Ухвала

від 29.05.2023 по справі 910/14178/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14178/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канбуд"

до: 1) ОСОБА_1 ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг"

про стягнення 5 083 340,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Канбуд" (далі - позивач, ТОВ ?Канбуд?) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" (далі - відповідач-2, ТОВ "БК ?ФБХ") про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача- 2 496 256,93 грн і штрафу 2 587 083,30 грн за договором будівельного підряду №8410 від 08.07.2021 та договором поруки від 08.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем-2 робіт за договором будівельного підряду №8410 від 08.07.2021 та додатковими угодами до цього договору, авансування яких здійснено позивачем. На твердження позивача, сума невикористаного за цільовим призначенням та неповернутого відповідачем-2 авансу становить 2 496 256,93 грн. Враховуючи невиконання відповідачем-2 зобов`язань за наведеним договором будівельного підряду та укладений між позивачем, відповідачем-2 та відповідачем-1 договір поруки від 08.07.2021, позивач заявив до стягнення солідарно з відповідачів суму боргу за наведеним договором будівельного підряду та штраф за невиконання умов договору.

17.01.2023 ТОВ "Канбуд" звернулося із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наявне нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме:

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 ;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що за договором будівельного підряду №8410 від 08.07.2021 відповідач -2 (підрядник) зобов`язався виконати роботи на об`єкті: "Будівництво житлово - офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на АДРЕСА_16 " (надалі - об`єкт), а генпідрядник зобов`язався здійснити приймання робіт і сплатити їх вартість. На виконання цього договору, позивачем було перераховано відповідачу-2 аванс на суму 3 365 623,95 грн. Відповідно до угод до договору, роботи за договором відповідач-2 повинен був закінчити до 20.08.2021. За актами укладеними між сторонами надано послуги на суму 869 367,02 грн.

Станом на день подачі позовної заяви, а так само і на день подачі заяви про забезпечення позову, відповідач-2 свої зобов`язання за договором не виконав. І за інформацією отриманою від відповідача-2 та з відкритих джерел грошових коштів на рахунку він не має.

08.07.2021 у забезпечення виконання зобов`язань за договором, між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем-2 був укладений тристоронній договір поруки, за умовами пункту 1.4. якого, ОСОБА_1 зобов`язувався, у разі прострочення виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором генерального підряду №8410 від 08.07.2021, виконати зобов`язання боржника за договором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування позивачу витрат та/або збитків, завданих порушенням відповідачем-2 зобов`язань за цим договором, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення позивачу не використаного або використаного не за призначенням авансу.

До подачі позовної заяви до суду позивач неодноразово намагався зв`язатись з відповідачем-1 в телефонному режимі та направляти йому листи з вимогою виконати умови договору поруки, але відповідач-1 навмисне ігнорує вимоги позивача та не йде на контакт.

У зв`язку з тим, що відповідачами зобов`язання за договором генерального підряду №8410 від 08.07.2021 та договором поруки від 08.07.2021 не виконані, позивач був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідачем-2 є ТОВ "БК "ФБХ" на банківських рахунках якого також немає коштів і він є боржником згідно даних відкритих реєстрів.

Відповідно до інформації Судової влади України, щодо ТОВ "БК "ФБХ" вже є розглянуті рішення про стягнення заборгованості, а також до такого боржника подано позовні заяви про стягнення заборгованості. Отже, наявна інформація свідчить про те, що ТОВ "БК "ФБХ" систематично та свідомо не виконує взятих на себе зобов`язань. Крім того, поручитель ( ОСОБА_1 ) намагається уникнути свого обов`язку по договору поруки.

На підтвердження ухилення відповідачем-1 від виконання обов`язку по оплаті боргу свідчить те, що поручитель після подачі позивачем позовної заяви до суду почав відчужувати належне йому майно, а саме: земельну ділянку за кадастровим номером: 3210900000:01:174:3105 (була у власності станом на 08.12.2022) і земельну ділянку за кадастровим номером: 3210900000:01:174:3123 (була у власності станом на 08.12.2022), про що свідчать відомості Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 317076588 від 08.12.2022 та 320285273 від 16.01.2023.

З огляду на викладене, у ТОВ "БК "ФБХ" відсутні кошти для задоволення вимог позивача та погашення існуючої заборгованості за договором генерального підряду № 8410 від 08.07.2021, та його поручитель - ОСОБА_1 намагається уникнути свого обов`язку по договору поруки. Відповідальність поручителя ( ОСОБА_1 ) перед позивачем є солідарною разом з ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг", як боржником за основним зобов`язанням, що випливає з договору поруки від 08.07.2021 укладеного між позивачем і відповідачами.

Відповідно до частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо договором поруки не передбачено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зобов`язання за договором генерального підряду №8410 від 08.07.2021 року ані боржником, ані поручителем не виконано.

Зважаючи на те, що боржник не спроможний виконати взяті на себе зобов`язання, єдиним дієвим способом захисту прав позивача вбачається виконання солідарного обов`язку саме поручителем - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, заяву ТОВ "Канбуд" про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме на квартири АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 і на частку у розмір квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; у задоволенні заяви про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на частку у розмір квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 відмовлено з огляду на належність прав третім особам на квартири.

Судові рішення мотивовані тим, що виправданими, співмірними та адекватними заходами із позовними вимогами, направленими на ефективне поновлення в правах, є саме накладення арешту на майно поручителя за відсутності адекватної дії як боржника так і самого поручителя за наявності їх бездіяльності щодо сплати грошових коштів за підписаними між заявником та боржником і заявником та поручителем правочинами; заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, які застосовуються судом, не позбавляють поручителя його конституційних прав на користування таким майном в т.ч. підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджатимуть відповідачу-1 займатись господарською діяльністю; заборгованість на загальну суму 2 496 256,93 грн ТОВ "БК ?ФБХ" станом на день звернення заявника з даною заявою не погашена, ні боржник, ні поручитель не виконують свої зобов`язань на вимоги вчинення конклюдентних дій не реагують, коштів боржник немає, є учасником виконавчих проваджень як боржник перед третіми особами, а поручитель вчиняє розпорядчі дії щодо відчуження свого майна без задоволення вимог заявника; твердження заявника, викладені в заяві про забезпечення позову, документально підтверджені останнім та не спростовані ОСОБА_1 . Таким чином, фактичними обставинами спірних правовідносин підтверджується існування реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду - стягнення з відповідачів належних позивачу грошових коштів, адже навіть у випадку задоволення такого позову - грошові кошти можуть бути, в тому числі, виведені з рахунків, спрямовані на погашення заборгованості перед контрагентами боржника, а поручителем відчужене майно, на яке за відсутності грошових коштів може бути звернено стягнення для виконання судового рішення майнового характеру. Водночас з огляду на належність прав третім особам на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_30 та на частку у розмірі 1/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 (рнонм2053587980000), судом першої інстанції правомірно відмовлено у накладенні арешту на це майно.

11.05.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (повний текст складено 08.05.2023) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023.

Звертаючись з касаційною скаргою скаржник вказує на те, що при ухваленні судових рішень, господарськими судами було порушено норми процесуального права, оскільки заявляючи вимогу про накладення арешту на конкретно визначене нерухоме майно, позивач всупереч частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не надав жодних доказів ціни цього майна, а також жодним чином, у порушення вимог статей 136, 137 ГПК України, не довів співмірність заявленого ним заходу забезпечення позову, в контексті та межах позовних вимог.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частин 2, 4, 14 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Зі змісту норми пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у випадку задоволення позову.

Отже, необхідною умовою для вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У даному випадку суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву ТОВ ?Канбуд? про забезпечення позову, встановили та виходили з того, що у даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідачів обов`язку сплатити солідарно 2 496 256,93 грн боргу і 2587083,30 грн штрафу за договором будівельного підряду №8410 від 08.07.2021 та договором поруки від 08.07.2021.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням наданих заявником доказів, встановили, що заборгованість на загальну суму 2 496 256,93 грн ТОВ "БК ?ФБХ" станом на день звернення заявника з даною заявою не погашена, ні боржник, ні поручитель не виконують свої зобов`язань на вимоги вчинення конклюдентних дій не реагують, коштів боржник немає, є учасником виконавчих проваджень як боржник перед третіми особами, а поручитель вчиняє розпорядчі дії щодо відчуження свого майна без задоволення вимог заявника.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача-1 в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що між сторонами існує спір щодо сплати заборгованості в розмірі 5 083 340,23 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача-1, присудженої до стягнення суми заборгованості.

ТОВ ?Канбуд? просило суд накласти арешт на майно поручителя при умові відсутності грошових коштів у боржника, його самоусуненні від виконання майнового зобов`язання та вчиненні дій поручителем направлених на ухилення від виконання зобов`язання.

У свою чергу відповідач-1 не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Жодних доказів, що спростовували б викладену у зазначених відкритих джерелах інформацію про майновий стан відповідача-2, ним не надано.

Отже, обраний судами попередніх інстанцій вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу-1 на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-1, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

З огляду на зазначене, Суд доходить висновку, що вжиті господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, що стало обґрунтованою підставою для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права господарськими судами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/14178/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач