Постанова

від 05.07.2024 по справі 643/19858/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року

м. Київ

справа № 643/19858/21

провадження № 61-9625св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державний біотехнологічний університет,

третя особа - Первинна профспілкова організація Державного біотехнологічного університету,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Державного біотехнологічного університету та Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Державного біотехнологічного університету, третя особа - Первинна профспілкова організація Державного біотехнологічного університету, про скасування наказу та поновлення на роботі.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що він працював на посаді першого проректора Державного біотехнологічного університету з 11 серпня 2021 року до 12 листопада 2021 року.

Вказував, що наказом від 12 листопада 2021 року № 262-к до нього безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та внесено відомості до трудової книжки. Вказаний наказ виданий та підписаний в.о. ректора ОСОБА_8 12 листопада 2021 року, проте про рапорт та проєкти повідомлень, які згідно з наказом зазначені як «грубе порушенням трудових обов`язків», ректору стало відомо 30 серпня 2021 року. Тому вважав, що наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення» було винесено з порушенням статті 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки дисциплінарне стягнення може бути застосовано не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку.

Крім того, описані у наказі події стосуються лише факту підготовки проєктів повідомлень та рапорту, а в описовій частині відсутнє жодне посилання на конкретну норму трудового законодавства, яку порушено. Також у ньому відсутні відомості про його вину, наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали від такого порушення.

Просив скасувати наказ та поновити його на роботі.

Рух справи у суді першої інстанції

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Згідно з актом передачі справ від 16 серпня 2022 року справу передано з Московського районного суду м. Харкова до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2023 року справу прийнято до провадження у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року у задоволенні клопотання представника Державного біотехнологічного університету про передачу справи за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова відмовлено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, позов задоволено.

Скасовано наказ від 12 листопада 2021 року № 262-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», виданий Державним біотехнологічним університетом. Зобов`язано Державний біотехнологічний університет анулювати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 № 34 «Про звільнення з займаної посади за одноразове грубе порушення, п. 1 ст. 41 КЗпП України». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді першого проректора Державного біотехнологічного університету з 12 листопада 2021 року. Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню. Стягнуто із Державного біотехнологічного університету на користь держави судовий збір у сумі 2 724,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення було застосовано з порушенням вимог КЗпП України, а саме: невідповідність форми і змісту наказу, пропуск місячного строку з моменту виявлення проступку, а також не врахування пояснення працівника, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

У свою чергу апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі Державного біотехнологічного університету.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

Державний біотехнологічний університет у червні 2023 року через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до Московського районного суду м. Харкова. У касаційній скарзі заявник просив також зупинити виконання та дію рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року; справу розглянути за його участю.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил територіальної юрисдикції, про що заявник зазначав під час розгляду в суді першої інстанції. Також суд розглянув справу за відсутності належним чином не повідомленого відповідача (пункти 5, 6 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Первинна профспілкова організація Державного біотехнологічного університету у липні 2023 року через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. У касаційній скарзі заявник також просить зупинити виконання та дію рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року; розглянути справу за участю третьої особи.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 734/508/17 та від 19 січня 2021 року у справі № 466/6109/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Зазначає також, що судами прийнято судові рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У липні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 (через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку) надійшов відзив на касаційну скаргу Державного біотехнологічного університету, в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки вони є законними; провести розгляд справи за участю позивача.

У серпні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 (через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку) надійшов відзив на касаційну скаргу Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету, в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки вони є законними; провести розгляд справи за участю позивача.

У серпні 2023 року до Верховного Суду від Державного біотехнологічного університету (через підсистему «Електронний суд») надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач наводить додаткові аргументи з приводу того, що у період з 16 серпня 2022 року до 18 січня 2023 року судова справа перебувала в Октябрському районному суді м. Полтави без реєстрації, тобто поза межами юрисдикції суду і без правил судового розгляду, незважаючи на те, що згідно з Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814, канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду в паперовій формі.

У серпні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 (через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку) надійшли додаткові пояснення у справі, що є запереченням на додаткові пояснення відповідача Державного біотехнологічного університету, в якому позивач не погоджується з їх змістом, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Державного біотехнологічного університету та залишити оскаржувані рішення судів без змін.

