Ухвала

від 29.05.2023 по справі 922/1379/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

29 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/1379/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛФІ", м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 30.11.2022 (суддя Калініченко Н.В.),

у справі №922/1379/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ГРАНДІС", м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛФІ", м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БЕЛФІ" на користь ТОВ "ІМПЕРІЯ ГРАНДІС" заборгованість у сумі 124500,00 грн, 3% річних у сумі 6365,80грн, інфляційні втрати у розмірі 34797,88грн та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 484,96грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду 12.04.2023 з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "БЕЛФІ", в якій заявник просить поновити строк для подання апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 34797,88грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ "БЕЛФІ" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 залишено без руху. Встановлено ТОВ "БЕЛФІ" десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга ТОВ "БЕЛФІ" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 подана з порушенням ч. 3 ст. 260 ГПК України, а саме з пропуском строку на апеляційне оскарження без належного обґрунтування підстав такого пропуску.

На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №922/1379/22 від ТОВ "БЕЛФІ" надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги ТОВ "БЕЛФІ" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 та доповнень до неї, судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення у справі №922/1379/22 ухвалено та підписано 30.11.2022.

Отже, строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 спливає 20.12.2022.

Відповідно до інформації АТ "Укрпошта", що міститься на поштовому конверті, в якому до суду надіслана апеляційна скарга, судом встановлено, що поштове відправлення передано до пересилання 12.04.2023.

Тобто, ТОВ "БЕЛФІ" звернулося з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) Суд дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження рішення без наведення відповідних причин, порушують принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 ст. 6 Конвенції.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У заяві про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відповідач зазначає, що про ухвалене рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 дізнався 14.03.2023 у банківській установі та з реєстру судових рішень. За твердженнями апелянта, за час розгляду справи в суді ні на поштову адресу відповідача, ні на адресу його місцезнаходження не надійшло жодного листа цієї судової справи. Тому відповідач був позбавлений можливості своєчасно оскаржити судове рішення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження ТОВ "БЕЛФІ" є: 61012, м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 28/19.

Така ж адреса зазначена відповідачем і в його апеляційній скарзі як юридична адреса, а також вказана у видаткових та товарно-транспортних накладних як адреса відповідача.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 ЦК України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 статтею 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

З матеріалів справи судом встановлено, що копія рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 надсилалася відповідачу за адресою: 61012, м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 28/19.

Зазначене поштове відправлення копії рішення суду першої інстанції повернулося до Господарського суду Харківської області не врученим у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідний штемпель АТ "Укрпошта" датований 07.12.2022.

За цією ж адресою також надсилалася копія ухвали Господарського суду Харківської області від 03.10.2022 у справі №922/1379/22 про відкриття провадження у справі, яка також повернута до суду організацією поштового у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи зазначене, копія рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 вважається такою, що вручена відповідачу 07.12.2022.

А тому, посилання скаржника на неотримання копії оскаржуваного рішення суд вважає необґрунтованим.

В доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що має виробничі потужності в Салтівському районі міста Харкова (по вулиці Стуса Василя, 11), котрі з 24.02.2022 знаходились під ворожими обстрілами. В виробничу будівлю підприємства влучили три ворожі снаряди, зруйновано стіну та дах будівлі, пошкоджено багато обладнання, зіпсована сировина та готова продукція (відповідна заява зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 07.06.2022 за номером 14946). Керівник та працівники підприємства під час розгляду справи були евакуйовані з міста і повернулись до Харкова лише на початку квітня 2023 року. 04.04.2023 з банку повідомили, що банківський рахунок підприємства арештовано на виконання рішення суду. В цей день відповідач дізнався про ухвалене рішення з реєстру судових рішень. За час розгляду справи в суді на поштову адресу (61054, м. Харків, вул. Стуса Василя, 11) не надійшло жодного листа стосовно цієї судової справи. У поштовому відділенні за місцем знаходження відповідача теж немає жодних повідомлень про подання позову та розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, жодного документа, в якому було б зазначено про знаходження відповідача за адресою: 61054, м. Харків, вул. Стуса Василя, 11, вони не містять.

Ні до апеляційної скарги, ні до доповнень до апеляційної скарги відповідачем не надано жодного доказу щодо його місцезнаходження або знаходження його майна за вказаною вище адресою. Як не надано і доказів евакуації з м.Харкова та повернення до міста працівників та керівника підприємства, доказів встановлення простою на підприємстві.

Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин щодо пошкодження чи зруйнування його майна, на яке ТОВ "Белфі" посилається у доповненнях до апеляційної скарги.

Судова колегія зауважує, що у заяві про поновлення строку відповідач зазначає, що про оскаржуване рішення дізнався 14.03.2023 у банківській установі. Разом з тим, в тексті апеляційної скарги, а також у доповненнях до апеляційної скарги відповідач вказує, що про оскаржуване рішення дізнався 04.04.2023.

Доказів, які б підтверджували, з якої ж таки дати відповідачу стало відомо про ухвалення оскаржуваного рішення, апелянтом до суду не надано.

Посилаючись на відсутність повідомлень про подання позову та розгляд справи у поштовому відділенні за місцем знаходження відповідача, останнім не надано жодних доказів (зокрема, доказів звернення відповідача до організації поштового зв`язку щодо отримання інформації, отримання відповідей АТ "Укрпошта" на відповідний запит тощо).

Пунктом 118 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (із змінами), поштові відправлення (крім відправлень "EMS"), поштові перекази за заявою відправника/адресата можуть бути доставлені на іншу адресу за окрему плату згідно із встановленими тарифами.

Крім того, відповідно до п. 123 Правил адресат має право за додаткову плату подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень, поштових переказів на іншу адресу.

Заяви про випадки, передбачені пунктом 123 цих Правил, подаються адресатом у порядку і строки, визначені пунктом 122 цих Правил. У заяві про пересилання або доставку поштових відправлень, поштових переказів на іншу адресу зазначається строк, протягом якого необхідно здійснювати пересилання або доставку. Такий строк не повинен перевищувати більш як один місяць (п. 124 Правил).

Тобто, у випадку зміни свого місцезнаходження відповідач мав можливість звернутися до організації поштового зв`язку із заявою про пересилання поштової кореспонденції на адресу, відмінну від зареєстрованої.

З наведеного вбачається, що відповідач неналежним чином користувався своїми правами та не отримував поштову кореспонденцію, яка направлялась за адресою, визначеною в ЄДРПОУ та зазначеною в апеляційній скарзі.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу та рішення суду за належною адресою, та які повернулися до суду у зв`язку з неотриманням адресатом через те, що він відстуній за зазначеною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

За приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З інформації на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.12.2022 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107585676), а отже скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися з текстом цього рішення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 3 ст. 74 ГПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з тим, в порушення зазначених вимог господарського процесуального законодавства апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які останній посилається як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008) (п. 47 рішення).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, пункт 25, Серія А № 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Як встановлено судом, скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду не наведено жодних об`єктивних, непереборних та таких, що не залежали б від поведінки самого учасника справи, обставин.

Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування наявності поважних причин щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, не є достатніми для відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, та може призвести до порушення основоположного принципу правової визначеності, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову ТОВ "Белфі" у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22.

Керуючись ст.ст. 119, 232, 234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕЛФІ" у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 у справі №922/1379/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна