що підпункт 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України не передбачає підсумування площі кожного окремого об`єкту нерухомого майна, що перебуває у власності платника податків, з метою визначення загальної площі як бази оподаткування відповідним податком.

Заперечення на відповідь на відзив не надходили.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

24.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» звернулось до Державної податкової служби України із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі, у якій просив:

- з метою правильного обчислення сум податку на об`єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності юридичних осіб, з практичної ситуації, надати податкову консультацію в письмовій формі щодо застосування ТОВ «ЕТС-КИЇВ» підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та надати відповіді на наступні запитання:

1. В якому випадку сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, збільшується на 25000 гривень на рік:

- у випадку, коли один об`єкт житлової нерухомості, що перебуває у власності юридичної особи, має загальну площу, яка перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для) будинку;

- або загальна площа об`єктів житлової нерухомості, з метою визначення бази оподаткування для застосування підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України розраховується сумарно шляхом додавання загальної площі кожної окремої квартири, яка перебуває у власності юридичної особи? (т. 1, а.с. 11-12).

08.07.2021 Державною податковою службою Україна надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» індивідуальну податкову консультацію №2685/ІПК/99-00-04-01-03-06 (т. 1, а.с. 13-14), де роз`яснено, що оскільки загальна площа всіх квартир, на які Товариство планує оформити право власності перевищує 300 кв.м., то у Товариства виникатимуть підстави для обчислення та сплати податкових зобов`язань з податку за такі об`єкти нерухомості в значенні підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі оскаржене (-а) та/або спірне (-а) рішення/податкова консультація).

Позивач вважає, що відповідач, надаючи спірну податкову консультацію, порушив його права та охоронювані законом інтереси, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом, а індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Положеннями пункту 52.2 статті 52 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно із пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

В силу положень пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі №807/1650/16.

Як свідчать матеріли адміністративної справи, спірним аспектом, в її рамках, є трактування відповідачем норми підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно із підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5 п. 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).

Положеннями пункту 266.7 статті 266 ПК України врегульовано порядок обчислення суми податку.

Підпунктом 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України регламентовано, що за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

У свою чергу підпунктами «а» - «г» підпункту 266.7.1 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Як вже було вказано судом вище ТОВ «ЕТС-КИЇВ» просило відповідача надати податкову консультацію щодо обставин того, в якому випадку сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, збільшується на 25000 гривень на рік:

- у випадку, коли один об`єкт житлової нерухомості, що перебуває у власності юридичної особи, має загальну площу, яка перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для) будинку;

- або загальна площа об`єктів житлової нерухомості, з метою визначення бази оподаткування для застосування підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, розраховується сумарно шляхом додавання загальної площі кожної окремої квартири, яка перебуває у власності юридичної особи.

В спірній податковій консультації ДПС України фактично сформувала висновок про те, що у разі якщо загальна площа всіх квартир, на які позивач планує оформити право власності перевищує 300 кв.м., то у останнього виникатимуть підстави для обчислення та сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за такі об`єкти нерухомості в значенні підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Аналізуючи вказане формулювання відповідача, у взаємозв`язку із положеннями підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, суд зазначає, що позиція контролюючого органу зводиться до того, що у разі набуття ТОВ «ЕТС-КИЇВ» права власності на об`єкти нерухомості, загальна площа яких у сукупності становить більше 300 кв.м., останньому слід застосовувати підпункт 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, який, у свою чергу передбачає збільшення суми податку, розрахованої відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Разом з цим, суд аналізуючи нормативно-правове регулювання, щодо якого позивач звертався до ДПС України із зверненням про отримання індивідуальної податкової консультації, формує наступні висновки.

Так, конструкція правової норми підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України дає суду підстави зазначити, що сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України збільшується на 25000 гривень на рік за кожний об`єкт виключно у разі наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку).

Тобто, у разі наявності на праві приватної власності, зокрема у юридичної особи об`єкту житлової нерухомості (квартири), житлова площа якого перевищує 300 кв.м., сума податку розраховується відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України та підлягає збільшенню на 25000,00 грн. на рік за кожний такий об`єкт.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що підпункт 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України стосуються випадку оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності у власника одного або декількох об`єктів нежитлової нерухомості та посилань на те, що варіантів з площею може бути кілька: площа однієї з квартир перевищує 300 кв.м., загальна сумарна площа всіх квартир перевищує 300 кв.м. або ж кожна квартира має площу більше 300 кв.м., з огляду на наступне.

Положення підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України не передбачають підсумування (додавання) площі кожного окремого об`єкту нерухомого майна, що перебуває у власності платника податків, з метою визначення загальної площі як бази оподаткування відповідним податком, а визначають обставини збільшення суми податку на 25000,00 грн. на рік за об`єкт (квартиру), що перевищує 300 кв.м.

На переконання суду зазначення законодавцем у підпункті 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України про об`єкт та в дужках «об`єктів» вказує лише на те, що сума податку збільшується на 25000,00 грн. на рік за кожний із об`єктів (квартир), за умови перевищення площі кожного із об`єктів окремо 300 кв.м.

Резюмуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими твердження ТОВ «ЕТС-КИЇВ», що підпункт 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України підлягає застосуванню у разі перебування у власності юридичної особи квартири (квартир) (об`єкту (-ів) житлової нерухомості), площа кожної з яких перевищує 300 кв.м.

Відтак, беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що викладена ДПС України у спірній індивідуальній податковій консультації позиція не ґрунтується на вимогах податкового законодавства, з огляду на що остання підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає про наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 у справі № 9-зп).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ДПС України повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» від 24.04.2021 (вх. ДПС №2721/ІПК/6 від 01.06.2021) про надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду є належним та ефективним захистом порушеного права позивача.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн. згідно платіжного доручення №107308 від 27.10.2021 (т. 1, а.с. 7).

Згідно з частиною третьою ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Заявлені позивачем позовні вимоги про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання повторно розглянути запит Товариства про надання податкової консультації є однією вимогою.

Отже поданий позов є позовом немайнового характеру, за звернення до суду з яким позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн. згідно платіжного доручення №107308 від 27.10.2021 (т. 1, а.с. 7).

Таким чином, позивачем було надміру сплачено 2270,00 грн. судового збору.

Сума судового збору, що підлягала сплаті під час звернення до суду в розмірі 2270,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір, питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 08.07.2021 №2685/ІПК/99-00-04-01-03-06.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України повторно розглянути звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» від 24.04.2021 (вх. ДПС №2721/ІПК/6 від 01.06.2021) про надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-КИЇВ» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Борщагівська, б. 30А, корп. 15, кв. 157, ідентифікаційний код 39482580) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.05.2023.

Суддя Кушнова А.О.