Ухвала

від 26.05.2023 по справі 913/47/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26 травня 2023 року м.Харків Справа № 913/47/23

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши заяву представника Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.» про відвід головуючому судді по справі від 23.05.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна», м. Київ,

до Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.», с. Микільське, Старобільський район Луганської області,

про стягнення 591 715 грн 76 коп.

Без виклику представників сторін

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором купівлі-продажу насіння №21400 від 08.11.2021 у розмірі 591715 грн 76 коп., з яких 447 879 грн 78 коп. - основний борг, 16 638 грн 12 коп. - 3% річних та 127 197 грн 86 коп. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.04.2023 призначено підготовче судове засідання на 12.05.2023 о 14 год. 45 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.05.2023 розгляд справи у межах підготовчого провадження відкладено на 13.06.2023.

23.05.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Дуванової Л.Л. надійшла заява про відвід, в якій просив відвести суддю Назара Злепко від розгляду справи №913/47/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» до Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.» про стягнення заборгованості та передати справу №913/47/23 на повторний автоматизований розподіл.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.05.2023 заява у справі №913/47/23 передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.05.2023 визнано заяву представника Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.» від 23.05.2023 про відвід судді Злепко Н.І. від розгляду справи №913/47/23 необґрунтованою. Передано матеріали справи №913/47/23 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Луганської області №19-р від 24.05.2023 здійснено повторний автоматизований розподіл заяви представника Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.» від 23.05.2023 про відвід головуючому судді по справі для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023 заяву у справі №913/47/23 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Суд враховує, що згідно із ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною 7 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Оскільки ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.05.2023 розгляд справи у межах підготовчого провадження відкладено на 13.06.2023, а заява надійшла 23.05.2023, тобто раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду.

Розглянувши вказану заяву про відвід, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що законом передбачено вичерпний перелік підстав для відводу судді.

В обґрунтування заяви про відвід заявник стверджує, що, вирішуючи питання про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, головуючий по справі суддя, прийняв позовну заяву подану без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, чим було порушено принципи господарського судочинства та поставлено відповідача у нерівні умови перед судом та можливістю скористатися процесуальними правами, гарантованими законом при розгляді справи.

Також заявник вважає, що суд демонструє перевагу позивача перед судом при розгляді справи, оскільки ухвалою від 22.05.2023 задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, хоча позивач знову грубо порушив процесуальні права відповідача, бо при зверненні до суду з заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник позивача зобов`язана була в той самий строк надіслати копію заяви іншим учасникам справи.

Відтак, на думку заявника, перелічені вище порушення позивачем процесуальних прав відповідача, відбуваються за погодженням головуючого по справі судді, який керує ходом судового процесу. Тому за твердженням заявника це порушує принцип рівності сторін, принципи господарського процесу в цілому та дає всі підстави сумніватися в неупередженості та об`єктивності суді, бо всі ці порушення наразі дають вже перевагу в процесі позивачу при підготовці справи до розгляду.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.09.2022 у справі №201/10234/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

В свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11, від 09.01.2013) було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Також у рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006) вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність зазначених суб`єктивних або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення певним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона знаходить прояв не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин), - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі, як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді є недостатньо об`єктивними, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Такої позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 01.02.2022 у справі №754/2880/20.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що головуючий суддя Злепко Н.І. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано.

За об`єктивним критерієм судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді (суддів). Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими.

Доводи представника відповідача щодо наявності підстав відводу головуючого судді Злепка Н.І., оскільки при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі головуючий прийняв позовну заяву подану без додержання вимог, передбачених ГПК України, чим порушив принципи господарського судочинства та поставив відповідача у нерівні умови перед судом, а також щодо того, що суд демонструє перевагу позивача перед судом при розгляді справи, оскільки ухвалою від 22.05.2023 задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, хоча позивач не надіслав її копію відповідачу, не є проявом упередженості та необ`єктивності судді під час розгляду вищевказаної справи (постановлення ухвал про відкриття провадження у справі та задоволення заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції), оскільки такі доводи зводяться лише до незгоди заявника із висновками та мотивами ухвалених судом рішень.

Натомість, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Так, згідно з положеннями ГПК України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному суді, та не є підставою для відводу судді.

Крім того, суд наголошує, що розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

Також законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

За висновком суду зміст поданої заяви про відвід головуючому судді по справі Злепко Н.І., фактично зводиться до незгоди заявника із ухвалами суду від 06.03.2023 про відкриття провадження у справі та 22.05.2023 про задоволення заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також діями судді в межах справи №913/47/23, що в силу вимог ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

Позаяк, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.

Аналогічні положення констатувала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.09.2022 при розгляді справи №201/10234/20.

Окрім того, суд зауважує, що вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Відтак, суд вважає, що доводи представника відповідача, викладені у заяві про відвід, є власними судженнями та суб`єктивними припущеннями заявника, які документально не підтверджені, з огляду на що судом відхиляються.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.» про відвід судді Злепко Н.І. від розгляду справи №913/47/23 від 23.05.2023.

Положеннями ч. 11 ст. 39 ГПК України передбачено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 35, 38-39, 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд:

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника Фермерського господарства «Гарбуз Ю.Г.» про відвід судді Злепко Н.І. від розгляду справи №913/47/23 від 23.05.2023 відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 26.05.2023 та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Іванов