Рішення

від 30.05.2023 по справі 540/8709/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/8709/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Великоолександрівської селищної ради Херсонської області щодо вирішення за заявою ОСОБА_1 від 25 лютого 2021 року питання про затвердження розробленого ТОВ «Альянс» у 2012 році «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області»;

зобов`язати Великоолександрівську селищну раду Херсонської області вирішити питання щодо затвердження розробленого ТОВ «Альянс» у 2012 році «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області» в частині відведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 1,1984 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти одне з рішень, передбачених частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порядку частини 9 статті 118 ЗК України, позивач та громадяни України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до відповідача з окремими заявами, в яких просили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати їм безкоштовно у власність земельні ділянки для ведення особистих селянських господарств. Відповідні заяви були подані особисто кожним громадянином до Великоолександрівської селищної ради в кінці лютого та на початку березня 2021 року із зазначенням площі та кадастрового номера земельної ділянки згідно доданих до заяв витягів з ДЗК про сформовані земельні ділянки.

Так, позивачем 25.02.2021 р. за вхідним № 524 подано до Великоолександрівської селищної ради заяву, у якій вона просила затвердити «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області» та передати їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 1,1984 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0035 для ведення особистого селянського господарства.

Великоолександрівською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність не прийнято, а листом від 26.04.2021 №02-22-684 Великоолександрівська селищна рада повідомила позивачу, що для розгляду заяви необхідно подати оригінал проекту землеустрою, який погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України та з проведеною державною експертизою.

Оригінал проекту землеустрою на усну вимогу посадових осіб відповідача 28.04.2021р. також був поданий до Великоолександрівської селищної ради.

Рішення про затвердження чи про відмову у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не прийнято.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду питання про затвердження проекту землеустрою протиправною, позивач звернулася до суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.02.2022 відповідачем подано до Херсонського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до норм ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам, у тому числі для ведення ОСГ, здійснюється після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить передача земельних ділянок, рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою.

П. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що для ведення особистою селянською господарства (далі - ОСГ ) громадяни України можуть безоплатно отримати не більше 2,0 гектарів із земель державної або комунальної власності. Вказана норма передбачає максимальний, а не обов`язковий розмір земельної ділянки, який громадянин може безоплатно набути у власність для ведення ОСГ. Мінімальний розмір таких земельних ділянок законодавчо не встановлений.

З метою створення рівноправних та прозорих умов виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, використання їх за цільовим призначенням, забезпечення доцільного, економічного та ефективного використання і розпорядження землями, задоволення потреб територіальної громади Великоолександрівської селищної ради та реалізації прав громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, селищною радою прийнято рішення №356 «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Великоолександрівської селищної ради» від 17 березня 2021 року.

Селищна рада представляє інтереси жителів всієї громади, а не окремо визначених осіб. Позивачі можуть реалізувати своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в межах визначених Положенням, а саме не більше 0,5000 га.

26.04.2021 року Великоолександрівською селищною радою на адресу позивача направлено лист № 02-22-684 від 26.04.2021 року, в якому було зазначено, що для розгляду заяви від 25.02.2021 вх. №524 необхідно подати оригінал проекту землеустрою, який погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України та з проведеною державною експертизою. Також в листі зазначено, що селищною радою прийнято рішення «Про затвердження положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Великоолександрівської селищної ради» № 356 від 17.03.2021 року, в якому розмір земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства встановлено на рівні 0,5000 га. Тому позивачу запропоновано звернутися із заявою до Великоолександрівської селищної ради для отримання земельних ділянок площею до 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

14.02.2022 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Ухвалою суду від 14.02.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської області)» змінено підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 справа № 540/8709/21 розподілена на суддю Пекного А.С.

Ухвалою від 04.04.2023 адміністративну справу прийнято до провадження Одеського окружного адміністративного суду, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на дату розгляду справи будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпоряджень голови Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області надано згоду на передачу безоплатно у власність 12 громадянам, у тому числі ОСОБА_1 земельних ділянок орієнтовною площею по 2,00 га із земель резервного фонду на території Трифонівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

У 2012 ТОВ «Альянс» розроблено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області».

17.07.2013 Відділом Держземагенства у Великоолександрівському району зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 6520984500:02:001:0035, площа: 1,1984 га, місце розташування: Херсонська область, Великоолександрівський район, Трифонівка, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Позивач 25.02.2021 за вхідним №524 подала до Великоолександрівської селищної ради заяву, у якій просила затвердити «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області» та передати їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 1,1984 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0035 для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 26.04.2021 №02-22-684Великоолександрівська селищна рада повідомила позивачу, що для розгляду заяви необхідно подати оригінал проекту землеустрою, який погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України та з проведеною державною експертизою. Також відповідач зазначив, що селищною радою 17 березня 2021 року прийнято рішення №356 «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Великоолександрівської селищної ради», відповідно до якого громадянам, які постійно проживають та зареєстровані на території Великоолександрівської селищної ради останні 5 років, земельні ділянки, що виділяються для ведення особистого селянського господарства, не можуть перевищувати 0,5000 га. Тому позивачу запропоновано звернутися із заявою до Великоолександрівської селищної ради для отримання земельних ділянок площею до 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивачем 28.04.2021 за вхідним номером 1913 подано в селищну раду оригінал проекту землеустрою.

Рішення про затвердження чи про відмову у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не прийнято, доказів винесення цього питання на розгляд сесії не надано.

За заявою позивача їй повернуто оригінал проекту землеустрою згідно із супровідним листом Великоолександрівської селищної ради від 03.09.2021 №02-22-1474.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду питання про затвердження проекту землеустрою протиправною, позивач звернулася до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Згідно із статтею 25, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5 статті 46 цього Закону установлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно із частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Законом України від 28.04.2021р. №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набув чинності з 27.05.2021р., частину 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доповнено абзацом другим, відповідно до якого рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Згідно із пунктами «а», «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 6-10 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. При цьому, чинним на час звернення позивача до селищної ради законодавством було передбачено, що рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою.

У той же час, 27.05.2021 набув чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким виключено частину 8 статті 118 Земельного кодексу України, а частину 9 цієї статті викладено в такій редакції:

« 9. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність».

Також цим Законом виключено статтю 186-1 та викладено в новій редакції статтю 186 Земельного кодексу України, за змістом частин 3, 8, 9, 10 якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Враховуючи наведене, внесені зміни до Земельного кодексу України не змінили обов`язку органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у цьому.

Як видно з матеріалів справи, проект землеустрою розроблений стосовно 12 осіб, в тому числі й позивача, остання звернулася до відповідача 25.02.2021 із заявою про затвердження проекту землеустрою, оригінал самого проекту був поданий до селищної ради 28.04.2021.

У даному випадку судом на підставі поданих учасниками справи доказів установлено, що з часу звернення позивача за затвердженням проекту землеустрою селищна рада не приймала жодного з передбачених статтями 118 та 186 Земельного кодексу України рішень, хоча це було прямим її обов`язком, а отже допустила бездіяльність, яка є протиправною.

Це також означає, що відповідач ще не відмовляв позивачу у затвердженні проекту землеустрою, позаяк відмова повинна обов`язково мати форму прийнятого на пленарному засіданні ради рішення, лист же рішенням ради не являється.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У підсумку суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своєї бездіяльності.

Відповідно до частини 1, пунктів 2, 4 частини 2, частини 4 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у разі визнання судом протиправною бездіяльності суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Розпорядження землями комунальної власності є дискреційним повноваженням відповідача, а його бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою унеможливлює оцінку того, чи виконано всі умови, визначені законом, для прийняття рішення саме про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність.

Тому суд вважає, що захист порушеного права позивача повинен відбуватись шляхом визнання протиправною бездіяльності селищної ради щодо не вирішення питання про затвердження проекту землеустрою та зобов`язання відповідача вирішити питання про затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, а позивач поніс витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн згідно із квитанцією № 31 від 20.12.2021, тому ці судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11000,00 грн, то суд зазначає таке.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 16.12.2021 між адвокатом Бабіною Кариною Олегівною та ОСОБА_1 укладений договір доручення №б/н.

Відповідно до п. 1.2 даного договору Довіритель зобов`язується сплатити Повіреному грошові суми, що в цілому складають 11000,00 грн.

Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради про визнання відмови у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність протиправною від 20.12.2021 гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги складає 11000,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такий самий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 19 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003790, від 30 листопада 2022 року у справі №520/11678/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, таким, що підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими, на думку суду, є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, оскільки дана сума є співмірною до предмету спору і ціни позову, складності даної справи та об`єму виконаних робіт.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Великоолександрівської селищної ради Херсонської області щодо не вирішення за заявою ОСОБА_1 від 25 лютого 2021 року питання про затвердження розробленого ТОВ «Альянс» у 2012 році «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області».

Зобов`язати Великоолександрівську селищну раду Херсонської області (74100, Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161, код ЄДРПОУ 26348568) вирішити питання щодо затвердження розробленого ТОВ «Альянс» у 2012 році «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області» в частині відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 1,1984 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти одне з рішень, передбачених частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоолександрівської селищної ради Херсонської області (74100, Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161, код ЄДРПОУ 26348568) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоолександрівської селищної ради Херсонської області (74100, Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161, код ЄДРПОУ 26348568) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний