Рішення

від 26.03.2024 по справі 344/2919/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2919/23

Провадження № 2/344/343/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого суддіБородовського С.О.,

з участю секретаря судового засіданняБурянна Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 до ТзОВ «Фінансова компанія «Леверідж», ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ ДВС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності та зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

в заяві вказано, що на належне позивачу майно Відділом державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України накладено арешт в ході здійснення виконавчого провадження ВП 63253049 по виконанню виконавчого листа № 344/16496/17 Івано-Франківського міського суду про стягнення з його сина - ОСОБА_4 в користь ТОВ ФК Леверідж заборгованості. Відповідач склав акт опису та арешту майна, яке належить позивачу, а тому позивач просив суд про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що є різноманітні виконавчі провадження; картини належали померлій дружині відповідача; описали та арештували майно боржника в його квартирі; в постанові 30 найменувань; відповідач не був присутній при описі; майно передано на реалізацію; те що опис позивача відповідає опису виконавчої служби це співпадіння; позивач не веде такий спосіб життя, щоб зберігати документи на майно; картини важливі як пам`ять; частка в розмірі 1/2 на квартиру належить позивачу, 1/4 іншому сину, 1/4 продана.

Представник державної виконавчої служби надав перед судом пояснення про те, що мікрохвильова піч описана в 2021 році і засвідчено, що належить боржнику, а на даний час вказано неправдиві пояснення в позові та представником позивача; найменування майна у видатковій накладній повторює перелік документу, який складено на три місяці раніше, а тому його сфабриковано; будь-які документи про власність при складенні постанови не надавались, а тому не доведено їх належність будь-кому, крім боржника; для перевірки майнового стану вийшли за місцем проживання боржника; описали майно, що було в квартирі; на час опису в квартирі був батько і будь-яку інформацію про права третіх осіб на речі не надавав; немає будь-яких доказів того, що картини створила померла дружина; на момент опису документів, які подає позивач не було; мікрохвильова піч вже була раніше описана, а тепер надається інформація, що вона придбана за підробленими документами; пояснення та заперечення позивача та його адвоката засновані на припущеннях; немає будь-якого доказу, що описані речі є саме тими, які вказані в спірних документах позивача; 1/4 частка продані, а тому не діє припущення про частку в описаних речах з урахуванням частки в праві на квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.

Судом встановлено наступні обставини.

Так відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В ч. 4 ст. 95 ЦПК України вказано, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.27 Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно О-розпорядчої документації Державної уніфікованої системи документації від 01.09.2003, затверджених Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Жодна із наданих позивачем копія письмових доказів не завірена у встановленому законом порядку.

Відповідно до цивільної правової доктрини та рішення Європейського суду з прав людини в справі CASE OFJ.K. AND OTHERS v. SWEDEN від 23 August 2016 в цивільному судочинстві стандарт доказування заснований на доктрині «balance of probabilities».

Отже фактичні обставини спору повинні бути доведені в порядку, формі та на підставі, що вказані в процесуальному законі.

В ч. 5 ст. 95 ЦПК України вказано, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином позивач не підтвердив автентичність відповідність копій оригіналам.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже саме позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних невиконанням ним обов?язку щодо засвідчення копій письмових доказів.

Позивач не довів у формі та спосіб, що встановлені в ст. 95 ЦПК України спірні обставини справи на основі належним чином засвідчених копій, які б забезпечували можливість встановлення спірних обставин відповідно до вимоги закону щодо достовірності доказів.

В ч. 6 ст. 81 ЦПК України вказано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже до обов?язків відповідача та третьої особи на стороні відповідача процесуальним законом не віднесено спростування припущень позивача за копіями, які не завірені у спосіб, що встановлений ЦПК України.

Натомість позивачу прямо і однозначно заборонено законом використовувати припущення при доказуванні спірних обставин.

По-друге, в судовому засіданні представник державної виконавчої служби надав пояснення про те, що відсутні будь-які докази того, що описані державним виконавцем речі, зокрема меблі є саме тими, що вказані в специфікації позивача.

Отже позивач не забезпечив можливість встановлення тієї обставини, що речі, описані та арештовані державним виконавцем є саме тими, що вказані в позовній заяві.

Представник державної виконавчої служби надав суду пояснення про те, що перелік речей за документами про власність відповідає переліку за постановою про опис майна, який створений за три місяці до переліку позивача, що однозначно вказує на неправдивість документу про придбання майна позивачем.

На що представник позивача надав перед судом пояснення про те, що це співпадіння.

Крім цього представник відповідача надав суду пояснення про те, що мікрохвильова піч вже була раніше описана в іншому виконавчому провадженні і вже було встановлено, що вона належить боржнику.

Відповідно до змісту позову позивач був особисто присутній на час складення акту опису та арешту майна та за змістом пояснення представника державної виконавчої служби не надав інформацію про те, що спірне майно належить саме йому.

Крім цього на час складення акту опису та арешту майна та за змістом пояснення представника державної виконавчої служби позивач не надав доказів належності йому спірного майна.

Отже саме позивач безпосередньо його діями створив спірну ситуацію не надавши доказів належності йому спірного майна на час складення опису та арешту майна.

Крім цього не надання позивачем заперечень та доказів на час складення акту опису є дією, що не задовольняє вимоги стандарту доказування за критерієм «балансу ймовірності», який широко використовується в судових рішеннях Верховного Суду.

Так на час складення акту опису і арешту майна у державного виконавця не було підстав для розумного сумніву щодо належності майна боржнику, оскільки боржник зареєстрований у спірному житлі, проживає у спірному житлі, зберігає в спірному житлі свої речі та належить до першої черги спадкоємців спадкодавця, якій належали спірні речі безпосередньо за поясненням саме позивача.

Разом з цим щодо арештованих картин позивач не надав будь-якого пояснення про те, що є будь-які документи щодо їх належності саме позивачу.

Так позивачем не надано доказу того, що картини ним успадковано на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач та відповідач належали до першої черги спадкування і були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Тому відповідні спірні обставини не можуть бути встановлені на основі припущення позивача про те, що спірні картини належать саме і виключно йому.

Крім цього законом передбачено правові підстави та порядок здійснення дій із визначення частки в майні боржника, яка є спір щодо належності часток.

Усі вказані в акті опису та арешту речі є рухомими, перебувають в житлі боржника.

Отже вирішення питання про частку в майні боржника здійснюється судом в порядку судового контролю за виконанням судового рішення та за поданням відповідного виконавця.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме позивач зобов?язаний довести спірні обставини на підставі форм доказування, які визначені процесуальним законом.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_3 до ТзОВ «Фінансова компанія «Леверідж», ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ ДВС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності та зняття арешту з майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бородовський С.О.