У вересні 2023 року до Верховного Суду від Державного біотехнологічного університету (через підсистему «Електронний суд») надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає про суперечливість практики Октябрського районного суду м. Полтави щодо застосування статті 31 ЦПК України та вирішення питання про повернення (передачу справ за встановленою підсудністю) до Московського районного суду м. Харкова, наводячи приклади 11 ухвал цього суду по інших справах.

У вересні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 (через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку) надійшли додаткові пояснення у справі, що є запереченням на додаткові пояснення відповідача Державного біотехнологічного університету, в яких позивач не погоджується з їх змістом та зазначає, що справа № 643/19858/21 надійшла з Московського районного суду м. Харкова до Октябрського районного суду м. Полтави 16 серпня 2022 року, тобто до 22 листопада 2022 року, тому на законних підставах була розглянута Октябрським районним судом м. Полтави, що підтверджується його сталою практикою на прикладі 6 ухвал по інших справах. Повторно просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Державного біотехнологічного університету та залишити оскаржувані рішення судів без змін.

Оскільки в силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги документи, додані заявниками та позивачем, на підтвердження їхніх доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 червня 2023 року касаційна скарга Державного біотехнологічного університету передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційна скарга Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.

Ухвалою від 11 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державного біотехнологічного університету (з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребував матеріали справи № 643/19858/21 із Октябрського районного суду м. Полтави, відмовив у задоволенні клопотання Державного біотехнологічного університету про зупинення виконання та дії рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою від 27 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), відмовив у задоволенні клопотання Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету про зупинення виконання та дії рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 643/19858/21.

Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року № 863/0/226-24 на підставі службової записки судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працював із 11 серпня 2021 року до 12 листопада 2021 року в Державному біотехнологічному університеті на посаді першого проректора, згідно з наказом від 10 серпня 2021 року № 4-п, що підтверджується копією дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 30 червня 2015 року.

Наказом від 12 листопада 2021 року № 262-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», на підставі пункту 1 частини першої статті 41, пункту 2 частини першої статті 147 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнено з посади першого проректора Державного біотехнологічного університету.

Підставою для звільнення були рапорт ОСОБА_1 від 30 серпня 2021 року, доповідна записка проректора з НПР та міжнародної діяльності ОСОБА_2 від 11 листопада 2021 року, пояснення ОСОБА_1 від 12 листопада 2021 року.

В цьому наказі зазначено, що перший проректор Державного біотехнологічного університету (ДБТУ) ОСОБА_1 , який згідно з тимчасовою штатною структурою та розподілом посадових обов`язків здійснює керівництво відділом кадрів, 30 серпня 2021 року особисто підготував для підпису в. о. ректора ДБТУ та подальшого вручення 4 «Повідомлення (пропозиції) про переведення на посаду» ректорам Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва ОСОБА_3 , Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка ОСОБА_4 , Харківського державного університету харчування та торгівлі ОСОБА_5 , в. о. ректора Харківської державної зооветеринарної академії ОСОБА_7, які містили чисельні порушення вимог КЗпП України, порядку діловодства та недостовірні відомості. Також, 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 направив на ім`я в. о. ректора ДБТУ рапорт з доданням вищезазначених повідомлень, з вимогою прискорити процес їх підписання та вручення, обґрунтовуючи це недостовірним твердженням, що термін контрактів між МОН та ректорами спливає 05 вересня 2021 року. Підписання вищезазначених повідомлень у редакції, що була підготовлена ОСОБА_1 , та вручення їх у зазначені ним терміни, призвели б до грубого порушення законодавства про працю, чисельних порушень трудових прав Ульянченка, Нанки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вказана дія ОСОБА_1 є одноразовим грубим порушенням його трудових обов`язків як першого заступника керівника ДБТУ.

Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 12 листопада 2021 року, про що свідчить його підпис, та з яким не погодився, про що поставив відмітку.

12 листопада 2021 року від ОСОБА_1 відібрані письмові пояснення, в яких він виклав свою позицію.

Рапорт ОСОБА_1 та повідомлення в. о. ректора ДБТУ ОСОБА_8 отримав 30 серпня 2021 року, та як слідує із резолюції від 31 серпня 2021 року, направив ОСОБА_2 для відповідної роботи.

З доповідної записки проректора з НПР та міжнародної діяльності ОСОБА_2 від 11 листопада 2021 року випливає, що повідомлення про переведення на посаду виготовлено на бланку ДБТУ із зазначенням підписантів в. о. ректора та голови комісії з реорганізації відповідного ВУЗу, що суперечить вимогам діловодства, так як на бланку ДБТУ може міститися виключно підпис керівника або цей лист повинен бути спільним від двох закладів. Також повідомлення містить розділ про його особисте вручення під підпис кожному ректору (в. о. ректора), посада якого підлягає скороченню. В порушення вимог статті 492 КЗпП України щодо попередження про вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці, у повідомленні ректору пропонується повідомити відділ кадрів про розгляд пропозиції до 05 вересня 2021 року. При цьому листами МОН від 22 червня 2021 року ректори були попереджені про припинення їх повноважень без однозначних пропозицій іншої роботи в тому самому закладі. Інформація про отримання цих повідомлень від МОН ректорами (в. о. ректорами), до ДБТУ не надходила. Надання цих пропозицій було покладено МОН на голів комісій з реорганізації ВУЗів. Пропозиції не були надані, але враховуючи отримання ректорами листів МОН, їм пропонується надати під підпис пропозиції з вимогою повідомити про прийняте рішення в строк, що пізніший за визначеним законом двохмісячний, на один місяць і 27 днів. Крім того, цей строк визначений на 05 вересня 2021 року, який припадає на неділю. У пропозиції також зазначено, що вона надається разом з листом МОН, що є неможливим, а ректори зазначають власноруч під підпис дату його отримання в цей час. Також пропозиція не містить дати та вихідного номеру, а також виконавця, що є порушенням встановленого порядку діловодства і КЗпП України. При наданні пропозицій належить також врахувати строки, встановлені статтею 494 КЗпП України, а саме, що первинні професійні спілки, членами яких є ректори (в. о. ректори), повинні бути повідомлені про їх звільнення не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень. Довідково до рапорту додані також проєкти пропозицій ректорам (в. о. ректора) від липня 2021 року без зазначення дати, які містять аналогічні порушення, та взагалі не були зареєстровані і можуть бути вручені також тільки в цей час, що є грубим порушенням порядку діловодства та КЗпП України. Також згідно з підпунктом 4 пункту 15 наказу МОН від 18 червня 2021 року № 689 «Про утворення державного біотехнологічного університету» комісії з реорганізації ВУЗів зобов`язані попередити працівників про реорганізацію та забезпечити дотримання їх прав та гарантій. Таким чином, підписання і вручення пропозицій, підготовлених ОСОБА_1 , призвело б до вчинення чисельних грубих порушень законодавства про працю, чисельних порушень трудових прав ректорів (в. о. ректора), виникнення обґрунтованих підстав для задоволення їх безспірних вимог (у разі подальшого досудового або судового оскарження дій ДБТУ), а також службового підроблення та грубого порушення законодавства про працю, що, можливо, містить склад сукупності злочинів.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Встановлено й це підтверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Так, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18).

Крім того, подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21), від 28 липня 2022 року у справі № 216/3852/20 (провадження № 61-2822св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 1471, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 554/897/21 (провадження № 61-13017св21).

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.

Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду: від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18), від 22 січня 2020 року у справі № 607/25677/18 (провадження № 61-18430св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 489/3510/19 (провадження № 61-17336св20).

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши норми пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідач не довів одноразове грубе порушення трудових обов`язків позивача при його звільненні 12 листопада 2021 року. Суд першої інстанції правильно зазначив при вирішенні спору, що факт направлення в. о. ректору ДБТУ ОСОБА_8 рапорта та проєктів повідомлень є елементом комунікації між підлеглим та керівником та не може бути розцінено як порушення трудових обов`язків. Рапорт доводився до відома керівника як пропозиція в межах його думки та не є розпорядчим документом, який може породжувати правові наслідки. Проєкти повідомлень не мають статусу офіційного документу, а тому можуть бути як прийняті, так і відхилені керівником. Під пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України підпадають такі порушення, в яких ознакою грубості вважаються усі факти, що характеризують їх склад: характер дії або бездіяльності, істотність наслідків порушення трудових обов`язків, особливості причинного зв`язку між порушенням і наслідками, форма вини. Крім того, наказ від 12 листопада 2021 року № 262-к не відображає, які саме трудові обов`язки не були виконані чи порушені позивачем, якими документами такі його обов`язки були закріплені (посадовій інструкції, положенні, статуті, трудовому договорі (контракті) тощо).

Доводи касаційної скарги Державного біотехнологічного університету про порушення правил територіальної юрисдикції при розгляду справи судами попередніх інстанцій відхиляються з огляду на таке.

На підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною другою статті 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 17 листопада 2022 року № 65 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області» територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова відновлено з 23 листопада 2022 року.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Голови Верховного Суду від 17 листопада 2022 року № 65 визначено, зокрема, Октябрському районному суду м. Полтави забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 22 листопада 2022 року включно надійшли на розгляд цих судів відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».

Справа № 643/19858/21, що є предметом касаційного перегляду, передана Московським районним судом м. Харкова та є такою, що надійшла до Октябрського районного суду м. Полтави, за актом передачі справ 16 серпня 2022 року.

У супровідному листі Московського районного суду м. Харкова (а. с. 150 т. 1) міститься примітка, що справа передана до Октябрського районного суду м. Полтави згідно з актом передачі справ від 16 серпня 2022 року та в порядку черговості з урахуванням надмірного навантаження на працівників апарату суду зареєстрована для автоматизованого розподілу в канцелярії суду згідно з вхідним штампом Октябрського районного суду м. Полтави 18 січня 2023 року.

Ухвалою від 19 січня 2023 року (а. с. 152 т. 1) Октябрський районний суд м. Полтави прийняв цивільну справу № 643/19858/21 до свого провадження та призначив судове засідання у справі на 13 березня 2023 року.

Колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги університету щодо недотримання Октябрським районним судом м. Полтави Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду в паперовій формі), водночас це не спростовує факт передачі та фактичного надходження матеріалів справи до Октябрського районного суду м. Полтави 16 серпня 2022 року, що свідчить про те, що незважаючи на те, що Московський районний суд м. Харкова відновив свою роботу 23 листопада 2022 року, справа правильно розглянута Октябрським районним судом м. Полтави.

Порушень судами статті 31 ЦПК України з підстав, зазначених у касаційній скарзі Державного біотехнологічного університету, судом касаційної інстанції при перегляді цієї справи не виявлено, місцевий суд зокрема правильно керувався частиною другою статті 31 ЦПК України.

Такі доводи також були предметом розгляду в Октябрському районному суді м. Полтави, який ухвалою від 13 березня 2023 року (а. с. 173 т. 1) обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача Державного біотехнологічного університету про передачу справи до Московського районного суду м. Харкова за підсудністю, та предметом дослідження апеляційним судом, так як зазначались в апеляційній скарзі університету, який надав їм належну правову оцінку, з чим колегія суддів погоджується.

Не приймаються доводи касаційної скарги про розгляд справи за відсутності Державного біотехнологічного університету, оскільки відповідач був повідомлений завчасно належним чином про судове засідання 13 березня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 25 лютого 2023 року (а. с. 160 т. 1) та його клопотання про передачу справи за підсудністю за підписом в.о. ректора від 08 березня 2023 року (а. с. 162-163 т. 1). Отже, право на захист заявника не було порушено. Окрім цього, такі доводи є суперечливими, адже заявник не посилався на це в своїй апеляційній скарзі.

Аргументи касаційної скарги про слухання справи судом першої інстанції за одне судове засідання не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень, які є достатньо мотивованими та правильними за своєю суттю. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція). Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, що передбачає відповідний прискорений порядок розгляду справи.

Державний біотехнологічний університет не наводить інших доводів щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 , і суд касаційної інстанції, в межах доводів та вимог його касаційної скарги, не знаходить підстав для скасування оскаржуваних рішень судів.

У свою чергу доводи касаційної скарги Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету також відхиляються, оскільки, третя особа у письмових поясненнях до Московського районного суду м. Харкова (а. с. 31-35 т. 1) просила: скасувати наказ від 12 листопада 2021 року № 262-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», виданий Державним біотехнологічним університетом; зобов`язати Державний біотехнологічний університет анулювати відповідний запис у трудовій книжці позивача; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді першого проректора Державного біотехнологічного університету та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі відповідно до статті 235 КЗпП України, зазначивши про порушення зі сторони роботодавця законодавства про працю.

Профспілка не оскаржила рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року в апеляційному порядку, що у сукупності із фактичним визнанням позову в суді першої інстанції свідчить про суперечливу поведінку третьої особи.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Посилання Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету на загальні висновки у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 734/508/17 та від 19 січня 2021 року у справі № 466/6109/18 щодо застосування норм права не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

Так, у справі № 734/508/17 звільнений за порушення фінансової дисципліни на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України директор комунального підприємства звернувся з позовом до Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Верховний Суд підтримав висновки судів про відмову у задоволенні позову, оскільки, оцінивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що позивач як керівник підприємства, який підзвітний органу його управління (частина перша статті 78 Господарського кодексу України, пункт 6.2 статуту, стаття 17 Закону України «Про місцеве самоврядування»), всупереч рішення органу місцевого самоврядування від 24 січня 2016 року, який є органом управління підприємством та реалізовував свої контролюючі повноваження щодо використання та збереження майна підприємства (пункти 6.1, 6.7 статуту), відмовився надавати повний доступ до фінансово-господарської (обліково-бухгалтерської) документації та допустив порушення трудових обов`язків щодо організації ведення бухгалтерського обліку і звітності підприємства (пункт 6.4 статуту). Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані дії позивача підпадають під ознаки одноразового грубого порушення, що вчинені керівником, оскільки таке порушення трудових обов`язків (пункт 6.4 статуту) утруднило контроль органу управління за збереженням і використанням майна підприємства. Отже, звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства.

У справі № 466/6109/18 Верховний Суд виходив із того, що на дату звільнення позивач займав посаду начальника служби матеріально-технічного забезпечення регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а тому, як правильно встановили суди, відповідач мав право застосувати щодо нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що наказ АТ «Укрзалізниця» про звільнення взагалі не містить сформульоване одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Саме по собі посилання у наказі на те, що підставою звільнення позивача з посади начальника служби матеріального технічного забезпечення регіональної філії «Львівська залізниця» за одноразове грубе порушення своїх посадових обов`язків, згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, є доповідна записка від 13 липня 2018 року, не дає можливості встановити, яке саме одноразове грубе порушення трудових обов`язків було допущене позивачем, оскільки і в самій доповідній записці не зазначено конкретного одноразового грубого порушення позивачем своїх трудових обов`язків, а містяться лише посилання на встановлені за результатами службової перевірки у діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» системні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та іншого законодавства у сфері здійснення державних закупівель, що мають негативний вплив на фінансовий стан підприємства. Таким чином, установивши, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на раніше займаній посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обставини у наведених постановах Верховного Суду відрізняються від обставин у цій справі, що переглядається в касаційному порядку, тому немає підстав вважати, що суди ухвалили судові рішення без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. У кожній із наведених справ суди виходили із конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Верховний Суд також відхиляє інші доводи касаційної скарги заявника про те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваного судових рішень. Фактично аргументи касаційної скарги про це зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Незгода із ухваленими судовими рішеннями не є підставою для їх скасування.

Таким чином, висновки судів у межах доводів касаційних скарг ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями про задоволення позову.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів - без змін.

Зважаючи на те, що судове рішення ухвалюється при попередньому розгляді справи і справа до судового розгляду не призначалася, тому відсутні підстави для вирішення клопотання організації Державного біотехнологічного університету та Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету про розгляд справи за участю сторін, згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України.

Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Державного біотехнологічного університету та Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету про розгляд справи за їх участю залишити без розгляду.

Касаційні скаргиДержавного біотехнологічного університету та Первинної профспілкової організації Державного біотехнологічного університету залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник