Постанова

від 30.05.2023 по справі 813/596/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 813/596/18 пров. № А/857/5420/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хабазня Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №813/596/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Громадська організація Асоціація учасників АТО-забудовників м.Дрогобича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Брильовський Р.М.,

час ухвалення рішення 10.05.2018 року, 12:47 год,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 17.05.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області (далі Виконком, Міська рада відповідно) про:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.12.2017 №294 Про надання дозволу на виготовлення проекту Детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич (далі Рішення; проект Детального плану, Детальний план, Територія відповідно);

визнання протиправною бездіяльність Виконкому щодо не розгляду заяви позивача від 28.12.2017 №2 з пропозиціями щодо проекту Детального плану (далі - Заява №2);

зобов`язання відповідача у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили розглянути Заяву №2.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Рішення підлягає скасуванню, оскільки на Території жодне житлове будівництво ні юридично, ні фізично неможливе, так як територія зайнята належними позивачу на праві власності нежитловими будівлями та спорудами, в тому числі замощенням асфальтобетонним площею 41973,0 кв.м. Заява №2 з пропозиціями до проекту Детального плану не була належним чином розглянута відповідачем.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №813/596/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що все нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці перебуває в іпотеці у двох банків і на нього накладено арешт в межах кримінальної справи №181-0221. Така земельна ділянка згідно Генерального плану м.Дрогобича, затвердженого рішенням Міської ради від 09.11.2012 №769 Про затвердження містобудівної документації Коригування Генерального плану (внесення змін) м.Дрогобича (далі Рішення №769) не відноситься до зони житлової забудови, а належить до зони промисловості і траспорту. Таким чином, жодного проекту Детального плану Виконком не має права затверджувати. Законодавстом не передбачено право органів місцевого самоврядування надавати третім особам права виступати замовниками детальних планів території. Заява №2 розглянута не уповноваженою особою, а пропозиції ТОВ до проекту Детального плану повинен був розглянути Виконком на своєму засіданні.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №813/596/18 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 16.01.2019 представник позивача збільшив позовні вимоги та просив: визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15.03.2018 року №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич (а.с.151-152 т.2).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг задоволено частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено.

Визнано протиправним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 18 грудня 2017 року №294 Про надання дозволу на виготовлення проекту Детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич.

Визнано протиправним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15 березня 2018 року №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич.

Зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області після набрання цією постановою законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови у виданні, в якому такі рішення були офіційно оприлюднені.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року касаційну скаргу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 задоволено частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №813/596/18 скасовано, справу №813/596/18 направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Приймаючи постанову від 08 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15.03.2018 №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич є нормативно-правовим актом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанцій, змінивши на стадії апеляційного розгляду предмет та підстави позову, свідомо наголосив про розгляд на цій стадії питання щодо оцінки нормативно-правового акту, не виконав прямі вимоги закону не врахував прав та інтересів усіх заінтересованих осіб, на яких поширюється його дія, та які не були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року відкладено розгляд справи на 16.05.2023; зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області опублікувати оголошення щодо оскарження нормативно-правового акту - рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 18 грудня 2017 року №294 Про надання дозволу на виготовлення проекту Детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич, рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15 березня 2018 року №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич.

Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року отримана виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 02.05.2023 року до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд».

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року відкладено розгляд справи на 30.05.2023 року; зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області невідкладно надати докази виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 року та попереджено Відповідача про можливість застосування судом заходів реагування, передбачених ст. 149 КАС України, за невиконання ухвали суду без поважних причин.

Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року отримана виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 16.05.2023 року до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд».

Частинами 5 та 7 статті 18 КАС України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

ЄСПЛ зауважив, що зобов`язання використовувати електронний зв`язок для звернення до апеляційного суду має на меті гарантувати належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності шляхом прискорення, полегшення та підвищення надійності процедурних обмінів. Усвідомлюючи бум дематеріалізації правосуддя в державах-членах і виклики, пов`язані з цим, Суд переконаний, що цифрові технології можуть сприяти кращому відправленню правосуддя і бути поставленим на службу правам, гарантованим статтею 6 Конвенції, тому Суд погоджується, що така мета є законною (рішення у справі Xavier Lucas v. France, заява № 15567/20, від 09 червня 2022 року).

Роз`яснено, що оголошення повинно містити вимоги апелянта щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи та має бути опубліковано не пізніш як за 7 днів до наступного судового засідання.

Зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області невідкладно надати докази виконання даної ухвали.

26 травня 2023 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про долучення доказів, а саме доказів опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акту.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення було прийняте Виконкомом в межах компетенції та наданих повноважень, а також у спосіб, що передбачений Законами України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон №280/97-ВР) та Про регулювання містобудівельної діяльності (далі - Закон №3038-VI). Виконком листом від 15.02.2018 №3-21/1210 за підписом міського голови Кучми Т.Я. надав відповідь позивачу на Заяву №2 (далі Лист).

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Виконком 18.12.2017 розглянувши заяву Громадської організації Асоціація учасників АТО-забудовників м.Дрогобича (далі - Громадська організація) від 27.11.2017 №1 (далі Заява) прийняв Рішення, яким з врахуванням Рішення №769 та рішення Міської ради від 20.02.2013 №964 Про затвердження містобудівної документації План зонування території м.Дрогобича (зонінг) (далі Рішення №964, План відповідно), вирішено (дослівно):

дати дозвіл Громадській організації Асоціація учасників АТО-забудовників м. Дрогобича на виготовлення проекту детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич (п.1);

організацію роботи по виготовленню проектної документації покласти на відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (далі Відділ) (п.2);

фінансування проекту детального планування території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич, здійснити за рахунок коштів Громадської організації Асоціація учасників АТО-забудовників м. Дрогобича (п.4) (а.с.116 т.1).

Розпорядженням міського голови Кучми Т.Я. від 22.12.2017 №708-р Про проведення громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич доручено Відділу забезпечити оприлюднення розробленого проекту Детального плану і доступ громадськості до цієї інформації, провести громадське обговорення проекту Детального плану з 28.12.2017 по 11.012018, а 12.01.2018 провести громадське слухання цього проект (а.с.167 т.1).

28.12.2017 позивач звернувся до Міської ради із заявою №1 про надання ТОВ в оренду терміном на 50 років земельної ділянки площею 4,979 га, кадастровий номер 4610600000:01:011:0170, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Самбірська, 3 з метою обслуговування належного ТОВ на праві власності комплексу нежитлових будівель і споруд (далі Заява №1; а.с.52-53 т.1).

28.12.2017 позивач звернувся до Міської ради із Заявою №2 фактично про незгоду з проектом Детального плану та про недопустимість розгляду будь-яких питань, що стосується Території та нерухомого майна, що там знаходиться, окрім як за зверненням ТОВ. При надходженні подібних звернень повідомляти ТОВ та прокуратуру Львівської області.

Вказані Заяви №№1, 2 були отримані Міською радою 03.01.2018.

Виконком Листом надав позивачу відповідь № 3-21/1210 від 15.02.2018 на Заяви №№1, 2 (а.с.103-105 т.1).

Відповідно до листа № 3-21/1210 від 15.02.2018 зазначено, що відсутній будь-який договір оренди земельної ділянки, а тому відсутнє право позивача на користування земельною ділянкою площею 4,979 га, кадастровий номер 4610600000:01:011:0170, а також вказано про бездіяльність позивача, якою завдано значних збитків територіальній громаді.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1,4 статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з пунктом 4.3. Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану, згідно ч.1 ст.19 Закону №3038, деталізує детальний план території, який визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території, та розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану (абз.2, 3 ч.1 ст.19 Закону №3038).

Згідно ч.4 ст.19 Закону №3038, детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Частиною восьмою цієї ж статті врегульовано, що детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Отже, за наявності затвердженого в установленому порядку Плану (Рішення №964) проект Детального плану у межах населеного пункту м.Дрогобич має право розглядати і затверджувати Виконком.

Приписами частини четвертої статті 10 Закону №3038-VI передбачено, що за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина шоста статті 19 цього ж Закону).

Порядок розроблення містобудівної документації затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011р. №290 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України (далі МЮУ) 20.12.2011 за №1468/20206; далі - Порядок №290).

За змістом пунктів 4.3, 4.4 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, зокрема, при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні та внесення змін до неї визначає джерела фінансування розроблення містобудівної документації та організовує її розроблення.

За пунктом 4.8 Порядку №290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови.

Відповідно до положень частин 1-2 статті 21 Закону № 3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Необхідність проведення громадського обговорення передбачено також пунктом 17 «Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555 (далі - Порядок № 555), відповідно до якого затвердження містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Матеріали щодо розгляду пропозицій громадськості є невід`ємною складовою зазначеної документації.

Згідно з частинами 3,5-9 статті 21 Закону № 3038-VI замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати, зокрема, повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія. Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень). У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів. Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Таким чином, у процесі затвердження містобудівної документації, зокрема, детальних планів території, обов`язковим є забезпечення проведення громадських слухань проектів такої містобудівної документації, які відбуваються на етапі її розроблення і без проведення яких її затвердження забороняється. Також в межах проведення громадських слухань проектів містобудівної документації замовники забезпечують, серед іншого, належний розгляд і врахування пропозицій громадськості у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Як підтверджено матеріалами справи, Виконком 18.12.2017 розглянувши заяву Громадської організації Асоціація учасників АТО-забудовників м.Дрогобича від 27.11.2017 №1 прийняв Рішення, яким вирішено:

дати дозвіл Громадській організації Асоціація учасників АТО-забудовників м. Дрогобича на виготовлення проекту детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич (п.1);

організацію роботи по виготовленню проектної документації покласти на відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (далі Відділ) (п.2);

фінансування проекту детального планування території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич, здійснити за рахунок коштів Громадської організації Асоціація учасників АТО-забудовників м. Дрогобича (п.4) (а.с.116 т.1).

На підставі Рішення, Громадська організація як замовник і платник розробила проект Детального плану (а.с.56-78 т.2).

Рішенням Виконкому від 15.03.2018 №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич затверджено проект містобудівної документації розроблений Детальний план (а.с.124 т.2).

Частиною першою статті 17 Закону №3038-VІ урегульовано, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У частині другій статті 24 цього ж Закону указано, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Стаття 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ЗК) визначає поняття категорії земель, при цьому землі України за основним цільовим призначенням поділяються на, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт ж частини першої).

За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до змісту статтей 65, 67 ЗК землями транспорту визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До таких земель належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Стаття 1 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає автомобільний транспорт як галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний транспорт використовує землі транспорту та інші землі відповідно до земельного законодавства (стаття 4 цього ж Закону).

У свою чергу стаття 38 ЗК дає визначення земель житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 цього ж Кодексу).

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд від 07.06.2007 (далі Договір) Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Макфа-Л (далі ТОВ-1) зобов`язується передати у власність, а ТОВ прийняти і оплатити відповідно до вимог цього договору комплекс будівель та споруд, що знаходиться в м.Дрогобич, Львівської області на вул.Самбірська, 3. Вказане майно знаходиться на земельній ділянці, площею 5,2731 га, яка перебуває у користуванні продавця (а.с.24-31 т.1).

