Постанова

від 01.06.2023 по справі 380/18177/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18177/22 пров. № А/857/5120/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року з питань закриття провадження (суддя Желік О.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про анулювання спеціального дозволу на користування надрами,-

ВСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр Україниу грудні 2022 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, в якому просилаприпинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3897 від 15.06.2006 року наданого Самбірському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства.

Ухвалою Львівського адміністративного суду від 27 лютого 2023 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено. Провадження в адміністративній справі №380/18177/22 за позовом Державної служби геології та надр України до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про анулювання спеціального дозволу на користування надрами закрито. Роз`яснено позивачу, що спір може бути вирішено в порядку господарського судочинства в межах справи №914/70/22 про банкрутство Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що позовна вимога про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3897 від 15.06.2006 наданого Самбірському ВУВКГ є майновою вимогою щодо грошових зобов`язань до боржника, що згідно статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), статті 1, 7, 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство господарським судом.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство позивача спірні правовідносини набувають ознак, не притаманних адміністративним, та з урахуванням предмету судового розгляду підлягають вирішенню у господарському суді. Оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2022 в справі №914/70/22 було відкрито провадження у справі про банкрутство Самбірського ВУВКГ, відтак вимога щодо припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3897 від 15.06.2006 року, наданого Самбірському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Львівської області, у провадженні якого знаходиться справа №914/70/22 про банкрутство позивача, що згідно з пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України є підставою для закриття провадження у цій адміністративній справі.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Як установлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Львівської області від 14 лютого 2022 року в справі №914/70/22 було відкрито провадження у справі про банкрутство Самбірського ВУВКГ. Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог боржника Самбірського ВУВКГ та призначено розпорядником його майна арбітражного керуючого.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 18 травня 2023 року у справі № 2а-9979/11/1370, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20), з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Позиція апелянта зводиться до того, що позовна вимога припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами є немайновою вимогою та не пов`язана зі справою про банкрутство відповідача.

Разом з тим, КУзПБ відносить також ряд немайнових вимог до боржника до господарської юрисдикції.

В кожному конкретному випадку необхідно аналізувати чи існує кореляція між такою немайновою вимога до боржника та провадженням у справі про банкрутство.

На думку колегії суддів, хоч і анулювання спеціального дозволу на користування надрами прямо не пов`язане зі справою про банкрутство, однак у разі ліквідації відповідача анулювання його спеціального дозволу на користування надрами є не логічним та не актуальним, відтак саме господарський суд має вирішувати це питання.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога щодо припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3897 від 15.06.2006 року, наданого Самбірському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Львівської області, у провадженні якого знаходиться справа №914/70/22 про банкрутство позивача, що згідно з пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України є підставою для закриття провадження у цій адміністративній справі.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року з питань закриття провадження у справі №380/18177/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш