Ухвала

від 29.05.2023 по справі 910/8641/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8641/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023

у справі № 910/8641/21

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: 1. Міністерства культури та інформаційної політики України; 2. Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка - Карого; 3. Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів"; 4. Київської міської державної адміністрації; 5. Державного агентства України з питань кіно

до Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Фонд державного майна України

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.05.2023 надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 (повний текст складено 13.04.2023) у справі № 910/8641/21, подана до Суду 08.05.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 10.05.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що скарга подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга містить лише виклад фактичних обставин справи, постанови Верховного Суду та обґрунтування порушення норм матеріального та процесуального права без зазначення цих норм. Наведення висновків Верховного Суду без належного правового обґрунтування подібності правовідносин та зазначення того, які саме норми права були неправильно застосовані чи порушені судом апеляційної інстанції, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження.

Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Загальне посилання на невідповідність оскарженого судового рішення позиції Верховного Суду без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на постанови/постанову Верхового Суду, в яких/якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови із наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права (з зазначенням цих норм права) під час ухвалення оскаржуваної постанови у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Також згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн.

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру: визнання недійсним договору від 07.12.2004 № 035/12 про інвестування реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та будівництва житлового комплексу за адресою: вул. Щорса, 18 Печерського району міста Києва, та додаткових угод до нього.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі № 910/8641/21 позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка - Карого та Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" було залишено без розгляду. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нове рішення. Позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Київської міської державної адміністрації та Державного агентства України з питань кіно задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 07.12.2004 № 035/12 про інвестування реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), 18, укладений між Державним підприємством "Українська студія хронікально-документальних фільмів" та Приватним акціонерним товариством "Зодча Діадема", а також додаткові угоди до цього договору від 03.06.2005 № 1, від 20.01.2006 № 2, від 29.01.2016 № 3, додаткові договори від 13.03.2018 № 4, від 05.09.2019 № 5 та від 14.11.2019 № 6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/8641/21 залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 910/8641/21 скасувати в частині визнання недійсним договору від 07.12.2004 № 035/12 про інвестування реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), 18, укладений між Державним підприємством "Українська студія хронікально-документальних фільмів" та Приватним акціонерним товариством "Зодча Діадема", а також додаткових угод до цього договору від 03.06.2005 № 1, від 20.01.2006 № 2, від 29.01.2016 № 3, додаткових договорів від 13.03.2018 № 4, від 05.09.2019 № 5 та від 14.11.2019 № 6, а в іншій частині щодо суті позовних вимог залишити без змін, а отже, з урахуванням того, що заявлена вимога немайнового характеру, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 4 540 грн (1 вимога х 2 270 грн) х 200 %.

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, що підтверджується актом Управління забезпечення автоматизованого документообігу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 № 29.1-25/248.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 4 540 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Крім того, відповідно до ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи, що також підтверджується актом Управління забезпечення автоматизованого документообігу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 № 29.1-25/248.

Варто зазначити, що наведена у ст. 291 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.

Неповідомлення інших учасників справи про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у ст. 2 ГПК України, адже не надсилання скаржником копії скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.

Ненадання суду належних доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи листом з описом вкладення позбавляє Суд можливості встановити дійсність факту надсилання їм цієї касаційної скарги, а також перевірити її отримання учасниками справи за допомогою штрихкодового ідентифікатора на офіційному сайті Укрпошти.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати до Суду: 1) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України; 2) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 540 грн; 3) надати докази надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів заступнику Генерального прокурора, Міністерству культури та інформаційної політики України, Київському національному університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка - Карого, Державному підприємству "Українська студія хронікально-документальних фільмів", Київській міській державній адміністрації, Державному агентству України з питань кіно, Фонду державного майна України.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження буде розглянуто після усунення зазначених вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 910/8641/21 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.