Ухвала

від 24.05.2023 по справі 911/1070/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1070/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши справу за позовом

Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вул. Серпова, будинок 3/14, код 39817550)

до

Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (08112, Київська область, Бучанський район, с. Дмитрівка, вул. Садова, буд. 2, код 04362125)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська обл., Фастівський район, село Новосілки, вул. Садова, будинок 23, код 00413297)

Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України»(08112, Київська обл., Бучанський район, село Дмитрівка, вул. Молодіжна, будинок 1, код 42867672)

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю «Оазис-ДМ»(79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Польова, будинок 57Б, код 42563879)

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1070/22 за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (надалі Прокуратура/прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі Держгеокадастр/позивач) до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (надалі Сільрада/відповідач), в якій прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора від 26.11.2020 за індексним номером 55363689 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111 за Дмитрівською сільською радою Бучанського району з одночасним припиненням речових прав останньої на вказану земельну ділянку та повернення вказаної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що внаслідок поділу земельної ділянки 3222484401:01:005:5026 площею 24,85 га, право постійного користування якою, на підставі державного акту на право постійного користування землею від 28.12.1994, належить Державному підприємству «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України», було утворено, у тому числі, земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111 площею 15,57 га.

Проте, як зазначає прокурор, в порушення вимог, зокрема ст.ст. 78, 116 Земельного кодексу України рішенням державного реєстратора від 26.11.2020 № 55363689 видалено власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111 ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва НААН України» та додано нового власника Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області, а також замінено державну форму власності земельної ділянки на комунальну.

Прокурор стверджує, що внаслідок прийняття державним реєстратором незаконного рішення державу в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області позбавлено права (власності) розпорядження, а ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва НААН України права користування, земельною ділянкою площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111.

Зважаючи на наведені обставини прокурор звернувся до суду із вимогами про усунення перешкод у здійснені права користування земельною ділянкою, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельної ділянки з незаконного володіння Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області її законному власнику.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1070/22 в порядку загального позовного провадження, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України (надалі Інститут/третя особа 1) та Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» (надалі Підприємство/третя особа 2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 30.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2022 постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Оазис-ДМ» (надалі ТОВ «Оазис-ДМ»/третя особа 3) та призначено підготовче засідання на 21.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 /третя особа 4) та відкладено підготовче засідання на 11.01.2023, яке остаточно відкладено на 15.03.2023.

На адресу суду 13.03.2023 від Підприємства надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора, яку ухвалою суду від 14.03.2023 повернуто заявнику, з огляду на невідповідність її вимогам ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у сукупності із положеннями ст. 180 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.03.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 05.04.2023, яке в подальшому судом відкладалося та остаточно призначено на 24.05.2023.

На адресу суду 01.05.2023 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які підтверджують набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, а саме: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2023, укладений між Сільрадою та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 460; складений на підставі цього договору акт приймання-передачі земельної ділянки; витяг з Державного реєстру речових прав.

В судове засідання 24.05.2023 з`явились прокурор та представники Підприємства та Корніяченка Я.В. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно частини 1 вказаної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Водночас, за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про усунення перешкод у здійснені права користування земельною ділянкою площею 15,57 га з кадастровим номером 3222484401:01:005:5111, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельної ділянки з незаконного володіння Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області її законному власнику державі в особі Головного управління Держгеокадастру Київської області.

Звертаючись із вказаними вимогами до суду прокурор стверджував про те, що на підставі незаконного рішення державного реєстратора було видалено законного власника спірної земельної ділянки Підприємство та додано нового власника Сільраду, а також замінено державну форму власності щодо земельної ділянки на комунальну.

Водночас, судом встановлено, що в перебігу розгляду справи ОСОБА_1 набуто право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується укладеним 13.04.2023 між Сільрадою та ОСОБА_1 договором купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 460, про що у Державному реєстрі речових прав вчинено відповідний запис.

Вказані обставини прокурором в перебігу розгляду справи не спростовано.

Таким чином, прокурором заявлено вимоги стосовно земельної ділянки, власником якої наразі є фізична особа, тому вимоги за розглядуваним позовом у цій справі безпосередньо стосуються прав та обов`язків фізичної особи, якою набуто право власності на спірну земельну ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 911/44/17 зазначена така позиція: «сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не могла бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої особи».

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

До того, ж суд зазначає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Отже, зважаючи на предмет позову та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, адже результат розгляду справи впливає на права і обов`язки фізичної особи ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження якої заявлено позов.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так, у відповідності до частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, суд роз`яснює прокурору та позивачу, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання щодо повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за подання позову, буде вирішено судом у випадку надходження відповідного клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 911/1070/22 закрити.

Ухвала складена та підписана 01.06.2023, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.М. Колесник