Рішення

від 18.05.2023 по справі 466/6082/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/6082/22

Провадження № 2/466/500/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Коновал Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСББ «Юрія Липи 39» про визнання безпідставним боргу та визнання вимоги правомірною

ВСТАНОВИВ :

15.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСББ «Юрія Липи 39» про визнання безпідставним боргу та визнання вимоги правомірною, в якому просить суд з врахуванням заяви від 08.02.2023 року ухвалити рішення, яким визнати безпідставним борг в розмірі 9605,51грн., нарахований власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перед ОСББ «Юрія Липи 39» за вивіз сміття і користування ліфтом за період з жовтня 2020р. по січень 2023р.; визнати правомірною вимогу ОСОБА_1 на зменшення для квартири АДРЕСА_2 , оплати послуг із утримання будинку і прибудинкової території на підставі пункту 6 частини першої статті 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги», у зв`язку їх ненадання.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 5 серпня 2022p. позивач отримав повідомлення від ОСББ «Юрія Липи 39» про нарахування платежів за послуги по утриманню будинку і прибудинкової території, у якому за ним рахувався борг і пропонувалось до сплати, за липень 2022 p. 7841,30 грн.

У вказаному будинку, у жовтні 2020р. було створено ОСББ «Юрія Липи 39». Відповідно до Статуту ОСББ - співвласники будинку приймають участь у витратах по утриманню будинку, прибудинкової території та у витратах по виконаних роботах пов`язаних з експлуатацією та утриманням будинку, а також комунальних платежах.

Тариф за квадратний метр площі квартири ОСББ був встановлений - 6.51 грн., куди входить плата за : -1.52 грн. за м/кв. (вивіз сміття), - 0.76 грн. за м/кв. (обслуг.ліфта) - 1.00 грн. (ремонтний фонд), - 0,50 грн.(резерв. фонд), -1,13 грн. (фонд з/плати),- 0,01 грн. (адмінвитрати), - 0,01 грн. (послуги банку), - 0,01 грн. (інвентар), -0,84 грн. (прибирання), -0,17 грн. (обслуг, тепломережі), - 0,19 грн. (обслуг. димовентканалів),- 0,14 грн. (аварійна служба), - 0,23 грн.( ел/ен. МЗК.).

При з`ясуванні причини заборгованості в сумі 7841,30 грн., позивач встановив, що за розрахунками керівництва ОСББ «Юрія Липи 39», цей борг утворився за 22 місяці, у період з жовтня 2020р. по липень 2022р., у зв`язку з не внесенням щомісячної плати 1,52 грн. за м/кв. (вивіз сміття) - 0.76 грн. за м/кв. (обслуг.ліфта).

Загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 150,4 квадратних метри (37 кв.м - житлова і 113,4 кв.м. - не житлова площа). Таким чином, 1.52 грн. за м/кв. (вивіз сміття) + 0.76 грн. за м/кв. (обслуг.ліфта). = 2,28 грн. за м/кв. 2,28 грн. за м/кв. х 150,4 кв.м = 342,91 грн.

342,91 грн. х 22 місяці = 7544,02 грн. - так званий (на думку ОСББ) борг.

У квартирі АДРЕСА_1 , до січня 2019р. проживала сім`я сина позивача, яка тимчасова виїхала за кордон на роботу, залишивши у квартирі свої речі. З січня 2019 року у квартирі ніхто не живе і вона не здається в оренду, про що документально підтверджено сусідами.

27 жовтня 2020p., 15.02.2021p., 02.03.2021p., 24.07.2021р. керівництво ОСББ «Юрія Липи 39» отримало заяви-претензії позивача, про порушення його прав, вимог законодавства і підписаних договорів, у яких позивач просив привести в норму тариф платежів за послуги ОСББ з утримання будинку, та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_2 .

У цих заявах керівництво ОСББ «Юрія Липи 39» було проінформовано, що в даний час у квартирі АДРЕСА_2 з січня 2019 року ніхто не проживає і не зареєстрований. Позивач просив це врахувати при розрахунках платежів ОСББ для цієї квартири. Але його законні вимоги були проігноровані.

Так ОСОБА_1 заявив, що плата у 979,91 грн. за тарифом 6.51 грн. за квадратний метр, якщо у квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживає і не зареєстрований, тобто не смітить і не виносить сміття та не користується ліфтом - є порушенням його законних прав.

Виходячи із цього, позивач запропонував ОСББ розраховувати плату за утримання будинку для квартири АДРЕСА_2 не по 6.51 грн. за м/кв., а по 4.23 грн. за м/кв., тобто наступним чином: З загального тарифу 6.51грн. за м/кв. (загальний тариф ОСББ) відмінусувати 1,52грн. за м/кв. (вивіз сміття) і 0.76 грн. за м/кв. (обслуг.ліфта) = 4.23 грн. за м/кв. У цю суму тарифу включено: - 1.00 грн. (ремонтний фонд), - 0,50 грн.(резерв, фонд), -1,13 грн. (фонд з/плати),- 0,01 грн. ( адмінвитрати), - 0,01 грн. (послуги банку), - 0,01 грн. (інвентар), -0,84 грн. (прибирання), - 0,17 грн. (обслуг. тепломережі), - 0,19 грн. (обслуг, димовентканалів), - 0,14 грн. (аварійна служба), - 0,23 грн.( ел/ен. МЗК. ) - дійсний тариф для кватири № 214.

150.40м.кв х 4.23грн. = 636.19 грн. на місяць для кв. АДРЕСА_2 за утримання будинку.

Цю суму, 636,19 грн. на місяць для кв. АДРЕСА_2 за утримання будинку, позивач сплачує щомісяця на рахунок ОСББ «Юрія Липи 39» з жовтня 2020р. та заборгованості за послуги по утриманню будинку згідно розрахунків позивача, не має.

Незаконна заборгованість виникла із-за різних підходів до розуміння надання послуг по утриманню будинку, де 979,91 грн.(щомісячне нарахування ОСББ) - 636.19 грн.( оплата позивача) = 342,91 грн.(місячна сума за вивіз сміття і обслуг.ліфта). 342,91грн. х 22 місяці (з жовтня 2020 р. по липень 2022 р.= 7544,02 грн.(спірна заборгованість).

Відсутність проживаючих та зареєстрованих осіб у 214 квартирі, актом підтвердили сусіди з 212 і 208 квартир, засвідчивши його своїми підписами.

Пунктом 6 частини першої статті 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги»

передбачено, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг

(крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті

нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно з договором № 441/2020 ТПВ від 09.10.2020p. між ОСББ «Юрія Липи 39» та ТзОВ «Грінера Україна», про надання послуг з поводження з побутовими відходами , у ст. 4. Права та обов`язки споживача зафіксовано - 4.1. Споживач має право на: 4.1.6 неоплату вартості послуг за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження такої відсутності.

Аналогічні вимоги затверджені постановою Кабінету Міністрів України у

Типовому договорі: про надання послуг з утримання будинків і споруд та

прибудинкових територій іншими юридичними особами та установами (З тексту Типового договору: «Права та обов`язки сторін». Споживач має право на: 1) отримання вчасно та відповідної якості послуг згідно із законодавством; 2) усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг у встановлені законодавством строки; 3) зменшення розміру плати за надані послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному законодавством».

Крім того, як вказує позивач, ще один аргумент, який дає йому право не сплачувати за користування ліфтом, це затверджене ОСББ «Юрія Липи 39» рішення про дозвіл усім мешканцям перших поверхів будинків не вносити плату за обслуговування ліфтів, хоча вони мають змогу користуватися ліфтом.

Тому позивач постійно вимагав від керівництва і бухгалтера ОСББ «Юрія Липи 39», на законних підставах, зробити перерахунок нарахувань з жовтня 2020 р, для кв. АДРЕСА_2 , за утримання будинку по тарифу 4.23 грн. (6.51 грн. - 1.52 грн.(вивіз сміття) - 0.76 грн.(обсл.ліфта)), у зв`язку тим, що в цій квартирі ніхто не проживає і не зареєстрований.

Позивач завірив, якщо у квартирі АДРЕСА_2 з`являться мешканці, керівництво ОСББ буде відразу проінформовано і оплата буде здійснюватися за затвердженими для всіх квартир тарифами, але керівництво ОСББ систематично порушує його права при нарахуванні плати за окремі послуги по утриманню будинку і прибудинкової території і не звертає увагу на неодноразові звернення.

У відповідності до змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На письмові звернення позивача стосовно скасування нарахування за ненадані послуги, а також виключення з тарифу вартості послуг, які не надаються, голова ОСББ не реагує, відповіді своєчасно не надає.

Позивач, який є власником квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку, не отримував житлово-комунальних послуг з поводження з побутовими відходами та не користувався ліфтом, а тому наявні визначені законом підстави для скасування заявленої ОСББ заборгованості.

З врахуванням вищевикладеного, змушений звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі. В останнє судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про завершення розгляду справи без його участі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано положеннями ч.4 ст.55, ст. 124 Конституції України, відповідно до яких кожен має право будь-якими забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

У вказаному будинку 08.09.2020 було створено ОСББ "Юрія Липи 39" (а.с.32).

Відповідно до Статуту, співвласники будинку приймають участь у витратах по утриманню будинку, прибудинкової території та у витратах по виконаних роботах пов`язаних з експлуатацією та утриманням будинку, а також комунальних платежах.

Позивач 27.10.2020, 09.02.2021, 02.03.2021, 24.07.2021 року скеровував на адресу голови правління ОСББ «Юрія Липи 39» заяви щодо узгодження-перерахунок платежів за послуги ОСББ по квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що в даний час в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживає і не зареєстрований (а.с.8-14).

Відповідно до акту від 20.07.2021 року, складеного мешканцями квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 про те, що власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та його сім`я з 2019 року за адресою: АДРЕСА_5 не зареєстровані і не проживають. З січня 2019 року по даний час у квартирі АДРЕСА_2 ніхто з осіб не проживає, квартира в оренду не здається. ОСОБА_1 і члени його сімї проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_6 з 1986 року по даний час. Голова правління ОСББ "Юрія Липи 39" Галицький Я.В. від підпису відмовився (а.с.15).

Згідно протоколу загальних зборів ОСББ "Юрія Липи 39" від 29.08.2021 року, затверджено проект кошторису та внески членів ОСББ. Крім того, розглядалася заява власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 про зменшення розміру внеску на час не проживання мешканців. «За» проголосувало 35 осіб, загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку 251 осіб (а.с.45-49).

У відпвідності до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушення. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Виходячи з аналізу зазначених норм права у сукупності, суд приходить до висновку про те, що, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання безпідставним боргу в розмірі 9605,51грн. не передбачений діючими нормами чинного законодавства.

Крім того, судом встановлено та не спростовано сторонами, що на даний час права позивача не порушені з боку відповідача, дана сума заборгованості не стягується з позивача в судовому порядку, як і не було вжито відповідачем будь-яких інших заходів стосовно позивача через наявність вказаної заборгованості, будь-яких доказів порушення відповідачем прав позивача матеріали справи не містять.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи лише квитанції ОСББ "Юрія Липи 39", згідно яких заборгованість позивача за утримання будинку станом на липень 2022 року становить 7841,30грн., оплачено 636,19грн. та нараховано 979,10грн. (а.с.5).

Позивач ОСОБА_1 просить визнати безпідставним борг за вивіз сміття та користування ліфтом.

Також, позивачем долучено Договір №441/2020 ТПВ про надання послуг з поводження з побутовими відходами, укладеного між ТзОВ «Грінера Україна» та ОСББ "Юрія Липи 39".

З аналізу умов зазначеного договору вбачається, що ОСББ "Юрія Липи 39" не є Виконавцем послуг, а лише здійснює обслуговування (нарахування, друк квитанцій, супровід нарахувань, опрацювання звернень, облік послуг та ін.) споживачів.

Відповідно до частини другої, четвертої статті19 Закону України «Про житлово -комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 3 Закону визначено предмет регулювання цього Закону і суб`єкти у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вказаної норми Закону, предметом регулювання його норм є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг , а суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; 4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини першої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; 2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону); 3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону; 4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт; 6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг; 7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; 8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону, виконавець зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; 8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; 9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; 10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно ст. 1 Закону про ОСББ, асоціація об`єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі - асоціація) - юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об`єднань співвласників багатоквартирних будинків

Діяльність об`єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об`єднання, асоціації (ст. 3 Закону про ОСББ).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 Закону про ОСББ, вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески, платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст. 13 зазначеного Закону).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно ст. 22 зазначеного Закону для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема, виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Таким чином, особа, яка є власником приміщення у житловому будинку, в якому створено ОСББ (асоціацію), зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні (асоціації), а тому, за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку, сума боргу підлягає стягненню.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15) та від 11.11.2015 у справі №914/189/14 (№ 3-945гс15).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», в обов`язки співвласників багатоквартирного будинку входить своєчасна сплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не є виконавцем наданих послуг з вивозу сміття та обслуговування ліфтів, а відповідно до своїх повноважень, забезпечує збір платежів від споживачів житлово-комунальних послуг на користь їх виконавців (виробників) згідно укладених договорів.

Будь-яких інших допустимих та достовірних доказів на підтвердження безпідставності нарахування боргу позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ОСББ "Юрія Липи 39" є неналежним відповідачем по даній справі, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вказаної вимоги, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання правомірною вимогу ОСОБА_1 на зменшення для квартири АДРЕСА_2 , оплати послуг із утримання будинку і прибудинкової території на підставі пункту 6 частини першої статті 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги», у зв`язку з їх ненаданням, то на думку суду така вимога також до задоволення не підлягає з врахуванням наступного.

Вказану позовну вимогу позивач обґрунтовує нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Проте відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону, не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням власників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до статей 12 та 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює ОСББ «Юрія Липи 39» через свої органи управління.

Жодних житлово-комунальних послуг ОСББ «Юрія Липи 39» співвласникам багатоквартирного будинку не надає, а здійснює управління будинком.

Відповідно до ч.2 ст.22 України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Сформовані ОСББ «Юрія Липи 39» розрахунки підтверджують факт нарахування позивачу до сплати обов`язкових внесків і платежів із розрахунку, на підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Юрія Липи 39», викладеного у формі протоколу загальних зборів ОСББ.

Доказів оскарження вказаного рішення та його скасування суду не надано.

Відповідно до абзаців сьомого та восьмого частини дев`ятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п.3.4.7. Статуту ОСББ «Юрія Липи 39» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Судом встановлено, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , становить 150,40 м.кв., а отже, розмір оплати за утримання будинку для позивача становить 979,10 грн. Передбачених законом підстав для звільнення позивача від оплати утримання будинку не встановлено.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження свої вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки викладенні в позові обставини справи нічим не підтверджуються та є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, а позивач є учасником бойових дій, судові витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСББ «Юрія Липи 39» про визнання безпідставним боргу в розмірі 9605,51грн. та визнання вимоги на зменшення оплати послуг правомірною - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСББ «Юрія Липи 39», ЄДРПОУ 43804707, юридична адреса: м. Львів, вул. Ю. Липи, 39/3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 травня 2023 року.

Суддя О. І. Ковальчук