Рішення

від 16.02.2023 по справі 761/39066/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/39066/21

Провадження № 2/761/3659/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 7 145 392 (сім мільйонів сто сорок п`ять тисяч триста дев`яносто дві гривні) 25 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20 грудня 2017 року Відповідачем отримано від Позивача в позику грошові кошти в сумі 60 000,00 доларів США, що підтверджується Договором позики від 20.12.2017 року та розпискою від 20.12.2017 року. 10 грудня 2019 року Відповідачем отримано від Позивача в позику грошові кошти в сумі 107 015,00 доларів США, що підтверджується Договором позики від 10.12.2019 року та розпискою від 10.12.2019 року. За умовами обох договорів Відповідач зобов`язався сплачувати 24% річних за користування коштами. Станом на 01.11.2021 року Відповідачем свої зобов`язання, а ні щодо погашення заборгованості за позикою, а ні за відсотками за користування позикою не виконані. З урахуванням вищевикладеного, станом на 01.11.2021 року, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 7 145 392 грн 25 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2021 року матеріали цивільної справи було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

03 листопада 2021 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року заяву про забезпечення позову було залишено без задоволення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16 лютого 2022 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Черних Олександра Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики було задоволено.

Накладено арешт на майно що належать ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на нерухоме майно - квартиру площею 40 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

20 вересня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача не заперечував щодо повернення суми позики в розмірі 60 000,00 доларів США, одночасно з цим в іншій частині вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15 листопада 2022 року на адресу суду надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_1 від представника відповідача та клопотання про витребування оригіналів доказів, а саме оспорюваних договорів позики та розписок.

06 грудня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача не заперечував щодо повернення суми позики в розмірі 60 000,00 доларів США, одночасно з цим в іншій частині вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

14 грудня 2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до змісту якого просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

31 січня 2023 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких представник відповідача заперечував в частині позовних вимог.

Позивач разом зі своїм представником у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо суми позики в розмірі 60 000,00 доларів США не заперечував, в іншій частині вимог просив суд відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Судом встановлено, що 20 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено Договір позики (далі по тексту - Договір-1).

Відповідно до п.1.1 Договору-1 зазначено наступне: «Вiдповiдно до цього Договору та на його умовах Позикодавець зобов`язаний не пiзнiше 20 грудня 2017 року надати Позичальнику в грошовiй одиницi долар США кошти у cyмi 60000,00 доларiв США (шiстдесят тисяч доларiв США 00 центiв) (далi - Позика), шо еквiвалентно 1680000,00 гривень (один мiльйон шiстсот вiсiмдесят тисяч гривень 00 копiйок) за комерцiйним курсом станом на 20 грудня 2017 року (1 долар США х 28,00 гривень), а Позичальник зобов`язаний не пiзнiше 31 грудня 2018 року повернути Позикодавцю кошти позики, та сплатити Позикодавцю в доларах США кошти 24% рiчних вiд суми отриманих Позичальником вiд Позикодавця коштiв Позики (далi - Проценти).».

На виконання вимог вказаного Договору-1, було складено розписку за підписом ОСОБА_4 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 зобов`язується повернути ОСОБА_1 отримані кошти Позики у сумі 60 000,00 доларів США, а також сплатити 24% річних в доларах США від суми отриманих коштів позики за наступним графіком:

20.01.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.02.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.03.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.04.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.05.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.06.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.07.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.08.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.09.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.10.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.11.2018 - 1 200,00 доларів США;

20.12.2018 - 1 200,00 доларів США;

Разом: 14 400,00 доларів США.

10 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено Договір позики (далі по тексту - Договір-2).

Відповідно до п.1 Договору зазначено наступне: «ПОЗИКОДАВЕЦЬ в строк до 10 грудня 2019 року зобов`язується передати у власність ПОЗИЧАЛЬНИКОВІ грошові кошти у вигляді валютних цінностей в розмірі 107 015,00 (сто сім тисячі п`ятнадцять) доларів США, що по курсу НБУ на дату укладення даного договору становить 2 534 115,00 (два мільйона тридцять чотири тисячі сто п`ятнадцять) гривень, (1 долар США х 23,68 гривні), а ПОЗИЧАЛЬНИК зобов`язується повернути ПОЗИКОДАВЦЕВІ таку ж суму грошових коштів у вигляді валютних цінностей в строк до 10 грудня 2020 року, та сплатити ПОЗИКОДАВЦЮ в доларах США кошти 24% річних від суми отриманих ПОЗИЧАЛЬНИКОМ від ПОЗИКОДАВЦЯ коштів Позики (далі Проценти).».

Пунктом 2 Договору-2 передбачено наступне: «Повернення позики повинно бути здійснено шляхом передачі готівкових грошових коштів у вигляді валютних цінностей в розмірі 107 015,00 (сто сім тисячі п`ятнадцять) доларів США від ПОЗИЧАЛЬНИКА ПОЗИКОДАВЦЕВІ в місті Києві. Факт повернення ПОЗИЧАЛЬНИКОМ зазначеної позики засвідчується письмовою розпискою ПОЗИКОДАВЦЯ, яка після її складення та підписання передається ПОЗИЧАЛЬНИКОВІ. Сплата коштів Процентів здійснюється в доларах США шляхом передачі відповідних коштів Процентів, ПОЗИЧАЛЬНИКОМ ПОЗИКОДАВЦЮ готівкою.».

На виконання вимог вказаного Договору-2, було складено розписку за підписом ОСОБА_4 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 зобов`язується повернути ОСОБА_1 отримані кошти Позики у сумі 107 015,00 доларів США, а також сплатити 24% річних в доларах США від суми отриманих коштів позики за наступним графіком:

10.01.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.02.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.03.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.04.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.05.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.06.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.07.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.08.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.09.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.10.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.11.2020 - 2 140,00 доларів США;

10.12.2020 - 2 140,00 доларів США;

Разом: 25 680,00 доларів США.

На момент розгляду справи, матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження повернення Відповідачем сум позики.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний Суд у своїй Постанові від 11 листопада 2015 року, справа № 6-1967цс15 зазначив, що відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, :-:а підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт тримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання... письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику... За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми... Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Верховного Суду України від 13 грудня 2017 року, справа № 309/3458/14-ц).

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що висловлена у Постанові від 16.08.2018 р. у справі №516/97/16-ц:

«…За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей…»

…Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів…

…Відсутність у розписці посилання, на виконання якого саме зобов`язання відповідач повинен сплатити обумовлену суму грошових коштів позивачу, не має правового значення для вирішення спору, оскільки дана обставина не є обов`язковою умовою договору позики…»

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що висловлена у Постанові від 22.08.2019 р. у справі №369/3340/16-ц:

«…За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця...»

Відповідачем заперечується факт отримання грошових коштів, відповідно до Договору-2.

Одночасно з цим, у Розписці від 10.12.2019 р. зазначено про наступне:

«Я, ОСОБА_4 …цією розпискою підтверджую, що «10» грудня 2019 року на підставі Договору позики від «10» грудня 2019 року отримав у ОСОБА_1 … грошові кошти у вигляді валютних цінностей сумі 107 015, 00 доларів США, які зобов`язуюся повернути в строк до 10 грудня 2022 року, та сплатити … в доларах США 24% річних від суми отриманих мною коштів позики…»

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договорами позики не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню грошова сума у розмірі 167 015,00 доларів США.

Таким чином позов підлягає задоволенню в даній частині вимог.

Щодо стягнення відсотків за користування позикою, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що передбачене частиною ч 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Строк користування коштами на день подачі позову за Договором 1 складає 1 422 (одна тисяча чотириста двадцять два) дні.

Строк користування коштами на день подачі позову за Договором 2 складає 692 (шістсот дев`яносто два) дні.

Плата за користування коштами за Договором 1 складає (60 000 х 24%)/365 = 39,45 долари США в день.

Плата за користування коштами за Договором 2 складає (107 015 х 24%)/365 = 70,37 долари США в день.

Заборгованість Відповідача за користування коштами за Договором 1 складає: 39,45 х 1412 = 55 703,4 долари США.

Заборгованість Відповідача за користування коштами за Договором 2 складає: 70,37 х 692 = 48 696,04 долари США.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, оскільки, відповідач свої зобов`язання за договорами позики своєчасно не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість по відсоткам за договором позики від 20 грудня 2017 року у розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) доларів США 00 центів, що становить 379 101 (триста сімдесят дев`ять тисяч сто одна) гривень 60 копійок, а також прострочена заборгованість по відсоткам за договором позики від 10 грудня 2019 року у розмірі 25 680 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят) доларів США 00 центів, що становить 676 064 (шістсот сімдесят шість тисяч шістдесят чотири) гривень 52 копійок.

Таким чином, позов підлягає повному задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) у сумі 8 660,05 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. ст. 525, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 137, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2017 року у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США 00 центів, що становить 1 579 590 (один мільйон п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 прострочену заборгованість по відсоткам за договором позики від 20 грудня 2017 року у розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) доларів США 00 центів, що становить 379 101 (триста сімдесят дев`ять тисяч сто одна) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 грудня 2019 року у розмірі 107 015 (сто сім тисяч п`ятнадцять) доларів США 00 центів, що становить 2 817 330 (два мільйони вісімсот сімнадцять тисяч триста тридцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 прострочену заборгованість по відсоткам за договором позики від 10 грудня 2019 року у розмірі 25 680 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят) доларів США 00 центів, що становить 676 064 (шістсот сімдесят шість тисяч шістдесят чотири) гривень 52 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 660 (вісім тисяч шістсот шістдесят) гривень 05 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 18 травня 2023 року.

Суддя: