Постанова

від 06.12.2023 по справі 320/15267/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15267/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ» до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 08.07.2021 №2685/ІПК/99-00-04-01-03-06; зобов`язання відповідача повторно розглянути запит ТОВ «ЕТС-КИЇВ» від 24.04.2021 (вх. ДПС №2721/ІПК/6 від 01.06.2021) про надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 23 травня 2023 року позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 24.04.2021 ТОВ «ЕТС-КИЇВ» звернулось до Державної податкової служби України із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі, у якій просив:

- з метою правильного обчислення сум податку на об`єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності юридичних осіб, з практичної ситуації, надати податкову консультацію в письмовій формі щодо застосування ТОВ «ЕТС-КИЇВ» підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та надати відповіді на наступні запитання:

1. В якому випадку сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, збільшується на 25000 гривень на рік:

- у випадку, коли один об`єкт житлової нерухомості, що перебуває у власності юридичної особи, має загальну площу, яка перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для) будинку;

- або загальна площа об`єктів житлової нерухомості, з метою визначення бази оподаткування для застосування підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України розраховується сумарно шляхом додавання загальної площі кожної окремої квартири, яка перебуває у власності юридичної особи?

08.07.2021 Державною податковою службою Україна надано ТОВ «ЕТС-КИЇВ» індивідуальну податкову консультацію №2685/ІПК/99-00-04-01-03-06 в якій зазначено, що оскільки загальна площа всіх квартир, на які Товариство планує оформити право власності перевищує 300 кв.м., то у Товариства виникатимуть підстави для обчислення та сплати податкових зобов`язань з податку за такі об`єкти нерухомості в значенні підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - оскаржене (-а) та/або спірне (-а) рішення/податкова консультація). Позивач, не погоджуючись з вказаної податковою консультацією відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Надаючи оцінку відповідності спірної податкової консультації нормам матеріального права, слід враховувати таке.

Відповідно до п. 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який установлюється та розмір якого визначається місцевими радами в межах повноважень, визначених ПК України.

Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до п.п.265.1.1. п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частина (п.п. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частина (п.п. 266.3.1. п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Відповідно до п.п. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пункту б) п.п.266.4.1 п. 266.4. ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Відповідно до п.п. 266.4.3. п. 266.4 ст. 266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

- об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

- об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відповідно до п.п. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітній) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п. 266.6. ст. 266 ПКУ).

Порядок обчислення суми податку визначений пунктом 266.7 статті 266 ПК України.

Відповідно до п.п. 266.7.1. п. 266 .7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.7.1-1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

В даній справі позивач просив відповідача надати податкову консультацію щодо обставин того, в якому випадку сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, збільшується на 25000 гривень на рік:

- у випадку, коли один об`єкт житлової нерухомості, що перебуває у власності юридичної особи, має загальну площу, яка перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для) будинку;

- або загальна площа об`єктів житлової нерухомості, з метою визначення бази оподаткування для застосування підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, розраховується сумарно шляхом додавання загальної площі кожної окремої квартири, яка перебуває у власності юридичної особи.

В спірній податковій консультації ДПС України фактично сформувала висновок про те, що у разі якщо загальна площа всіх квартир, на які позивач планує оформити право власності перевищує 300 кв.м., то у останнього виникатимуть підстави для обчислення та сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за такі об`єкти нерухомості в значенні підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Тобто за висновком ДПС України у разі набуття ТОВ «ЕТС-КИЇВ» права власності на об`єкти нерухомості, загальна площа яких у сукупності становить більше 300 кв.м., останньому слід застосовувати підпункт 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, який, у свою чергу передбачає збільшення суми податку, розрахованої відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Колегія суддів вважає вказаний висновок податкового органу таким, що суперечить нормам матеріального права з огляду на наступне.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, конструкція правової норми підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України дає суду підстави зазначити, що сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України збільшується на 25000 гривень на рік за кожний об`єкт виключно у разі наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку).

Тобто, у разі наявності на праві приватної власності, зокрема у юридичної особи об`єкту житлової нерухомості (квартири), житлова площа якого перевищує 300 кв.м., сума податку розраховується відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України та підлягає збільшенню на 25000,00 грн. на рік за кожний такий об`єкт.

Фактично положення підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України не передбачають підсумування (додавання) площі кожного окремого об`єкту нерухомого майна, що перебуває у власності платника податків, з метою визначення загальної площі як бази оподаткування відповідним податком, а визначають обставини збільшення суми податку на 25000,00 грн. на рік за об`єкт (квартиру), що перевищує 300 кв.м.

Колегія суддів вважає, що зазначення законодавцем у підпункті 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України про об`єкт та в дужках - «об`єктів» вказує лише на те, що сума податку збільшується на 25000,00 грн. на рік за кожний із об`єктів (квартир), за умови перевищення площі кожного із об`єктів окремо 300 кв.м.

З огляду викладене колегія суддів вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що підпункт 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 ПК України підлягає застосуванню у разі перебування у власності юридичної особи квартири (квартир) (об`єкту (-ів) житлової нерухомості), площа кожної з яких перевищує 300 кв.м., а викладену ДПС України у спірній індивідуальній податковій консультації позицію такою, що не ґрунтується на вимогах податкового законодавства та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної податкової консультації.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких