Рішення

від 15.05.2023 по справі 906/85/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/85/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Кока С.Л. - службове посвідчення №074537 від 01.03.2023,

від позивача: Літвін С.М. - діє на підставі витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

від позивача-2: Осадчук К.О., діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 08.12.2021,

від позивача-3: Бобер А.В., діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 01.10.2021

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Житомирської обласної державної адміністрації

3) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольза"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні другого позивача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання недійним договору № 549 від 07.08.2018 про спільну діяльність на майбутнє та повернення земельної ділянки

В судовому засіданні 08.05.2023 оголошувалась перерва до 15.05.2023 о 15:00 год.

Заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про:

- визнання недійсним договору від 07.08.2018 №549, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольза" та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Житомир у редакції з урахуванням внесених змін відповідно до Додаткових угод від 13.11.2018, 11.12.2018, 25.01.2019, 02.09.2019, 30.09.2019;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольза" повернути Квартирно-експлуатаційному відділу міста Житомир земельну ділянку з кадастровим номером 1820885000:06:000:0510, площею 251,8211 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що оспорюваний договір № 594 від 07.08.2018 є удаваним правочином та укладений з метою приховати договір оренди земельної ділянки. Також прокурор відзначав, що КЕВ м. Житомир при вчиненні даного правочину не мало повного обсягу цивільної дієздатності (належним чином оформлена земельна ділянка та зареєстроване речове право на земельну ділянку).

Крім цього, прокурор звертав увагу на те, що позивачем-3 не погоджено укладення договору № 594 з органами місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

02.08.2022 до суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир надійшли пояснення, з яких вбачається, що позивач-1 не підтримує позовних вимог, вважає всі дії, вчинені при укладенні оспорюваного договору такими, що не порушують чинного господарства.

Ухвалою суду від 02.08.2022 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні другого позивача - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513, адреса: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45).

26.09.2022 до суду від третьої особи надійшли пояснення на позов, відповідно до яких просив позов задовольнити, вимоги вважав обґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

29.12.2022 від прокурора надійшла відповідь на відзив.

30.12.2022 від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач-1 не підтримує позовні вимоги.

13.01.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання про долучення до відповіді на відзив додаткових доказів, а саме копії листа Райгородоцької сільської ради щодо орієнтовного розміру річної орендної плати земельної ділянки площею 252 га.

16.02.2023 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності. В обґрунтування даної заяви відповідач звертав увагу суду на те, що позивачі у справі були обізнані про укладення договору №549 про спільну діяльність від 07.08.2018, тому строк позовної давності щодо оспорення згаданого вище договору сплинув 07.08.2021, а прокурор з даним позовом звернувся 31.01.2022, тобто з порушення строку позовної давності. На підставі наведеного відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

24.02.2023 від прокурора надійшли заперечення на заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. В даних запереченнях прокурор відзначив, що в даному випадку має застосовуватись положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, тобто початок перебігу строку позовної давності для прокурора розпочався з моменту, коли останньому стало відомо про порушення закону (укладення оспорюваного договору). Лише у листопаді 2021 року орган державного контролю у сфері земельних відносин провів перевірка законності користування землею ТОВ "Кольза" та вніс до КЕВ м. Житомира припис від 03.11.2021 № 813-ДК/0444ППР/03/01-21 та склав протокол про адміністративне правопорушення, тому строк позовної давності відліковується з моменту, коли стало відомо про порушення закону при укладенні договору №594 від 07.08.2018, для позивача-1, -3 таким моментом слід рахувати дату скасування Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства Оборони України (13.12.2021) або отримання припису державного контролю (05.11.2021). Для позивача-2 такою датою є реєстрація права власності на земельну ділянку, на якій провадилась спільна діяльність - 05.06.2020. Отже, прокурор просив відмовити в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

17.03.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті позову.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача-1 в судовому засіданні позовних вимог не підтримав, вважає, що інтереси держави в даних правовідносинах не порушені

Представник позивача-2 в судовому засіданні також не підтримав позовних вимог, зазначав, що інтереси його довірителя не порушені.

Представник позивача-3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав, що оспорюваний договір укладений з метою ефективного використання земель оборони та забезпечення надходження коштів.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься розписка від 08.05.2023.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що його неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2018 за результатами конкурсу Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир (Сторона-1/позивач), який діє у відповідності до Положення та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольза" (Сторона-2/відповідач) в особі директора Бєгун І.Ю. укладений договір № 549 про спільну діяльність (а.с. 63-64 том 1), відповідно до якого з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Житомир, недопущення захоплення земельних ділянок сторонніми особами, та недопущення збитків невикористання земельної ділянки на підставі розпорядження ТВО начальника Головного КЕУ ЗС України №303/6/27/1380 від 13.09.2016, розпорядження ТВО начальника Північного ТКЕУ №303/21/1/1339 від 20.04.2018. Сторони за цим договором домовились про спільну діяльність і співробітництво з питання сумісного використання земель, а саме: вирощування зернових та технічних культур.

Сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватись силами та коштами Сторони-2 по проведенню необхідного комплексу заходів з забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена Договором (п. 1.2. договору).

Згідно положень п. 3.1. договору Сторона-1 зобов`язувалася залучити до спільної обробки, що буде проводиться разом зі Стороною-2 земельну ділянку, що надана Стороні-1 Міністерством оборони України та перебуває на її обліку. Земельна ділянка площею 251,8211 га (відповідно до державного акту), що підлягає до подальшого уточнення після виготовленого технічної документації із землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості і проведених геодезичних та картографічних робіт), що розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, військове містечко № 63. в межах, указаних в плані (Додаток № 1).

Сторона-2 в свою чергу зобов`язалася:

- приступити до господарської діяльності з використання залученої земельної ділянки;

- здійснювати виробничий процес, забезпечивши його необхідним машинно- тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами та відповідними спеціалістами і працівниками;

- вести бухгалтерський облік майна, цінностей, зобов`язань, в тому числі платіжних та інших операцій, пов`язаних з виконанням цього договору, надавати інформацію про фінансові результати спільної діяльності та всі інші необхідні данні, пов`язані зі спільною діяльністю за письмовим запитом Сторони-1;

- нести витрати, що виникли під час виконання цього договору в межах свого внеску;

- забезпечити підготовку (найм) відповідного персоналу для виконання робіт за даною угодою та за необхідності залучати третіх осіб для виконання сільськогосподарських робіт за згодою Сторони-1;

- погоджувати з керівництвом Сторони-1 час початку і закінчення робіт на залученій ділянці;

- здійснювати своєчасну підготовку ґрунту для проведення сільськогосподарських робіт;

- проводити догляд за посівами сільгоспкультур (внесення добрив, ЗЗР);

- здійснювати охорону посівів власними силами та засобами від посягання сторонніх осіб.

Пунктом 4 сторонами договору погоджено порядок ведення спільних справ:

- 4.2. керівництво спільного обробітку ґрунту здійснює Сторона-2;

- 4.3. ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також надання статистичної звітності до відповідних органів доручається Стороні-2 з обов`язковим наданням копії документів Стороні-1;

- 4.4. сплата усіх видів податків та зборів, що належить при здійсненні такого виду діяльності здійснюється Стороною-2 в порядку та у межах, передбаченому чинним законодавством та сутністю підприємства, окрім тих видів податків та зборів, які згідно законодавства, покладаються виключно на Сторону-1.

- 4.5. Сторона-1 має право здійснювати всебічний контроль над діяльністю Сторони-2 у рамках виконання умов цього Договору.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що вартість цього договору складає в межах 10% від середньої обласної вартості 1 га сільськогосподарських земель, а саме 717690,14 грн. (в т.ч. ПДВ) (з розрахунку вартість 1 га землі складає 2 850,00 грн.) на один рік.

Також п. 5.2. договору передбачає, що Сторони погодилися, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 грошові кошти у два етапи:

- 1-й етап - до 15.09 кожного року - 20% від загальної ціни договору що складає 143 538 грн. 03 коп. ( в т.ч. ПДВ)

- 2-й етап - до 15.11 кожного року - 80% від загальної ціни договору що складає 574 152 грн. 11 коп. ( в т.ч. ПДВ)

Відповідно до п. 5.2.1. договору сторони погодились, що у 2018 році вартість договору складає 299 037 грн. 55 коп. (пропорційно до кількості місяців його дії у 2018 році (а саме серпень - грудень), грошові кошти вносяться до 15.11.2018 року.

Цей договорі вважається укладеним на 7 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2025 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим до говором на кожний наступний сільськогосподарський рік. Індексація розміру внесків сторін ґрунтується на рівні інфляції в країні на момент визначення розміру внесків. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться Сторонами в строк до 01 січня кожного року. Індексація внесків сторін у 2018 році не проводиться (п. 8.1.договору).

13.11.2018 між Сторонами по договору № 594 укладено додаткову угоду № 772, відповідно до якої Сторони дійшли згоди внести зміни до договору про спільну діяльність №549 від 07.08.2018, зокрема:

1.1.1. пункт 1.1. Договору викласти у такій редакції: "З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності у квартирно-експлуатаційному відділі м. Житомир, недопущення захоплення земельних ділянок сторонніми особами, та недопущення завдання збитків державі пов`язаних з невикористання земельної ділянки Сторони дійшли згоди щодо організації спільної діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 251,8211 га, що розташована на території Романівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області".

1.1.2. пункт 1.2. Договору викласти у такій редакції: "Сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватися шляхом об`єднання спільних зусиль та ресурсів Сторін по проведенню необхідного комплексу заходів з забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, її збереження, збору врожаю та реалізації".

1.1.3. викласти п. 3.1. договору у такій редакції: "Сторона-1 за цим договором зобов`язується:

- залучити до спільної обробки земельну ділянку, що надана Стороні-1 Міністерством оборони України та перебуває на її обліку. Земельна ділянка площею 251,8211 га (відповідно до державного акту), що підлягає до подальшого уточнення після виготовлення технічної документації із землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості), що розташована за адресою: Житомирська область. Бердичівський район, військове містечко № 63, в межах, указаних в плані (Додаток № 1);

- здійснювати нагляд за посівами з метою уникнення знищення посівів третіми особами. Такий нагляд здійснюється шляхом періодичного відстеження стану посівів без встановлення цілодобової охорони;

- при відсутності можливості здійснити спостереження за посівами та врожаєм повідомити про це Сторону-2 для тимчасової допомогу у виконанні цього пункту".

1.1.4. викласти п. 3.2. Договору у такій редакції: "Сторона-2 за цим договором зобов`язується:

- приступити до виконання своїх зобов`язань за даним договором на протязі двох календарних місяців з дати його укладання;

- здійснювати свій внесок у спільну діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції у формі проведення комплексу посівних заходів, вирощування (внесення добрив та засобів захисту) сільськогосподарських культур та збирання врожаю на земельній ділянці, після узгодження таких із Стороною-1;

- Сторона-2 виконуючи обов`язки за даним договором залучає власну техніку, посівний матеріал, засоби захисту та живлення рослин, персонал, паливно-мастильні матеріали. Використання агротехнології вирощування сільськогосподарських культур обов`язково узгоджується між Стороною-2 та Стороною-1 в усній або письмовій формі;

- вести бухгалтерський облік по господарським операціям за даним договором;

- після збору врожаю зберігати вирощену продукцію до моменту її розподілу між Сторонами".

1.1.6. Викласти розділ 5 договору в такій редакції:

"5.1. Вирощена сільськогосподарська продукція підлягає поділу між Сторонами у відсотковому співвідношенні.

5.2. Розподіл вирощеної сільськогосподарської продукції оформляється Актом про поділ та передачу продукції Сторонам договору.

5.3. Акт про поділ та передачу продукції Сторонам договору має бути укладеним на протязі 15 календарних днів від дати закінчення збору врожаю на земельній ділянці.

5.4. Сторона-2 за даним договором отримує 90 відсотків від загального об`єму вирощеної продукції.

5.5. Сторона-1 за даним договором отримує 10 відсотків від загального об`єму вирощеної продукції.

5.6. Сторона-2 зобов`язана на протязі п`яти календарних днів від дати закінчення збору врожаю повідомити про це Сторону-1....

5.9. Зважаючи на той факт, що Сторона-1 являється структурною складовою майнового комплексу Міністерства оборони України та головним завданням Сторони-1 є забезпечення на своєму рівні боєздатності Збройних Сил України і Сторона-1 не веде комерційної діяльності Сторони узгодили, що Сторона-2 бере на себе обов`язок сплачувати щороку на користь Сторони-1 платіж, який буде спрямований на покриття витрат Сторони-1 пов`язаних із участю Сторони-1 у даному договорі.

Даний платіж є соціальною гарантією Сторони-2 щодо незавдання збитків Міністерству оборони України у процесі виконання даного договору, у час непрямої військової агресії зі сторони Російської Федерації по відношенню до України (збройний конфлікт у Донецькій та Луганській областях).

Розмір такого платежу складає 717690,14 грн. (з розрахунку вартість 1 га землі складає 2850 грн.) за календарний рік.

Сторони погодилися, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 грошові кошти у два етапи:

- 1-й етап - до 15.09 кожного поточного року дії даного договору - 20% від загальної ціни договору;

- 2-й етап - до 15.11 кожного поточного року дії даного договору - 80% від загальної ціни договору....

2.1. Дана додаткова угода набирає чинності з дати її укладання та діє до дати припинення дії договором про спільну діяльність № 549 від 07.08.2018...

2.4. Положення договору про спільну діяльність № 549 від 07.08.2018, які не змінені даною додатковою угодою зберігають свою дію.....".

В послідуючому 11.12.2018 та 25.01.2019 між сторонами договору № 594 укладено додаткові угоди № 869 та № 42 (відповідно) до договору про спільну діяльність № 549 від 07.08.2018.

Додатковою угодою № 1 від 02.09.2019 сторони погодили внесення зміни до договору про спільну діяльність № 549 від 07.08.2018 року, а саме:

Викласти розділ 5 договору у такій редакції:

"5. Розподіл прибутку від спільної діяльності та розрахунки між Сторонами.

5.1. Прибуток від спільної діяльності підлягає поділу між Сторонами у відсотковому співвідношенні.

5.2. Розподіл прибутку від спільної діяльності оформляється Актом про поділ прибутку від спільної діяльності Сторонам договору.

5.3. Акт про поділ прибутку від спільної діяльності Сторонам договору має бути укладеним на протязі 75 календарних днів від дати закінчення збору врожаю на земельній ділянці.

5.4. Сторона-2 за даним договором отримує 90 відсотків отриманого від спільної діяльності.

5.5. Сторона-1 за даним договором отримує 10 відсотків від прибутку отриманого від спільної діяльності.

5.6. Сторона-2 зобов`язана на протязі п`яти календарних днів від дати закінчення збору врожаю повідомити про це Сторону-1.

5.7. Сторона-1 має право здійснювати контроль за процесом посіву, вирощування та збору врожаю та надавати свої заперечення щодо дотримання технології вирощування сільськогосподарської продукції за даним договором.

5.8. У разі поганої врожайності Сторони спрямовують кошти отримані від реалізації врожаю на покриття збитків.

5.9. Зважаючи на гой факт, що Сторона-1 являється структурним підрозділом Міністерства оборони України та головним завданням Сторони-1 є забезпечення па своєму рівні боєздатності Збройних Сил України і Сторона-1 не веде комерційної діяльності Сторони узгодили, що Сторона-2 бере па себе обов`язок сплачувати щороку па користь Сторони-1 соціальний платіж.

Даний платіж є соціальною гарантією Сторони-2 щодо незавдання збитків Міністерству оборони України у процесі виконання даного договору, у час непрямої військової агресії зі сторони Російської Федерації по відношенню до України (збройний конфлікт у Донецькій та Луганській областях).

Розмір такого платежу складає 717690,14 грн. (з розрахунку вартість 1 га землі складає 2850 грн.) за календарний рік.

Сторони погодилися, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 грошові кошти передбачені даним пунктом, щомісячно, рівними частинами, до десятого числа місяця, що передує розрахунковому.

5.10. Порядок розподілу прибутку від спільної діяльності визначається між Сторонами у додатковій угоді. Сторона-1 делегує Стороні-2 право реалізувати повний об`єм спільно вирощеної сільськогосподарської продукції з подальшою виплатою Стороні-1 Стороною-2 вартості частки прибутку від спільної діяльності Стороні-1. Порядок реалізації продукції, мінімальна вартість продукції, за якою вона може бути реалізована Стороною-2 узгоджується у відповідних додаткових угодах до даного Договору.

5.11. При розподілі прибутку від спільної діяльності у рахунок частки Сторони-1 платіж передбачений п.п. 5.9. даного договору не зараховується....."

Дана Додаткова угода набирає чинності з дати її укладання та діє до дати припинення дії договором про спільну діяльність №549 від 07.08.2018 (п.п. 2.1. додаткової угоди № 1 від 02.09.2019).

Положення Договору про спільну діяльність № 549 від 07.08.2018, які не змінені даною Додатковою угодою зберігають свою дію (п.п. 2.4. додаткової угоди № 1 від 02.09.2019).

В додатковій угоді №39 від 30.09.2019 Сторони визначили порядок та умови розподілу і реалізації спільно вирощеної сільськогосподарської продукції (п.п. 1.1. додаткової угоди №39 від 30.09.2019).

Також п.п. 1.2. додаткової угоди №39 зафіксовано, що у 2019 році на земельній ділянці площею 200 га зібрано врожай соняшнику у розмірі 101,14 тони.

Сторони дійшли згоди, що Сторона-1 делегує Стороні-2 реалізувати соняшник ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" по договору поставки №141455 від 12.09.2019 в кількості 101,14 т за ціною 8026,45 грн. з ПДВ на загальну суму 811795,36 грн. (п.п. 1.3. додаткової угоди №39 від 30.09.2019).

Дана додаткова угода рає чинності з дати її укладення та діє до моменту повного виконання її умов Сторонами (п.п. 2.1. додаткової угоди №39 від 30.09.2019).

30.09.2019 Сторонами-1 та -2 підписано акт про поділ та передачу продукції.

Додатковою угодою №302 від 27.05.2021 сторони внесли зміни до банківських реквізитів Сторони-1.

Крім цього, слід відзначити, що земельна ділянка, яка оброблялася спільно Сторонами-1 та -2 належить до земель оборони, є державною власністю, та надана Бердичівській КЕВ району на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 022526 (площею станом на 2003 рік - 294,2 га).

Згідно директив Міністра оборони України від 10.01.2005 № Д-322/1/01 та від 18.01.2008 № Д-322/1/01 при розформуванні Коростенської квартирно-експлуатаційної частини (району) до 10.01.2005 та Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини (району) до 31.10.2008 правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир.

11.12.2018 про земельну ділянку кадастровий номер 1820885000:06:000:0510 площею 251,8211 внесено відомості до Державного земельного кадастру.

В подальшому на підставі згаданого вище акту на право постійного користування землею КЕВ міста Житомир в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1820885000:06:000:0510 площею 251,8211 га.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Частинами 3-5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Прокурор визначив Міністерство оборони України, Житомирську обласну державну адміністрацію та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир позивачами - органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Предметом спору є визнання недійсним договору № 594 про спільну діяльність від 07.08.2018, що стосується спільної обробки земельної ділянки площею 251,8211 га (землі оборони), що передана власником - Житомирською державною адміністрацією в постійне користування КЕВ м. Житомир, з підстав невідповідності законодавству.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 77 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Земельна ділянка, яка залучена військовою частиною до спільної діяльності з відповідачем за оспорюваним договором, належить до категорії земель оборони, оскільки надавалась для розміщення військовій частині, а отже, порядок її використання є предметом регулювання Закону України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі військові частини).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Відповідно до статей 3 і 10 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 року № 1171 затверджено Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил.

Статтями 1, 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" унормовано, що господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 р. № 1171 (у редакції станом на дату підписання оспорюваного договору) затверджено перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, входять зокрема і такі види діяльності, як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів: допоміжна діяльність у рослинництві.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За змістом статей 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, волевиявлення учасника якого має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9).

Згідно з приписами ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як зазначалося раніше, прокурор вважає, що оспорюваний договір № 594 від 07.08.2018 є удаваним правочином та укладений з метою приховати договір оренди земельної ділянки.

Проте, суд відзначає, що оспорюваний договір не є договором оренди землі, оскільки в даному випадку відсутня передача землі в користування.

Також спірний договір не містить ані визначення меж земельної ділянки (про що стверджує сам прокурор) в т.ч. конкретної площі, що свідчить про повну неможливість встановлення строкового платного користування землею, ані виникнення жодних речових прав на землю у відповідача.

Крім того, в спірному договорі відсутні умови по його державній реєстрації, як це передбачено ст. 6 Закону України "Про оренду землі". За умовами оспорюваного договору відповідач сприяє та допомагає КЕВ м. Житомир з обробітком землі.

Дії сторін по виконанню даного договору свідчать про те, що їх наміри відповідають меті договору - залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Житомир. За існування оспорюваного договору КЕВ м. Житомир отримує стабільний дохід, який в подальшому використовує на забезпечення стабільного функціонування військових частин.

Отже, суд дійшов висновку, що договір № 594 від 07.08.2018 за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

За приписами ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, а його умови, в тому числі координація спільних дій учасників, ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

За змістом ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 6 та ст. 627 ЦК України встановлено правило свободи договору, в силу якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, суд вважає, що Сторони скористалися наданим їм правом врегулювати свої відносини на власний розсуд в межах договору про спільну діяльність.

Разом з тим, прокурор відзначав, що оспорюваний Договір №549 укладено відповідно до Методичних рекомендацій щодо укладення договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України, які підписані тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України полковником ОСОБА_1 .

Проте, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №815/1784/18, що набрало законної сили 13.12.2021, визнано протиправними дії заступника Міністра оборони України щодо затвердження "Методичних рекомендацій щодо укладення договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оброни України" без дати та нечинними такі рекомендації.

Отже, як на час укладення оспорюваного правочину, так і станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом, Кабінетом Міністрів України не визначений порядок використання земель оборони в господарських цілях.

У зв`язку з цим господарський суд зазначає, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73). Буд інша позиція була б рівнозначною, "inter alia", санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, в силу відсутності законодавчих приписів укладення договору відбулось з урахуванням загального порядку укладення договорів, вищенаведених принципів вільного волевиявлення, свободи договору, а також чинних на той час Методичних рекомендацій.

Також суд відзначає, що відсутність погодження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на укладення договору використання земель оборони зумовлено з відсутністю приписів законодавства щодо форми і порядку отримання такого погодження.

Водночас прокурор в позові з метою обґрунтування удаваності оспорюваного правочину та доведення порушення інтересів держави посилався на приписи ст.ст. 1133 "Вклади учасників", 1134 "Спільне майно учасників", 1137 "Спільні витрати та збитки учасників", 1138 "Відповідальність учасників за спільними зобов`язаннями", 1139 Розподіл прибутку" ЦК України.

Проте, суд відзначає, що дані статті регулюють відносини сторін за договором простого товариства (Книга п`ята Розділ 3 Глава 77 параграф 2), що є однією з форм спільної діяльності, тоді як в даній справі предметом спору є договір про спільну діяльність.

КЕВ м. Житомир та ТОВ "Кольза" не укладали договору про повне товариство, що унеможливлює застосування наведених вище норм при розгляді даної справи.

Підсумовуючи вищевикладені обставини справи, господарський суд відзначає, що доводи прокурора спростовуються матеріалами справи, а в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки судом не встановлено обставин щодо захисту порушеного права, а відтак відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини у справі "Пронина проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.05.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3, 4 - позивачам (рек.)

+ на ел. пошту: admou@mil.gov.ua

ztadm@apoda.zht.gov.ua

+ представнику Міністерства оборони України Літвіну С.М. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2

5 - відповідачу (рек.)

+ на ел. пошту: Colza.zem@agribusiness.fr

+ на електронну адресу представника відповідача Грицика А.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1

6 - Житомирській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (рек.)

+ на ел. пошту: vp_cpu@vppnr.gp.gov.ua

7 - третій особі - Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45 (рек.)

+ на електронну адресу: zhytomyr@land.gov.ua