Ухвала

від 22.05.2023 по справі 991/1688/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1688/23

Провадження 1-кп/991/28/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурор а ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні

клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 Кримінального кодексу України (далі КК),

у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020 щодо обвинувачення

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Балаклія Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , працює радником директора державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод», одружений, депутат Ізюмської міської Ради VІІІ скликання) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 368 та частиною 1 статті 366-2 КК,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

23.02.2023 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до ВАКС надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020.

Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 для розгляду такого кримінального провадження визначено колегію суддів ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_9 , суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Ухвалою від 07.03.2023 задоволено заяви про самовідвід суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 від розгляду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 10.03.2023 №40ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 таких суддів замінено на суддів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .

Ухвалою від 28.03.2023 відмовлено в задоволенні заяви прокурора про відвід судді ОСОБА_13 та задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_12 від розгляду цього кримінального провадження, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 29.03.2023 №70ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_14 .

Ухвалою від 03.04.2023 задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_14 у цьому кримінальному провадженні, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 04.04.2023 №75ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_15 .

Ухвалою від 11.04.2023 задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_15 від розгляду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 11.04.2023 №76ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_16 .

Ухвалою від 24.04.2023 задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_16 від розгляду цього кримінального провадження, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 25.04.2023 №88ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 колегію суддів другої судової палати у складі ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 замінено на колегію суддів першої судової палати у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_17 та ОСОБА_3 .

У зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_17 у тривалій відпустці на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 26.04.2023 №89ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.05.2023 призначено підготовче судове засідання на 04.05.2023 з перервами до 12.05.2023, 22.05.2023.

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.

2.1. 12.05.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК в частині обвинувачення, що обґрунтовувалось зокрема таким:

«Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), тобто в умисному внесенні 16.03.2021 ним як суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», коли такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На час вчинення за версією сторони обвинувачення кримінального проступку 16.03.2021 санкція статті передбачала штраф у розмірі від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Станом на день подання цього клопотання, з дня вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, яке є кримінальним проступком згідно зі ст. 12 КК України, пройшло два роки. При цьому вказаний строк не зупинявся та не переривався, обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

У разі, якщо обвинувачений наполягає на його звільненні від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, суд не звільняється від обов`язку невідкладно розглянути таке клопотання і задовольнити його за наявності для цього підстав, однак позбавляє можливості досліджувати докази у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання є першочерговим.

Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави.

Таким чином, ураховуючи, що 16.03.2023 закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно із ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність».

2.2. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК, визнавши, що строк давності за цим епізодом дійсно закінчився.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Згідно із наведеним в обвинувальному акті формулюванням обвинувачення, ОСОБА_6 зокрема обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК, а саме в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб», за таких фактичних обставин:

«За результатами чергових місцевих виборів 25.10.2015 ОСОБА_6 обрано депутатом VII скликання Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області, а 25.10.2020 - депутатом VIII скликання Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області.

Крім того, між ДК «УОП» та ОСОБА_6 18.04.2014 укладено контракт №29К/14, на підставі якого останнього призначено на посаду директора ДП «ІПЗ» на термін з 18.04.2014 до 17.04.2017.

Також між Концерном та ОСОБА_6 12.04.2019 укладено контракт № 92/19, на підставі якого останнього призначено на посаду директора ДП «ІПЗ» на термін з 18.04.2019 до 17.04.2020.

Додатковою угодою від 14.04.2020 №49 до контракту від 12.04.2019 №92/19 продовжено дію контракту №92/19 до 17.04.2021.

Відповідно до статуту ДП «ІПЗ» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Концерну, а також протягом 2020 та 2021 років відповідно до ст.55 Господарського кодексу України належало до суб`єктів великого підприємництва.

Регулювання, контроль та координація діяльності ДП «ІПЗ» здійснюються ДК «УОП» як уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

На підставі зазначеного вище контракту ОСОБА_6 обіймав посаду директора ДП «ІПЗ», будучи згідно з контрактом та статутом ДП «ІПЗ» наділеним повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч.3 ст. 18 КК України, будучи службовою особою, користуючись повноваженнями діяти без довіреності від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими організаціями, а також юридичними та фізичними особами; правом розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладати договори, видавати довіреності, відкривати поточні та інші рахунки в установах банків та інших кредитних організаціях у порядку, встановленому чинним законодавством України; у межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; призначати на посаду та звільняти з посади працівників підприємства, тобто відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» належав до посадових осіб юридичної особи публічного права, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Так, 16.03.2021 о 15 год. 00 хв. ОСОБА_6 із застосуванням електронного цифрового підпису із пристрою з ІР-адресою НОМЕР_1 (точне місце знаходження якого досудовим розслідуванням на сьогодні не встановлено) в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції», шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції https://nazk.gov.ua/ подав декларацію за 2020 рік.

Водночас ОСОБА_6 умисно, з метою приховання інформації про свої реальні статки, подав завідомо недостовірні відомості у зазначеній декларації.

У порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_6 у декларації за 2020 рік не вказав відомості про об`єкт нерухомості, що належить на праві власності члену його сім`ї та належав станом на 31.12.2020, а саме про об`єкт нерухомості, загальною площею 53,510 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікатор 51500.506.153.1.108, апартаменти НОМЕР_2 , п.к. 8230, придбана 27.08.2020 за ціною 82 470,83 болгарських лева (1 329 429,78 грн відповідно до курсу Національного банку України станом на 27.08.2020), ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою ОСОБА_6 перебуває у шлюбі з 17.07.1993.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 16.03.2021 становив 2270 грн.

Отже, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що зазначена вище інформація має бути зазначена у декларації, з метою приховання відомостей про об`єкт нерухомості, що належить члену його родини, діючи з прямим умислом, у порушення Закону України «Про запобігання корупції», у поданій ним 16.03.2021 декларації за 2020 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто на суму понад 1 135 000 грн, а саме на 1 329 429,78 грн.».

3.2. Згідно із чинною із 30.12.2020 та станом на 16.03.2021 редакцією частини 1 статті 366-2 КК «Декларування недостовірної інформації» (запровадженою Законом України від 04.12.2020 №1074-ІХ) умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно із чинною з 21.07.2021 та на теперішній час редакцією частини 1 статті 366-2 КК (запровадженою Законом України від 29.06.2021 №1576-ІХ) умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до примітки до статті 366-2 КК, суб`єктами декларування у цій статті та статті 366-3 цього кодексу є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Чинною на 16.03.2021 та на теперішній час редакцією частин 1, 2 статті 12 КК «Класифікація кримінальних правопорушень» визначається, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Також частинами 3, 4 статті 12 КК визначено, що злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Нетяжким злочином є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366-2 КК, станом на 16.03.2021 належало до кримінальних проступків, та, починаючи з 21.07.2021 й на теперішній час, належить до нетяжких злочинів, з огляду на положення статей 4, 5 КК щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

3.3. Статтею 44 КК визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Частиною 1 статті 49 КК зокрема встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі (пункт 1).

Частиною 2 статті 49 КК визначено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Частиною 3 статті 49 КК визначено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

3.4. Відповідно до частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд зокрема має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 цього кодексу.

Тобто нормами КПК прямо передбачена можливість закриття кримінального провадження на підставі частини 2 статті 284 КПК під час підготовчого судового провадження.

Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

При цьому частиною 8 статті 284 КПК визначено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 285 КПК визначено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Також частиною 3 статті 285 КПК визначено, що підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 286 КПК, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом, а частиною 4 статті 286 КПК передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з частиною 3 статті 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

3.5. Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В постанові Верховного Суду від 19.11.2019 в справі №345/2618/16-к викладено такий висновок:

«відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК».

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі 204/4728/15-к, від 25.02.2021 в справі №192/3301/16-к, від 10.06.2021 в справі №640/11750/17, від 12.04.2023 в справі №522/20663/17 та інших, що свідчить про усталену правову позицію з цього питання.

Також в ухвалі Верховного Суду від 14.09.2020 в справі №493/1843/16-к викладена така правова позиція:

«Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».

3.6. Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , датоване 16.03.2021 та належало до кримінальних проступків, й відтак визначений статтею 49 КК строк давності у два роки закінчився 15.03.2023 о 24.00 год.; обвинувачений раніше не судимий; немає відомостей щодо переховування його від досудового розслідування чи суду та вчинення нових злочинів опісля 16.03.2021.

Також суд роз`яснював обвинуваченому сутність підстави і наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, та право заперечувати проти такого звільнення й закриття кримінального провадження, однак обвинувачений не вимагав здійснювати провадження в повному обсязі в загальному порядку, й окрім того, підписав відповідне клопотання захисника, чим надав письмову згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності.

3.7. З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність матеріальних та процесуальних підстав для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вважає, що клопотання захисника належить задовольнити та звільнити ОСОБА_6 , який зокрема обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК, від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності на підставі статті 49 КК, та відповідно в частині такого обвинувачення належить закрити кримінальне провадження №52020000000000506 від 05.08.2020.

Керуючись статтями 12, 49 КК, 284-288, 314, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_7 .

2. Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК.

3. Закрити у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності кримінальне провадження №52020000000000506 від 05.08.2020 в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошений 29.05.2023.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3