Постанова

від 16.01.2019 по справі 813/596/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року№ 857/1124/18 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №813/596/18 (суддя Брильовський Р.М., рішення прийнято о 12/47 год, м.Львів, повний текст складено 17 травня 2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Громадська організація Асоціація учасників АТО-забудовників м.Дрогобича , про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - Виконком, Міська рада відповідно) про:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.12.2017 №294 Про надання дозволу на виготовлення проекту Детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич (далі - Рішення; проект Детального плану, Детальний план, Територія відповідно);

визнання протиправною бездіяльність Виконкому щодо не розгляду заяви позивача від 28.12.2017 №2 з пропозиціями щодо проекту Детального плану (далі - Заява №2);

зобов'язання відповідача у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили розглянути Заяву №2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Рішення підлягає скасуванню, оскільки на Території жодне житлове будівництво ні юридично, ні фізично неможливе, так як територія зайнята належними позивачу на праві власності нежитловими будівлями та спорудами, в тому числі замощенням асфальтобетонним площею 41973,0 кв.м. Заява №2 з пропозиціями до проекту Детального плану не була належним чином розглянута відповідачем.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права та посилаючись на окремі обставини справи викладені в позові стверджує, що все нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці перебуває в іпотеці у двох банків і на нього накладено арешт в межах кримінальної справи №181-0221. Така земельна ділянка згідно Генерального плану м.Дрогобича, затвердженого рішенням Міської ради від 09.11.2012 №769 Про затвердження містобудівної документації Коригування Генерального плану (внесення змін) м.Дрогобича (далі - Рішення №769) не відноситься до зони житлової забудови, а належить до зони промисловості і траспорту. Таким чином, жодного проекту Детального плану Виконком не має права затверджувати. Законодавстом не передбачено право органів місцевого самоврядування надавати третім особам права виступати замовниками детальних планів території. Заява №2 розглянута не уповноваженою особою, а пропозиції ТОВ до проекту Детального плану повинен був розглянути Виконком на своєму засіданні.

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній та додатково зібраними доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Рішення було прийняте Виконкомом в межах компетенції та наданих повноважень, а також у спосіб, що передбачений Законами України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) та Про регулювання містобудівельної діяльності (далі - Закон №3038-VI). Виконком листом від 15.02.2018 №3-21/1210 за підписом міського голови Кучми Т.Я. надав відповідь позивачу на Заяву №2 (далі - Лист).

Такі висновки суду першої інстанції в частині правомірності Рішення не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені без додержання норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 6 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР (в редакції, чинній на час вирішення справи в суді першої інстанції) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частин другої і третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017 (далі - КАС) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Виконком 18.12.2017 розглянувши заяву Громадської організації Асоціація учасників АТО-забудовників м.Дрогобича (далі - Громадська організація) від 27.11.2017 №1 (далі - Заява) прийняв Рішення, яким з врахуванням Рішення №769 та рішення Міської ради від 20.02.2013 №964 Про затвердження містобудівної документації План зонування території м.Дрогобича (зонінг) (далі - Рішення №964, План відповідно), вирішено (дослівно):

дати дозвіл Громадській організації Асоціація учасників АТО-забудовників м. Дрогобича на виготовлення проекту детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич (п.1);

організацію роботи по виготовленню проектної документації покласти на відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (далі - Відділ) (п.2);

фінансування проекту детального планування території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м. Дрогобич, здійснити за рахунок коштів Громадської організації Асоціація учасників АТО-забудовників м. Дрогобича (п.4) (а.с.116 т.1).

Розпорядженням міського голови Кучми Т.Я. від 22.12.2017 №708-р Про проведення громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич доручено Відділу забезпечити оприлюднення розробленого проекту Детального плану і доступ громадськості до цієї інформації, провести громадське обговорення проекту Детального плану з 28.12.2017 по 11.012018, а 12.01.2018 провести громадське слухання цього проект (а.с.167 т.1).

28.12..2017 позивач звернувся до Міської ради із заявою №1 про надання ТОВ в оренду терміном на 50 років земельної ділянки площею 4,979 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Самбірська, 3 з метою обслуговування належного ТОВ на праві власності комплексу нежитлових будівель і споруд (далі - Заява №1; а.с.52-53 т.1).

В цей же день позивач звернувся до Міської ради із Заявою №2 фактично про незгоду з проектом Детального плану та про недопустимість розгляду будь-яких питань, що стосується Території та нерухомого майна, що там знаходиться, окрім як за зверненням ТОВ. При надходженні подібних звернень повідомляти ТОВ та прокуратуру Львівської області.

Також, просило скасувати Рішення (а.с.164-166 т.1).

Вказані Заяви №№1, 2 були отримані Міською радою 03.01.2018.

Виконком Листом надав позивачу відповідь на Заяви №№1, 2 (а.с.103-105 т.1).

Суть Листа у відповідній частині зводиться до не порушення прав ТОВ щодо користування земельною ділянкою за вказаною адресою із покликанням на висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 30 листопада 2016 року у справі №914/656/16, не укладення договору оренди цієї земельної діянки, а також бездіяльність позивача, якою завдано значних збитків територіальній громаді.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суд першої інстанції мав з'ясувати, чи було оскаржуване Рішення прийнято Виконкомом в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах.

Підпунктом 6 пункту а частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Закон №3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI: 2) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; 3) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; 7) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; 9) план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

За змістом частини першої стаття 2 Закону №3038-VІ планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема: 1) прогнозування розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів.

Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування (частина 2 статті 5 цього ж Закону).

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Детальний план території згідно правового регулювання частини першої статті 19 Закону №3038-VI у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Частиною восьмою цієї ж статті врегульовано, що детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Отже, за наявності затвердженого в установленому порядку Плану (Рішення №964) проект Детального плану у межах населеного пункту м.Дрогобич має право розглядати і затверджувати Виконком.

Приписами частини четвертої статті 10 Закону №3038-VI передбачено, що за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина шоста статті 19 цього ж Закону).

Порядок розроблення містобудівної документації затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011р. №290 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 20.12.2011 за №1468/20206; далі - Порядок №290).

За змістом пунктів 4.3, 4.4 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, зокрема, при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні та внесення змін до неї визначає джерела фінансування розроблення містобудівної документації та організовує її розроблення.

За пунктом 4.8 Порядку №290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови.

Вважається доречним зауважити, що на перший погляд нечіткість викладу змісту Рішення в частині визначення виконавця функцій замовника розроблення проекту Детального плану та залучення коштів Громадської організації для фінансування розроблення такого проекту, не вплинула на законність такого Рішення, як би не наступні дії зацікавлених осіб, в тому числі Виконкому.

У часовій проекції (ретроспективі) апеляційний суд (суд першої інстанції також мав таку можливість) має можливість дати оцінку і витлумачити дійсні наміри Виконкому при прийнятті Рішення, виходячи із тих наслідків які настали при його реалізації.

На підставі Рішення, Громадська організація як замовник і платник розробила проект Детального плану (а.с.56-78 т.2).

Рішенням Виконкому від 15.03.2018 №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич (далі - Рішення №45) затверджено проект містобудівної документації розроблений Детальний план (а.с.124 т.2).

Таким чином є всі підстави категорично стверджувати, що приймаючи Рішення Виконком визначив саме Громадську організацію (надав їй дозвіл) виконавцем функцій замовника розроблення містобудівної документації - проекту Детального плану, що третьою особою й було реалізовано і з чим, прийнявши Рішення №45, погодився відповідач.

Наведені вище фактичні передумови та зумовлене ними нормативне регулювання дають підстави зробити висновок, що Рішення було прийнято Виконкомом у порушення вимог частини четвертої статті 10 Закону №3038-VI і пунктів 4.3, 4.4 Порядку №290, що свідчить про його протиправність.

Застосування конкретного способу захисту права чи законного інтересу залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Особа, права чи законні інтереси якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права чи законного інтересу.

В судовому засіданні 16.01.2019 представник позивача заявив клопотання про вихід суду за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав ТОВ і визнання протиправним і скасування Рішення №45 (а.с.151-152 т.2).

Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС визначено поняття похідної позовної вимоги, як вимоги, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимога про визнання протиправним та скасування Рішення №45 має всі ознаки похідної до вимоги заявленої в цьому позові про визнання протиправним та скасування Рішення, оскільки Рішення №45 прийнято в реалізацію Рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, котра має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві.

Даний висновок узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеної у пункті 8 постанови від 29.12.1976 №11 Про судове рішення , відповідно до якої до процесуального законодавства суд вправі зі своєї ініціативи з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, коли ці межі прямо не визначені чинним законодавством або договором, що відповідає законові

Враховуючи наведене, а також подальші незаконні дії Виконкому по затвердженню розробленого Громадською організацією проекту Детального плану, апеляційний суд вважає, що є всі підстави та нагальна необхідність, для ефективного та своєчасного захисту прав та інтересів ТОВ у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку наведеного суб'єкта владних повноважень, для виходу за межі позовних вимог і розгляду питання щодо законності Рішення №45 в межах цієї справи.

Не може бути перешкодою для цього і наявність у провадженні Львівського окружного адміністративного суду справи №813/3261/18 за позовом ОСОБА_5 (засновник ТОВ) до Виконкому, треті особи ТОВ і Громадська організація, про визнання протиправним та скасування Рішення №45, позаяк у цьому спорі ТОВ визначено (виступає) як третю особу (а.с.111-114 т.2).

Частиною першою статті 17 Закону №3038-VІ урегульовано, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У частині другій статті 24 цього ж Закону указано, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Стаття 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК) визначає поняття категорії земель, при цьому землі України за основним цільовим призначенням поділяються на, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт ж частини першої).

За змістом частин першої, другої, п'ятої статті 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до змісту статтей 65, 67 ЗК землями транспорту визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До таких земель належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Стаття 1 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає автомобільний транспорт як галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний транспорт використовує землі транспорту та інші землі відповідно до земельного законодавства (стаття 4 цього ж Закону).

У свою чергу стаття 38 ЗК дає визначення земель житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 цього ж Кодексу).

Рішенням №45 затверджено проект Детального плану, що дає можливість проаналізувати його склад і зміст на предмет дотримання вимогам ЗК, Генерального плану м.Дрогобича, прав і законний інтерес ТОВ, зокрема, щодо належного йому на праві власності нерухомого майна, яке знаходиться в межах т.з. Території.

Встановлено, що відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд від 07.06.2007 (далі - Договір) Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Макфа-Л (далі - ТОВ-1) зобов'язується передати у власність, а ТОВ прийняти і оплатити відповідно до вимог цього договору комплекс будівель та споруд, що знаходиться в м.Дрогобич, Львівської області на вул.Самбірська, 3. Вказане майно знаходиться на земельній ділянці, площею 5,2731 га, яка перебуває у користуванні продавця (а.с.24-31 т.1).

Зауважемо, що до складу придбаного майна за вказаною адресою, яка відповідає Території, увійшли, зокрема, склад з допоміжними виробничими приміщеннями (літ. Д-1 ) площею 884 кв.м., шиномонтажна дільниця (літ. Ж-1 ) площею 1052,7 кв.м., профілакторій по ремонту ГАЗ-24, РАФ (літ. З-1 ) площею 575,9 кв.м., будівля допоміжних виробничих приміщень (літ. Б-1 ) площею 430,4 кв.м., ремонтна майстерня (літ. Є-1 ) площею 1091,8 кв.м., профілакторій (літ. И-1 ) площею 498 кв.м., механічна мийка (літ. Л-2 ) площею 485,2 кв.м., огорожа (1), залізобетонна 780 м.п., п'ять воріт, та інше нерухоме майно, яке має значну площу.

При цьому встановлено, що залізобетонна огорожа встановлена по периметру Території і визначає її межі і площу, а саме нерухоме майно фактично розміщено (розкидано) по всій Території (а.с.109-110 т.2).

Треба відмітити, що ТОВ-1, незадовго, придбало вказане майно у Відкритого акціонерного товариства Дрогобицьке АТП-14607 (далі - ВАТ) на підставі біржового договору від 26.04.2007 №10-07/23 та договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд від 29.05.2007. В останньому договорі була передбачена аналогічна умова щодо площі і користування відповідною земельною ділянкою, як і в Договорі (а.с.87-93 т.2).

Майно перебувало у власності ВАТ відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 26.01.1996 №90.

Одними із видів діяльності ТОВ є діяльність автомобільного регулярного транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с.72-76 т.1)

Стаття 120 ЗК (у редакції, чинній на час продажу-придбання нерухомого майна) регулювала питання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду.

Частина перша цієї статті встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно з частиною другою статті 377 Цивільного кодексу України (в аналогічній редакції) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У пункті 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7 цей Суд роз'яснив, що при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.

Оскільки, як встановлено, нерухомість належала ТОВ-1, а земельна ділянка перебувала у комунальній власності, враховуючи зміст правовідносин з відчуження нерухомості, та беручи до уваги, що вся земельна ділянка площею 5,2731 га використовувалася для розміщення та обслуговування нерухомості як до її відчуження, так і після, апеляційний суд доходить виваженого висновку, що до ТОВ перейшло право на всю земельну ділянку - на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування такого майна.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №916/3727/15.

Також необхідно врахувати, що у постанові від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Водночас ТОВ вчинило активні дій щодо формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Пунктом 1.6 рішення Міської ради від 19.10.2007 №417 Про погодження місця розташування об'єкту та надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - Рішення №417) погоджено місце розташування об'єкту та надано ТОВ згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 52731 кв.м. на вул.Самбірській, 3, в м.Дрогобич для обслуговування приміщень майнового комплекту (а.с.60 т.1).

Пунктом 1.1 рішення Міської ради від 19.02.2009 №810 Про затвердження матеріалів проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок (далі - Рішення №810) затверджено ТОВ матеріали з виготовлення такого проекту, а пунктом 1.4 рішенням Міської ради від 19.02.2009 №814 Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок (далі - Рішення №814) надано ТОВ в користування на умовах оренди відповідну земельну ділянку для обслуговування викуплених будівель і споруд строком на 3 роки (а.с.65-66 т.1).

Відповідно до даних із розробленого ТОВ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування комплексу нежитлових будівель та споруд по вул.Самбірська, 3, м.Дрогобича, спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до категорії земель транспорту (висновок Управління земельних ресурсів у місті Дрогобичі Львівської області від 18.09.2008 №460/1 (а.с.79-84 т.2).

Відповідне підтверджено (визначено) Генеральним планом м.Дрогобича, за яким спірна земельна ділянка за №182 віднесена до земель зайнятих автотранспортним підприємством (а.с.120-121 т.2).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (зареєстрований в МЮУ 01.11.2010 за №1011/18306) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель за яким код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

За Розділом 11 Секція J класифікуються землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд).

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, яка містить дані державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 4,979 га (площа зменшилася на 0,2940 га за рахунок виділення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 відповідно до підпункту 2.16 пункту 2 рішення Міської ради від 22.07.2015 №1666 (а.с.117-120 т.1), кадастровий номер НОМЕР_2 має цільове призначення 1.11 (а.с.67 т.1).

Дійсно, на підставі Рішення №814 відповідного договору оренди землі укладено не було, а орендні відносини між Міською радою і ТОВ не виникли, однак таке не спростовує відповідних прав ТОВ на користування земельною ділянкою площею 4,979 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Більше того, прийнявши Рішення №№417, 810 і 814 Міська рада фактично визначила/визнала площу та конфігурацію земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного ТОВ нерухомого майна.

Відтак, прийнявши Рішення і Рішення №45, Виконком не врахував (свідомо та грубо порушив) наведених вимог законодавства, свого попереднього Рішення №769, прав ТОВ на Територію.

Рішення і Рішення №45 прийняті без врахування (узгодження) приватних інтересів ТОВ під час планування і забудови територій, вимог попередньої містобудівної документації - Генерального плану м.Дрогобича, як основного виду містобудівної документації на місцевому рівні.

Оскільки на момент прийняття цих Рішень, на спірній земельній ділянці (Території) перебували об'єкти нерухомості, які належать на праві власності ТОВ, а сама земельна ділянка перебувала у правомірному користуванні позивача, то Виконком не мав права визначати планувальну організацію та розвиток території в межах такої земельної ділянки без з'ясування її правового статусу та забезпечення прав власника об'єктів нерухомого майна.

Апеляційний суд не може не звернути увагу на затверджений Рішенням №45 Детальний план (а.с.56-78 т.2).

Розробник проекту Детального плану (далі також - ДПТ) фізична особа-підприємець ОСОБА_8 в розділі 4 вказав, що більшу частину території ДПТ займає недіюче АТП 14607, в його межах знаходяться недіючі гаражі, які в аварійному стані, а в розділі 9 - що планування проектованої території передбачає розташування кварталу з 14 нових садибних житлових будинків (в Заяві Громадська організація вказала 13 своїх членів, які звернулися із заявами до Міської ради для отримання земельних ділянок площею 0,10 га для будівництва житла в межах Території; а.с.148-150 т.2).

Як вбачається із долучених до проекту ДПТ графічних матеріалів, проектування кварталу здійснено виключно за рахунок Території, поміж існуючих нежитлових будівель та в безпосередній близькості до них.

Покликання суду першої інстанції на висновки викладені в указаній постанові Вищого господарського суду України від 30 листопада 2016 року є необґрунтовані, оскільки правові висновки, зроблені судом, не є обставинами, встановленими рішенням суду в іншій справі, в розумінні частин четвертої, п'ятої статті 78 КАС, а відповідно до частини сьомої цієї ж статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для адміністративного суду.

Як зазначалося вище, відповідно до частини першою статті 17 Закону №3038-VІ передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

У відповідності до змісту частин першої, третьої, четвертої статті 18 цього ж Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Зонування території здійснюється з дотриманням та урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території, відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Встановлено, що Міська рада Рішенням №964 затвердила містобудівну документацію План (а.с.122-123 т.2).

Відповідно до Плану Територія (спірна земельна ділянка) віднесена до житлової зони Ж-4 - зона квартирної (від 4-х до 9-ти поверхів) житлової та громадської забудови.

При цьому, як підтверджено представником відповідача відповідні зміни до Генерального плану м.Дрогобича не внесено.

План не спростовує викладених вище висновків суду апеляційної інстанції в світлі вимог частини другої статті 24 Закону №3038-VІ, оскільки житлова забудова Території не виключається, однак така можлива з врахуванням прав та інтересів ТОВ щодо експлуатації чи реконструкції належного нерухомого майна, прав щодо відповідної земельної ділянки та за умови зміни у встановленому порядку цільового призначення земельної ділянки.

Додатково, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених цим Судом підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності .

Статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

В підсумку, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу в світлі зазначених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до однозначного висновку, що прийнявши Рішення і Рішення №45 Виконком допустив істотні порушення вимог закону, вони (Рішення і Рішення №45 ) не забезпечують юридичну визначеність і стабільність у суспільних відносинах, не узгоджуються з принципом верховенства права, не відповідають критеріям законності, розумності, пропорційності і обґрунтованості, а відтак є протиправними та не можуть залишитися чинними.

Конституційний Суд України в Рішенні від 28 лютого 2018 року №2-р/2018 звернув увагу на порушення конституційної процедури розгляду й ухвалення закону України, які мали системний характер та істотно вплинули на остаточний результат прийняття Закону (абзац одинадцятий пункту 4 мотивувальної частини).

Враховуючи наведену юридичну позицію, системний, грубий характер порушення законодавчої процедури розгляду й прийняття нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування, а також істотний вплив цих порушень на остаточний результат їх прийняття, є підставою для визнання цих актів протиправними.

Отже, позовні вимоги позивача у відповідній частині є підставними.

Щодо решти позовних вимог, то висновки суду першої інстанції щодо відмови в позові є правильними.

За частиною восьмою статті 59 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Стаття 21 №3038-VI регулює питання громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, якою визначено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій (частина перша).

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється (частина друга).

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (частина третя).

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування (частина п'ята).

Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати, зокрема, юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 2 частини сьомої).

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень) (частина восьма).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок №555).

За змістом пунктів 6, 11 Порядку №555 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підставою для подання пропозицій до проектів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є повідомлення про початок процедури їх розгляду.

Пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова.

У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за результатами розгляду пропозицій до проектів містобудівної документації заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова, і лише у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із викладеного обґрунтування, через відсутність спірних питань та пропозицій ТОВ, рішення про врахування яких Виконком не міг би прийняти самостійно, за результатами розгляду пропозицій (Заява №2) Листом позивачу надана обґрунтована відповідь про їх не врахування.

Як правильно вказав суд першої інстанції, твердження позивача про те, що відповідач не дав повної і вичерпної відповіді на Заяву №2 є голослівним та необґрунтованим.

Згідно із статтею 40 Основного Закону усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону №280/97-ВР територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Відтак, вимога позивача у Заяві №2 про недопустимість розгляду будь-яких питань, що стосуються Території та нежитлових будівель і споруд, що там знаходяться, окрім як за зверненнями TOB та необхідність інформувати позивача та прокуратуру Львівської області про надходження будь-яких звернень від фізичних чи юридичних осіб стосовно цієї Території не базуються на законі, що вірно відмічено судом першої інстанції.

Щодо не дотримання відповідачем законодавчо встановленого місячного строку розгляду пропозицій ТОВ, то виходячи з предмета позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і змісту позовних вимог (який спосіб захисту свого права він обрав), суд апеляційної інстанції не вбачає в цій справі (в цій частині) підстав та нагальної потреби для виходу за межі позовних вимог.

Відповідні позовні вимоги можуть бути предметом окремого позову.

За пунктом 1 частини другої статті 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Особа, права чи законні інтереси якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права чи законного інтересу.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Рішення і Рішення №45 є нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування (підзаконними нормативно-правовими актами місцевого значення).

Частинами першою і другою статті 265 КАС урегульовано, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зваживши на наведене, належним способом захисту порушеного законного права та інтересу позивача, який дасть змогу повністю відновити (відвернути) негативні наслідки, оскаржених Рішення і Рішення №45, для нього, буде визнання їх протиправними та нечинними з моменту набрання цією постановою законної сили.

За частиною першою статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи викладені вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, які є підставою для його часткового скасування, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись статями 264, 265, 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люксорцентрторг задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 18 грудня 2017 року №294 Про надання дозволу на виготовлення проекту Детального плану території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич .

Визнати протиправним та нечинним з моменту набрання цією постановою законної сили рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області від 15 березня 2018 року №45 Про затвердження проекту містобудівної документації Детальний план території за адресою вулиця Самбірська, 3, територія колишнього АТП 14607, в м.Дрогобич .

Зобов'язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області після набрання цією постановою законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови у виданні, в якому такі рішення були офіційно оприлюднені.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 28 січня 2019 року.