Ухвала

від 01.06.2023 по справі 180/1629/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2223/23 Справа № 180/1629/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

01 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022040000000111 за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тюмень (рф), з середньою професійно-технічною освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого:

- 09 лютого 2016 року вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 121 КК України до 10 років позбавлення волі. Звільнився 21 березня 2022 року умовно-достроково згідно ухвали Веселівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2022 року на невідбутий строк покарання 3 (три) роки 10 (десять) днів;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст. 263 КК України

Встановила:

У провадженні Дніпровського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою.

29 травня 2023 року в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтування якого прокурором зазначено про тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання є підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, що може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_7 будучи раніше судимим за вчинення тяжкого злочину та умовно-достроково звільнений від відбування покарання, знову обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчинювати кримінальне правопорушення. Прокурор вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечить належне виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та не здатні запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, який поставив на обговорення питання доцільності продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку прокурора, який вважав за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах вирішення цього питання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності з вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 194, 197, 199 КПК України було враховано ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 263 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким та тяжким злочинами, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна та позбавленням волі на строк до семи років, відповідно.

Отже, при вирішенні питання доцільності подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів враховуючи обсяг пред`явленого йому обвинувачення, приймаючи до уваги репутацію останнього, прийшла до висновку, що є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_7 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії від 26.07.2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Колегія суддів, з урахуванням викладеного та зважаючи, що ОСОБА_7 будучи раніше судимим за вчинення тяжкого злочину, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, вважає також доведеним ризик можливості вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини свідчать про наявність і вагомість ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, у цьому кримінальному провадженні вказані вище ризики не зменшились, а до спливу терміну тримання під вартою вирішити справу по суті неможливо, обставини, що були підставою для взяття ОСОБА_7 під варту на час вирішення цього питання не змінилися, колегія суддів вважає, що заявлене прокурором клопотання підлягає задоволенню, а запобіжний захід, обраний обвинуваченому у вигляді тримання під вартою має бути продовжений, з урахуванням вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки саме такий вид запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та досягнення дієвості цього провадження, що виключає можливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 197, 199, 331, 401 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 27 липня 2023 року включно.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4