Постанова

від 31.05.2023 по справі 344/2919/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2919/23

Провадження № 22-ц/4808/679/23

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаКраснікова ТарасаВалерійовича наухвалу Івано-Франківськогоміськогосуду від 19 квітня 2023 року, постановлену у складі судді Бородовського С.О., у справі за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Краснікова Тараса Валерійовича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Леверідж», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права власності та зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Леверідж», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права власності та зняття арешту з майна, а саме: дивану, столу, меблевої стінки; комоду, шафи, шести стільців; дзеркала з тумбою, чотирьох табуреток, меблевої стінки, двох м`яких крісел; електрообігрівача; шафи-купе, ліжка, письмового столу; ноутбука фірми «Lenovo IdeaPad» 330-17 ІКВ, мікрохвильової печі фірми «Samsung №ME81KAR-1/8W», розкладного столу, роутера та картин - 18 штук.

Позовні вимоги мотивував тим, що, здійснюючи примусове виконання виконавчого листа у справі №344/16496/12 про стягнення з його сина ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «ФК «Леверідж», відділ ДВС описав та арештував вищевказане майно, яке належить позивачу на праві приватної власності, що є підставою для визнання за ним права власності на це майно та зняття з нього арешту.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відділу ДВС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії, спрямовані на вилучення та продаж вищевказаного арештованого майна, яке зазначене відділом державної виконавчої служби у постанові про опис та арешт майна ВП №63253049 від 03.02.2023 року.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що дане рухоме майно належить позивачу на праві приватної власності, а Верховний Суд висловив правову позицію, яка полягає в тому, що зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. Дія зазначеної норми направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна, яке не належить боржнику, а є власністю іншої особи, у порядку виконання судового рішення.

Вказував, що, зважаючи на правову позицію Верховного Суду, беручи до уваги, що між сторонами вказаної справи дійсно існує спір щодо права власності на майно, з метою унеможливлення відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено, вважає, що зазначений ним вид забезпечення є співмірним із позовними вимогами. Тому просив вжити вказані ним заходи забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача адвокат Красніков Т.В. подав апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що надані позивачем докази прямо підтверджують, що між сторонами цієї справи дійсно існує спір з приводу права власності на майно, яке арештоване відділом ДВС, і який, у свою чергу, має реальну можливість завершити процедуру реалізації майна боржника до закінчення судом розгляду даної справи. Тому незабезпечення позову у цій справі може нівелювати функцію судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду за захистом.

Вважає, що з метою унеможливлення відкриття нових судових проваджень щодо оспорювання результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено, є підстави для вжиття судом спеціальних заходів по забезпеченню позову, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 150 ЦПК України. Забезпечення позову у такій справі, на його думку, відповідатиме правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №757/22558/20.

Однак суд першої інстанції не здійснив оцінку наданих позивачем доказів, не врахував вищевказаного правового висновку Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вжити вказані позивачем у заяві заходи забезпечення позову.

Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, мотивуючи тим, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не зазначено обґрунтованих та об`єктивних обставин, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, вказує, що процесуальним законом не передбачено здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях позивача про загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування.

Також директор ТОВ «ФК «Леверідж» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу без змін. Зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено обґрунтованих правових підстав для забезпечення позову, а заява не містить належного обґрунтування припущення про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. У прохальній частині заяви про забезпечення позову заявник просить вирішити спір по суті до початку розгляду справи. Також вважає недоведеним і таким, що базується виключно на припущеннях, твердження апелянта про існування спору з приводу права власності на майно, та що метою забезпечення є унеможливлення відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів, якщо позов буде задоволено.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Красніков Т.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник третьої особи Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби Кузик І.І. заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених ним у відзиві на апеляційну скаргу.

ТОВ «Фінансова компанія «Леверідж» та ОСОБА_2 в засіданнясуду апеляційноїінстанції нез`явилися,причини неявкисуду неповідомили,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленіу встановленомузаконом порядку.Тому зурахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що представником позивача не наведено обґрунтованих правових підстав для задоволення вказаної заяви, а міркування, припущення і твердження викладені в заяві не містять жодних вагомих підстав для вжитття в якості забезпечення позову заборони Відділу ДВС вчиняти дії спрямовані на вилучення та продаж арештованого майна.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положенням статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане узгоджується із висновками, висловленими Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №757/22558/20, у якій заява про забезпечення позову мотивована тим, що земельна ділянка, вибула із власності позивача на підставі підробленого договору дарування, який позивач наразі оспорює у судовому порядку; на цю земельну ділянку приватним виконавцем накладено арешт у межах виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики; стороною у цьому спорі позивач не був; станом на час пред`явлення цього позову на веб-сайті центральної бази даних системи електронних торгів ДП «Сетам» розміщена інформація щодо реалізації майна земельної ділянки у межах виконавчого провадження, призначено дату проведення аукціону.

Водночас у цій справі відсутні будь-які дані про проведення державним виконавцем дій щодо початку реалізації (продажу) арештованого майна (проведення оціночної процедури тощо), а на таке тільки накладено арешт. Таким чином заяву про забезпечення позову подано передчасно.

Крім того, позивач ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову просив заборонити відділу державної виконавчої служби вчиняти дії, спрямовані на вилучення та продаж вищевказаного арештованого майна, яке зазначене у постанові про опис та арешт майна.

Водночас суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову, зокрема, зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Такого ж заходу забезпечення позову, який просить вжити позивач (заборонити відділу державної виконавчої служби вчиняти дії, спрямовані на вилучення та продаж вищевказаного арештованого майна) статтею ст. 150 ЦПК України не передбачено.

З огляду на викладене, зважаючи на відмінність обставин цієї справи та справи №757/22558/20, що розглядалась Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано висновок Верховного Суду у справі №757/22558/20, є безпідставними.

Враховуючи обставини цієї справи, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення продажу арештованого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування такого судового рішення, а фактично зводяться до незгоди із таким.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а зазначені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування ухвали, і висновків суду не спростовують, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Краснікова Тараса Валерійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківськогоміськогосуду від 19квітня 2023рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 01 червня 2023 року.