Постанова

від 03.09.2024 по справі 344/2919/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2919/23

Провадження № 22-ц/4808/873/24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Томин О. О., Фединяка В. Д.,

секретаря Гудяк Х.М.

за участю апелянта ОСОБА_1

представника апелянта адвоката Краснікова Т.В.

представника відповідача адвоката Кобрин О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Красніков Тарас Валерійович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Бородовського С. О. в м. Івано-Франківську, у справіза позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Леверідж», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Відділ Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності та зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТзОВ «ФК «Леверідж», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Відділ ДВС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності та зняття арешту з майна.

Позов обґрунтовано тим, що у провадженні Івано-Франківського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 63253049 з виконання виконавчого листа № 344/16496/12 Івано-Франківського міського суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «ФК «Леверідж» заборгованості.

Під час здійснення вказаного виконавчого провадження 03 лютого 2023 року виконавчою групою було складено постанову про опис та арешт майна боржника. Боржник за виконавчим провадженням - ОСОБА_3 (його син) під час складення постанови присутній не був. Він просив виконавців не здійснювати виконавчі дії за відсутності сина, однак останні повідомили, що відсутність боржника за місцем його проживання не перешкоджає вчиненню виконавчих дій. Крім того, державні виконавці проігнорували його пояснення про те, що більшість наявного в квартирі майна є його власністю, так як куплено за його особисті кошти, що підтверджується відповідними документами.

Вважав, що здійснений державними виконавцями опис та арешт майна, яке належить йому на праві власності обмежує його право розпоряджатися таким майном, а передача майна на реалізацію з метою погашення боргу ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження спрямоване на позбавлення права власності на це майно.

Просив визнати за ним право власності на: диван, стіл, меблеву стінку, комод, шафу, шість стільців, дзеркало з тумбою, чотири табуретки, меблеву стінку, два м`яких крісла, електрообігрівач, шафу-купе, ліжко, письмовий стіл, ноутбук «Lenovo IdeaPad», мікрохвильову піч фірми «Samsung», розкладний стіл, роутер та картини (18 шт.), що зазначені у постанові Відділу ДВС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про опис та арешт майна ВП № 63253049 від 03 лютого 2023 року; зняти арешт із вказаного майна та виключити його з постанови про опис та арешт.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не надав належних доказів на підтвердження належності йому на праві власності спірного майна. Крім того, суд вказав, що позивач був присутній під час складення державними виконавцями акта опису майна, однак своїх заперечень щодо вчинення таких дій не надавав, а тому у державного виконавця не було підстав для розумного сумніву щодо належності майна боржнику, оскільки боржник зареєстрований та проживає у спірному житлі, зберігає в спірному житлі свої речі та належить до першої черги спадкоємців спадкодавця, якій належала частина спірних речей безпосередньо за поясненням саме позивача.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Красніков Т. В. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду базується на припущеннях. Так, державний виконавець припустив, а суд, не маючи будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього, погодився із припущенням державного виконавця, що зазначена у постанові про опис та арешт майна боржника від 03 лютого 2023 року мікрохвильова піч фірми Samsung раніше уже була включена у опис майна ОСОБА_3 станом на 23 серпня 2021 року. При цьому долучений до позовної заяви фіскальний чек із магазину Comfy, який суд першої інстанції залишив поза увагою, спростовує зазначене та достовірно підтверджує придбання відповідної речі апелянтом.

Крім того, представник апелянта вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову помилково виходив, зокрема із того, що під час складення постанови про опис та арешт майна апелянтом не надавалися документи, які засвідчують його право власності на відповідне майно, оскільки державні виконавці не пропонували останньому надати такі документи, що підтверджується спірною постановою, в якій відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 відмовлявся їх надавати.

Також представник апелянта зазначає, що висновок суду про неправильне засвідчення копій письмових доказів, доданих до позовної заяви відповідно до п. 5.27 вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, є помилковим, оскільки вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт, а тому правила проставлення відмітки про засвідчення копії документів не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.

Крім того, вважає, що державним виконавцем помилково описано та накладено арешт на картини, оскільки такі не несуть жодної вартісної цінності як витвір мистецтва, створені померлою дружиною апелянта та мають для нього важливе значення як згадка про їх авторку.

Враховуючи викладене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Позиція інших учасників справи

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Красніков Т. В. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили таку задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кобрин О. М. погодилася із доводами апеляційної скарги, просила таку задоволити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника (ВП № 63253049) від 03 лютого 2023 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Матієшин Н. Д. було проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого листа № 344/16496/17, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.

Вказаною постановою державним виконавцем описано та арештовано 30 найменувань рухомого майна, яке передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання (а.с. 8-11, том 1).

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло, виданим Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_1 належить в рівних долях ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 30, том 1).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32, том 1). Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 після її смерті видано чоловіку - ОСОБА_1 (а.с. 33, том 1).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника. Відповідно до цієї статті арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Отже, вказані норми передбачають можливість власника майна, що не належить боржнику звернутися до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Однак у такому випадку позивач повинен довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує право власності на арештоване майно, а також факт порушення його права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності у матеріалах справи доказів належності описаного майна позивачу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Опис та арешт майна державним виконавцем було здійснено у квартирі, частка у праві власності на яку належить, зокрема боржнику - ОСОБА_3 , який там і проживає. Позивач був присутнім під час винесення постанови про опис та арешт майна боржника та із її змістом був ознайомлений під підпис, так як визначений виконавцем відповідальною особою за зберігання майна. Будь-які зауваження або заяви позивача щодо належності описаного майна йому, у вказаній постанові відсутні. При цьому саме він повинен доводити такий факт. З огляду на це, у державного виконавця були достатньо обґрунтовані підстави вважати, що описане та арештоване майно належить саме боржнику.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем до позовної заяви документи не можуть бути прийняті судом в якості доказів на підтвердження належності йому описаного майна, оскільки із таких не можливо встановити тотожність майна, перелік якого наведено в постанові про опис та арешт майна боржника із майном, яке він придбав. Ба більше, наявні у справі копії документів, якими сторона підтверджує належність майна ОСОБА_1 , належним чином не завірені. Вимогу апеляційного суду надати оригінали таких документів для огляду в судовому засіданні сторона позивача не виконала.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду базується виключно на припущеннях відповідача - відділу ДВС колегія суддів вважає безпідставними, оскільки неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своєї позиції у справі є підставою для вмотивованого висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, так як саме позивач у цій справі повинен довести обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази і надав їм належну правову оцінку.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2024 року було зупинено дію рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2024 року. Враховуючи, що суд дійшов висновку про залишення без змін судового рішення, його дію необхідно відновити.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Красніков Тарас Валерійович, залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Відновити дію рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 березня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: О. О. Томин

В. Д. Фединяк