До складу придбаного майна за вказаною адресою, увійшли, зокрема, склад з допоміжними виробничими приміщеннями (літ. Д-1) площею 884 кв.м., шиномонтажна дільниця (літ.Ж-1) площею 1052,7 кв.м., профілакторій по ремонту ГАЗ-24, РАФ (літ. З-1) площею 575,9 кв.м., будівля допоміжних виробничих приміщень (літ. Б-1) площею 430,4 кв.м., ремонтна майстерня (літ. Є-1) площею 1091,8 кв.м., профілакторій (літ. И-1) площею 498 кв.м., механічна мийка (літ. Л-2) площею 485,2 кв.м., огорожа (1), залізобетонна 780 м.п., п`ять воріт, та інше нерухоме майно, яке має значну площу.

При цьому встановлено, що залізобетонна огорожа встановлена по периметру Території і визначає її межі і площу, а саме нерухоме майно фактично розміщено (розкидано) по всій Території (а.с.109-110 т.2).

ТОВ-1 придбало вказане майно у Відкритого акціонерного товариства Дрогобицьке АТП-14607 (далі ВАТ) на підставі біржового договору від 26.04.2007 №10-07/23 та договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд від 29.05.2007. В останньому договорі була передбачена аналогічна умова щодо площі і користування відповідною земельною ділянкою, як і в Договорі (а.с.87-93 т.2).

Майно перебувало у власності ВАТ відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 26.01.1996 №90.

Одними із видів діяльності ТОВ є діяльність автомобільного регулярного транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с.72-76 т.1)

Стаття 120 ЗК (у редакції, чинній на час продажу-придбання нерухомого майна) регулювала питання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду.

Частина перша цієї статті встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно з частиною другою статті 377 Цивільного кодексу України (в аналогічній редакції) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У пункті 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7 цей Суд роз`яснив, що при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з`ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.

Як встановлено з матеріалів справи, нерухомість належала ТОВ-1, а земельна ділянка перебувала у комунальній власності. Вся земельна ділянка площею 5,2731 га використовувалася для розміщення та обслуговування нерухомості як до її відчуження, так і після, апеляційний суд приходить до обгрунтованого висновку, що до ТОВ перейшло право на всю земельну ділянку - на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування такого майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №916/3727/15.

Також необхідно врахувати, що у постанові від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Водночас ТОВ вчинило активні дій щодо формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Пунктом 1.6 рішення Міської ради від 19.10.2007 №417 Про погодження місця розташування об`єкту та надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі Рішення №417) погоджено місце розташування об`єкту та надано ТОВ згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 52731 кв.м. на АДРЕСА_1 для обслуговування приміщень майнового комплекту (а.с.60 т.1).

Пунктом 1.1 рішення Міської ради від 19.02.2009 №810 Про затвердження матеріалів проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок (далі Рішення №810) затверджено ТОВ матеріали з виготовлення такого проекту, а пунктом 1.4 рішенням Міської ради від 19.02.2009 №814 Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок (далі Рішення №814) надано ТОВ в користування на умовах оренди відповідну земельну ділянку для обслуговування викуплених будівель і споруд строком на 3 роки (а.с.65-66 т.1).

Відповідно до даних із розробленого ТОВ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування комплексу нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 , спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до категорії земель транспорту (висновок Управління земельних ресурсів у місті Дрогобичі Львівської області від 18.09.2008 №460/1 (а.с.79-84 т.2).

Вищенаведене, підтверджено Генеральним планом м.Дрогобича, за яким спірна земельна ділянка за №182 віднесена до земель зайнятих автотранспортним підприємством (а.с.120-121 т.2).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (зареєстрований в МЮУ 01.11.2010 за №1011/18306) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель за яким код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

За Розділом 11 Секція J класифікуються землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд).

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, яка містить дані державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 4,979 га (площа зменшилася на 0,2940 га за рахунок виділення земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:011:0169 ОСОБА_1 відповідно до підпункту 2.16 пункту 2 рішення Міської ради від 22.07.2015 №1666 (а.с.117-120 т.1), кадастровий номер 4610600000:01:011:0170 має цільове призначення 1.11 (а.с.67 т.1).

