Рішення
від 18.05.2023 по справі 758/1296/23
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1296/23

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Губенко О. М.,

позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства обмеженою відповідальністю «Центргранітінвест», ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Центргранітінвест», ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 23 січня 2020 року вкрадено номер його мобільного телефону, що дало можливість заволодіти окремими персональними даними і отримати на його ім`я кредит у ТОВ «ГОУФІНГОУ» в сумі 2000,00 грн, про що позивачу стало відомо 28 січня 2020 року при отриманні повідомлення від вказаного товариства з вимогою сплатити кредит.

У той же день він звернувся до Печерського управління НП ГУ МВС України у м. Києві із заявою про шахрайські дії невстановлених осіб.

30 січня 2020 року він звернувся до директора ТОВ «ГОУФІНГОУ» з письмовою заявою, в якій повідомив, що ними, без проведення необхідної перевірки, було видано кредит на його ім`я у сумі 2000,00 грн і зроблено переказ на іншу картку, яка не належить ОСОБА_1 , на що директором не вжито ніяких заходів.

Вказує, що директор ТОВ «ГОУФІНГОУ» залучила ТОВ «Центргранітінвест» та інші колекторські компанії задля примусового стягнення з нього заборгованості, які щоденно телефонували позивачу і його оточенню протягом 2020-2021 років, погрожуючи фізичною розправою та знищенням майна, вимагало повернення кредитних коштів.

Внаслідок вказаних дій, у позивача та його близьких різко погіршився стан здоров`я, що призвело до госпіталізації, тривалого порушення сну, істотного зниженню настрою, переживання за безпеку рідних та близьких.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить зобов`язати ТОВ «Центргранітінвест» та ОСОБА_3 сплатити матеріальні збитки та відшкодувати моральну шкоду у сумі 300 000,00 грн.

Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

12 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ТОВ «Центргранітінвест», в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

12 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_3 , в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що ним було завдано будь-яку шкоду.

18 травня 2023 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказав, що наведені представником ТОВ «Центргранітінвест» обставини у відзиві є неправдивими та необґрунтованими.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Центргранітінвест» Герасько О.А. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі оскільки позивачем не надано жодного доказу, що саме відповідачі завдали йому матеріальної чи моральної шкоди.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, заслухавши думку сторін, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України визначено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наступати лише за наявності підстав, до яких відноситься наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звернуто увагу судів на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166,1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Згідно ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, саме позивач повинен довести завдання йому матеріальних збитків та моральної шкоди.

Позивачем вказаний обов`язок не виконано. Надані до суду копії висновків лікарів про його стан здоров`я, корінця путівки з санаторію самі по собі не можуть бути підтвердженням спричинення відповідачами матеріальної чи моральної шкоди.

В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що директор ТОВ «ГОУНФІНГОУ» залучила ТОВ «Центргранітінвест», які з мобільних номерів, що належать останнім, телефонували йому, внаслідок чого позивачу спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між стражданнями, матеріальною шкодою та діями відповідачів, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір, зокрема, моральної шкоди, який складає 300 000,00 грн, не надано жодних відповідних доказів. Позивачем також не наведено доказів погіршення його самопочуття та психічного стану внаслідок незаконних дій саме ТОВ «Центргранітінвест» та ОСОБА_3 .

Будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини відповідачів у спричиненні шкоди судом не встановлено, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазнавшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 цієї постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Враховуючи роз`яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв`язку з пошкодженням автомобіля та необхідністю проведення ремонту, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.

Стаття 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 308/3695/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України. У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову..

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 206, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства обмеженою відповідальністю «Центргранітінвест», ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 травня 2023 року.

Суддя М. М. Головчак

СудПодільський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення18.05.2023
Оприлюднено30.05.2023
Номер документу111147326
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії

Судовий реєстр по справі —758/1296/23

Ухвала від 10.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Постанова від 26.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Поліщук Наталія Валеріївна

Ухвала від 12.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Поліщук Наталія Валеріївна

Ухвала від 12.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Поліщук Наталія Валеріївна

Ухвала від 26.07.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Поліщук Наталія Валеріївна

Ухвала від 12.07.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Поліщук Наталія Валеріївна

Рішення від 18.05.2023

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Головчак М. М.

Рішення від 18.05.2023

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Головчак М. М.

Ухвала від 12.05.2023

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Головчак М. М.

Ухвала від 28.02.2023

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Головчак М. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні