Постанова

від 18.05.2023 по справі 906/743/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/743/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Підяша О. С.,

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Войцешука В. В. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (колегія суддів: Мельник О. В. - головуючий, Петухов М. Г., Олексюк Г. Є.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 (суддя Прядко О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Житомирської обласної державної адміністрації

до: 1) Житомирської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд"

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2021 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях), Житомирської обласної державної адміністрації до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" (далі - ТОВ "МК Партнер Буд"), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 (додаток № 2) рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323 в частині продажу ТОВ "МК Партнер Буд" земельної ділянки площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, що знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 від 18.02.2019, укладений між Житомирською міською радою та ТОВ "МК Партнер Буд", зареєстрований в реєстрі за № 97;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд" (номер запису про право власності: 30364509) на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769060818101.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, а органом, який має право розпоряджатися цією земельною ділянкою, - Житомирська обласна державна адміністрація. Однак Житомирська міська рада в якості власника неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна державної власності - захисна споруда цивільного захисту (сховище № 20134), відчуживши її шляхом продажу приватному суб`єкту, з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства. Крім того, на думку прокурора, земельна ділянка продана ТОВ "МК Партнер Буд" за необґрунтовано заниженою ціною, що призвело до ненадходження коштів до місцевого бюджету.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі № 906/743/21, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, Житомирської обласної державної адміністрації до Житомирської міської ради та ТОВ "МК Партнер Буд" задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 (додаток № 2) рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323 в частині продажу ТОВ "МК Партнер Буд" земельної ділянки площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, що знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 від 18.02.2019, укладений між Житомирською міською радою та ТОВ "МК Партнер Буд", зареєстрований в реєстрі за № 97.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд" (номер запису про право власності: 30364509) на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769060818101.

2.2. Розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про дотримання прокурором порядку звернення до суду з позовом, передбаченого положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна державної власності - захисна споруда цивільного захисту населення (сховище № 20134), приватизація якого заборонена законодавством станом на дату прийняття оспорюваного рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323.

2.4. Господарські суди установили, що спірна земельна ділянка, яка нерозривно пов`язана з державним майном, належить до земель державної власності, а тому не може передаватися у комунальну власність. У цьому випадку земельною ділянкою під захисною спорудою цивільного захисту населення (сховище № 20134) має право розпоряджатися Житомирська обласна державна адміністрація, а тому Житомирська міська рада, відчуживши земельну ділянку шляхом її продажу приватному суб`єкту, за висновком судів, діяла з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства. З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 (додаток № 2) рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323.

2.5. Крім того, суди зазначили, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.02.2019 укладено на підставі протиправного рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323, тому цей договір слід визнати недійсним відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

2.6. Зважаючи на факт визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.02.2019, на підставі якого була проведена оспорювана державна реєстрація права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд".

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 у справі № 906/743/21, до Верховного Суду звернулося ТОВ "МК Партнер Буд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, а справу № 906/743/21 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "МК Партнер Буд" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.3. ТОВ "МК Партнер Буд", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано таким:

- господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18;

- господарські суди попередніх інстанцій не застосували положення статті 16 Цивільного кодексу України, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" та не врахували висновки щодо застосування таких норм, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, у справах 905/633/19, № 922/2589/19 (скаржник не зазначив дати ухвалення таких постанов), від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19;

- господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України, статті 14 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 908/924/20, від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19;

- господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 16 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17;

- господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статей 16, 216, 345 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 906/677/19, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

3.5. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 86 Земельного кодексу України. Скаржник також вважає, що господарські суди не дослідили докази у справі.

3.6. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "МК Партнер Буд" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів - без змін. Прокурор наголошує на тому, що будівля захисної споруди цивільного захисту населення розташована в межах земельної ділянки, яка була продана ТОВ "МК Партнер Буд". Прокурор вважає, що спірною земельною ділянкою має право розпоряджатися Житомирська обласна державна адміністрація, а тому Житомирська міська рада, відчуживши земельну ділянку шляхом її продажу приватному суб`єкту, діяла з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства.

3.7. Житомирська міська рада у заяві, поданій до Верховного Суду, зазначає, що підтримує касаційну скаргу та просить здійснювати розгляд справи без участі представника Житомирської міської ради.

3.8. Житомирська обласна державна адміністрація у заяві, яка подана до Верховного Суду, зазначає, що під час розгляду справи покладається на розсуд Верховного Суду та просить здійснювати розгляд справи без участі представника Житомирської міської ради

3.9. ТОВ "МК Партнер Буд" у заяві, поданій до Верховного Суду, зазначає, що під час касаційного перегляду рішень господарських судів попередніх інстанцій в цій справі, відбувся електронний аукціон, на якому держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях продала будівлю захисної споруди цивільного захисту населення (сховище № 20134). Таким чином, на думку заявника, існує необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі, оскільки предмет спору - частина земельної ділянки, яка могла бути сформованою та належати державі з огляду на наявність на ній державного майна, перестала існувати у зв`язку зі зміною державної форми власності на приватну, а цю справу, починаючи з 31.03.2023, необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. З огляду на це ТОВ "МК Партнер Буд" просить врахувати відомості, викладені у зазначеній заяві.

