Постанова

від 04.10.2023 по справі 761/39066/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року м. Київ

Справа № 761/39066/21

Провадження: № 22-ц/824/12112/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Верланова С. М.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Спиридонової Катерини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримав від нього в позику грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, що підтверджується договором позики від 20.12.2017 року та розпискою від 20.12.2017 року.

10 грудня 2019 року відповідачем отримано від позивача в позику грошові кошти в сумі 107 015 доларів США, що підтверджується договором позики від 10.12.2019 року та розпискою від 10.12.2019 року.

За умовами обох договорів відповідач зобов`язався сплачувати 24% річних за користування коштами.

Станом на 01.11.2021 року відповідачем свої зобов`язання а ні щодо погашення заборгованості за позикою, а ні за відсотками за користування позикою не виконані. З урахуванням вищевикладеного, станом на 01.11.2021 року, заборгованість відповідача становить 7 145 392 грн 25 коп.

За викладених обставин, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 7 145 392 грн 25 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2017 року у розмірі 60 000 доларів США, що становить 1 579 590 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 прострочену заборгованість по відсоткам за договором позики від 20 грудня 2017 року у розмірі 14 400 доларів США, що становить 379 101 грн 60 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10 грудня 2019 року у розмірі 107 015 доларів США, що становить 2 817 330 грн 40 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 прострочену заборгованість по відсоткам за договором позики від 10 грудня 2019 року у розмірі 25 680 доларів США, що становить 676 064 грн 52 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 660 грн 05 коп.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Спиридонова К.С. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 107 015 доларів США, що становить 2 817 330 грн 40 коп та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з тексту договору позики неможливо встановити факт отримання позики, а розписка, що додається до договору не може підтверджувати вказане, оскільки є друкованою, а не написаною «власноруч» відповідачем, окрім того, не містить підпису свідків, попри наявність відповідної графи.

Вказувала на те, що договір позики на суму 107 015 доларів США укладався з метою фіксування розміру попередньої суми заборгованості в збільшеному розмірі, однак, з цим ОСОБА_1 не погодився, а тому не завершив фактичне оформлення документів.

Також зазначила, що позивач не зазначив джерела походження спірної суми, і взагалі є незрозумілим, чому відповідач надав нову позику, попри те, що відповідач не виконав зобов`язань за попереднім договором, укладеним сторонами.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шишка Ю.О. в інтересах ОСОБА_2 зазначила, що відповідачем не було зазначено належних підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відмітила, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнавав, що він сплачував відсотки за договором позики від 10 грудня 2019 року, що підтверджує факт укладення даного договору.

В судовому засіданні адвокат Шишка Ю.О. в інтересах ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Спиридонова К.С. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

03 жовтня 2023 року адвокат Спиридонова К.С. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому посилалась на потребу часу для отримання кореспонденції, яка надійшла від позивача, та ознайомлення із нею.

Колегія суддів зауважує, що необхідність отримання кореспонденції від іншої сторони у справі не є об`єктивної причиною, яка б перешкоджала з`явитись у судове засідання, а тому клопотання адвоката Спиридонової К.С. є необґрунтованим. Зважаючи на належне повідомлення представника скаржника про розгляд справи, колегія суддів вважала за можливе слухати справу у її відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 20 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики.

Відповідно до п.1.1 договору від 20 грудня 2017 року позикодавець зобов`язаний не пiзнiше 20 грудня 2017 року надати позичальнику в грошовiй одиницi долар США кошти у cyмi 60000 доларiв США, шо еквiвалентно 1680000 грн за комерцiйним курсом станом на 20 грудня 2017 року (1 долар США х 28,00 грн), а позичальник зобов`язаний не пiзнiше 31 грудня 2018 року повернути позикодавцю кошти позики, та сплатити позикодавцю в доларах США кошти 24% рiчних вiд суми отриманих позичальником вiд позикодавця коштiв позики.

На виконання вимог вказаного договору, було складено розписку за підписом ОСОБА_1 , зі змісту якої убачається, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути ОСОБА_2 отримані кошти позики у сумі 60 000 доларів США, а також сплатити 24% річних в доларах США від суми отриманих коштів позики за визначеним графіком.

10 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено ще один договір позики.

Відповідно до п.1 договору від 10 грудня 2019 року позикодавець в строк до 10 грудня 2019 року зобов`язується передати у власність позичальникові грошові кошти у вигляді валютних цінностей в розмірі 107 015 доларів США, що по курсу НБУ на дату укладення даного договору становить 2 534 115 грн, (1 долар США х 23,68 гривні), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у вигляді валютних цінностей в строк до 10 грудня 2020 року, та сплатити 24% річних від суми отриманих коштів.

Пунктом 2 договору від 10 грудня 2019 року передбачено, що повернення позики повинно бути здійснено шляхом передачі готівкових грошових коштів у вигляді валютних цінностей в розмірі 107 015 доларів США. Факт повернення позики засвідчується письмовою розпискою позикодавця, яка після її складення та підписання передається позичальникові. Сплата процентів здійснюється в доларах США шляхом передачі відповідних коштів готівкою.

На виконання вимог договору від 10 грудня 2019 року, було складено розписку за підписом ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав кошти у сумі 107 015 доларів США та зобов`язується повернути їх ОСОБА_2 , а також сплатити 24% річних в доларах США від суми отриманих коштів позики за визначеним графіком.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 коштів в сумі 107 015 доларів США, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір позики, позичальником грошове зобов`язання виконано не було, факт отримання ним коштів у сумі 107 015 доларів США підтверджується розпискою, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача визначеної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Наявність між сторонами правовідносин за договором позики від 10 грудня 2019 року підтверджена належними доказами, зокрема договором та розпискою.

Скаржником, в свою чергу, ставиться під сумнів факт передачі йому коштів в сумі 107 015 доларів США.

Колегія суддів зазначає, що договір позики від 10 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не визнано недійсним у судовому порядку, правочин є чинним, розписка, складена відповідачем, підтверджує факт передачі йому коштів, а наявність боргового документу (розписки) у позивача свідчить про те, що борг не погашено.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Посилання скаржника на те, що в розписці відсутні підписи свідків, а сама розписка є друкованою, а не написаною власноруч, не спростовують того факту, що вказаний документ є належним доказом передачі спірних коштів, оскільки законодавством не передбачено вказаних відповідачем вимог, як обов`язкових до написання боргової розписки.

При цьому, розписка від 10 грудня 2019 року містить всі ідентифікуючі відомості про позикодавця та позичальника, дату складення, суму позики, дату її повернення, а також містить підпис позичальника.

ОСОБА_1 не спростовував того факту, що розписка від 10 грудня 2019 року підписана ним власноруч. Напроти, цей факт ним визнається.

Доводи скаржника про те, що договір від 10 грудня 2019 року було укладено з метою фіксації попередньої суми заборгованості за договором від 20 грудня 2017 року колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки доказів на підтвердження вказаної обставини відповідачем надано не було, при цьому, дане твердження спростовується фактом наявності у позивача боргових розписок, як за договором від 20 грудня 2017 року, так і за договором від 10 грудня 2019 року.

Колегія суддів відмічає, що сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагента, тому наявність не виконаних зобов`язань не може бути перешкодою для укладення позикодавцем нового договору із позичальником, що вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.

Посилання відповідача на те, що позивачем не зазначено джерело походження спірної суми, також не заслуговує на увагу, оскільки вказане не стосується предмету спору.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга адвоката Спиридонової К.С. в інтересах ОСОБА_1 залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Спиридонової Катерини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

С. М. Верланов