Постанова

від 29.05.2023 по справі 643/19858/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/19858/21 Номер провадження 22-ц/814/3411/23Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі:позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Волкова І.,

представників відповідача Попова О.І., Ваца О.І.,Микитюка В.О.,

розглянувши в режимі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системив м.Полтавіцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Державного біотехнологічного університету про скасування наказу та поновлення на роботі

третя особа: Первинна профспілкова організація Державного біотехнологічного університету

за апеляційною скаргою Державного біотехнологічного університету

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Савченко Л.І. в м.Полтаві зі складанням повного рішення 16 березня 2023 року,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з даним позовом.

Зазначав, що працював на посаді першого проректора Державного біотехнологічного університету з 11.08.2021 року по 12.11.2021 року.

Вказував, що наказом № 262-к від 12 листопада 2021 року до нього безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та внесено відомості до трудової книжки.

Вказаний наказ виданий та підписаний в.о. ректора ОСОБА_2 12.11.2021 року, проте про рапорт та проекти повідомлень, які згідно наказу зазначені як «грубе порушенням трудових обов`язків», ректору стало відомо 30.08.2021 року. Тому вважає, що наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення» було винесено з порушенням ст. 148 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення може бути застосовано не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку.

Крім того, описані у наказі події стосуються лише факту підготовки проектів повідомлень та рапорту, а в описовій частині відсутнє жодне посилання на конкретну норму трудового законодавства, яке порушено. Також у ньому відсутні відомості про його вину, наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали від такого порушення.

Просив скасувати наказ та поновити його на роботі.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ № 262-к від 12 листопада 2021 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», виданий Державним біотехнологічним університетом.

Зобов`язано Державний біотехнологічний університет анулювати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 № 34 «Про звільнення з займаної посади за одноразове грубе порушення , п.1 ст. 41 КЗпП України».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді першого проректора Державного біотехнологічного університету з 12 листопада 2021 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Стягнуто із Державного біотехнологічного університету на користь Держави судовий збір у сумі 2724 грн.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Рішення оскаржив Державний біотехнологічний університет, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вважає, що у відповідача були всі законні підстави та умови для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а саме за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке могло призвести до завдання негативних шкідливих наслідків.

Крім того, вказує на відсутність правових підстав для поновлення позивача на посаді першого проректора у зв`язку з не наданням органами студентського самоврядування згоди на призначення його на посаду першого проректора університету.

У відзивіадвокат ВолковІ.М.в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення районного суду залишити без змін.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанції вірновстановлено тавбачається зматеріалів справи,що ОСОБА_1 працював на посаді першого проректора Державного біотехнологічного університету з 11.08.2021 року по 12.11.2021 року.

Наказом №262-квід 12листопада 2021року «Прозастосування дисциплінарногостягнення» донього застосованодисциплінарне стягненняу виглядізвільнення тавнесено відомостідо трудовоїкнижки.

З вказаного наказу вбачається, що ОСОБА_1 , який згідно тимчасової штатної структури та розподілу посадових обовязків, здійснюючи керівництво відділом кадрів, 30.08.2021 року особисто підготував для підпису в.о. ректора Державного біотехнологічногоуніверситету таподальшого вручення4«Повідомлення (пропозиції)про переведенняна посаду»ректорам університетів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,які містиличисельні порушеннявимог Кодексузаконів Українипро працю,порядку діловодствата недостовірнівідомості.

Підставою для звільнення були рапорт ОСОБА_1 від 30 серпня 2021 року, доповідна записка проректора з НПР та міжнародної діяльності ОСОБА_7 від 11 листопада 2021 року, пояснення ОСОБА_8 від 12 листопада 2021 року.

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення було застосовано з порушення вимог КЗпП України, а саме невідповідність форми і змісту наказу, пропуск місячного строку з моменту виявлення проступку, а також не врахування пояснення працівника, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Устатті 43 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ізстаттею 21 Кодексу законів про працю Українитрудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 29 КЗпП Українивизначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце.

Відповідно достатті 31 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідностатті 139КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 41 КЗпП Українитрудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першоїстатті 41 КЗпП Україниє звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.

Аналізуючи зміст рапорту від 30.08.2021 року, в якому ОСОБА_1 звертав увагу в.о. ректора на необхідність підписання та вручення повідомлень ректорам реорганізованих вузів з метою дотримання положень ст.49-2 КЗпП України, вбачається, що позивач довів свою думку (пропозицію) до керівника відповідача ( а.с.63).

Разом з цим, зміст оскаржуваного наказу не містить чіткого та конкретного переліку порушень, допущених ОСОБА_1 .

Твердження представників університету про неналежність підготовки проектів листів, поданих ОСОБА_1 на підпис в.о. ректора, не може розцінюватись як неналежне виконання своїх посадових обов`язків позивачем, адже відповідачем не доведено, що саме в повноваження позивача входило попередження осіб, які вивільнялись.

Так, наказ по Державному біотехнологічному університету про посадові повноваження ректора і проректорів та розподіл повноважень між ними видано 03.09.2021 року, тобто після подачі позивачем рапорту.

Відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 з даним наказом суду не надано ( а.с.77-91).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що факт порушення позивачем трудових обов`язків підтверджується, зокрема, наказом № 19 від 19.08.2021 року та доповідною запискою ОСОБА_7 .

Між тим, зазначений наказ про організаційну структуру університету також не містить відомостей про ознайомлення з ним позивача (а.с.104-105).

За таких обставин суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків з огляду на викладений зміст оскаржуваного наказу № 262-к від 12 листопада 2021 року.

Суд першоїінстанції вірно оцінив надані ОСОБА_1 проекти повідомлень, як таких, що не мають статусу офіційного документа, підготовка яких підпадає під ознаки дисциплінарного проступку.

У відповідності достатті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізнішеодного місяцяз дняйого виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У даній справі встановлено, що виконуючий обов`язки ректора ОСОБА_2 , отримавши від позивача 30.08.2021року рапорт, в якому ОСОБА_1 просив прискорити процес підписання та вручення повідомлення ректорам реорганізованих вузів, достовірно був обізнаний із змістом поданого рапорту.

Зазначений рапорт позивача наступного дня був переданий для опрацювання проректору з науково-педагогічної роботи та міжнародної діяльності ОСОБА_7 , який 11 листопада 2021 року склав доповідну записку про порушення законодавства про працю при підготовці рапорту ОСОБА_1 , що і стало підставою для застосування 12листопада 2021року дисциплінарного стягнення до останнього.

При цьому жоднимчином адміністрацією відповідача не спростованофакту порушень вимогст. 148 КЗпП України щодо не дотримання місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення з дня його виявлення.

Відносно доповідної записки проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародної діяльності ОСОБА_7 від 11 листопада 2021 року, то вона красномовно підтверджує факт порушення відносно позивача положень наведеної норми Закону щодо строків застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення, а твердження в апеляційній скарзі про те, що саме з цієї дати (11.11.2021року) було виявлено проступок, допущений ОСОБА_1 , є надуманим, адже в оскаржуваному наказі відповідачем дається оцінка документам, наданим позивачем саме 30.08.2021 року про які достеменно було відомо керівнику відповідача.

Не можуть бути прийняті доводи апеляційної скарги з посиланням на рішення студентського парламенту, який не погодив призначення та подальше перебування ОСОБА_1 на посаді першого проректора, так як це рішення прийнято 01.12.2021 року вже після звільнення позивача.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах,ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відносно вказівки в апеляційній скарзі на недотримання судом першої інстанції територіальної юрисдикції (підсудності) та незгоди Державного біотехнологічного університету з ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання університету про передачу даної справи до Московського районного суду м.Харкова за підсудністю, колегія суддів виходить з такого:

Дана цивільна справа № 643/19858/21 передана до Октябрського районного суду м.Полтави згідно акту передачі справ від 16.08.2022року відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», яким змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави (а.с.150).

Згідно із п.2 розпорядження голови Верховного Суду від 17.11.2022 року №65 визначено, зокрема, Октябрському районному суду м. Полтави забезпечити розглядсправ (проваджень), які до 22листопада 2022року включно надійшли на розгляд цих судів відповідно до розпоряджень Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».

Отже, враховуючи, що дана цивільна справа надійшла на розгляд Октябрського районного суду м.Полтави 16.08.2022 року, районним судом обгрунтовано відмовлено в її передачі до Московського районного суду м.Харкова.

Таким чином, порушень процесуального законодавства при розгляді даної справи не допущено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного біотехнологічного університету залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.06.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна