Постанова

від 31.05.2023 по справі 916/2953/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2953/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Степановій О.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 Кравець І.Г.,

від Національної спілки театральних діячів України Лев Р.В.,

від Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Будилко Е.Д.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 16.01.2023,

у справі №916/2953/21

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

-Національної спілки театральних діячів України;

-Оздоровчого комплексу "Люстдорф"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Національної Спілки Театральних діячів України та Оздоровчого комплексу "Люстдорф", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 19.01.2022 (вх.№1605/22 від 19.01.2022) просила визнати незаконним та скасувати рішення засновника Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України №4/19 від 12.08.2019; визнати неправомірним та скасувати наказ Національної спілки театральних діячів України №22-1-15 від 12.08.2019 щодо звільнення позивачки з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України з 13.08.2019; поновити ОСОБА_1 з 13.09.2019 на посаді генерального директора (керівника) Оздоровчого комплексу "Люстдорф" та стягнути з Оздоровчого комплексу "Люстдорф" на користь позивачки середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.08.2019, а також допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення суми грошового утримання за один місяць та поновлення на посаді.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 04.10.2021 відкрито провадження у справі №916/2953/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі №916/2953/21 (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване недоведеністю ОСОБА_1 факту прийняття радою спілки рішення про звільнення позивачки з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України за відсутності відповідних повноважень (компетенції), тим більше, що вказане рішення в подальшому було схвалене (погоджене) рішенням з`їзду спілки, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення засновника Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, не підлягає задоволенню. Водночас, з огляду на те, що позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення засновника, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, у задоволенні останніх також має бути відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі №916/2953/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на тому, що жодна особа або статутний орган Національної спілки театральних діячів України не уповноважені на здійснення управлінських функцій в Оздоровчому комплексі "Люстдорф", у тому числі і щодо призначення/звільнення його керівника, а тому вказані функції засновник виконує самостійно через з`їзд спілки, позачергове проведення якого для вирішення відповідного питання могло бути організоване радою спілки або її головою. Водночас, за твердженням апелянта, обмеженість повноважень органів Національної спілки театральних діячів України підтверджується змістом статуту спілки у редакції, чинній до жовтня місяця 2016 року.

У відзиві на апеляційну скаргу №10/В від 10.03.2023 (вх.№255/23/Д2 від 15.03.2023) Оздоровчий комплекс "Люстдорф" просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі №916/2953/21 без змін. Зокрема, даний відповідач посилається на те, що рада спілки є керівним (постійно діючим) органом Національної спілки театральних діячів України в період між з`їздами та вирішує питання діяльності спілки в межах своєї компетенції, відтак рада спілки має право, як уповноважений орган, вирішувати питання і щодо припинення повноважень керівника підприємства, засновником якого виступає спілка. Вказаний відповідач також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що правомірність прийняття радою спілки оскаржуваного позивачкою рішення, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, в межах компетенції, а також з дотриманням положень статуту та чинного законодавства підтверджується прийнятим на черговому з`їзді спілки рішенням про схвалення (погодження) рішення щодо звільнення (припинення повноважень) ОСОБА_1 як генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України.

16.03.2023 до суду апеляційної інстанції від Національної спілки театральних діячів України надійшов відзив на апеляційну скаргу №11/ГС від 11.03.2023 (вх.№255/23/Д3 від 16.03.2023), в якому останнє, посилаючись на те, що припинення повноважень виконавчого органу не віднесено статутом до виключної компетенції з`їзду спілки, у зв`язку з чим відповідне рішення про звільнення позивачки з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України було правомірно та з дотриманням необхідної оперативності прийнято радою спілки, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі №916/2953/21 без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 27.02.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 21.03.2023 справу №916/2953/21 призначено до розгляду на 19.04.2023 об 11:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі №916/2953/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також у судовому засіданні у справі №916/2953/21 оголошено перерву до 11:00 год 24.05.2023.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №916/2953/21 було задоволено клопотання Національної спілки театральних діячів України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції б/н від 11.05.2023 (вх.№1297/23 від 15.05.2023) та доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції в його приміщенні 24.05.2023 об 11:00.

Між тим 24.05.2023 протягом часу, відведеного для проведення відеоконференції, не вдалося встановити зв`язок з Північним апеляційним господарським судом внаслідок технічних несправностей.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції з підстав виникнення технічних проблем, з метою забезпечення законних прав та інтересів учасників справи, а також повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи з забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 24.05.2023 шляхом постановлення протокольної ухвали було відкладено розгляд справи №916/2953/21 на 12:30 год 31.05.2023.

У судовому засіданні 31.05.2023, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав; представники Національної спілки театральних діячів України та Оздоровчого комплексу "Люстдорф" висловили заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.1999 було проведено державну реєстрацію Національної спілки театральних діячів України, а 09.12.2003 державну реєстрацію Оздоровчого комплексу "Люстдорф", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні записи.

Наказом Національної спілки театральних діячів України №12ос від 07.05.2014 призначено ОСОБА_1 з 08.05.2014 на посаду директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" з випробувальним терміном до 08.10.2014.

В подальшому наказом Національної спілки театральних діячів України №90Д від 31.03.2015 "Про призначення на посаду Генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України" переведено директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України ОСОБА_1 на посаду генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України з 01.04.2015.

12.08.2019 відбулося засідання ради Національної спілки театральних діячів України, на якому згідно з пунктами 4.1.2 та 6.1 чинної редакції статуту Національної спілки театральних діячів України рада спілки, як постійно діючий керівний орган в період між з`їздами, прийняла рішення, оформлене протоколом №4/19 від 12.08.2019, зокрема, про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України з 13.08.2019 на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України зі здійсненням їй виплат на підставі статті 44 Кодексу законів про працю України.

На виконання вищенаведеного рішення ради спілки, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, наказом Національної спілки театральних діячів України №22-1-15 від 12.08.2019 звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України з 13.08.2019 на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України зі здійснення їй виплат на підставі статті 44 Кодексу законів про працю України.

На вказаному наказі №22-1-15 від 12.08.2019 проставлено напис "не погоджуюсь", а також підпис ОСОБА_1 та дату "15.08.2019".

Станом на момент прийняття радою Національної спілки театральних діячів України рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" були чинними:

-статут Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України - підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян (нова редакція), який затверджений оформленим протоколом №2 від 17.11.2014 рішенням ради Національної спілки театральних діячів України, зареєстрований рішенням Виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси №03961757 від 20.07.1995, перереєстрований Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області (реєстраційний номер 04057209100021023 від 09.12.2003), з проведеною 27.03.2015 державною реєстрацію змін до установчих документів (далі статут Оздоровчого комплексу "Люстдорф");

-статут Національної спілки театральних діячів України (нова редакція), який затверджений рішенням VІІ позачергового з`їзду Національної спілки театральних діячів України, оформленим протоколом №1 від 03.10.2016 (далі статут Національної спілки театральних діячів України).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 статуту Оздоровчого комплексу "Люстдорф" дане підприємство є повним правонаступником Одеського будинку творчості Спілки театральних діячів України. Засновком (власником) підприємства є Національна спілка театральних діячів України. Підприємство засноване на власності об`єднання громадян, належить засновнику на праві власності і здійснює свою діяльність на підставі майна і коштів, переданих йому засновником.

Метою створення та діяльності підприємства є здійснення виробничої, торгівельної, комерційної діяльності та отримання прибутку, а також створення членам Національної спілки театральних діячів України умов для відпочинку, для плідної творчої діяльності і реалізації нового творчого потенціалу (пункт 2.1 статуту Оздоровчого комплексу "Люстдорф").

У пункті 3.2 статуту Оздоровчого комплексу "Люстдорф" зазначено, що підприємство є юридичною особою. Права юридичної особи підприємство набуває з моменту його державної реєстрації.

В силу пунктів 10.1, 10.2, 10.3 статуту Оздоровчого комплексу "Люстдорф" засновник здійснює управління підприємством. Засновник на підприємстві створює наступні органи управління: виконавчий орган (генеральний директор, директор); інші органи (ліквідаційна комісія). За рішенням засновника можуть бути створені і інші органи управління підприємством.

Згідно з пунктом 10.4 статуту Оздоровчого комплексу "Люстдорф" посадовими особами підприємства визнаються генеральний директор, директор, головний бухгалтер, голова ревізійної комісії.

Положеннями пунктів 10.6, 10.7 статуту Оздоровчого комплексу "Люстдорф" передбачено, що генеральний директор здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства відповідно до чинного законодавства України і цього статуту. Генеральний директор призначається засновником безстроково та звільняється з посади згідно з Кодексом законів про працю України.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 статуту Національної спілки театральних діячів України дана спілка є національною всеукраїнською творчою спілкою, суб`єктом творчої діяльності, яка створена та діє на основі єдності інтересів працівників театрів, трудових колективів підприємств, установ і організацій, які активною творчою та виробничою діяльністю сприяють розвиткові театрального мистецтва. У своїй діяльності спілка керується Конституцією України, чинним законодавством України та цим статутом. Спілка набуває прав юридичної особи з моменту її державної реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку.

Основною метою діяльності спілки є сприяння всебічному розвитку національного театрального мистецтва, підвищення його культурного та соціального статусу, розвитку мистецтва театру як засобу виразу духовного багатства нації, зростанню взаєморозуміння між народами, захисту творчих, професійних та соціальних інтересів членів спілки (пункт 2.1 статуту Національної спілки театральних діячів України).

Пунктами 4.1, 4.2 статуту Національної спілки театральних діячів України визначено, що статутними органами спілки є з`їзд спілки (вищий керівний орган); рада спілки (постійно діючий керівний орган); виконавчий комітет спілки (виконавчий орган); голова спілки (керівник спілки); центральна ревізійна комісія (контролюючий орган спілки, який обирається в разі необхідності). За рішенням з`їзду в спілці можуть створюватися інші органи для здійснення статутної діяльності.

У пункті 4.3 статуту Національної спілки театральних діячів України вказано, що рішення ради спілки, прийняте з порушенням вимог цього статуту або яке суперечить чинному законодавству України, може бути оскаржене до з`їзду спілки. Рішення з`їзду спілки може бути оскаржене в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктами 5.1, 5.4 статуту Національної спілки театральних діячів України з`їзд спілки є її вищим керівним органом, що скликається при необхідності, але не рідше одного разу на 5 років за рішенням голови або ради спілки. З`їзд спілки затверджує статут спілки, а також вносить зміни і доповнення до нього; визначає основні напрями діяльності творчої спілки на черговий період, розглядає і затверджує цільові програми творчої діяльності; приймає рішення про припинення діяльності спілки, призначає ліквідаційну комісію; обирає і відкликає голову спілки та членів ради, заслуховує і затверджує річні звіти голови спілки та ради спілки; у разі необхідності обирає і звільняє з посади голову та членів центральної ревізійної комісії спілки, заслуховує і затверджує звіти центральної ревізійної комісії спілки перед членами спілки про її діяльність; реалізує право власності на майно і кошти спілки, що складає 50 і більше відсотків від загальної кількості майна і коштів спілки; приймає до розгляду і вирішує будь-які інші питання діяльності спілки.

В силу пункту 6.1 статуту Національної спілки театральних діячів України рада спілки є керівним органом спілки в період між з`їздами, складається з голови спілки, трьох заступників голови спілки та членів ради спілки, обраних безпосередньо з`їздом спілки. До складу ради також за посадою входять керівники територіальних осередків спілки (місцевих творчих відділень спілки). Рада обирається з`їздом з терміном повноважень на 5 років. Членом ради може бути тільки член спілки, прийнятий відповідно до вимог цього статуту.

Положеннями пункту 6.2 статуту Національної спілки театральних діячів України передбачено, що рада визначає відповідно до мети і завдань цього статуту основні напрями діяльності спілки; обговорює основні питання театрального життя України, діяльності спілки, накреслення конкретних шляхів їх вирішення та контроль за їх виконанням; здійснює координацію первинних осередків спілки та приймає рішення про необхідність їхньої легалізації; формує персональний та кількісний склад виконавчого комітету спілки; здійснює оперативне управління майном і коштами спілки, визначає напрями, форми та обсяги фінансової діяльності в межах повноважень; визначає розміри вступних та членських внесків, а також порядок і терміни їх внесення та використання, затверджує довгострокові програми та проекти діяльності спілки, ухвалює резолюції, звернення та інші документи; розглядає питання про присудження премій, присвоєння почесних звань, відзначення державними нагородами, надання театрам статусу "академічний", "національний", а також про увічнення пам`яті видатних діячів культури; затверджує річний бюджет спілки і порядок його використання, визначає напрями, форми та обсяги некомерційної господарської та іншої фінансової діяльності, затверджує річний звіт про виконання бюджету; встановлює і присуджує премії спілки за видатні досягнення в галузі театрального мистецтва, критики, театрознавства і соціології, економіки, управління театру і нагороджує ними; визначає і затверджує організаційну структуру спілки; звітує перед членами спілки шляхом подання на затвердження з`їзду звіту про діяльність спілки ради; затверджує внутрішні документи спілки, чисельність штатного апарату, визначає умови оплати праці штатних працівників апарату спілки; за дії, що дискредитують спілку, або за бездіяльність рада має право приймати рішення про розпуск первинних осередків; вирішує інші питання діяльності спілки в межах своєї компетенції.

Рада, як правило, вирішує питання на своїх засіданнях, які скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на півроку, а у випадку термінової необхідності можуть проводитися позачергові засідання (пункт 6.3 статуту Національної спілки театральних діячів України).

У матеріалах справи також містяться:

-виписка б/н від 28.02.2022 з протоколу VІІІ з`їзду Національної спілки театральних діячів України від 01.11.2021, з якої вбачається, що цей з`їзд прийняв рішення про схвалення (погодження) прийнятого радою спілки Національної спілки театральних діячів України рішення, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, про звільнення (припинення повноважень) генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України ОСОБА_1 з 13.08.2019 на підставі пункту 5 частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України;

-копія підписаної позивачкою та адресованої директору Оздоровчого комплексу "Люстдорф" заяви б/н від 25.05.2021 про пересилання трудової книжки ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_1 ;

-копія витягу з трудової книжки ОСОБА_1 , в якій у розділі "Відомості про роботу" за №35 наявний запис про звільнення позивачки у зв`язку із припиненням повноважень (пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України) на підставі наказу №22-1-15 від 12.08.2019;

-копія поданої до Київського районного суду м. Одеси позовної заяви ОСОБА_1 до Національної спілки театральних діячів України та Оздоровчого комплексу "Люстдорф" про визнання незаконними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу;

-копія рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 у справі №947/21853/19, яким задоволено вищенаведений позов ОСОБА_1 до Національної спілки театральних діячів України та Оздоровчого комплексу "Люстдорф" про визнання незаконними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу;

-копія постанови Одеського апеляційного суду від 03.09.2021 у справі №947/21853/19, якою задоволено апеляційну скаргу Національної спілки театральних діячів України, скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 у справі №947/21853/19 та закрито провадження у вказаній справі з підстав належності даного спору до юрисдикції господарських судів;

-відомостей про заробітну плату, нараховану ОСОБА_1 за 2019 рік.

Предметом спору у даній справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення засновника Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України №4/19 від 12.08.2019; про визнання неправомірним та скасування наказу Національної спілки театральних діячів України №22-1-15 від 12.08.2019 щодо звільнення позивачки з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України з 13.08.2019; про поновлення позивачки з 13.09.2019 на посаді генерального директора (керівника) Оздоровчого комплексу "Люстдорф" та про стягнення з Оздоровчого комплексу "Люстдорф" на користь позивачки середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.08.2019.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеним висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Правовий статус професійних творчих працівників, а також правові, соціальні, економічні та організаційні засади діяльності творчих спілок у галузі культури та мистецтва регламентовані Законом України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного позивачкою рішення ради спілки; далі Закон України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки").

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" творча спілка добровільне об`єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.

В силу абзацу 1 статті 3 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" творча спілка діє на принципах добровільного об`єднання її членів, які належать до одного фахового напряму культури та мистецтва, самоврядування, взаємодопомоги і співробітництва, невтручання у творчий процес, вільного вибору форм і методів творчої діяльності, визнання авторських прав. У кожному фаховому напрямі може бути створено одне або більше добровільних творчих об`єднань.

За умовами абзацу 1 статті 5 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" творча спілка діє на підставі статуту, що приймається загальними зборами (з`їздом, конференцією).

Статтею 14 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" унормовано, що діяльністю творчої спілки керують загальні збори (з`їзд, конференція), правління, президія (рада тощо) та голова правління.

Загальні збори (з`їзд, конференція) є вищим керівним органом творчої спілки, що скликаються відповідно до статуту творчої спілки (абзац 1 статті 15 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки").

Згідно з абзацом 1 статті 16 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" у період між загальними зборами (з`їздами, конференціями) діяльністю творчої спілки керує правління творчої спілки, яке обирається загальними зборами (з`їздом, конференцією) на строк, визначений статутом.

Положеннями статті 17 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" передбачено, що у період між засіданнями правління поточною діяльністю творчої спілки керують президія (рада тощо) та голова правління творчої спілки відповідно до законодавства України та статуту творчої спілки.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" з метою здійснення статутних завдань і цілей творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для ведення господарської та іншої діяльності, правовий статус яких визначається законодавством України, статутом спілок, а також їхніми власними статутами (положеннями).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснивши системний аналіз положень статутів відповідачів у редакціях, чинних станом на момент прийняття оскаржуваного позивачкою рішення ради спілки, апеляційний господарський суд зазначає, що призначення на посаду та звільнення з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" здійснюється його засновником Національною спілкою театральних діячів України. Проте, у вказаних установчих документах конкретно не визначено статутного органу засновника, до повноважень якого віднесено вирішення питання про призначення/звільнення генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф".

За таких обставин, з огляду на те, що керівними органами Національної спілки театральних діячів України виступають як з`їзд (вищий керівний орган), який скликається при необхідності, але не рідше одного разу на 5 років, так і рада спілки (постійно діючий керівний орган), яка діє в період між з`їздами із терміном повноважень 5 років, а також беручи до уваги те, що положеннями статуту Національної спілки театральних діячів України питання звільнення керівників Оздоровчого комплексу "Люстдорф" не віднесено до виключної компетенції жодного статутного органу (у тому числі і з`їзду), натомість раді спілки надано повноваження щодо вирішення інших, ніж перелічені у підпунктах 6.2.1-6.2.13 пункту 6.2 статуту, питань діяльності спілки в межах її компетенції, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачкою своїх доводів щодо прийняття радою спілки оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, за відсутності відповідних повноважень.

Крім того, колегією суддів враховується, що оскаржуване позивачкою рішення ради спілки, оформлене протоколом №4/19 від 12.08.2019, про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" було схвалене (погоджене) вищим керівним органом з`їздом, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою б/н від 28.02.2022 з протоколу VІІІ з`їзду Національної спілки театральних діячів України від 01.11.2021.

Докази визнання вищенаведеного рішення з`їзду недійсним, незаконним, протиправним або нечинним, як і докази скасування останнього у матеріалах справи відсутні, відтак вказане рішення породжує правові наслідки і має обов`язковий характер для суб`єктів спірних правовідносин.

Сам по собі факт прийняття цього рішення з`їзду у 2021 році жодним чином не зумовлює незаконності затвердженого (схваленого) ним рішення ради спілки, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, тим більше, що така різниця у часі зумовлена наявністю об`єктивних підстав, а саме: встановленою статутом періодичністю скликання з`їзду (не рідше одного разу на 5 років).

Посилання скаржниці на статут Національної спілки театральних діячів України у редакції, яка діяла до жовтня місяця 2016 року, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки станом на час прийняття радою спілки оскаржуваного ОСОБА_1 рішення про звільнення діяли положення статуту даного відповідача у зовсім іншій редакції.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення засновника Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України №4/19 від 12.08.2019.

Водночас, беручи до уваги відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення ради спілки, оформленого протоколом №4/19 від 12.08.2019, про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України, колегія суддів зазначає про те, що решта позовних вимог (про визнання неправомірним та скасування наказу, про поновлення на роботі та про стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу) мають похідний характер від вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення ради спілки, відтак, з огляду на те, що можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог, вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачами у відзивах на позовну заяву було заявлено про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статей 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість позову у зв`язку з його недоведеністю, підстави для застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 12.01.2023 у справі №916/2953/21 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі №916/2953/21 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2023.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук