Постанова

від 23.05.2023 по справі 904/7222/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/7222/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор Ленд"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор Ленд"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємодія Гарант",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Фермерське господарство "Пінк Агро",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Полетехніка",

про витребування майна та про визнання права власності

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємодія Гарант"

до 1) Фермерського господарства "Пінк Агро",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор Ленд",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полетехніка",

про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

У судовому засіданні взяв участь представник - Колошина О. В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор Ленд" (далі - ТОВ "СП "Колор Ленд" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємодія Гарант" (далі - ТОВ "Взаємодія Гарант" та/або відповідач), в якому просило: витребувати у ТОВ "Взаємодія Гарант" в натурі телескопічний навантажувач марки Меrlo ТF38/7-120, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - телескопічний навантажувач та/або спірне майно) на користь ТОВ "СП "Колор Ленд"; визнати право власності на телескопічний навантажувач за позивачем.

1.2. Позивач за первісним позовом із посиланнями на положення статей 317, 318, 387, 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважає, що відповідач незаконно заволодів телескопічним навантажувачем, який належить ТОВ "СП "Колор Ленд" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2020 № 79-20П, укладеного між ТОВ "СП "Колор Ленд" та Фермерським господарством "Пінк Агро" (далі - ФГ "Пінк Агро").

1.3. ТОВ "Взаємодія Гарант" у відзиві на позов просило відмовити в задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, оскільки спірне майно було предметом договору від 26.05.2016 № 01-05СГТ-В, який укладено між ТОВ "Взаємодія Гарант" та ФГ "Пінк Агро", за умовами якого ФГ "Пінк Агро" має заборгованість перед ТОВ "Взаємодія Гарант" та відповідно до умов якого не має права власності на проданий товар, зокрема телескопічний навантажувач.

1.4. Ухвалою місцевого господарського суду від 06.10.2021 прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ "Взаємодія Гарант" до ФГ "Пінк Агро" та ТОВ "СП "Колор Ленд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.08.2020 № 79-20П, укладеного між ФГ "Пінк Агро" та ТОВ "СП "Колор Ленд", із застосуванням наслідків недійсності договору, передбачених статтею 216 ЦК України, у тому числі і щодо договору про переведення боргу від 31.12.2020 № 79-20П-ПБ, укладеного між ФГ "Пінк Агро", ТОВ "СП "Колор Ленд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (далі - ТОВ "Полетехніка") із застосуванням наслідків реституції.

1.5. На обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Взаємодія Гарант" зазначило, що телескопічний навантажувач був предметом договору від 26.05.2016 № 01-05СГТ-В, укладеного між ТОВ "Взаємодія Гарант" та ФГ "Пінк Агро", за умовами якого ФГ "Пінк Агро" має заборгованість перед ТОВ "Взаємодія Гарант", та відповідно до умов вказаного договору не має права власності на проданий товар. ФГ "Пінк Агро" за зустрічним позовом, який виступив продавцем за спірним договором, не сплативши ТОВ "Взаємодія Гарант" заборгованість за договором поставки сільськогосподарської техніки, уклав договір купівлі-продажу з ТОВ "СП "Колор Ленд", який порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 (суддя Назаренко Н. Г.) у задоволенні первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову також відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на положення пункту 8 договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту від 26.05.2016 № 01-05СГТ-В, положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі № 904/4519/20 зазначив, що станом на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 03.08.2020 № 79-20П ФГ "Пінк Агро" не було власником телескопічного навантажувача та не мало права продавати товар, який йому не належить. Телескопічний навантажувач з власності ТОВ "Взаємодія Гарант" не вибував, передача такого майна за договором купівлі-продажу від 03.08.2020 № 79-20П є неправомірною, а тому і вимога про визнання за ТОВ "СП "Колор Ленд" права власності на телескопічний навантажувач та витребування цього майна задоволенню не підлягає.

У частині відмови в задоволені зустрічного позову рішення суду мотивоване тим, що ТОВ "Взаємодія Гарант" не доведено належними та допустимими доказами порушення спірним договором його прав. У цьому разі, як зазначив суд першої інстанції, визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності не призведе до відновлення або іншого ефективного захисту порушеного права ТОВ "Взаємодія Гарант" щодо спірного майна, зважаючи на те, що реституція у разі недійсності договору призведе до повернення у первісний стан сторін договору і не матиме наслідком передання ТОВ "Взаємодія Гарант", яке не є стороною цього правочину, спірного майна. Тим більше доказів того, що телескопічний навантажувач перебуває у володінні ФГ "Пінк Агро" або ТОВ "СП "Колор Ленд" ТОВ "Взаємодія Гарант" суду не надало.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову, постановою від 30.06.2022 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді Орєшкіна Е. В., Дармін М. О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі № 904/7222/21 залишив без змін.

2.4. Апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову, оскільки спірний телескопічний навантажувач, який зареєстровано за ТОВ "Взаємодія Гарант", з власності останнього не вибував, відповідно його відчуження за договором купівлі-продажу від 03.08.2020 № 79-20П є передчасним, а тому і вимога про визнання за ТОВ "СП "Колор Ленд" права власності на це майно та витребування цього майна задоволенню не підлягають. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, відповідно до якої право власності на транспортний засіб виникає лише з моменту його державної реєстрації, а не з часу передачі автомобіля за договором купівлі-продажу.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 904/7222/21, ТОВ "СП "Колор Ленд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Одним із доводів касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8 (далі - Порядок № 8) у подібних правовідносинах.

Скаржник також наголошує, що суд апеляційної інстанції помилково врахував та послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, адже правовідносини у наведеній справі та справі № 904/7222/21 не є подібними з огляду на суб`єктний склад спору та відповідно і на форму укладеного договору купівлі-продажу, об`єкт, щодо якого виникли правовідносини. У наведеній практиці Верховного Суду аналізується договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений двома фізичними особами в простій письмовій формі, де згідно з прямою вказівкою закону, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388), вимагається "кваліфіковане" укладання договору, в той час, коли в даній справі № 904/7222/21 сторонами правочину виступають юридичні особи, а договір укладено щодо іншого об`єкта.

Скаржник наголошує на тому, що у справі № 904/7222/21, яка розглядається, підлягає застосуванню Порядок № 8, однак суд апеляційної інстанції вказане залишив поза увагою, зокрема те, що відповідно до положень Порядку № 8 право володіння, користування і розпорядження технологічним транспортним засобом, вузлами і агрегатами, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджено будь-якими документами, зокрема договором купівлі-продажу.

Так, на думку скаржника, апеляційний господарський суд залишив поза увагою зазначену невідповідність та зробив висновок, що наведені норми матеріального права підлягають застосуванню та стосуються саме переходу права власності на технологічний засіб у той час, коли такі норми стосуються лише реєстрації транспортного засобу, а не права власності на технологічний засіб.

Скаржник також наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин доктрину venire contra faktum proprium. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц зроблено такий правовий висновок: "… доктрина ... (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них". Скаржник звертає увагу на те, що відповідач спочатку у суді першої інстанції визнав обставину вилучення ним спірного майна, а потім це заперечував.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами, розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.3. Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт рухомого майна та витребування у відповідача в натурі телескопічного навантажувача з підстав незаконного заволодіння таким майном.

Відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 328 ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти або правовідносини. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Відповідно до ЦК України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331 ЦК України), переробка речі (стаття 332 ЦК України), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333 ЦК України), набувальна давність (стаття 344 ЦК України) та інші.

Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (частина 4 статті 334 ЦК України).

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України "Про дорожній рух".

Відповідно до положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

У разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.

Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників та належних користувачів ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Органи, які здійснюють відомчу реєстрацію транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування, після реєстрації (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подають відомості про нього до Міністерства внутрішніх справ України для внесення їх до Єдиного державного реєстру.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру. У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами).

Транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України громадянами більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації протягом десяти діб з моменту такого ввезення без зміни реєстраційних документів та національних номерних знаків країни їх реєстрації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають встановленим вимогам. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух" та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.

Зокрема, на виконання наведених положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" Кабінетом Міністрів України затверджено, зокрема, Порядок № 8, який визначає процедуру відомчої реєстрації (далі - реєстрація) та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 8 юридичні і фізичні особи, інші особи, які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (власники) зобов`язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України. У такий же строк власники зобов`язані перереєструвати технологічні транспортні засоби у разі настання обставин, у зв`язку з якими виникла потреба у внесенні змін у реєстраційні документи. Технологічний транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за місцем реєстрації органу управління юридичної особи. Допускається реєстрація технологічного транспорту за місцем його експлуатації, у тому числі того, що перебуває у постійному користуванні або оренді юридичної чи фізичної особи (пункт 7 Порядку № 8). Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється (пункт 8 Порядку № 8).

Право володіння, користування і розпорядження технологічним транспортним засобом, вузлами і агрегатами, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджено будь-якими з наведених документів: договором купівлі-продажу, міни, дарування, лізингу, позички, застави, біржовою угодою, договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності; документами, що підтверджують реалізацію технологічного транспортного засобу на аукціоні; договором оренди майна із зазначенням у ньому домовленості між сторонами щодо реєстрації технологічного транспортного засобу за орендарем та доручення на право керування і використання цього транспортного засобу; митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронною митною декларацією (на технологічний транспортний засіб, реалізований на митній території України одним суб`єктом господарювання іншому суб`єкту господарювання; митна декларація для взяття на облік не надається); рішенням уповноваженого органу про відчуження технологічного транспортного засобу; виконавчим написом нотаріуса про витребування від боржника майна; рішенням суду про визначення права власності на технологічний транспортний засіб; договором про спільне володіння, користування у разі отримання технологічних транспортних засобів кількома громадянами в рахунок майнових паїв у зв`язку з виходом або виключенням їх із кооперативу, рішенням органу управління господарського товариства, засвідченим в установленому порядку, про повернення засновникові (учасникові) товариства у зв`язку з його виходом або виключенням з товариства технологічного транспортного засобу, переданого ним у власність або для користування; іншими документами, що встановлюють право власності або користування технологічним транспортним засобом.

Відповідальність за достовірність поданих на реєстрацію документів або їх копій несе власник технологічного транспортного засобу згідно із законодавством.

Отже, як положеннями частини 1 статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20, до вирішення якої було зупинено провадження у цій справі.

4.4. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 03.08.2020 між ФГ "Пінк Агро" (Продавець) та ТОВ "СП "Колор Ленд" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 79-20П (далі - договір № 79-20П), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору № 79-20П, найменування та кількість одиниці виміру, ціна кожної одиниці визначається специфікацією.

Виходячи зі змісту специфікації, видаткової накладної та акта приймання-передачі, предметом даного договору № 79-20П є в тому числі телескопічний навантажувач Мerlo в кількості 1 шт. та вила для соломи АА2300 в кількості 1 шт.

Підтвердженням передачі визначеного в специфікації товару є видаткова накладна від 04.08.2020 № ФГО - 000017 та акт приймання-передачі товару від 04.08.2020.

Разом з тим, як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "СП "Колор Ленд" не зареєструвало вказаний технологічний транспортний засіб та відповідно не отримало свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка.

Судами також установлено та підтверджується матеріалами справи, що спірний телескопічний навантажувач був предметом договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту від 26.05.2016 № 01-05СГТ-В, укладеного між ТОВ "Взаємодія Гарант" та ФГ "Пінк Агро" (далі - договір № 01-05СГТ-В), згідно з яким ФГ "Пінк Агро" має заборгованість перед ТОВ "Взаємодія Гарант", та відповідно до умов вказаного договору не має права власності на проданий товар (телескопічний навантажувач).

Так, згідно з пунктом 1.1 вказаного договору № 01-05СГТ-В Постачальник (ТОВ "Взаємодія Гарант") зобов`язувався передати у власність Покупця (ФГ "Пінк Агро") сільськогосподарську техніку, а Покупець зобов`язався прийняти Товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2 договору № 01-05СГТ-В визначено, що найменування товару його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю, гривнева вартість товару її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т. ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т. ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід`ємну частину договору.

На виконання пункту 1.2. договору № 01-05СГТ-В сторони погодили характеристики Товару, його кількість та вартість, а також строки поставки та графік оплати товару та визначалися в додатку № 1 до договору від 26.05.2016.

У подальшому до умов договору № 01-05СГТ-В вносились зміни шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 з додатком № 1 від 12.10.2017, додаткової угоди № 2 від 08.10.2018 та додаткової угоди № 3 від 30.10.2018 з додатком № 1 від 30.10.2018, які стосувалися перенесення термінів оплати товару та визначення сум оплати з урахуванням сплачених грошових коштів станом на дати укладення відповідних додаткових угод.

ТОВ "Взаємодія Гарант" на виконання умов укладеного договору № 01-05СГТ-В згідно з видатковою накладною від 18.10.2016 № 12 здійснило поставку товару ФГ "Пінк Агро".

Згідно з пунктом 3.9 договору № 01-05СГТ-В до моменту повного розрахунку за поставлений товар ФГ "Пінк Агро" зобов`язувався не передавати товар у заставу, не відчужувати товар у будь-який спосіб.

За умовами розділу 8 договору № 01-05СГТ-В право власності на товар переходить до Покупця (ТОВ "Пінк Агро") після повної оплати ним вартості товару та нарахованих відсотків за користування товарним кредитом шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі товару у власність Покупця.

При цьому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі № 904/4519/20, що набрало законної сили 17.12.2020, за позовом ФГ "Пінк Агро" до ТОВ "Взаємодія Гарант" щодо визнання невиконаним договору № 01-05СТГ-В суд встановив, що ФГ "Пінк Агро" не є власником транспортного засобу та особою, яка експлуатує такі засоби на законних підставах. Крім того, суд встановив, що доказів, які б свідчили про погашення існуючої заборгованості та доказів про складення сторонами акта приймання-передачі товару у власність ФГ "Пінк Агро" не надало.

Отже, матеріалами справи встановлено, що станом на дату укладення договору № 79-20П ФГ "Пінк Агро" не було власником спірного майна та не мало права продавати телескопічний навантажувач, який йому не належить, оскільки за умовами договору № 01-05СТГ-В визначалася сукупність двох фактів переходу права власності (повна оплата ФГ "Пінк Агро" вартості товару та нарахованих відсотків за користування товарним кредитом та підписання сторонами договору № 01-05СТГ-В акта приймання-передачі товару у власність ФГ "Пінк Агро").

Оскільки такі умови не були дотримані, про що свідчать обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі № 904/4519/21 та які мають для суду преюдиціальний характер, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що телескопічний навантажувач не перейшов у власність ФГ "Пінк Агро", а продовжував перебувати у власності ТОВ "Взаємодія Гарант" та відповідно не міг бути відчужений за договором № 79-20П на користь позивача.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки спірний телескопічний навантажувач, який зареєстрований за ТОВ "Взаємодія Гарант", з власності останнього не вибував, відповідно його відчуження за договором № 79-20П є передчасним, а тому і вимога про визнання за ТОВ "СП "Колор Ленд" права власності на це майно та витребування цього майна, задоволенню не підлягає.

4.5. Верховний Суд також акцентує увагу на відсутні підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин, адже такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20, до вирішення якої було зупинено провадження у справі № 904/7222/21, та який відповідно до положень частини 4 статті 300 ГПК України враховано під час ухвалення судом касаційної інстанції рішення у цій справі.

4.6. При цьому Верховний Суд вважає доречним посилання скаржника щодо помилкового посилання судом апеляційної інстанції на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, з огляду на неподібність обставин та правового регулювання у зазначеній справі та у справі № 904/7222/21. Водночас такі посилання суду апеляційної інстанції не призвели до ухвалення неправильних по суті судових рішень, колегія суддів зазначає, що ці помилкові посилання не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови, позаяк згідно із частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.7. Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор Ленд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 904/7222/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