Рішення

від 03.05.2023 по справі 511/1513/21

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1513/21

Номер провадження: 2/511/12/23

03 травня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання - Бєгєн А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Роздільна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця», треті особи: Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України», ОСОБА_2 , про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди,

за участі представника відповідача - адвоката Павлова О.С.,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.

Позивач просить суд визнати незаконним наказ ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «УЗ» від 17.06.2021 року №74/ОС про припинення трудового договору (контракту) та скасувати його; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного інженера - технолога ВП «Одеське відділення» філії «ГІОУ» АТ «УЗ»; стягнути з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.06.2021 року до дня поновлення на роботі; визнати позивачку ОСОБА_1 жертвою дискримінації, внаслідок незаконних дій/бездіяльності відповідача АТ «Укрзалізниця»; стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., завдану внаслідок незаконного звільнення та інших протиправних дій/бездіяльності, які обумовили додаткові зусилля позивача щодо організації свого життя.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що в період з 1991 року по 17.06.2021 року вона перебувала у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця». З 01.11.2001 року працювала у виробничому підрозділі «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно - обчислювальний центр» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на посаді провідного інженера - технолога. Позивачку ОСОБА_1 було звільнено 17.06.2021 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації праці (скорочення чисельності працівників або штату). Вказане звільнення позивачка вважає таким, що відбулось з численним порушеннями вимог чинного законодавства. Мотивом такого звільнення позивач вважає свою діяльність на посаді профспілкового представника Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» у філії ГІОЦ, яка неодноразово викривала порушення діючого законодавства з боку керівництва ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ, оформлялись звернення до Державної служби України з питань праці по фактам порушення відповідачем діючого трудового законодавства. Позивач вважає, що при її звільненні з роботи відповідачем були порушені вимоги ст..252 КЗпП і ст..41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» Строки звернення за погодженням на звільнення роботодавцем були порушені. (не пізніше 3 місяців перед звільненням). Відповідачем не було надано техніко - економічного підтвердження змін, які повинні були статися в організації виробництва і праці. Відповідачем не була отримано погодження Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» щодо змін в організації виробництва та праці. Крім того, позивач рішенням №19 від 03.10.2020 року Президії Центрального комітету Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» та постанови Президії була уповноважена бути профспілковим представником Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» в філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» та її звільнення як члена виборного профспілкового органу повинно було відбутись виключно після отримання попередньої згоди профспілкового органу, який заперечував у скороченні посади інженера-технолога відділу впровадження та експлуатації АСУ, системами управління базами, яку обіймала позивач до звільнення. Внаслідок бездіяльності працівників кадрового господарства регіональної філії «Одеська залізниця» було порушено право позивача на працю. Позивач стверджує, що стала жертвою дискримінації за профспілковою ознакою. Крім того, позивач вважає, що мала переважне право залишення на роботі, гарантоване їй ст..42 КЗпПУ, зокрема: відповідачем не перевірено у кого з працівників, які займали ідентичні посади, була більш висока кваліфікація та продуктивність праці, позивач є єдиною особою у сім`ї з самостійним заробітком, позивач має тривалий (32 роки) безперервний стаж роботи на даному підприємстві. Позивач також стверджує, що незаконним звільнення їй було завдано моральну шкоду, що виразилась у втраті нормальних життєвим зв`язків. На сьогоднішній день з позивачкою не вирішено питань по суті трудових спорів, які стосуються оплати праці.

Ухвалою суду від 26.07.2021 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, за клопотанням позивачки витребувано від Акціонерного Товариства «Українська залізниця» відповіді на всі звернення позивачки за період з 26.03.2021 року (день повідомлення про скорочення) до 17.06.2021 року (день звільнення позивачки), в разі, якщо такі надавались позивачці ОСОБА_1 , встановити строк для подання відповідачем відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20.09.2021 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування від Акціонерного товариства «Українська залізниця» довідки щодо середньої заробітної плати позивача ОСОБА_1 за останні два місця роботи, тобто за травень та червень 2021 року; розрахункові листки по заробітній платі позивача ОСОБА_1 за 2021 рік; відповідь на електрону заяву позивача ОСОБА_1 від 05.05.2021 року, щодо дослідження проявів дискримінації на робочому місці.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано від Акціонерного товариства «Українська залізниця» документи, а саме: довідку щодо середньої заробітної плати позивача ОСОБА_1 за останні два місця роботи, тобто за травень та червень 2021 року; належним чином засвідчену копію розрахункових листків по заробітній платі позивача ОСОБА_1 за 2021 рік; відповідь на електрону заяву позивача ОСОБА_1 від 05.05.2021 року щодо дослідження проявів дискримінації на робочому місці (за наявності).

26 жовтня 2021 року через канцелярію суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в якій вона просить суд доповнити позовні вимоги наступними вимогами - визнати відмову регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» в оформленні у травні 2021 року з позивачем ОСОБА_1 трудового договору на посаду заступника начальника служби приміських перевезень незаконною, яка має ознаки дискримінації; - визнати відмову регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» в оформленні у червні 2021 року з позивачем ОСОБА_1 трудового договору на посаду заступника начальника служби кадрової та соціальної політики необґрунтованою.

Позивач посилається на те, що в супереч гарантіям, передбаченим ст.22 КЗпПУ їй відмовлено в укладенні трудового договору. Так, 18.05.2021 року вона подала заяву про прийняття на роботу на посаду заступника начальника служби приміських сполучень у порядку переведення з ВП «Одеське відділення». Згідно відповіді регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 08.06.2021 року №НЗТ/НЗК-902/44 повідомлено позивача, що станом на 04.05.2021 року було отримано заяву про переведення на посаду заступника начальника служби приміських сполучень від іншого кандидата - працівника регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», стосовно якого вже завершено процедуру працевлаштування. Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в прийнятті на роботу, оскільки причини відмови не пов`язані з діловими якостями кандидата на посаду. 15.06.2021 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про працевлаштування на вакантну посаду заступника начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця». Відповідач листом від 29.06.2021 року №НЗК-902/50 повідомив позивача про відмову у працевлаштуванні на вказану посаду, оскільки посада не є вакантною. Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки вона ґрунтується на недостовірних відомостях.

Ухвалою суду від 04.11.2021 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 , встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для надання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог.

