Рішення

від 16.05.2023 по справі 924/224/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"16" травня 2023 р. Справа № 924/224/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Крупській В.В., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області смт Понінка Шепетівського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Понінківське підприємство теплових мереж, смт. Понінка Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 1477427грн. 60коп.

За участю представників учасників:

від позивача: Саранюк В.М. згідно довіреності №14-120 від 27.12.2022

від відповідача: Шматько Д.А. згідно довіреності №1 від 26.04.2022р.

від третьої особи: не з`явився

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

16.05.2023 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області смт. Понінка Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 1477427грн. 60коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у Понінківського підприємства теплових мереж, засновником якого є відповідач, існує заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ загалом у сумі 1477427грн. 60коп. відповідно до Договорів №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016; №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017 та №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017. У позовній заяві позивач зазначає третьою особою на стороні відповідача Понінківське підприємство теплових мереж та вказує на те, що вказане підприємство є боржником по сплаті коштів за отриманий природний газ, є теплогенеруючою (теплопостачальною) організацією, засновником якої є відповідач - Понінківська селищна рада. Наголошує, що за рішенням засновника - Понінківської селищної ради розпочато процедуру ліквідації - Понінківського підприємства теплових мереж, яка триває з 2019 року, і станом на час звернення з даним позовом не завершена. Повідомив, що від початку ліквідаційної процедури боржником не вчинено жодних дій щодо погашення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України", яка визначена рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/708/19 від 01.10.2019р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023р., позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 02.03.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/224/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11год. 00хв. 21.03.2023р.

Ухвалою суду від 21.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Понінківське підприємство теплових мереж, а також відкладено підготовче засідання у справі на 11:00год. 11.04.2023.

27.03.2023 на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-08/1075/23) із запереченнями. У відзиві зазначає про те, що територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад. У відзиві вказує на те, що відповідно до ст. 619 ЦК України, субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом.

Субсидіарна відповідальність передбачена, зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства. Основною метаю такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог. При визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями. Ліквідаційна процедура Понінківського підприємства теплових мереж не завершена, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо Понінківського ПТМ до суду не подавалася. Саме з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, починає перебіг 3-річний строк позовної давності і подання до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності (така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №923/1494/15).

Субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.

У відзиві наголошує, що відповідач не створював Понінківське підприємство теплових мереж шляхом виділу, отже, субсидіарна відповідальність у відповідача поряд і боржником (Понінківська ПТМ) не виникає. На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

30.03.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№05-22/2116/23). У відповіді зазначає про те, що субсидіарна відповідальність полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть, участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний) (правова позиція з цього приводу викладена також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/836/18). На думку позивача, законом, яким передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність його засновника, у контексті приписів статті 619 ЦК України, є норма частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у поєднанні з положеннями статті 24 Господарського кодексу України.

Наголошує, що оскільки саме Понінківська селищна рада прийняла у 2018 році рішення щодо припинення Понінківського ПТМ шляхом ліквідації, в силу частини п`ятої статті, 22 Закону України "Про теплопостачання", остання як засновник теплопостачальної (теплогенеруючої) організації, яка не може виконати свої зобов`язання перед постачальником енергоносіїв, є відповідальною поряд з основним боржником як додатковий (субсидіарний) боржник за зобов`язанням перед НАК "Нафтогаз України" на суму 1477427,60грн.

10.04.2023 на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (вх.№05-22/2323/23).

10.04.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/2305/23) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

11.04.2023 представником відповідача подано заяву (вх.№05-08/1235/23) про продовження строку підготовчого провадження у даній справі на 30 днів.

11.04.2023 в підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за заявою представника відповідача, а також оголошено перерву на 11:00год. 24.04.2023, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30год. 16.05.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2023 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2023 проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Представник від третьої особи в судове засідання 16.05.2023 не з`явився.

Ухвала суду від 24.04.2023, яка надсилалась третій особі повернута із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі наведеної норми закону, ухвала суду від 24.04.2023 вважається врученою адресату.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Понінківським підприємством теплових мереж (Покупець) існували правовідносини щодо купівлі продажу природного газу, відповідно до яких покупець здійснював постачання енергоносія- природного газу, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах відповідних договорів (Договори №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016; №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017; №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Понінківське підприємство теплових мереж є юридичною особою, що зареєстрована 31.12.1998, запис про державну реєстрацію внесений в ЄДР 08.08.2007 за №16631200000000304, ідентифікаційний код юридичної особи -30048104.

Засновником (учасником) юридичної особи Понінківського ПТМ є Понінківська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області (ідентифікаційний код юридичної особи - 04404935).

Відповідно до відомостей ЄДР з 27.03.2019 Понінківське ПТМ перебуває у стані припинення шляхом ліквідації за рішенням засновника, номер запису в ЄДР - 16631100011000304. Строк, визначений засновником для заявлення кредиторами своїх вимог - до 05.06.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням Понінківським підприємством теплових мереж зобов`язань за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними з НАК "Нафтогаз України", позивач як кредитор, у травні 2019 року, керуючись положеннями статті 105 Цивільного кодексу України, направив до комісії з припинення боржника вимогу від 29.05.2019 №14/7-1616В про сплату боргу в сумі 1331807,41грн.

Відповіді за результатами розгляду боржником вищезазначеної вимоги на адресу позивача не надходило, у зв`язку із чим, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до боржника про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 1331807,41грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Рішенням від 01.10.2019 у справі № 924/708/19 Господарський суд Хмельницької області задовольнив частково позов НАК "Нафтогаз України" та зобов`язав Понінківське ПТМ в особі голови крмісії з припинення (ліквідатора) включити грошові вимоги НАК "Нафтогаз України" в сумі 1331807,41грн. до проміжного ліквідаційного балансу та стягнув з Понінківського ПТМ на користь НАК "Нафтогаз України" судові витрати у сумі 1921,00 грн. В частині позовних вимог про включення до проміжного ліквідаційного балансу 16494,28 грн інфляційних втрат відмовив.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №924/708/19 апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" задоволено, скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2019 у справі № 924/708/19 в частині відмови включити грошові вимоги НАК "Нафтогаз України" у сумі 16494,28грн до проміжного ліквідаційного балансу, ухвалено у цій частині нове рішення, яким зобов`язано Понінківське ПТМ включити грошові вимоги НАК "Нафтогаз України" до проміжного ліквідаційного балансу у розмірі 16494,28грн, в іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області залишено без змін, стягнуто з Понінківського ПТМ на користь НАК "Нафтогаз України" витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 2881,50грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, підстави виникнення, законність та обґрунтованість пред`явлених Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Боржника вимог в частині основного боргу були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Хмельницької області справи №924/708/19 та не потребують доказування.

Порядок ліквідації юридичної особи визначений статтею 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється (ч. 4 ст. 111 ЦК України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст. 111 ЦК України).

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи (ч. 9 ст. 111 ЦК України).

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам (ч. 11 ст. 111 ЦК України).

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (ч. 12 ст. 111 ЦК України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк (ч. 14 ст. 111 ЦК України).

Таким чином, законодавством встановлено певний загальний порядок ліквідації юридичної особи, дотримання якого покладено на ліквідаційну комісію, а саме: прийняття рішення про ліквідацію, оприлюднення такого рішення з метою виявлення кредиторів, встановлення строку для заявлення кредиторами своїх вимог, складання проміжного ліквідаційного балансу із включенням до нього всіх активів (майна) та пасивів (кредиторської заборгованості), розрахунок з кредиторами відповідно до проміжного ліквідаційного балансу за рахунок грошових коштів, а в разі їх недостатності - за рахунок проданого майна, складання ліквідаційного балансу, внесення запису про припинення до державного реєстру.

При цьому, розрахунок з кредиторами провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 ЦК України, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу.

Отже, лише після складання проміжного ліквідаційного балансу, затвердженого органом, який прийняв рішення про ліквідацію, ліквідаційна комісія набуває право розраховуватись із кредиторами.

Листом №2090/13-11 від 16.12.2020 адвокат НАК "Нафтогаз України" звернувся до Понінківської селищної ради з проханням надати копію рішення Понінківської селищної ради, яким було затверджено проміжний ліквідаційний баланс Понінківського підприємства теплових мереж Понінківської селищної ради та копію проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно листа №13-11/2155 від 21.12.2020 Понінківська селищна рада надіслала на адресу НАК "Нафтогаз України" копію рішення Понінківської селищної ради та копію фінансового звіту за суб`єкта малого підприємництва - Понінківського ПТМ станом на 30.06.2018.

Проміжного ліквідаційного балансу селищною радою не надіслано.

Як зазначає позивач в позовній заяві, а також його представник в судових засіданнях, від початку ліквідаційної процедури по теперішній час відповідач жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" не здійснив.

Відповідач проти позову заперечив та посилається на відсутність прямої норми, яка б передбачила повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язанням створеної нею юридичної особи Понінківського підприємства теплових мереж смт Понінка Полонського району Хмельницької області. Також зазначив, що засновник не відповідає за зобов`язаннями підприємства.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

Як зазначалось вище, засновником Понінківського підприємства теплових мереж є Понінківська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 04404935).

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Ці положення підлягають застосуванню коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).

(Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/836/18).

Крім того, згідно з ч. ч. 1, 3, 6 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 24 Господарського кодексу України передбачено, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Правовий статус окремого суб`єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Суб`єктами господарювання комунального сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Відповідно до ст. 176 ЦК України підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути пряма вказівка закону.

У даному випадку, в розумінні статті 619 ЦК України, законом, яким передбачена поряд із відповідальністю Понінківського підприємства теплових мереж смт. Понінка Полонського району Хмельницької області додаткова (субсидіарна) Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області є ч. 5 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

Станом на дату прийняття рішення, погашення боргу перед позивачем у розмірі 797920грн. 67коп. відповідачем не здійснено.

Враховуючи, що саме Понінківська селищна рада прийняла рішення щодо припинення Понінківського підприємства теплових мереж смт Понінка Полонського району Хмельницької області шляхом ліквідації, в силу частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", остання як засновник теплопостачальної (теплогенеруючої) організації, яка не може виконати свої зобов`язання перед постачальником енергоносіїв, є відповідальною поряд з основним боржником як додатковий (субсидіарний) боржник за зобов`язанням перед компанією на суму 797920грн. 67коп.

Відповідно до ст. 619 ЦК України, якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

У той же час, передбачена можливість звернутись з вимогою до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, не позбавляє кредитора абсолютного права звертатися за захистом своїх прав та законних інтересів безпосередньо до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи відповідача є недоведеними та безпідставними.

Таким чином, зважаючи на положення ст.ст. 543, 619 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24,65,78,133,139 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" наявні правові підстави для покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Понінківського підприємства теплових мереж перед позивачем у розмірі 797920грн. 67коп. на його засновника Понінківську селищну раду Шепетівського району Хмельницької області та примусового стягнення з останньої вказаної грошової суми.

Суд зазначає про те, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2019 у справі №924/708/19, яке набрало законної сили 27.11.2019, визнано заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 104723,29грн. згідно Договору №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016; у сумі 533532,04грн. згідно Договору №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017 та у сумі 159665,34грн. згідно Договору №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, підстави виникнення, законність та обґрунтованість вимог позивача у сумі 797920,67грн. основного боргу були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Хмельницької області справи №924/708/19, тому заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості не потребує доказування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 61926грн. 77коп. пені, судом враховується таке.

Матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем згідно Договорів постачання природного газу №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016; №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017 та №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача згідно Договору №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016 складає 104723,29грн.; згідно Договору №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017 складає 533532,04грн. та згідно Договору №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017 складає 159665,34грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім цього, умовами п. 8.2 Договору №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016, сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору (оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу) він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умовами п. 8.2 Договору №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017 сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору (оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умовами п. 8.2 Договору №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017 сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору (оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 61926,77грн. пені, суд вважає, що нарахування проведено в межах можливих нарахувань, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, а саме:

- 8710,69грн. на суму боргу 104723,29грн. за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 (згідно Договору №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016);

- 41025,73грн., з якої 2241,91грн. на суму боргу 29548,85грн. за період з 27.02.2018 по 26.08.2018; 22719,28грн. на суму боргу 294562,97грн. за період з 27.03.2018 по 26.09.2018; 16064,54грн. на суму боргу 209420,22грн. за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 (згідно Договору №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017);

- 12190,35грн., з якої 4523,94грн. на суму боргу 59626,61 за період з 26.01.2018 по 25.07.2018; 2236,77грн. на суму боргу 29481,20грн. за період з 27.02.2018 по 26.08.2018; 3165,97грн. на суму боргу 41047,86грн. за період з 27.03.2018 по 26.09.2018; 2263,67грн. на суму боргу 29509,67грн. за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 (згідно Договору №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 502525,76грн. інфляційних втрат та 115054,40грн. 3% річних, судом враховується таке.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи визначений позивачем період нарахування, зважаючи на дати поставки природного газу, проведені оплати, строк оплати визначений п. 6.1 Договорів, суд вважає правомірним нарахування інфляційних втрат загалом у сумі 502525,76грн., з огляду на що позовні вимоги в цих сумах підлягають задоволенню:

- 85235,56грн. на суму боргу 104723,29грн. за період з квітня 2017 року по листопад 2022 року (згідно Договору №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016);

-319092,81грн., з якої 18311,83 на суму боргу 29548,85грн. за період з березня 2018 року по листопад 2022 року; 177353,71грн. на суму боргу 294562,97грн. за період з квітня 2018 року по листопад 2022 року; 123427,27 грн. на суму боргу 209420,22грн. за період з травня 2018 року по листопад 2022 року (згідно Договору №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017);

-98197,39грн., з якої 37820,66грн. на суму боргу 59626,61грн. за період з лютого 2018 року по листопад 2022 року; 18269,91грн. на суму боргу 29481,20грн. за період з березня 2018 року по листопад 2022 року; 24714,58грн. на суму боргу 41047,86грн. за період з квітня 2018 року по листопад 2022 року (згідно Договору №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017).

Також, суд вважає правомірним нарахування 3% річних загалом у сумі 115054,40грн. з огляду на що позовні вимоги в цих сумах підлягають задоволенню:

-17843,13грн. на суму боргу 104723,29грн. за період з 28.03.2017 по 30.11.2022 (згідно Договору №2378/1617-ТЕ-34 від 09.09.2016);

-74494,61грн., з якої 4218,61грн. на суму боргу 29548,85грн. за період з 27.02.2018 по 30.11.2022; 41376,01грн. на суму боргу 294562,97грн. за період з 27.03.2018 по 30.11.2022; 28899,99грн. на суму боргу 209420,22грн. за період з 26.04.2018 по 30.11.2022 (згідно Договору №1101/1718-ТЕ-34 від 11.09.2017);

-22716,66грн., з якої 8669,55грн. на суму боргу 59626,61грн. за період з 26.01.2018 по 30.11.2022; 4208,95грн. на суму боргу 29481,20грн. за період з 27.02.2018 по 30.11.2022; 5765,82грн. на суму боргу 41047,86грн. за період з 27.03.2018 по 30.11.2022; 4072,34грн. на суму боргу 29509,67грн. за період з 26.04.2018 по 30.11.2022 (згідно Договору №1102/1718-БО-34 від 11.09.2017).

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обгрунтовано, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (смт Понінка, вул. Перемоги, 51, Шепетівського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04404935) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 797920грн. 67коп. (сімсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 67 копійок) основного боргу, 61926грн. 77коп. (шістдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять шість гривень 77 копійок) пені, 115054грн. 40коп. (сто п`ятнадцять тисяч п`ятдесят чотири гривні 40 копійок) 3% річних, 502525грн. 76коп. (п`ятсот дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 76 копійок) інфляційних втрат, 22161грн. 41коп. (двадцять дві тисячі сто шістдесят одна гривня 41 копійка) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 29.05.2023.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 5 примірників:

1-до справи (в паперовому екз.),

2-позивачу АТ "НАЕК "Нафтогаз України" (ngu@naftogaz.com на електронну адресу),

3-відповідачу Понінківська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області (sel.rada.poninka@ukr.net на електронну).

4,5- третій особі Понінківське підприємство теплових мереж (30511, смт. Понінка, вул. Перемоги, 51, Шепетівського, Хмельницької області, рекомендованим, ponptm@ukr.net на електронну пошту).