Рішення

від 18.05.2023 по справі 904/5012/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023м. ДніпроСправа № 904/5012/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Люта О.В. /взяла участь в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon"/,

від відповідача-1: Бершадська Т.О.,

від відповідача-2: представник не з`явився,

від третьої особи-1: представник не з`явився,

дослідивши матеріали справи №904/5012/22

за позовом Криворізької міської ради

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТАКОМ К",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ТЕР",

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІОНЕР-СКН",

про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТАКОМ К" (далі - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ТЕР" (далі - відповідач-2) про стягнення:

з відповідача-1 безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 за період з 23.01.2020 до 04.04.2021 у розмірі 308.867,16 грн;

з відповідача-2 безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 за період з 17.01.2020 до 04.04.2021 у розмірі 6.071,24 грн.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5012/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2022.

Ухвалою від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 14.02.2023 від відповідача-1 надійшло клопотання від 13.02.2023 за вих. № б/н про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Через відділ документального забезпечення 14.02.2023 від відповідача-1 надійшла заява від 13.02.2023 за вих. № б/н про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІОНЕР-СКН" в якості третьої особи-1 без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1.

Через відділ документального забезпечення 14.02.2023 від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 20.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач просив відмовити відповідачу-1 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 20.02.2023вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати спочатку, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 08.03.2023.

Через відділ документального забезпечення від представника позивача (Наталії СКЛЯР) 27.02.2023 надійшла заява від 24.02.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 01.03.2023 заяву позивача від 24.02.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через відділ документального забезпечення від представника відповідача-1 (Тетяни БЕРШАДСЬКОЇ) 02.03.2023 (електронною поштою) та 07.03.2023 (Укрпоштою) надійшла заява від 02.03.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 06.03.2023 заяву відповідача-1 від 02.03.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через відділ документального забезпечення від представника третьої особи-1, яка не заявляєсамостійнихвимогщодо предмета спору, на стороні відповідача-1 (Яни ОВДІЙ) 02.03.2023 надійшло клопотаннявід 12.02.2023 за вих. № 28/1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 06.03.2023 заяву третьої особи-1, яка не заявляє самостійнихвимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 від 12.02.2023 за вих. № 28/1 про участь у судовому засіданні в режимівідеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою від 08.03.2023 підготовче засідання відкладено до 22.03.2023.

Через відділ документального забезпечення 21.03.2023 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 22.03.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 05.04.2023.

Через відділ документального забезпечення 22.03.2023 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення.

Через відділ документального забезпечення 03.04.2023 від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи-1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою від 05.04.2023 розгляд справи по суті відкладено до 20.04.2023.

Через відділ документального забезпечення 17.04.2023 від позивача надійшло повідомлення про заміну особи представника позивача, який буде приймати участь у судовому засіданні 20.04.2023 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 04.05.2023 призначено розгляд справи по суті на 04.05.2023.

За результатами судового засідання 04.05.2023 оголошено перерву до 18.05.2023.

Ухвалу від 02.01.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач-2 отримав 07.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 13.02.2023 (арк. 56, том 1).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 02.01.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 22.02.2023, що відповідає положеннями ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Станом на 18.05.2023 відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач-2 не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В судовому засіданні 18.05.2023 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/), надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач-2 та третя особа-1 явку представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі 1, 2 є власниками та фактичними користувачами спірної земельної ділянки, проте безпідставно не сплачують до міського бюджету плату її користування.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що у попереднього користувача, який мав з позивачем договір оренди, було придбано майно двома юридичними особами, а тому у позивача виник обов`язок сформувати дві окремі земельні ділянки, а не нараховувати плату пропорційно придбаній земельній ділянці.

Також, відповідач-1 зазначив, що відповідач-2 звертався до позивача з метою заміни землекористувача у договорі оренди, проте позивач відповідачу-2 відмовив у заміні.

Більш того, попередній власник нерухомого майна та користувач земельною ділянкою на підставі договору оренди продовжував сплачувати орендну плата за спірну земельну ділянку у спірний період, а тому заборгованість з орендної плати за спірний період відсутня.

Відповідач-1 зазначив, що технічна документація із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки на замовлення відповідачів 1, 2 було виготовлено лише у 2021 році.

Водночас відповідач-1 визнав, що фактичні користувачі та власники нерухомості дійсно зберегли свої кошти, які мали внести за користування спірною земельною ділянкою, проте зберегли їх у себе не за рахунок позивача, а за рахунок третьої особи-1 (арк. 188, том 1).

Між тим, відповідач-1 вказав, що розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів відповідачем 1, 2 позивач визначив, з урахуванням площі нерухомого майна, що перебуває у власності відповідачів 1, 2, а не площі земельної ділянки, яка відповідачами 1, 2 фактично використовується і яка значно більша, аніж площа нерухомого майна, що перебуває у власності відповідачів 1, 2 (арк. 188, том 1).

Відповідач-1 вказав і те, що відповідач-2 придбав нерухоме майно на спірній земельній ділянці не у 2020 році, а у 2019 році (арк. 188, том 1).

Доводи позивача щодо відзиву відповідача-1 на позовну заяву

Позивач не погодився з позицією відповідача-1 та наголосив, що саме на відповідачів 1, 2 покладений обов`язок оформити речове право на земельну ділянку.

Крім цього, продаж майна, яке знаходиться на сформованій земельній ділянці в силу закону не є підставою для втрати земельною ділянкою статусу сформованої.

Більш того, відповідачі 1, 2 не надали суд контррозрахунку орендної плати на противагу розрахунку позивача.

Також позивач наголосив, що відповідачі 1, 2 з моменту придбання спірного майна є користувачами земельної ділянки і на них розповсюджується обов`язок вносити до міського бюджету плату за її фактичне користування.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 повідомляє, що у спірний період між позивачем та третьою особою-1 діяв договір оренди спірної земельної ділянки і третя особа-1 вносила орендну плату. Заборгованість про сплаті орендної плати за землю станом на 18.08.2020 у третьої особи-1 відсутня.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: встановлення факту неправомірного набуття (збереження) коштів (за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083) відповідачами 1, 2 за рахунок позивача у загальний період з 17.01.2020 до 04.04.2021.

Суд встановив, що 20.11.2015 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Модрівська, 87/14 (площа земельної ділянки складає 0,7463 га), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (арк. 13, том 1).

21.07.2016 між позивачем (далі позивач, орендодавець) та третьою особою-1 (далі третя особа-1, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі договір оренди) (арк. 81-84, том 1), відповідно до п. 1 умов якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 22.06.2016 №677 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) для розміщення існуючого цеху бурового інструмента, яка знаходиться за адресою: вулиця Прорізна (Модрівська), 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу.

Об`єктом оренди за договором оренди є земельна ділянка площею: 0,7463 га (п. 2). Кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:08:158:0083 (п. 4).

Відповідно до п. 6 договору оренди, вказаний договір укладено терміном на 5 років.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (арк. 80, том 1) підтверджується реєстрація оренди земельної ділянки 25.07.2016 за третьою особою-1 на підставі договору оренди від 21.07.2016 зі строком дії до 25.07.2021.

У матеріалах справи наявна угода від 07.07.2020 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 25.07.2016 за №15609623 (далі - угода), згідно з умовами якої на підставі рішення Криворізької міської ради від 22.04.2020 №4721, ураховуючи договір купівлі-продажу будівлі від 06.11.2019 №4881, витяг від 06.11.2019, за згодою сторін (позивача та третьої особи-1) достроково розірвано договір оренди земельної ділянки від 25.07.2016 за №15609623.

Відповідно до п. 2 угоди договір оренди земельної ділянки від 25.07.2016 за №15609623 втрачає чинність після державної реєстрації припинення права оренди, за умови виконання пункту 33 договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 3 угоди визначено, що угода набирає чинності з моменту державної реєстрації припинення права оренди. У п`ятиденний термін після державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки орендар надає копію витягу про державну реєстрацію припинення права оренди та цієї угоди до Криворізького південного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Суд встановив, що у п. 33 договору оренди сторони (позивач та третя особа-1) закріпили, що у разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи орендаря, орендар відшкодовує орендодавцю суму орендної плати за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладання договору оренди цієї земельної ділянки на тих самих умовах.

За актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки (арк. 79, том 1) робоча комісія позивача прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 загальною площею 0,7463 га з оренди від третьої особи-1. Акт є невід`ємною частиною угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки і набуває чинності виключно з дати державної реєстрації припинення права.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Модрівська, 87/14 складає 10.478.052,00 грн, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.03.2021 №552915 (арк. 14, том 1).

До справи долучені платіжні доручення, як доказ сплати третьою особою-1 орендної плати за землю, подачі третьою особою-1 податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), квитанції про прийняття податкових декларацій третьої особи-1 (арк. 89-109, том 1).

До справи долучено пояснення третьої особи-1 від 05.01.2023 за №1 щодо сплати орендної плати за землю (арк. 76, том 1), у яких третя особа-1 повідомила, що 06.11.2019 була продана будівля за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/14, а за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 третьою особою-1 сплачується орендна плата згідно з п. 7 договору оренди за період з 25.07.2016 до 17.07.2020 та згідно з п. 2 угоди про дострокове розірвання договору оренди з 25.07.2020 до 17.07.2021.

Судом також встановлено, що між третьою особою-1 та відповідачем-2 був укладений 06.11.2019 договір купівлі-продажу будівлі (далі договір купівлі-продажу).

За умовами п. 1.1 договору купівлі-продажу продавець передає у власність покупцю будівлю, а покупець приймає у власність будівлю, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна (колишня - Модрівська), 87/14 і сплачує за нею обумовлену договором грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу за даним договором відчужується будівля, яка згідно технічної документації має наступні характеристики: будівля цеху бурового інструменту літера «Д» загальною площею 3.372,6 кв. м, Е топочна (тимчасова) замощення, № 1-2 огорожа/ворота.

Також, у договорі купівлі-продажу вказано, що будівля, яка відчужується, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 та яка передана продавцю згідно із договором оренди земельної ділянки №2016335 від 21.07.2016, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.07.2016, площа земельної ділянки 0,7463 га.

Суд встановив, що договір купівлі-продажу містить положення, що відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України до покупця (тобто відповідача-2) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована відчужена будівля, без зміни її цільового призначення та яка підлягає оформленню покупцем в установленому порядку.

Право власності за відповідачем-2 на вказане приміщення було зареєстровано 17.01.2020.

Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин згідно із наказом від 09.12.2019 №128-А Про внесення зміни в адресу об`єкта нерухомого майна (арк. 214-215, том 1) вирішено внести зміни в адресу частини об`єкта нерухомого майна внаслідок його поділу (будівля, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083), що розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна (колишня - Модрівська), 87/14, залежно від розташованих на ній об`єктів має дві адреси: вулиця Прорізна, 87/14 та вулиця Прорізна, 87/14-А.

В подальшому за актом приймання-передачі нерухомого майна від 23.01.2020 (арк. 212-213, том 1), який складений між відповідачем-1 та відповідачем-2, відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв об`єкт нежитлової нерухомості в рахунок сплати додаткового внеску у статутний капітал відповідача-1.

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, (інформаційна довідка №251060321 від 02.04.2021) (арк. 15-16, том 1) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 3.308,50 кв. м, розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/14 за відповідачем-1 був зареєстрований на праві власності 23.01.2020.

На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що засновником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТАКОМ К" є відповідач-2 (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТАЛ-ТЕР"). Кінцевим бенефіціарним власником відповідача-1 (ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТАКОМ К") є ОСОБА_1 (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу (непрямий вплив): 100. Відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТАЛ-ТЕР" (відповідач-2).

Керівником, засновником і директором відповідача-2 є ОСОБА_1 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,7463 га зареєстрована на праві комунальної власності 25.07.2016 за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 22.11.2022 за вих. №1503/10 (арк. 17, том 1) повідомило Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради, що відповідач-2 за земельну ділянку площею 0,7463 га (кадастровий номер 1211000000:08:158:0083) по вул. Прорізна, 87/14 в Центрально-Міському районі під розміщення існуючого цеху бурового інструменту не звітує та не сплачує.

Відповідач-1 не перебуває на обліку як платник орендної плати та/або земельного податку в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу.

Суд встановив, що рішенням Криворізької міської ради від 24.02.2021 №340 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки комунальної власності на вулиці Прорізній, 87/14 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» (арк. 193-194, том 1) позивач надав згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 по вулиці Прорізній, 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,7463 га по вулиці Прорізній, 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083.

На підставі рішення Криворізької міської ради від 24.02.2021 №340 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 1211000000:08:158:0083, по вулиці Прорізній, 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на замовлення відповідачів 1, 2.

Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2021 №600 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на вул. Прорізній, 87/14, реєстрація права комунальної власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки та надання їх в оренду» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,7463 га на вулиці Прорізній, 87/14 у Центрально-Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:158:0083) за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) для розміщення існуючого цеху бурового інструмента.

Також, вказаним рішенням визначено, що в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 утворилися земельні ділянки промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за цільовим призначенням для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) для розміщення існуючого цеху бурового інструмента у Центрально-Міському районі площами:

0,0202 га (кадастровий номер 1211000000:08:158:0100) на вулиці Прорізній, 87/14-А;

0,7261 га (кадастровий номер 1211000000:08:158:0099) на вулиці Прорізній, 87/14.

Рішенням Криворізької міської ради від 29.09.2021 №806 «Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради» вирішено внести зміни до рішень міської ради від 30.06.2021 №600 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на вул. Прорізній, 87/14, реєстрацію права комунальної власності на сформовані внаслідок поділу земельної ділянки та надання їх в оренду», а саме підпункти 4.1 та 4.2 в новій редакції:

« 4.1 відповідачу-2 площею 0,0202 га (кадастровий номер 1211000000:08:158:0100) на вул. Прорізній, 87/14-А»;

« 4.2 відповідача-1 площею 0,7261 га (кадастровий номер 1211000000:08:158:0099) на вул. Прорізній, 87/14».

Відповідач-1 до матеріалів справи долучив витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.01.2022 за №97-4-0.110.4-18/301-22 (арк. 113, том 1), який сформований 09.08.2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0099, яка розташована за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Модрівська, 87/14. Площа вказаної земельної ділянки становить 7.261,00 кв. м.

Також до справи відповідач-1 долучив договір оренди земельної ділянки від 22.02.2022 за №2022094 (арк. 114-120, том 1), який укладений між позивачем та відповідачем-1 (далі договір оренди, укладений з відповідачем-1).

Відповідно до п. 1 договору оренди, укладеного з відповідачем-1 орендодавець (позивач) на підставі рішень Криворізької міської ради від 30.06.2021 №600 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на вул. Прорізній, 87/14, реєстрацію права комунальної власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки та надання їх в оренду», від 29.09.2021 №806 «Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) для розміщення існуючого цеху бурового інструмента з кадастровим номером 1211000000:08:158:0099, яка розташована на вулиці Прорізній, 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу.

Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,7261 га (п. 2 договору оренди, укладеного з відповідачем-1).

Договір оренди, укладений з відповідачем-1, згідно із п. 7, строком на 5 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладання. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації.

Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 1211000000:08:158:0100 площею 202,0 кв.м (арк. 126, том 1) підтверджується формування земельної ділянки 09.08.2021.

Між позивачем (далі позивач, орендодавець) та відповідачем-2 (далі відповідач-2, орендар) 22.02.2022 був укладений договір оренди земельної ділянки №2022095 (далі договір оренди, укладений з відповідачем-2), відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішень Криворізької міської ради від 30.06.2021 №600 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на вул. Прорізній, 87/14, реєстрацію права комунальної власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки та надання їх в оренду», від 29.09.2021 №806 «Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) для розміщення існуючого цеху бурового інструмента з кадастровим номером 1211000000:08:158:0100, яка розташована на вулиці Прорізній, 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу.

Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,0202 га (п. 2 договору оренди, укладеного з відповідачем-2).

Договір оренди, укладений з відповідачем-2, згідно із п. 7, строком на 5 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладання. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації.

Суд встановив, що відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, (інформаційна довідка №302667226 від 14.06.2022) (арк. 124-125, том 1) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0100 площею 0,0202 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.02.2022, який укладений між позивачем та відповідачем-2 зареєстрована 10.06.2022 за відповідачем-2.

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що відповідачі 1, 2 безпідставно зберегли грошові кошти, які мали внести до міського бюджету за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 без укладення договорів оренди за загальний період користування з 17.01.2020 до 04.04.2021.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення з власників об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 29.12.2019).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності визначається обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 29.12.2019).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

У справі №904/5012/22 йде мова про безпідставне збереження відповідачами 1, 2 грошових коштів саме за рахунок не сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 без укладення договорів оренди за загальний період користування з 17.01.2020 до 04.04.2021.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено в пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та пункті 20 Постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №924/1147/19).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (п. 30).

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом глави 15 ЗК України (в редакції від 20.10.2019) чинної на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України (в редакції від 20.10.2019) встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України (в редакції від 20.10.2019).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України (в редакції від 20.10.2019).

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 ЗК України (в редакції від 20.10.2019, яка була чинною на моменту продажу нерухомого майна відповідачу-2 за договором купівлі-продажу будівлі від 06.11.2019) врегульовано питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

У ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Отже, перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Аналогічні правові позиції висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (п. 34), у постановах Верховного суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 16.06.2020 у справі №910/7020/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 16.06.2020 у справі №910/7020/19.

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19. Зокрема, суди звертали увагу на те, що особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Отже, Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 (п. 21).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

З урахуванням фактичних обставин справи №904/5012/22 суд доходить висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу будівлі від 06.11.2019 між третьою особою-1 та відповідачем-2 земельна ділянка мала кадастровий номер 1211000000:08:158:0083 і була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 25.07.2016 (площа земельної ділянки 0,7463 га) /підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (арк. 80, том 1)/.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 є сформованою з 25.07.2016 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Отже спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, яка є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України.

Також, матеріалами справи №904/5012/22 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 на час продажу будівлі (станом на 06.11.2019), яка розташована на вулиці Прорізній, 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу, перебувала у користуванні третьої особи-1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.07.2016 (арк. 81-84, том 1), який був укладений останнім з позивачем.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (арк. 80, том 1) підтверджується реєстрація оренди земельної ділянки 25.07.2016 за третьою особою-1 на підставі договору оренди від 21.07.2016 зі строком дії до 25.07.2021.

Відтак, вимога ч. 6 ст. 120 ЗК України (в редакції від 20.10.2019, яка була чинною на момент продажу нерухомого майна відповідачу-2 за договором купівлі-продажу будівлі від 06.11.2019), що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти була дотримана.

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Право власності за відповідачем-2 на вказане приміщення було зареєстровано 17.01.2020.

Отже, суд виснує, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду (тобто до відповідача-2), розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні (в даному випадку третьої особи-1), станом на 17.01.2020 (початок нарахування позивачем спірної заборгованості) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В свою чергу, у третьої особи-1 обов`язок, в тому числі, зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою станом на 17.01.2020 (початок нарахування позивачем спірної заборгованості) є припиненим.

Оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач (третя особа-1) повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 (п. 24).

Таким чином, стороною договору оренди земельної ділянки від 21.07.2016 став відповідач-2 (автоматично, в силу прямої вказівки Закону, про що зазначено судом вище).

Вказаний висновок суду узгоджується з ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції від 20.10.2019, яка була чинною на моменту продажу нерухомого майна відповідачу-2 за договором купівлі-продажу будівлі від 06.11.2019) та висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Відтак, у період з 17.01.2020 до 23.01.2020 відповідач-2 був єдиним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0083 загальною площею 0,7463 га, яка знаходиться за адресою: вулиця Прорізна (Модрівська), 87/14 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу на підставі договору оренди від 21.07.2016.

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Оскільки позивач визначив спірним періодом для стягнення з відповідача-2 на свою користь безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 з 17.01.2020 до 04.04.2021, суд виснує, що вимога про стягнення з відповідача-2 на користь позивача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 з 17.01.2020 до 22.01.2020 задоволенню не підлягає, оскільки договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до правовідносин сторін положень глави 83 ЦК України, про що судом вказано вище з посиланням, в тому числі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, наведене також узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19.

Між тим позиція суду підтверджується і положенням договору купівлі-продажу будівлі від 06.11.2019, який укладений між третьою особою-1 та відповідачем-2 і у якому зазначено, що відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України до покупця (тобто відповідача-2) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована відчужена будівля, без зміни її цільового призначення та яка підлягає оформленню покупцем в установленому порядку.

Однак державної реєстрації права оренди за відповідачем-2 здійснено не було.

Як встановлено судом, в подальшому за актом приймання-передачі нерухомого майна від 23.01.2020 (арк. 212-213, том 1), який складений між відповідачем-1 та відповідачем-2, відповідач-2 (до якого фактично перейшло право користування, однак державна реєстрація такого права проведена не була) передав, а відповідач-1 прийняв об`єкт нежитлової нерухомості в рахунок сплати додаткового внеску у статутний капітал відповідача-1.

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, (інформаційна довідка №251060321 від 02.04.2021) (арк. 15-16, том 1) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 3.308,50 кв. м, розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/14 за відповідачем-1 був зареєстрований на праві власності 23.01.2020.

Отже, з 23.01.2020 фактичними користувачами земельної ділянки з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 стали відповідачі 1, 2.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем-2, а саме державної реєстрації такого права оренди, а отже, при відчужені частини майна відповідачу-1 право користування земельною ділянкою, яке не було зареєстроване за відчужувачем на момент підписання акта приймання-передачі, до набувача не перейшло.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 cправі № 922/3797/21, зазначивши, що «за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні ТОВ «Перспектива» (попереднього землекористувача), ні ТОВ «Сантех-Імпорт», зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу майна право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави».

Більш того, як зазначалось вище, Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону.

Водночас Верховний Суд, як і положення законодавства не вказують на можливість такої заміни у разі переходу права власності на нерухомість до кількох осіб у різних частках на підставі різних правочинів та у різний час.

Ураховуючи, що відповідач-1 та відповідач-2 набули право власності на відповідні частини нерухомого майна (яке до цього належало на праві власності третій особі і було розміщене на орендованій останньою у позивача за договором оренди земельній ділянці), придбання відповідачами у власність частин нерухомого майна передбачає подальший поділ земельної ділянки та укладення з кожним із відповідачів договорів оренди із визначення таких істотних умов договору як предмет оренди (розмір земельної ділянки кожного з відповідачів), орендна плата (для кожного з відповідачів), суд дійшов висновку, що з часу набуття відповідачем-1 права власності на частину нерухомого майна укладений позивачем з третьою особою (яку відповідач-2 свого часу замінив в силу закону) договір оренди землі припинився 23.01.2020, у зв`язку із вибуттям його сторони орендаря, адже законодавчі підстави для подальшого продовження договору оренди шляхом заміни сторін у договорі оренди від 21.07.2016 відсутні.

При цьому, така заміна є неможливою, адже істотні умови договору оренди від 21.07.2016 у наявній редакції (арк. 81-84, том 1) /щодо предмета оренди та розміру орендної плати/ не можуть бути застосовані до жодного з відповідачів, оскільки такі умови не відповідають фактичним правовідносинам, а тому відсутні як правові, так і фактичні підстави вважати, що відповідач-2 починаючи з 23.01.2020 залишається стороною договору оренди.

Розглядаючи спір по суті, суд конкретизує, що спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, докази поділу земельної ділянки з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 у період з 23.01.2020 до 04.04.2021 в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд враховує, що земельні ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0100 та з кадастровим номером 1211000000:08:158:0099, які сформувалися внаслідок поділу земельної ділянки 12110000000:08:158:0083, стали об`єктами цивільних прав з 09.08.2021, що підтверджується витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0100 площею 202,0 кв.м та земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0099 площею 7.261,00 кв. м.

Між тим суд враховує і те, що з 23.01.2020 (дата складання між відповідачами 1, 2 акта приймання-передачі нерухомого майна) фактичними користувачами саме земельної ділянки з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 стали відповідачі 1, 2.

Однак, як вище встановлено судом, на час передачі відповідачем-2 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 23.01.2020 (арк. 212-213, том 1) відповідачу-1 частини об`єкта нежитлової нерухомості, який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 зазначена земельна ділянка була сформованою у розумінні статті 79-1 ЗК України та виступає об`єктом цивільних прав.

Отже, з 23.01.2020 до 04.04.2021 (спірний період) фактичними користувачами земельною ділянкою з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 (загальною площею 0,7463 га) були відповідачі 1, 2 пропорційно площі земельної ділянки, на якій розташована будівля, що перебуває у власності відповідачів 1, 2, проте без достатньої правової підстави.

Суд акцентує увагу і на тому, що саме відповідач-1 визнав, що фактичні користувачі та власники нерухомості /тобто відповідачі 1, 2/ дійсно зберегли свої кошти, які мали внести за користування спірною земельною ділянкою, проте зберегли їх у себе не за рахунок позивача, а за рахунок третьої особи-1 (арк. 188, том 1).

Отже, сам факт збереження грошових коштів, зокрема, відповідач-1, визнав, проте помилково вказав, що зазначене збереження відбулося за рахунок третьої особи-1.

Власником спірної земельної ділянки є позивач, а не третя особа-1, а тому і збереження грошових коштів відповідачами 1, 2 як фактичними користувачами та власниками нерухомості відбулося за рахунок саме позивача, а не третьої особи-1, яка фактично без правових підстав продовжувала вносити орендну плату за спірну земельну ділянку позивачу.

За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, а також враховуючи ненадання відповідачами 1, 2 альтернативного розрахунку спірних сум, суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування до спірних відносин саме пункту 286.6 статті 286 ПК України за аналогією, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у cправі №922/3797/21, від 16.06.2021 та 17.08.2022 у справі №922/1646/20.

Отже, відповідно до ч. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Суд не бачить жодних перешкод для застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах і як наслідок з цього виснує, що розрахувати суму орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 (загальною площею 0,7463 га) без правовстанолюючих документів відповідачам 1, 2 у спірний період з 23.01.2020 до 04.04.2021 слід пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці.

Суд звертає увагу, що відповідачі 1, 2 контррозрахунку розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 23.01.2020 до 04.04.2021 без правовстановлюючих документів не надали, незгоди саме щодо арифметичної правильності розрахунку відповідач-1 у відзиві не висловив, вимогу заперечив у цілому, проте не в частині арифметичної правильності розрахунку.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

З урахуванням фактичних обставин справи та висновків суду позовні вимоги про стягнення з відповідачів 1, 2 на користь позивача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 12110000000:08:158:0083 за період з 23.01.2020 до 04.04.2021 у розмірі 308.867,16 грн та у розмірі 5.990,86 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачами 1, 2 розрахунками позивача, з яким погоджується господарський суд /з урахуванням скоригованого судом періоду стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою відповідачем-2/ (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Посилання відповідача-1, що розрахунок зроблено позивачем виходячи з загальної площі будівель, що належить відповідачам 1, 2, а не розміру земельної ділянки, що ними використовується відхиляється судом як необґрунтований, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, у справі відсутні докази на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, які належать відповідачу-1 та відповідачу-2.

Отже, розмір земельної ділянки, якою користуються відповідачі 1, 2, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у cправі №922/1717/20.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4.633,00 грн та 89,86 грн відповідно.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТАКОМ К" (Україна, 50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КРИВОРІЖСТАЛІ, будинок 80; Ідентифікаційний код 43270200) на користь КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, будинок 1; Ідентифікаційний код 33874388) 308.867,16 грн (триста вісім тисяч вісімсот шістдесят сім грн 16 к.) безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, 4.633,00 грн (чотири тисячі шістсот тридцять три грн 00 к.) судового збору.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТАЛ-ТЕР" (Україна, 50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КРИВОРІЖСТАЛІ, будинок 80; Ідентифікаційний код 43024213) на користь КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, будинок 1; Ідентифікаційний код 33874388) 5.990,86 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто грн 86 к.) безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, 89,86 грн (вісімдесят дев`ять грн 86 к.) судового збору.

В решті позовних вимог (про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТАЛ-ТЕР" 80,38 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою) відмовити.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.05.2023

Суддя С.А. Дупляк