Відтак, оскаржувані Рішення прийняті без врахування інтересів ТОВ під час планування і забудови територій, вимог попередньої містобудівної документації Генерального плану м.Дрогобича, як основного виду містобудівної документації на місцевому рівні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що розробник проекту Детального плану (далі також ДПТ) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в розділі 4 вказав, що більшу частину території ДПТ займає недіюче АТП 14607, в його межах знаходяться недіючі гаражі, які в аварійному стані, а в розділі 9 - що планування проектованої території передбачає розташування кварталу з 14 нових садибних житлових будинків (в Заяві Громадська організація вказала 13 своїх членів, які звернулися із заявами до Міської ради для отримання земельних ділянок площею 0,10 га для будівництва житла в межах Території; а.с.148-150 т.2).

Як вбачається із долучених до проекту ДПТ графічних матеріалів, проектування кварталу здійснено виключно за рахунок Території, поміж існуючих нежитлових будівель та в безпосередній близькості до них.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані Рішення Виконком не узгоджуються з принципом верховенства права, не відповідають критеріям законності, розумності, пропорційності і обґрунтованості, а відтак є протиправними та не можуть залишитися чинними.

Відповідно до частини першої та другої статті 265 КАС України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У зв`язку з встановленням апеляційним судом протиправними та нечинними рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 18 грудня 2017 року №294 Про надання дозволу на виготовлення проекту Детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич, рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15 березня 2018 року №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич, то необхідно зобов`язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі №813/596/18.

Щодо решти позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до Дрогобицької міської ради Львівської області з заявою від 28.12.2017р. №1 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» в оренду терміном на 50 (п`ятдесят) років земельної ділянки площею 4,979 га, кадастровий номер 4610600000:01:011:0170, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська, 3 з метою обслуговування належного Товариству на праві власності комплексу нежитлових будівель і споруд по вул. Самбірській, 3 в м. Дрогобич.

Вказана заява була отримана Дрогобицькою міською радою 03.01.2018.

28.12.2017 позивач звернувся до Дрогобицької міської ради з заявою №2 про недопустимість розгляду будь-яких питань, що стосуються території колишнього АТП 14607 по вул. Самбірській, 3 в м. Дрогобич та нежитлових будівель і споруд, що там знаходяться, окрім як за зверненнями TOB «Люксорцентрторг». Крім того, в даній заяві просив скасувати рішення відповідача від 18.12.2017 №294 та інформувати позивача та прокуратуру Львівської області про надходження будь-яких звернень від фізичних чи юридичних осіб стосовно території колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич.

Вказана заява була отримана Дрогобицькою міською радою 03.01.2018.

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради листом від 15.02.2018 №3-21/1210 за підписом міського голови Т.Кучми надав відповідь позивачу на два його звернення від 28.12.2017.

Вважаючи, що відповідач не дав повної і вичерпної відповіді на звернення №2 від 28.12.2017 TOB «Люксорцентрторг» просить визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області щодо нерозгляду цієї заяви.

Твердження позивача про те, що відповідач не дав повної і вичерпної відповіді на звернення №2 від 28.12.2017 є необгрунтованим.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено гарантії місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб.

Відповідно до статті 71 цього Закону територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Вимога позивача у зверненні від 28.12.2017 №2 про недопустимість розгляду будь-яких питань, що стосуються території колишнього АТП 14607 по вул. Самбірській, 3 в м. Дрогобич та нежитлових будівель і споруд, що там знаходяться, окрім як за зверненнями TOB «Люксорцентрторг» та необхідність інформувати позивача та прокуратуру Львівської області про надходження будь-яких звернень від фізичних чи юридичних осіб стосовно території колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич не базуються на Законі.

Ні Конституцією, ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні будь-яким іншим Законом не передбачено право юридичних осіб, в даному випадку товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг, визначати органам місцевого самоврядування які звернення юридичних чи фізичних осіб слід розглядати, а які ні.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що через відсутність спірних питань та пропозицій ТОВ, рішення про врахування яких Виконком не міг би прийняти самостійно, за результатами розгляду пропозицій (Заява №2) Листом позивачу надана обґрунтована відповідь про їх не врахування.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частин першої, другої та третьої статті 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині четвертій вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частин шостої та сьомої у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, наданими послугами, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягу наданих послуг, ціною позову та ін.) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених судових витрат до матеріалів справи долучено, Договір про надання правничої допомоги від 27.05.2018 №1 (далі Договір), Акт про надані послуги №1 від 17.01.2019, квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 17.01.2019 (далі Акт, Квитанція відповідно; т.2 а.с.174-184).

Так, за змістом Договору клієнт (ТОВ) доручає адвокату (Накловичу І.М.), а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу у розглядуваній справі на стадії апеляційного провадження.

У Акті сторонами Договору погоджено, що адвокатом у справі №813/596/18 на стадії апеляційного провадження надано наступну правничу допомогу:

ознайомлення з матеріалами справи, наданими клієнтом, визначення меж та підстав оскарження рішення суду (4 год х 500 грн =2000 грн); підготовка пояснення по справі від 12.11.2018 вих.№12/11-01 (4 год х 500 грн = 2000 грн; т.2 а.с.15-31); підготовка клопотання про долучення доказів від 27.11.2018 (2 год х 500 грн = 1000 грн; т.2 а.с.47-49); підготовка клопотання про долучення доказів від 18.12.2018 вих.№18/12-01 (2 год х 500 грн = 1000 грн; т.2 а.с.130-131); підготовка клопотання про вихід за межі позовних вимог від 16.01.2019 №16/01-01 (2 год х 500 грн = 1000 грн; підготовка до участі та участь в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи 28.11.2018 (2 год х 500 грн = 1000 грн; т.2 а.с.97-98). Разом 20 год, що становить 10000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За змістом частин шостої, сьомої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. 134 КАС України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно із частиною першою статті 47 КАС України, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини 2 статті 47 КАС України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас вимоги до позовної заяви визначені статтею 160 КАС України, яка серед іншого, передбачає сплату судового збору.

Відповідно до матеріалів справи, в судовому засіданні 16.01.2019 представник позивача заявив клопотання про вихід суду за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав ТОВ, а саме просив: визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15.03.2018 року №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич (а.с.151-152 т.2).

Таким чином, представник позивача збільшив позовні вимоги на одну немайнову вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2019 року становить 1921,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні заяви про збільшення позовних вимог становить 1921 грн 00 коп.

Станом на час прийняття Постанови суду позивачем не сплачено судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог, а тому такий підлягає стягненню.

З матеріалів справи видно, що позивачем за звернення до суду першої інстанції із позовом сплачено 3524 грн (квитанція від 12.02.2018 №95990; т.1 а.с.10). За подання апеляційної скарги апелянтом сплачено 5268 грн судового збору (квитанція від 10.07.2018 №86183; т.1 а.с.199).

Таким чином, сума судових витрат (враховуючи витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір) яку необхідно відшкодувати скаржнику пропорційно до задоволеної частини позовних вимог становить 3000 грн на професійну правничу допомогу та 5356,50 грн судового збору ((3524,00+5268,00+1921,00)/2).

Керуючись ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №813/596/18 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у справі частково.

Визнати протиправним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 18 грудня 2017 року №294 Про надання дозволу на виготовлення проекту Детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич.

Визнати протиправним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15 березня 2018 року №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич.

Зобов`язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області після набрання цією постановою законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови у виданні, в якому такі рішення були офіційно оприлюднені.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг (ЄДРПОУ 34768703) судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог в сумі 1921,00 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 ; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу 101; код платника; судовий збір; № справи».

Стягнути з бюджетних асигнувань виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 26307196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг (ЄДРПОУ 34768703) 8356,50 гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та сплату судового збору за подання позовної заяви (з урахуванням збільшених позовних вимог) та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 30.05.2023 року