04.11.2011 до суду надійшло клопотання позивачки ОСОБА_1 про залучення до участі у справі Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» (код ЕДРПОУ 42891869; 03049 м.Київ, вул.Уманська, 5 офіс 108) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача.

Клопотання мотивоване тим, що позивач є членом профспілки та представником профспілки у філії «ГІОЦ» АТ «УЗ», яка не надала згоди на її звільнення з посади. Незалучення профспілки до участі у справі, на думку позивача, позбавить можливості вказаний орган здійснювати свої повноваження щодо представництва прав та інтересів працівника.

Ухвалою суду від 04.11.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Всеукраїнську професійну спілку «Спілка залізничників України» (код ЕДРПОУ 42891869; 03049 м.Київ, вул.Уманська, 5 офіс 108).

25.11.2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника АТ «Укрзалізниця» адвоката Кравченко О.М. про надання додаткового часу Акціонерному товариству «Українська залізниця» на подачу відзиву по справі в частині збільшених позовних вимог у зв`язку з тим, що відповідачу АТ «Укрзалізниця» для підготовки відзиву необхідно витребувати документи із структурних підрозділів відповідача, для чого необхідний значний час.

Ухвалою суду від 25.11.2021 року продовжено Акціонерному товариству «Українська залізниця» процесуальні строки, встановлені в ухвалі Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.11.2021 року для подання відзиву на збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 до 08.12.2021 року.

25.11.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судово-психологічної експертизи по вказаній цивільній справі.

Ухвалою суду від 25.11.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Всеукраїнську профспілкову спілку «Спілка залізничників України» (код ЕДРПОУ 42891869; 03049 м. Київ, вул. Уманська, 5 офіс 108).

Ухвалою суду від 25.11.2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано від Акціонерного товариства «Українська залізниця» документи, а саме:

-відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 від 31.07.2021 року стосовно роз`яснення Порядку добору кандидатів та їх призначення на посаду заступника начальник служби регіональної філії АТ УЗ та повідомлення по кожній посаді окремо дати останнього призначення або направлення копії наказів щодо призначення на вищевказані вакантні посади конкретних працівників та надання правового обґрунтування прийнятих Товариством рішень стосовно призначення на вищезазначені вакантні посади у 2021 році інших кандидатів (за наявності);

-відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 від 23 квітня 2021 року щодо неетичної поведінки начальника ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 (за наявності);

-відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 від 04.05.2021 року щодо фактів переслідування позивача ОСОБА_1 на робочому місці внаслідок листування щодо порушень роботодавцем діючого трудового законодавства України (за наявності).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.12.2021 року призначено у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (адреса: 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85), оплату за проведення експертизи покладено на позивача. На вирішення експертам поставлені наступні запитання:

1.Психологічні особливості позивача, ставлення до трудової і професійної діяльності?;

2.Чи могла за своїм психологічним складом позивач відчувати психологічні переживання в зв`язку з дискримінацією, переслідуванням, психологічними утисками та моральними приниженнями на робочому місці?

3. Чи є ознаки моральних страждань позивача за оспорюваний період?

4. Яка тривалість моральних страждань позивача?

5. Який характер моральних страждань позивача?

6. Який обсяг і глибина моральних страждань позивача?

7. Чи вплинули моральні страждання на стан здоров`я позивача?

8. Чи необхідна даний момент психологічна допомога позивачу в зв`язку з дискримінацією, переслідуванням та моральними приниженнями на робочому місці? Яка? Які механізми реабілітації в даний момент є для позивача найбільш переважними?

9. Який розмір заподіяної позивачу моральної шкоди у грошовому еквіваленті?

08.12.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на заяву позивача про збільшення позовних вимог від 26.10.2021 року. Відповідач нові позовні вимоги також не визнав внаслідок їх безпідставності та спростування письмовими доказами. (Т.3 а.с.58-60).

08.12.2021 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ВПС «СЗУ», в яких професійна спілка просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись, зокрема на Рішення Конституційного Суду України у справі №14-рп/1998 від 29.10.1998 року (справа про профспілку, що діє на підприємстві), відповідно до якого згоду на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу надає лише професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації, членом якої є працівник і стосовно якого вирішується питання про звільнення, незалежно від того, чи брала ця професійна спілка участь в укладанні колективного договору, угоди. (Т.3 а.с.73-79)

Ухвалою суду від 23.12.2021 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 витребувано від Акціонерного товариства «Українська залізниця» документи, що містять відомості про застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати за період 2021 -2022 роки, разом з посиланням на відповідне рішення Правління АТ «Укрзалізниця».

20.12.2021 до суду надійшло клопотання позивачки ОСОБА_1 про залучення до участі у справі начальника ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 , який працює за адресою: вул.. Середньофонтанська, 23, м. Одеса в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотання мотивоване тим, що протиправними діями/бездіяльністю посадової особи відповідача, а саме: начальника ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 завдано моральної шкоди позивачу, яка пов`язана з незаконним скороченням позивача у червні 2021 року, моральними переслідуваннями та психологічними утисками під час скорочення, яка виразилася в душевних стражданнях, завданих неправомірними діями/бездіяльністю посадової особи АТ «Укрзалізниця».

Ухвалою суду від 23.12.2021 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2, який працює за адресою: вул.. Середньофонтанська, 23, м. Одеса .

08.02.2022 року до суду надійшла заява третьої особи ОСОБА_2 про заперечення позову у повному обсязі з проханням відмовити у його задоволенні. (Т.4 а.с.1).

21.03.2022 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про скасування ухвали суду від 08.12.2021 року про призначення судово-психологічної експертизи по матеріалам цивільної справи № 511/1513/21 у зв`язку з тривалими строками її проведення та її незгодою з наданим експертом рахунком за проведення експертного дослідження, який є для позивача надмірно обтяжливим, та про надання правової оцінки діям/бездіяльності Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо виконання ухвали суду від 08.12.2021 року про призначення судово-психологічної експертизи по матеріалам цивільної справи № 511/1513/21.

Ухвалою суду від 21.03.2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.12.2021 року про призначення судово-психологічної експертизи. В іншій частині клопотання відмовлено.

19 квітня 2022 року через канцелярію суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в якій вона просить суд доповнити позовні вимоги наступними вимогами: стягнути з відповідача Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з втратою частини заробітної плати (доходу), робота (економічна діяльність) яких тимчасово зупинена внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні у розмірі 6500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Постановою КМУ від 04.03.2022 року №199 передбачено надання у 2022 році застрахованим особам одноразової матеріальної допомоги з державного бюджету України у зв`язку із втратою частини заробітної плати (доходу), робота (економічна діяльність) яких тимчасово зупинена внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні. Допомога надається в рамках Програми «єПідтримка», затвердженої постановою КМУ від 09.12.2021 року №1272. У програмі «єПідтримка» позивача ОСОБА_1 повідомлено «Ви не можете отримати виплату». Розмір виплати, яку повинна була отримати позивач, становить 6500 грн. Вважає, що їй було відмовлено в нарахуванні виплати внаслідок незаконного звільнення відповідачем, тому саме він повинен сплатити їй вказану суму грошей. (Т.4 а.с.156).

Незаявлення вказаних вимог при зверненні до суду позивачка мотивувала призначенням таких виплат працівникам в березні 2022 року та відмовою їй в такій виплаті в квітні 2022 року внаслідок її незаконного звільнення відповідачем.

Ухвалою суду від 03 травня 2022 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 від 19.04.2022 року.

17.05.2022 відповідач надав суду відзив на збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 від 19.04.2022 року, в якому зазначив, що відповідальним за розподіл бюджетних коштів згідно Постанови КМУ від 04.03.2022 року № 199 та від 09.12.2021 року №1272 є ПФУ. Тобто, АТ «Укрзалізниця» немає ніякого відношення до нарахування та виплати такої допомоги. Крім того, при звільненні ОСОБА_1 нараховані та виплачені передбачені при звільненні виплати на загальну суму 55957 грн. без урахування податків. Отже, вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Просить в їх задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 28 липня 2022р. за клопотанням позивача ОСОБА_1 витребувано від Акціонерного товариства «Українська залізниця» документи, що містять відомості про підвищення посадових окладів працівників за період після 01.12.2021 по теперішній час. В іншій частині клопотання відмовлено.

25.08.2021 року до Роздільнянського районного суду Одеської області від відповідача Акціонерного Товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позов ОСОБА_1 за підписом представника відповідача ОСОБА_3 , в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідач вважає, що твердження відповідача про незаконність її звільнення з посади без попередньої згоди Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» як члена вказаної профспілки та її представника в філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» на підставі п1 ст.40 КЗпП є хибним. Між філією «ГІОЦ» АТ «УЗ» та Всеукраїнською професійною спілкою «Спілка залізничників України» не укладено колективного договору, яким регулюються виробничі, трудові та соціально-економічні відносини між адміністрацією та співробітниками філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця», не зверталась до адміністрації філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» з пропозицією внесення змін до діючого колективного договору від 19.02.2009 №89, укладеного між філією «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» та первинною профспілковою організацією філії «ГІОЦ» ПАТ «Укрзалізниця», внаслідок чого Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» не є стороною та не є повноважним представником профспілкового органу співробітників філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця», та не мала права делегувати її представництво в філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» позивачу ОСОБА_1 . У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що позивач ОСОБА_1 не є членом виборного профспілкового органу і на неї не розповсюджуються гарантії, передбачені ч.1 ст.43, ч.3 ст.252 КЗпПУ та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». (Т.1 а.с. 102-107).

20.09.2021 року до суду надійшов відзив на позов представника відповідача ОСОБА_4 , в якому відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки процедура скорочення працівників відповідачем була дотримана повністю. Відповідач вважається таким, що дотримався вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Відповідач вважає, що суд не повинен вирішувати питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (Постанова ВС від 07.08.2019 р. у справі №367/3870/16-ц). ОСОБА_1 було повідомлено більш ніж за 2 місяці про подальше скорочення її посади, запропоновано усі наявні вакантні посади АТ «Укрзалізниця» для подальшого працевлаштування. На всі пропозиції для подальшого працевлаштування ОСОБА_1 відмовилась. Всеукраїнську професійну спілку «Спілка залізничників України» повідомлено про скорочення посади ОСОБА_1 та запрошено згоду на її звільнення. Відмова в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ Всеукраїнської професійної спілку «Спілка залізничників України» визнана відповідачем необґрунтованою та ОСОБА_1 звільнено з посади за скороченням штату.

03.09.2021 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якому підтримала свій позов та зазначила, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, не відповідають дійсності. 14.12.2001 року була підписана Галузева угода між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України на 2002-2006 роки зі змінами та доповненнями від 29.12.2018 року, яка набрала чинності з 01.01.2002 року та діє до укладання нової Угоди. АТ «Укрзалізниця» як правонаступник Укрзалізниці повністю відповідає за зобов`язаннями, передбаченими Галузевою угодою. Листом від 22.09.2020 року за №49 Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» повідомила Голову правління АТ «Укрзалізниця» про те, що відповідно до протокольного рішення ЦК ВПС СЗУ №11 від 15.06.2020 року Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» визнала та приєдналася до Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки. Уповноваженими представниками від Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» в СПО для ведення переговорів та укладення колективного договору (галузевої угоди) і здійснення контролю за його (їх) виконання обрано голову Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» ОСОБА_5 та заступника голови ОСОБА_6 наразі між спільним представницьким органом профспілок та АТ «Укрзалізниця» продовжується робота над проектом Колективного договору «Укрзалізниця» та додатків до нього. Дана інформація є публічною та міститься на офіційному сайті Профспілки залізничників і транспортних будівельників України. Колективний договір Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» на 2009-2011 року, затверджений на виконання п.1.6 Галузевої угоди. Питання трудових відносин і соціального захисту працівників, які мають локальний характер, регулюються на місцях, зокрема, у виробничому підрозділі «Одеське відділення філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця», в якому працювала позивач з 01.11.2002 по 17.06.2021 року, діє Колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці - Інформаційно-обчислювальний центр на 2011-2015 роки. Відповідно до п.1.5 Положення Галузевої угоди є обов`язковими для застосування при укладанні колективних договорів залізниць та їх структурних підрозділів, підприємств, організацій і установ залізничного транспорту і не обмежують права трудових колективів у розширенні соціальних гарантій та пільг за рахунок власних коштів. Жодна із сторін в період дії Угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідно до п.3.4.5 Галузевої угоди відповідач зобов`язаний подання профспілковим комітетам на вивільнення працівників за скороченням штату або чисельності надавати з технологічним та економічним обґрунтуванням», відповідно до п.3.4.1 Галузевої угоди звільнення працівників за скороченням штату або чисельності застосовувати лише як вимушений захід, а їх працевлаштування проводити на підприємствах, в організаціях, в установах галузі у порядку, передбаченому чинним законодавством. Відповідно до п.3.4.2., п..3.4.6. Галузевої угоди відповідач повинен надавати переважене право працевлаштування на вакантні посади на підприємствах залізничного транспорту працівникам галузі, які підпадають під скорочення чисельності або штату, та вживати заходів для першочергового працевлаштування працівників, які є єдиними годувальниками в сім`ї, батьків багатодітних сімей, ветеранів залізничного транспорту, яким залишилось менше 5 років до досягнення пенсійного віку. Позивач стверджує, що є єдиним годувальником у сім`ї та працівником з 30-річним стажем роботи на залізничному транспорті, якому залишилось менш ніж 5 років до пенсії.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, представники відповідача позовні вимоги не визнали у повному обсязі, треті особи та їх представники в судове засідання жодного разу не прибули на підставі заяв про розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 в період з 1991 року по 17.06.2021 року перебувала в трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця». З 01.11.2001 року по 17.06.2021 року працювала у Виробничому підрозділі «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді провідного інженера - технолога, що підтверджується копією трудової книжки позивача та довідкою від 17.06.2021 року №18 ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» (Т.1 а.с.33-39, 40).

Згідно посадової інструкції №40711 провідного інженера-технолога відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних ОСОБА_1 , затвердженої 15.01.2021 року начальником відділення ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» провідний інженер - технолог призначається на посаду та звільняється з посади наказом начальника ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» з дотриманням вимог КЗпП України. (Т.1 а.с.200-202).

Відповідно до протоколу № 21 від 01.03.2017 року первинної профспілкової організації інформаційно-обчислювального центру Одеської залізниці Профспілки залізничників та транспортних будівельників України профспілковий комітет постановив відмовити в прийнятті в члени профспілки ППО ІОЦ провідному інженеру відділу АСУРД ОСОБА_1 одноголосно (Т.2 а.с.17).

03.10.2020 року позивач взята на облік як новий член Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» та включена до складу первинної профспілкової організації «Центрального апарату управління АТ «Укрзалізниця», що підтверджується Постановою Центрального комітету Президії №21 Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України», а також уповноважена бути профспілковим представником Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» у філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця», про що відповідача повідомлено листом №54 від 14.10.2020 року. (Т.1 а.с.41-43, 44-45, 46-47)

Обов`язки профспілкового представника позивач ОСОБА_1 виконувала і на момент звільнення з посади.

Відповідно до Положення про філію «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі наказу від 22.01.2021 року № Ц-45/2 АТ «Укрзалізниця» на виконання доручення АТ «Укрзалізниця» від 25.01.20221 року №Ц-6-91/122-21 щодо приведення штатної чисельності філії до граничної на підставі наказу від 09.03.2021 року №009/ОД з 16.03.2021 року філії ГІОЦ вилучено із штатного розпису виробничого підрозділу «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» 18 штатних одиниць: 4 вакантні шт.од., сектор бухгалтерського обліку у кількості 6 шт.од., з переведенням до філії ГІОЦ та 8 шт.од., що підлягають скороченню, у тому числі посада провідного інженера-технолога відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних (Т.1 а.с.176).

Наказом від 05.03.2021 року №007/од «Про запровадження штатного розпису апарату управління філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» змінено штатний розклад філії ГІОЦ.

Листом від 16.03.2021 року №ВПОд/57 Голову Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» було офіційно проінформовано щодо вилучення із штатного розпису 1 штатної одиниці провідного інженера-технолога відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних. (Т.1 а.с.197).

Згідно наказу №78 від 25.03.2021 року регіональної філії «Одеська залізниця» «Про затвердження положення та структури офіційного веб-сайту регіональної філії «Одеська залізниця» виконання значної частини робіт по його супроводженню буде виконуватись самостійно фахівцями регіональної філії без залучення фахівців ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ. (Т.1 .а.с.178-179).

У зв`язку з чим відсутня потреба з боку ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ у наданні послуг з перевірки повноти та ідентичності відображення інформації на офіційному веб-сайті регіональної філії «Одеська залізниця» та субсайті «Бережливе виробництво» та консультування користувачів виробничих підрозділів щодо викладання та оновлення довідок на сторінках підрозділів внутрішнього сайту регіональної філії «Одеська залізниця».

Згідно розподілу обов`язків у відділі УРБД виконання цих робіт було покладено на провідного інженера-технолога ОСОБА_1 відповідно д о посадової інструкції.

Згідно наказу від 26.03.2021 року №121-ВПОд було створено комісію з удосконалення структури виробничого підрозділу «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр». (т.1.а.с.189)

Згідно протоколу засідання комісії від 26.03.2021 року з удосконалення структури виробничого підрозділу були визначені працівники, які підлягають вивільненню. Зі змісту протоколу вбачається, що начальник відділу УРБД , в якому працювала ОСОБА_1 , зачитав характеристики працівників відділу, які займають посади, що підлягають скороченню та повідомив, що виконання робіт згідно наказу №78 від 25.03.2021 року покладено на провідного інженера-технолога ОСОБА_1 згідно її посадової інструкції, інші системи та задачі вона не супроводжує та не впроваджує. Далі за результатами проведеного засідання вирішили: керуючись досвідом роботи з ведення технологічних задач, впровадження та супроводження нових задач, уміння орієнтуватися в нестандартній ситуації (швидко приймати рішення щодо вирішення технологічних питань), враховуючи здатність спілкування з клієнтами-користувачами, а також у зв`язку з можливістю супроводу, впровадження декількох задач одночасно залишити провідних інженерів-технологів ОСОБА_7 ,, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , скоротити провідного інженера-технолога ОСОБА_1 , посада якої виключена зі штатного розпису, повідомити профспілкові органи про вивільнення працівників. (Т.1 а.с.191-195). Питання наявності переважного права залишення вказаних працівників на посаді на засіданні комісії не обговорювалось. ОСОБА_1 на засідання комісії не запрошувалась.

26.03.2021 року ОСОБА_1 було вручено під підпис попередження щодо запланованого звільнення (Т.1 а.с.64).

01.04.2021 року засобами СКЕДО було направлено листи на підприємства АТ «Укрзалізниця» з проханням надати інформацію наявності вакантних посад підрозділів по м.Одеса з метою працевлаштування працівників, які займають посади, що підлягають вилученню. (Т.1 а.с.199).

Листом від 26.03.2021 року №15 Головою ВПС «Спілка залізничників України» повідомлено філію ГІОЦ про відмову у виключенні із штатного розпису ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» 1 штатної одиниці провідного інженера-технолога відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних до надання належно оформленого та обґрунтованого подання з необхідними додатками. (Протокол ЦК Президії ВПС «СЗУ» від 26.03.2021 року №10). (Т.1 а.с.49-52).

Наказом ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ від 09.04.2021 року № 21 ОСОБА_1 надано оплачувані 4 години на тиждень для пошуку нової роботи у зв`язку зі скороченням посади.

17.05.2021 року провідному інженеру - технологу відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних ОСОБА_1 надано перелік вакантних посад на РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» для подальшого працевлаштування згідно отриманих по СКЕДО листів від підприємства АТ «Укрзалізниця».

На адресу Голови Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» направлено лист від 17.05.2021 року №ВПОд/7 з інформуванням про вручення попередження провідному інженеру-технологу відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних ОСОБА_1 щодо майбутнього скорочення, а також щодо запропонованих ОСОБА_1 вакантних посад для подальшого працевлаштування, з проханням надати згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України. (Т.1 а.с.198).

Також 31.05.2021 року Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» постановила відмовити у розірванні трудового договору із ОСОБА_1 (лист №41 від 31.05.2021 року). Обґрунтуванням відмови стало порушення відповідачем порядку звільнення працівника, передбачені КЗпПУ, зокрема: з ВПС «СЗУ» або профспілковим представником у філії ГІОЦ не проводились консультації відповідно до вимог ст..22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не надано технічно-економічного обґрунтування необхідності скорочення працівників, не надано інформації щодо заходів запобігання несприятливим умовам звільнення працівників, не враховано переважне право працівників на залишення на роботі, яке надається працівникам відповідно до вимог ст..42 КЗпП України, не надано працівникам, які підлягають вивільненню у повному обсязі всіх вакантних посад у межах Товариства. (Т.1 а.с.53-56).

Філія «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» вважає, що відмова Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» у розірванні трудового договору із ОСОБА_1 є необґрунтованою.

17.05.2021 року провідному інженеру-технологу відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних ОСОБА_1 під підпис було надано перелік вакантних посад по філіям та регіональним філіям АТ «Укрзалізниця», на які ОСОБА_1 не погодилась . (Т.1 а.с.66,67-68,206-207, 210, 211).

02.06.2021 року провідному інженеру-технологу відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних ОСОБА_1 під підпис було надано оновлений перелік вакантних посад АТ «Укрзалізниця» , отриманий з АС «Вакансії» відповідальним фахівцем філії ГІОЦ для подальшого працевлаштування, на які ОСОБА_1 не погодилась (Т.1 а.с.69-70,212-213).

15.06.2021 року провідному інженеру-технологу відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних ОСОБА_1 під підпис було надано переліки вакантних посад для подальшого працевлаштування, на які ОСОБА_1 не погодилась (Т.1 а.с.214-215, 216, 217, 218,219).

17.06.2021 року провідному інженеру-технологу відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних ОСОБА_1 під підпис було надано перелік вакантних посад для подальшого працевлаштування, на які остання не погодилась (Т.1 а.с.208-209).

На всі пропозиції відповідача для подальшого працевлаштування ОСОБА_1 відмовилась.

16.06.2021 року листом начальник ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» повідомив ОСОБА_1 про виплату належних сум при звільненні в порядку ч.1 ст.116 КЗпП України. (Т.1 а.с.223).

Позивача ОСОБА_1 звільнено 17.06.2021 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників на підставі наказу ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» від 17.06.2021 року №74/ОС «Про припинення трудового договору» за відмови у розірванні трудового договору Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» 31.05.2021 року.(Т.1 а.с.48).

Листом від 29.06.2021 року начальника ВП «Одеське відділення» філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» повідомлено ОСОБА_1 , що на неї не розповсюджуються гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, передбачені ст..252 КЗпПУ, оскільки вона не є обраним членом виборного профспілкового органу підприємства, а була уповноважена на здійснення представництва ВПС «Спілка залізничників України» в філії ГІОЦ. Відмова ВПС «Спілка залізничників України» у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 також не містить посилання на порушення з боку роботодавця норм ст..252 КЗпП України. (Т.1 а.с.225).

19.02.2009 року Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією за №89 був зареєстрований Колективний договір між сторонами державним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" та профспілковим комітетом державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України".

Спільною постановою від 21.12.2020 року між філією «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» та первинною профспілковою організацією філії «ГІОЦ» ПАТ «Укрзалізниця» вирішено продовжити до кінця 2021 року дію чинного Колективного договору між ДП ГІОЦ Укрзалізниці та профспілковим комітетом ДП ГІОЦ Укрзалізниці, продовженого на 2019-2020 роки. (Т.1 а.с.112-127)

14.12.2001 року була підписана Галузева угода між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки зі змінами та доповненнями від 29.12.2018 року, яка згідно п.2.2. набрала чинності з 01.01.2002 року та діє до укладання нової Угоди. Угода укладена з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин залізничників між Державною. Адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, що діють у галузі, в особі їх виборних органів. Згідно п.1.5. положення цієї Угоди є обов`язковими для застосування при укладенні колективних договорів залізниць та їх структурних підрозділів, підприємств, організацій і установ залізничного транспорту і не обмежують права трудових колективів у розширенні соціальних гарантій та пільг за рахунок власних коштів. П. 2.3. передбачає, що жодна із сторін в період дії Угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідно до п.3.4.5 Галузевої угоди відповідач зобов`язаний подання профспілковим комітетам на вивільнення працівників за скороченням штату або чисельності надавати з технологічним та економічним обґрунтуванням», відповідно до п.3.4.1 Галузевої угоди звільнення працівників за скороченням штату або чисельності застосовувати лише як вимушений захід, а їх працевлаштування проводити на підприємствах, в організаціях, в установах галузі у порядку, передбаченому чинним законодавством. Відповідно до п.3.4.2., п..3.4.6. Галузевої угоди відповідач повинен надавати переважене право працевлаштування на вакантні посади на підприємствах залізничного транспорту працівникам галузі, які підпадають під скорочення чисельності або штату, та вживати заходів для першочергового працевлаштування працівників, які є єдиними годувальниками в сім`ї, батьків багатодітних сімей, ветеранів залізничного транспорту, яким залишилось менше 5 років до досягнення пенсійного віку.

Також Галузевою угодою передбачені гарантії діяльності профспілкових організацій. Зокрема, п.3.7.1. - сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють в галузі. Визнавати право залізничників на членство в профспілках і рівність профспілок щодо захисту прав та інтересів членів профспілок. П.3.7.3. Утримувати за заявою членів профспілок членські внески і забезпечувати безготівкове їх перерахування через бухгалтерію підприємств на рахунок профкомів. (Т.1 а.с.133-155).

22 вересня 2020 року за вих. №19 голова Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» ОСОБА_5 повідомила голову правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_15 листом щодо визнання та приєднання ВПС «СЗУ» до Галузевої угоди, в якому зазначила, що відповідно до протокольного рішення ЦК ВПС «СЗУ» №11 від 15.06.2020 року Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» визнала та приєдналася до Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту (Укрзалізниця) і профспілками (2002-2006 із змінами та доповненнями). Уповноваженими представниками від ВПС «СЗУ» в СПО для ведення переговорів і укладання колективного договору (галузевої угоди) та на наступну співпрацю щодо забезпечення виконання сторонами зобов`язань за колективним договором (галузевою угодою) і здійснення контролю за його (їх) виконанням обрано голову ВПС «СЗУ» ОСОБА_5 та заступника голови - ОСОБА_6 (Т.1 а.с.156).

Національною службою посередництва і примирення прийнято рішення від 22.09.2021 року №18/21-00-Г та видано ВПС «СЗУ» свідоцтво, яке підтверджує їх репрезентативність на галузевому рівні.

24.02.2011 року між адміністрацією і профспілковим комітетом відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці - Інформаційно - обчислювальний центр на 2011-2015 роки укладено Колективний договір (Т.1 а.с.157-164).

Заявою від 15.02.2017 року ОСОБА_1 просила прийняти її у члени профспілки залізничників і транспортних будівельників України в профспілкову первинну організацію. (Т.2 а.с.16).

18.05.2021 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про працевлаштування на посаду заступника начальника служби приміських пасажирських перевезень регіональної філії «Одеська залізниця», чим, на її думку, повідомила про свій намір взяти участь у конкурсі на заміщення вказаної посади у регіональній філії «Одеська залізниця»(Т.1 а.с.71-72).

Згідно відповіді регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 08.06.2021 року №НЗТ/НЗК-902/44 повідомлено позивача, що станом на 04.05.2021 року було отримано заяву про переведення на посаду заступника начальника служби приміських сполучень від іншого кандидата - працівника регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», стосовно якого вже завершено процедуру працевлаштування (Т.2 а.с.205).

Листом від 14.06.2021 року №46 Головою ВПС «СЗУ» оформлене подання в порядку ст.21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо працевлаштування позивача ОСОБА_1 на посаду заступника начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця», яке отримано регіональною філією 15.06.2021 року. (Т.1 а.с.73).

15.06.2021 року позивач ОСОБА_1 подала письмову заяву про працевлаштування на вказану посаду. (Т.1 а.с.74-75).

Регіональна філія «Одеська залізниця» листом від 29.06.2021 року № НЗК-902/50 відмовила позивачу у призначені на посаду заступника начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця», оскільки посада не є вакантною (Т.1 а.с.76).

05.05.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою щодо дослідження проявів дискримінації на робочому місці. Відповідач заперечує, що отримував таке звернення. (Т.1 а.с.77-79).

Позивач ОСОБА_1 розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу не зробила та суду не надала.

Згідно довідки від 08.07.2021 року №115 позивача ОСОБА_1 . Роздільнянською районною філією Одеського обласного центру зайнятості взято позивача ОСОБА_1 на облік як безробітну з 06.07.2021 року (Т.1 а.с.91).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Разом з тим, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті

49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2020 року у справі

№ 161/7196/19.

Разом із тим, повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу. Відповідачем не були запропоновані позивачу посади заступника начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця» та заступника начальника служби приміських сполучень, оскільки вони не були вакантними. Від усіх інших запропонованих вакантних посад в АТ «Укрзалізниця» позивачка відмовилась письмово, про що в матеріалах справи наявні докази та вказана обставина не заперечується позивачем .

Судом встановлено, що позивач була повідомлена під підпис про майбутнє звільнення, на зайняття наявних вакантних посад чи робіт за відповідною професією чи спеціальністю, чи інших вакантних робіт, які позивач могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, позивач не погодилась, відповідач був позбавлений реальної можливості запропонувати позивачу посади, які бажала зайняти позивач, та як наслідок її працевлаштувати, так як посади не були вакантними.

Отже, під час звільнення позивача роботодавець виконав вимог статті 49-2 КЗпП України.

Також судом враховується те, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Суд не повинен входити в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду. (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справа № 756/5243/17).

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі , судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Крім того, застосування положень ст. 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади. Враховуючи, що посада провідного інженера-технолога відділу УРБД була не єдиною на підприємстві, положення статті 42 КЗпП України підлягають застосуванню.

На засідання комісії від 26.03.2021 року з удосконалення структури виробничого підрозділу «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» були визначені працівники, які підлягають вивільненню. У відділі УРБД було 6 ідентичних посад провідного інженера-технолога, які займали ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 1 посада провідного інженера - технолога була виключена із штатного розпису. Після зачитування характеристики працівників, посади яких підлягали скороченню, комісія прийшла до висновку про скорочення провідного інженера-технолога ОСОБА_1 . Питання наявності переважного права залишення на посаді у вказаних працівників на засіданні комісії не обговорювалось. Самі працівники для дачі пояснень та документів з приводу наявності в них такого права залишення на посаді на засідання комісії не запрошувались.

Оскільки питання щодо переважного права на залишення на роботі відповідачем взагалі не розглядалося, це є порушенням статті 42 КЗпП України.

Між тим, позивач ОСОБА_1 за умови відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці мала перевагу на залишення на роботі згідно вимог частини другої статті 42 КЗпП України. Позивач є єдиною особою у сім`ї з самостійним заробітком, позивач має тривалий (32 роки) безперервний стаж роботи на даному підприємстві.

Відповідач не надав суду доказів того, що у інші 5 працівників, які займали посади провідних інженерів - технологів відділу УРБД, мали переважне право на залишення на роботі в порівнянні з ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що профспілковим комітетом не надана згода на звільнення позивача з посади.

Стаття 43 КЗпПУ передбачає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Стаття 252 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлює гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. Зокрема, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв`язку із станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов`язано із станом здоров`я.

Згідно Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілковий представник - керівник профспілки, її організації, об`єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор або інша особа, уповноважена на представництво статутом або відповідним рішенням профспілкового органу.

Відповідно до ст.7 Закону членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

Ст. 10 Закону встановлює, що усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки.

Згідно ст.37 Закону профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.10.2020 року взята на облік як новий член Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» та включена до складу первинної профспілкової організації «Центрального апарату управління АТ «Укрзалізниця», що підтверджується Постановою Центрального комітету Президії №21 Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України», а також уповноважена бути профспілковим представником Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» у філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця», про що відповідача повідомлено листом №54 від 14.10.2020 року.

Отже, на час звільнення з посади на позивача ОСОБА_1 розповсюджувалися як гарантії, встановлені ст.43 КЗпПУ для працівників, які являються членами первинної профспілкової організації, так і гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, встановлені ст.252 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Також 31.05.2021 року Президія Центрального комітету Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» в протоколі № 21 постановила відмовити у розірванні трудового договору із ОСОБА_1 (лист №41 від 31.05.2021 року). Обґрунтуванням відмови стало порушення відповідачем порядку звільнення працівника, передбачені КЗпПУ, зокрема: з ВПС «СЗУ» або профспілковим представником у філії ГІОЦ не проводились консультації відповідно до вимог ст..22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не надано технічно-економічного обґрунтування необхідності скорочення працівників, не надано інформації щодо заходів запобігання несприятливим умовам звільнення працівників, не враховано переважне право працівників на залишення на роботі, яке надається працівникам відповідно до вимог ст..42 КЗпП України, не надано працівникам, які підлягають вивільненню у повному обсязі всіх вакантних посад у межах Товариства. (Т.1 а.с.53-56). Філія «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» вважала, що відмова Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» у розірванні трудового договору із ОСОБА_1 є необґрунтованою та звільнила позивача з посади без згоди професійної спілки. Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки, на думку суду, у відмові професійної спілки читко зазначені порушення, на їх думку, зі сторони Роботодавця з посилками на нормативно-правове обґрунтування. Крім того, суд вважає, що оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 вона продовжувала виконувати обов`язки профспілкового представника ВПС «СЗУ» у філії ГІОЦ, то на неї розповсюджувалась і гарантія, встановлена ч.4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.4 ст.252 КЗпПУ щодо заборони звільнення працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад. Оскільки згідно ст.37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» там, де не створюється виборний орган професійної спілки, діє профспілковий представник, то така гарантія розповсюджується і на нього.

Твердження відповідача, що між філією «ГІОЦ» АТ «УЗ» та Всеукраїнською професійною спілкою «Спілка залізничників України» не укладено колективного договору, яким регулюються виробничі, трудові та соціально-економічні відносини між адміністрацією та співробітниками філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця», внаслідок чого Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» не є стороною колдоговору та не є повноважним представником профспілкового органу співробітників філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця», та не мала права делегувати її представництво в філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» позивачу ОСОБА_1 суд також вважає хибним.

14.12.2001 року була підписана Галузева угода між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки зі змінами та доповненнями від 29.12.2018 року, яка згідно п.2.2. набрала чинності з 01.01.2002 року та діє до укладання нової Угоди. Угода укладена з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин залізничників між Державною. Адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, що діють у галузі, в особі їх виборних органів. Згідно п.1.5. положення цієї Угоди є обов`язковими для застосування при укладенні колективних договорів залізниць та їх структурних підрозділів, підприємств, організацій і установ залізничного транспорту. Відповідно до протокольного рішення ЦК ВПС «СЗУ» №11 від 15.06.2020 року Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» визнала та приєдналася до Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту (Укрзалізниця) і профспілками (2002-2006 із змінами та доповненнями) та визначила уповноважених представників від ВПС «СЗУ» в СПО для ведення переговорів і укладання колективного договору. Постановою Центрального комітету Президії №21 від 03.10.2020 року Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» позивач ОСОБА_1 уповноважена бути профспілковим представником Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» у філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця». Постанова № 21 від 03.10.2020року ЦК Президії ВПС «СЗУ» відповідачем не оскаржена, не скасована та діє по теперішній час. Крім того, встановлені трудовим законодавством гарантії члена первинної профспілкової організації та профспілкового представника не залежать від того, чи є профспілковий орган стороною колективного договору, що укладений структурним підрозділом підприємства, установи, організації.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивач щодо порушення відповідачем АТ «Укрзалізниця» вимог трудового законодавства під час її звільнення з посади провідного інженера-технолога 17.06.2021 року, що є підставою для задоволення позову в частині визнати незаконним наказу ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «УЗ» від 17.06.2021 року №74/ОС про припинення трудового договору (контракту).

Оскільки судом установлено, що ОСОБА_1 звільнена з посади провідного інженера - технолога ВП «Одеське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «УЗ» згідно наказу від 17.06.2021 року №74/ОС з порушенням трудового законодавства, вона підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно, з урахуванням положень ч.ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення про поновлення її на роботі, оскільки трудовий спір розглядався більше року не з вини працівника.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку у випадку необхідності визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно ст. 235 КЗпП України, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно розрахунку заробітної плати провідного інженера-технолога ОСОБА_1 заробітна плата за останній повний місяць роботи - травень місяць 2021 року склала 12 175 грн. 30 коп. (13039,24 грн - 863,70 грн сума за квитки) (Т.2 а.с.8). Червень місяць позивачем відпрацьований не повністю. (Т.2 а.с.3). У квітні місяці 2021 року згідно розрахунку заробітної плати працівник перебував у черговій відпустці, отримував оплату за чергову відпустку та матеріальну допомогу, тому вказаний місяць у розрахунок середнього заробітку суд не включає. (Т.2 а.с.7). Згідно розрахунків заробітної плати позивача її заробітна плата за березень місяць 2021 року склала 10 342 грн. 54 коп. (11 188,24 грн. - 863,70 грн. сума за квитки = 10 342 грн. 54 коп.). (Т.2 а.с.6).

Таким чином, заробітна плата позивача за два повних місяця роботи склала 22 499,84 грн. Кількість робочих днів за вказаний період склала 41. Відповідно, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 склала 548,78 грн.

Загальна кількість робочих днів за період з 18 червня 2021 року і по 03 травня 2023 року склала 481 робочий день.

Отже, з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 червня 2021 року по 03 травня 2023 року в сумі 263 963,18 грн. (481 день х 548,78 грн.) з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Оскільки Акціонерне Товариство «Українська залізниця» внаслідок незаконного звільнення позивачки порушило її трудові права, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню і моральна шкода. З урахування характеру порушення, вимог розумності та справедливості, а також з урахуванням присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання її жертвою дискримінації внаслідок незаконних дій/бездіяльності відповідача АТ «Укрзалізниця» за профспілковою ознакою, то суд підстав для задоволення такої вимоги позивача не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст.81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Статтею 5 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гаранті діяльності» забороняється дискримінація за ознаками належності до профспілок. Належність або неналежність до профспілок не тягне за собою будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією України, іншими законами України. Забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у зв`язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд не вбачає в діях відповідача по відношенню до позивача ОСОБА_1 дискримінації за ознаками належності до профспілок (порушення принципу рівності трудових прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від членства у професійній спілці), які б призвели до відмови у її працевлаштуванні або звільненні з посади та інших пов`язаних з цим наслідків. Фактичних даних, які підтверджують, що позивачу відмовили у переведенні на інші посади або звільнили з посади за п.1 ст.40 КЗпП України внаслідок дискримінації за ознакою належності її до профспілки ВПС «СЗУ», позивачем не наведено. Крім того, членом ВПС «СЗУ» позивач ОСОБА_1 стала з 2020 року, але її переслідування на робочому місці, як вона стверджує, триває з 2014 року або навіть раніше.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання відмови регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» в оформленні у травні 2021 року з позивачем ОСОБА_1 трудового договору на посаду заступника начальника служби приміських перевезень незаконною, яка має ознаки дискримінації; та визнання відмови регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» в оформленні у червні 2021 року з позивачем ОСОБА_1 трудового договору на посаду заступника начальника служби кадрової та соціальної політики необґрунтованою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 КЗпПУ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Разом із тим, повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу.

18.05.2021 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про працевлаштування на посаду заступника начальника служби приміських пасажирських перевезень регіональної філії «Одеська залізниця».

Наказом АТ «Укрзалізниця» № 203/ОС від 27.05.2021 року на ОСОБА_12 покладено виконання обов`язків начальника служби структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 28.05.2021 року. (Т.3 а.с.61).

Роботодавцем регіональною філією «Одеська залізниця» видано Наказ №424/ОС від 04.06.2021 року про переведення ОСОБА_13 на роботу постійно з 04.06.2021 року зі структурного підрозділу «Служба управління майновими і земельними ресурсами» з посади заступника начальника цієї служби до структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» на посаду заступника начальника цієї служби. ОСОБА_13 роботодавцем був переведений на рівноцінну посаду категорії «Керівники» в межах регіональної філії «Одеська залізниця» в рамках трудового законодавства. (Т.3 а.с.62)

Листом регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 08.06.2021 року №НЗТ/НЗК-902/44 повідомлено ОСОБА_1 , що 04.05.2021 року було отримано заяву про переведення на посаду заступника начальника служби приміських сполучень від іншого кандидата - працівника регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», стосовно якого вже завершено процедуру працевлаштування, тому їй відмовлено у працевлаштуванні на цю посаду.

15.06.2021 року позивач ОСОБА_1 подала письмову заяву про працевлаштування на посаду заступника начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця».

Наказом регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №168/ОС від 25.02.2021 року ОСОБА_14 переведено з посади начальника відділу на посаду заступника начальника «Служби кадрової та соціальної політики» регіональної філії «Одеська залізниця» в межах категорії персоналу «Керівники» . (Т.3 а.с.64).

Регіональна філія «Одеська залізниця» листом від 29.06.2021 року №НЗК-902/50 відмовила позивача про відмову у призначені на посаду заступника начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця», оскільки посада не є вакантною.

За повідомленням АТ «Укрзалізниця» від 26.10.2021 року №ЦПК-14/56 прийняття рішень щодо працевлаштування на посади «Заступник начальника служби приміських пасажирських перевезень» та «заступник начальника служби кадрової та соціальної політики» відповідно до поданих позивачем ОСОБА_1 заяв відноситься до компетенції директора регіональної філії «Одеська залізниця». Відбір кандидата на заміщення вакантної посади відбувається з урахуванням потреби в заміщенні посади, відповідності освітньо-кваліфікаційного рівня, необхідного досвіду роботи, особистих та ділових якостей кандидата для забезпечення ефективної роботи на визначених посадах та у відповідності до внутрішніх процедур регіональної філії з питань призначення. (Т.3 а.с.9).

Позивачем не спростовані твердження відповідача, що посади, на які мала намір працевлаштуватись позивач, не були вакантними, та не доведено, що відмови відповідача щодо працевлаштування позивача на посади «Заступник начальника служби приміських пасажирських перевезень» та «заступник начальника служби кадрової та соціальної політики» регіональної філії «Одеська залізниця» є незаконними та необґрунтованими, та мають ознаки дискримінації. Таким чином, в задоволенні вказаних позовних вимог позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо позовних вимог від 19 квітня 2022 року про стягнення з відповідача Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з втратою частини заробітної плати (доходу), робота (економічна діяльність) яких тимчасово зупинена внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні у розмірі 6500 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи, що до позовної заяви від 19 квітня 2022 року позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу, суд вважає за необхідне в задоволенні заявлених в цій заяві позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Отже, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» з урахуванням майнових та немайнових вимог в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 597,63 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268,430 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця», треті особи: Всеукраїнська профспілкова спілка «Спілка залізничників України», ОСОБА_2 , про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди,- задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Виробничого підрозділу «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» від 17 червня 2021 року № 74/ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера - технолога відділу впровадження та експлуатації АСУ ресурсами та систем управління базами даних з 17 червня 2021 року за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера - технолога у Виробничому підрозділі «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного Товариства «Українська залізниця».

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 червня 2021 року по 03 травня 2023 року в сумі 263 963,18 грн. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в сумі 3 597,63 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного інженера - технолога у Виробничому підрозділі «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.05.2023 року.

Суддя І. В. Бобровська