3.10. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу ТОВ "МК Партнер Буд" на те, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому колегія суддів не встановлює нові обставини справи, не бере до уваги та не оцінює докази, подані позивачем.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323 "Про продаж юридичним особам земельних ділянок несільськогосподарського призначення в м. Житомирі, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна заявників" вирішено продати земельні ділянки несільськогосподарського призначення згідно з додатками 1, 2.

4.2. Додатком 2 до зазначеного рішення, зокрема, передбачено: погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1486 га, що знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир; затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 1 158 248,24 грн у розрахунку 100,84 грн за 1 м2 на підставі експертної грошової оцінки (дата оцінки - 30.10.2018, рецензія на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 07.12.2018); продати за 1 158 248,24 грн ТОВ "МК Партнер Буд" земельну ділянку площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, що знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир, на якій розміщено об`єкти нерухомого майна товариства, для розміщення та експлуатації основних, підсобних i допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Земельна ділянка відповідно до рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 № 1138 надана в користування ТОВ "МК Партнер Буд".

4.3. Господарські суди зазначили, що на підставі рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323 між Житомирською міською радою (продавець) та ТОВ "МК Партнер Буд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 18.02.2019, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати за плату, а покупець сплачує та приймає у власність земельну ділянку площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, що знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Правовий режим земельної ділянки - землі несільськогосподарського призначення. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

4.4. Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу ціна земельної ділянки становить 1 158 248,24 грн у розрахунку 100,84 грн за 1 м2.

4.5. Відповідно до пункту 5.1 договору купівлі-продажу продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути продані згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не могли не знати, не знаходиться під арештом, а також немає судових спорів щодо неї.

4.6. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 18.02.2019 за ТОВ "МК Партнер Буд" зареєстровано право власності на земельну ділянку із присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна - 1769060818101.

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що об`єкт нерухомого майна державної власності - захисна споруда цивільного захисту населення (сховище № 20134) розташований за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир, і ця адреса є ідентичною з адресою, де знаходиться спірна земельна ділянка. При цьому в детальному плані території кварталу, розробленому на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, зазначено, що на ділянці розташована будівля бомбосховища, яка передбачалася для використання персоналом підприємства у разі надзвичайної ситуації.

4.8. Господарські суди також установили, що на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна (майновий комплекс), які належать ТОВ "МК Партнер Буд" на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2018.

4.9. Таким чином, суди констатували, що на спірній земельній розташовані як об`єкт нерухомого майна державної власності - захисна споруда цивільного захисту населення (сховище №20134), так і об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності ТОВ "МК Партнер Буд".

4.10. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка 28.08.2008 була зареєстрована в державному реєстрі, однак у цьому реєстрі відсутні дані щодо форми власності стосовно цієї земельної ділянки, зокрема, і з моменту її державної реєстрації в реєстрі - 28.08.2008 до 18.02.2019 - дати укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

4.11. При цьому в процесі розгляду цієї справи господарські суди установили, що на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, які входили до цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Житомирський державний хлібокомбінат". Частина нерухомого майна згідно з визначеним переліком від 07.03.2000 № 520 та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 22.07.1998 була передана до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб".

4.12. Разом з тим згідно з відомостями від 01.02.1998 державне майно - об`єкт цивільного захисту (сховище №20134) не підлягало приватизації та не увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб".

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на замовлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській на об`єкт цивільного захисту виготовлено технічну документацію (інвентарна справа № 4592), та на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.12.2011 № 737 видано свідоцтво про право власності за державою.

4.14. Господарські суди зазначили, що розміщені на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна у процесі приватизації Державного підприємства "Житомирський державний хлібокомбінат" частково перейшли в приватну власність та частково залишилися в державній власності (об`єкт цивільного захисту - сховище № 20134).

4.15. Відповідно до інформації з Держаного реєстру нерухомого майна станом на 20.12.2022 об`єкт нерухомого майна - будівля захисної споруди цивільного захисту (сховище № 20134), розташований за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир, перебуває у державній власності.

4.16. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, внаслідок прийняття Житомирською міською радою неправомірного рішення, ТОВ "МК Партнер Буд" незаконно набуло право власності на земельну ділянку, власником якої є держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, а органом, який має право розпоряджатися цією земельною ділянкою, є Житомирська обласна державна адміністрація

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, Житомирської обласної державної адміністрації до Житомирської міської ради та ТОВ "МК Партнер Буд" про визнання протиправним та скасування пункту 1 (додаток № 2) рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд" на об`єкт нерухомого майна - земельну земельну ділянку площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769060818101.

5.4. Підставою позовних вимог є те, що власником спірної земельної ділянки, на думку прокурора, є держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, а органом, який має право розпоряджатися цією земельною ділянкою - Житомирська обласна державна адміністрація. Однак Житомирська міська рада неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна державної власності - захисна споруда цивільного захисту (сховище № 20134), відчуживши її шляхом продажу приватному суб`єкту, з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.6. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.7. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.8. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.9. Відповідно до частин 2, 4 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

5.10. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України перебачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

5.11. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.12. Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.13. Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.14. Верховний Суд також зазначає, що частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.15. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

5.16. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

5.17. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

5.18. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

5.19. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

5.20. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

5.21. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

5.22. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.

5.23. Крім того, Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення прокурора із позовом) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.24. Положеннями частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

5.25. Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна державної власності - захисна споруда цивільного захисту населення (сховище № 20134), приватизація якого заборонена законодавством станом на дату прийняття оспорюваного рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323.

5.26. Господарські суди установили, що спірна земельна ділянка, яка нерозривно пов`язана з державним майном, належить до земель державної власності, а тому не може передаватися у комунальну власність. У цьому випадку земельною ділянкою під захисною спорудою цивільного захисту населення (сховище № 20134) має право розпоряджатися Житомирська обласна державна адміністрація, а тому Житомирська міська рада, відчуживши земельну ділянку шляхом її продажу приватному суб`єкту, за висновком судів, діяла з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства. З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 (додаток № 2) рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323.

5.27. Крім того, суди зазначили, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.02.2019 укладено на підставі протиправного рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 № 1323, тому цей договір слід визнати недійсним відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

5.28. Зважаючи на факт визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.02.2019, на підставі якого була проведена оспорювана державна реєстрація права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд".

5.29. ТОВ "МК Партнер Буд" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. ТОВ "МК Партнер Буд", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.30. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.31. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано таким:

- господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18;

- господарські суди попередніх інстанцій, не застосували положення статті 16 Цивільного кодексу України, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" та не врахували висновки щодо застосування таких норм, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, у справах 905/633/19, № 922/2589/19 (скаржник не зазначив дати ухвалення таких постанов), від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19;

- господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України, статті 14 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 908/924/20, від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19;

- господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 16 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17;

- господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування статей 16, 216, 345 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 906/677/19, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

5.32. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.33. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, вважає обґрунтованим посилання ТОВ "МК Партнер Буд" на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, та не враховані господарськими судами попередніх інстанцій.

5.34. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

…87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

5.35. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

5.36. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 908/924/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Фонтана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Саме оцінюючи ефективність способу захисту, суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.

Водночас приписи статті 26 Закону України № 1952 вказують на те, що з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення судових рішень про скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У спірних відносинах, розглядаючи підстави для задоволення позовних вимог, суди мають оцінювати чи є необхідним саме для ефективного захисту визнання речового права, зміна чи припинення прав в учасників справи, тобто чи лише за таких дій відповідне право буде захищеним".

5.37. Крім того, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначила, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

5.38. Колегія суддів, перевіривши доводи скаржника, зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку про те, що у цьому випадку наявні порушення інтересів держави. Водночас, надаючи оцінку спірним правовідносинам та установивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд" на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, господарські суди попередніх інстанцій не установили, чи призведе задоволення таких позовних вимог до ефективного та реального захисту інтересів держави.

5.39. При цьому Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.40. Господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

5.41. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання скаржника на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та зазначає таке.

5.42. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

5.43. Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

5.44. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

5.45. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

5.46. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

5.47. Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.

5.48. Крім того, Верховний Суд враховує, що пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

5.49. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.50. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.51. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.52. З урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, положень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначених норм матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень зазначених висновків є обґрунтованими.

5.53. Водночас Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, а тому, оскільки підтвердилися відповідні доводи касаційної скарги, під час нового розгляду справи, місцевому господарському необхідно розглянути цю справу з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник і які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, та з урахуванням цього установити, чи призведе задоволення позовних у цій справі до ефективного захисту інтересів держави. Крім того, дослідженню підлягає сумісність відповідного заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.54. Оскільки справа № 906/743/21 передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, доводи скаржника про необхідність формування висновку щодо застосування частини 2 статті 86 Земельного кодексу України, є передчасними. Крім того, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги з огляду на необхідність встановлення зазначених вище обставин, які є першочерговими під час розгляду справи № 906/743/21.

5.55. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ "МК Партнер Буд"" належить задовольнити, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, чи встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм права, а справу № 906/743/21 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 у справі № 906/743/21 скасувати, справу № 906/743/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. Г. Суховий

Ю. Я. Чумак