Постанова

від 31.05.2023 по справі 629/6198/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3984/23 Справа № 629/6198/21 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Керімова Бандюкова Л. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земель (суддя першої інстанції Подорець О.Б.)

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року керівник Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, позивач Лозівська міська рада Харківської області, звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земель.

В своїй позовній заяві просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 594-СГ від 18.03.2015 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №850-СГ від 10.02.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду»; визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 23.03.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:03:000:0244 площею 33,2267 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.04.2016 за № 14398671; зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Лозівської міської ради Харківської області земельну ділянку, кадастровий номер 632223983000:03:000:0244, площею 33,2267 га, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Лозівського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року було відкрито провадження по справі.

Відповідно до розпорядження Верховного суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької, Харківської областей)» №16/0/9-22 від 06.04.2022 та відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Лозівського міськрайонного суду Харківської області на Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана судова справа 05.07.2022 надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Подорець О.Б.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року прийнято до свого провадження справу.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року в задоволенні позову Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земель відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А.Г., та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини справи які мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що судом не надано жодної правової кваліфікації посиланням прокурора на обставини набуття ОСОБА_1 права оренди 6 земельних ділянок, загальною площею 62.3831 га, наданих їй ГУ Держгеокадастру у Харківській області в оренду раніше тобто до видачі оскаржуваних наказів від 18.03.2015 № 594-СГ та від 10.02.2016 № 850-СГ та задля задоволення тієї ж самої мети для набувача ОСОБА_1 ведення фермерського господарства.

Наголошує на тому, що звертаючись із заявою від 04.02.2016 року до ГУ Держгеокадастру Харківській області, ОСОБА_1 не обґрунтовано розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробки та не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутнім фермером для отримання земельної ділянки великої площі не доведено, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, наявність власної техніки для обробітку землі, ресурсів для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки.

Вказує, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 безпідставно використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України « Про фермерське господарства»

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А.Г., просив рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції належним чином дослідив, що нормами земельного законодавства чітко визначено порядок отримання земельних ділянок у власність або у користування.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що накази Головного управління є актами індивідуальної дії стосовно конкретної особи та вичерпують свою дію у зв`язку із їх виконанням.

Начальник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюков Ю.В, просив рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтував тим, що даний спір стосується правомірності виділення Головним управлінням відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки, а також користування земельною ділянкою, наданою в оренду для ведення фермерського господарства та послався на висновок викладений у постанові ВП ВС від 05.10.2022 року у справі 922/1830/19.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник прокуратури доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Учасники справи у судове засідання

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно п.1ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судом першої інстанції встановлено, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 наданні дозволи не розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок орієнтовною загальною площею 62.3831 га, а саме - наказами:

-від 01.09.2014 № 2043-СГ стосовно 3-х земельних ділянок орієнтовною площею 4 га, 2.0938 га та 13.5401 га (19,6339 га), які розташовані за межами населених пунктів Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області;

-від 01.09.2014 № 2044-СГ - 1-ї земельної ділянки орієнтовного площею 11,8492 га, яка розташована за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області;

-від 01.09.2014 № 2045-СГ - 1-ї земельної ділянки орієнтовною площею 15,9 га, яка розташована за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області;

-від 20.10.2014 № 2791-СГ - 1-ї земельної ділянки орієнтовною площею 15 га, яка розташована за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області (а.с.51,68,79,92 т.1).

У подальшому наказами №2872-СГ від 28.10.2014, №2871-СГ від 28.10.2014, №3474-СГ від 12.12.2014, №51-СГ від 13.01.2015 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаних 6 земельних ділянок загальною площею 62.3831 га в натурі (на місцевості) та передано їх ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років (кадастрові номери - 6323955700:03:000:0528 - 4 га, 6323955700:03:000:0529 - 12.5401 га, 6323955700:03:000:0530 - 2.0938 га, 6323983000:03:000:0225 - 11.8492 га, 6323983000:03:000:0226 15.9000 га, 6323983000:01:000:0306 загальною площею 15.0000 га, відповідно). Річний розмір орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками встановлено на рівні 4 (чотирьох) % від нормативної грошової оцінки (а.с.53, 70, 81, 94, 54-56, 57-59, 60-61, 71-72, 82-83, 95-97 т.1).

Тобто на підставі зазначених наказів 02.02.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та громадянкою ОСОБА_1 укладено договори оренди вищезазначених земельних ділянок загальною площею 62.3831 га строком на 49 років, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.02.2015 за №№ 8680802, 8680455, 8680065, 8679108, 8677872 тa 11.02.2015 № 8682542 (а.с.119-129 т.1).

Згідно наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 594-СГ від 18.03.2015 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки надавався до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру для проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

05 травня 2015 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру надала висновок № 441-15 з відповідними зауваженнями, які були виправлені. Після повторної перевірки на висновку було проставлено штам «Зауваження враховано» (а.с.172 т.1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №850-СГ від 10.02.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» ОСОБА_1 передано земельну ділянку з кадастровим номером 6323983000:03:000:0244 площею 33,2267 га.

23.03.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:03:000:0244 площею 33,2267 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.04.2016 за № 14398671 (а.с.107-109 т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 18.03.2015 засновано фермерське господарство "АГРОЛЕНД-2015" (код ЄДРПОУ 39700037) (а.с.114-118 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першоїстатті 19 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другоїстатті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК Українивстановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2Закону №973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV.

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7Закону №973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12Закону №973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12Закону №973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42Господарського кодексуУкраїни (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно достатті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42 ГК Українифермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства, як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, щоde jureотримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однакde factoвін діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Беручи до уваги обставини справи та висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі 922/1830/19 спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Таким чином спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити частково, скасувавши рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року із закриттям провадження у цій справі.

Керуючись ст. ст.367,368, п.4 ч.1 ст. 374, ч.1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земель закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2023 року.

Суддя-доповідач О. В. Халаджи