Постанова

від 11.05.2023 по справі 461/2812/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2812/22 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/297/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю ОСОБА_1 , представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" Когут Л.І., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника Львівської міської ради Кузь І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання частково недійсними та скасування ухвал Львівської міської ради, скасування державної реєстрації та припинення права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання частково недійсними та скасування ухвал Львівської міської ради, скасування державної реєстрації та припинення права власності.

У січні 2023 року голова об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дібровна 6» - ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила суд заборонити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняти дії щодо відчуження в цілому чи в частині, здачі в оренду, укладення договорів (в цілому чи частини) застави (іпотеки), передачі в користування третім особам належні їм на праві спільної часткової власності житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, на її думку, невжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в даній справі.

Ухвалу суду оскаржив позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6".

В апеляційній скарзі покликається на те, що під час розгляду справи, ОСОБА_2 відчужила житловий будинок і спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/2 частці кожній. Вважає, що поведінка ОСОБА_2 та її представника дає підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. У випадку подальшого відчуження земельної ділянки може ускладнити розгляд справи через необхідність залучення інших осіб або пред`явлення нового позову. Вважає, що заходи які просить вжити позивач, забезпечать ефективний захист порушених прав.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення головиОСББ «Дібровна6»-Гаврилюк Л.А.та представникаОб`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку "Дібровна6" КогутЛ.І.на підтриманняапеляційної скарги,пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника Львівської міської ради Кузь І.І. на її заперечення, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних обставин.

Судом та матеріалами справи встановлено, у січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила суд заборонити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняти дії щодо відчуження в цілому чи в частині, здачі в оренду, укладення договорів (в цілому чи частини) застави (іпотеки), передачі в користування третім особам належні їм на праві спільної часткової власності житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви покликалась на те, що 07 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, серія та номер 3643 від 07 вересня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігорем Ярославовичем, відчужила житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/2 частині кожній.

На підставі даного договору купівлі-продажу була здійснена державна реєстрація права спільної часткової власності за новими власниками на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою внесення запису до Державного реєстру стало рішення приватного нотаріуса ЛМНО Кулиняка І.Я. про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 64722652 від 07 вересня 2022 року.

Вказувала, що поведінка ОСОБА_2 та її представника дає підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки нові власники земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можуть відчужити дані об`єкти нерухомості, чи заставити їх, чи в інший спосіб передати право на ці об`єкти третім особам.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали б підтвердити, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняють чи мають намір вчинити дії щодо відчуження житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 9 цієї частини.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Під час розгляду справи «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ в п. 185 рішення від 23 січня 2014р. нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову обґрунтовується тим, що правочин щодо відчудження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений відповідачкою ОСОБА_2 свідомо під час розгляду справи в суді.

Після укладення 07 вересня 2022 року договору купівлі- продажу житлового будинку та земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 відчужила житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом неодноразово призначались судові засідання, на яких був присутній представник ОСОБА_2 , який не повідомив про відчуження його довірителькою земельної ділянки, право власності на яку оспорюється.

Враховуючи вищенаведене,колегія суддівдійшла висновкупро необхідністьчасткового задоволеннязаяви прозабезпечення позову,шляхом заборони ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняти діїщодо відчуженняналежної їмна правіспільної частковоївласності земельноїділянки заадресою: АДРЕСА_1 ,оскільки поведінка ОСОБА_2 та її представника дає підстави вважати, що загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки нові власники земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можуть відчужити її, чи в інший спосіб передати право на неї третім особам.

Вимоги голови ОСББ «Дібровна 6» щодо заборони ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здачі в оренду, укладення договорів (в цілому чи частини) застави (іпотеки), передачі в користування третім особам належні їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не можуть бути задоволеними, оскільки в такому випадку буде порушено ст.1 Першого протоколу до Конвенції де передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право миро володіти своїм майном.

При цьомуколегія суддіввраховує,що вказанийзахід забезпеченняпозову забезпеченняпозову єспівмірним ізпозовними вимогами,а такожщо такийносить тимчасовийхарактер ійого значенняполягає втому,що нимзахищаються законніінтереси позивачана тойвипадок,коли відповідачбуде діятинедобросовісно абоколи невжиттязаходів забезпеченняпозову можепотягти засобою неможливістьвиконання судовогорішення тату обставину,що самапо собізаборона ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відчуження спірної земельної ділянки без наміру власників її відчужити жодним чином не впливає на права та законні інтереси власників.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" підлягає до часткового задоволення, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2023 року до скасування із частковим задоволенням заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2023 року скасувати.

Заяву задовольнити частково.

До набрання законної сили рішення суду по даній справі заборонити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняти дії щодо відчуження належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 травня 2023 року.

Стягувач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дібровна 6»

вул.Дібровна, буд 6, м. Львів,79011;

ЄДРПОУ 44646794;

Боржник: ОСОБА_2 , прож. АДРЕСА_2

РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_7 , прож.

АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_8 , АДРЕСА_4 .РНОКПП

- невідомий.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.