Постанова

від 23.05.2023 по справі 909/635/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа №909/635/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівПлотніцький Б.Д.

Кордюк Г.Т.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України за вих. № 101 від 08.03.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/749/23 від 14.03.2023)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 (суддя Кобецька С.М.)

у справі № 909/635/22

за позовом:Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" (надалі ДП «КДЕЗ ІХП НАН України), м. Калуш-11, Івано-Франківська область,

до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМ-Техносервіс" (надалі ТзОВ "ІВМ-Техносерв" м. Калуш, Івано-Франківська область,

відповідачача-2:Фізичної особи-підприємця Короля Сергія Миколайовича (надалі ФОП Король С.М.) , с. Явора, Турківський район, Львівська область,

про визнання удаваним договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017 з відповідними додатками недійсним,

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Боровець В.Д.

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМ-Техносервіс" до Фізичної особи-підприємця Короля Сергія Миколайовича про визнання удаваним (недійсним) договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017, укладеного між СПД ФО Король С. М. та ТОВ "ІВМ-Техносервіс", з відповідними додатками до нього.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсним правочину в судовому порядку; не обґрунтовано, які норми права порушено відповідачами при укладенні договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017; не конкретизовано та не аргументовано, який саме правочин приховали сторони під зовнішньою формою укладеного договору; не зазначено, яким чином при визнанні недійсним оспорюваного договору відновляться його порушені права.

Не погоджуючись з вказаними рішенням, Державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до увагу твердження про те, що позивач вперше дізнався про оскаржуваний правочин лише 20.12.2021, під час розгляду справи № 909/935/21. Вважає, що об`єктивним та достатнім доказом того, що в оскаржуваному правочині міститься неправдива інформація є та обставина, що перші господарські правовідносини між позивачем та відповідачем -1 виникли лише 27.12.2017. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки рахунку № 01/16/05/22 від 16.05.2022, який був долучений до матеріалів справи відповідачем -1.

Також позивач вважає, що судом не досліджено обставин - яким чином проводилися роботи по демонтажу обладнання, яке знаходилось на території позивача, без його відома та згоди. Також судом першої інстанції не встановлено, чи є відповідач-1 власником орендованого майна.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 справу № 909/635/22 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. -головуючий суддя, судді: Плотніцький Б.Д., Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023у справі № 909/635/22, призначено судовий розгляд на 18.04.2023.

11.03.2023 на адресу Західного апеляційного Господарського суду надійшов відзив відповідача-1 на апеляційну скаргу позивача по справі 909/635/22 від 07.03.2023 вих. № 01/07/04/23 ( вх. 01-04/2453/23).

18.04.2023 ухвалою суду на підставі клопотання позивача відкладено розгляд справи на 23.05.2023.

12.05.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення ( вх. № 01-04/323/23 від 16.05.2023).

22.05.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення ( вх. № 01-04/3437/23 від 16.05.2023).

23.05.2023 представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав клопотання від 18.05.2023 № 238 про відкладення розгляду справи, в зв`язку з перебуванням представника Сорохтея В.М. на стаціонарному лікуванні.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 23.05.2023 заперечив проти заявленого клопотання позивача, зазначивши при тому, що клопотання про відкладення позивачем заявлено повторно, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення по суті. Також представник заперечив проти доводів апеляційної скарги, зокрема зазначив, що позивачем не обгрунтовано, яким чином оспорюваний правочин порушує його права, оскільки він не є стороною договору. Також представник відповідача -1 вказує на тривалість договірних відносин, та на те, що відповідно до п. 13.1.5. 13.1. ст. 13 договору, останній мав право на розірвання договору у випадку не погодження позивача із зміною ціни оренди майна, вказує, що обладнання законно перебуває у власності відповідача-1 та про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за договором. Враховуючи наведене, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 у справі № 909/635/22 залишити без змін.

В судове засідання 23.05.2023 представник відповіда-2 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції, порадившись на місці, відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, виходячи з такого.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами в справі та без участі представників апелянта ДП «Калуський дослідно-експерементальний завод Інституту хімії поверхні НАН України та відповідача 2 -ФОП Король С.М.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів зазначає таке.

Між відповідачами ФОП Королем Сергієм Миколайовичем, як постачальником, та ТзОВ "ІВМ-Техносервіс", як покупцем, укладено договір поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017, згідно з умовами якого постачальник передає у власність покупцеві товар в асортименті, кількості та по ціні згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною договору, а покупець приймає та оплачує товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Постачальник виконує також за технічним завданням покупця, що є невід"ємною частиною договору, роботи по ремонту, встановленню монтажу та пуско-налагодженню товару. Постачальник гарантує та засвідчує наявність у нього необхідного досвіду, технічних засобів та всіх дозвільних документів, необхідних для виконання предмету договору (пункти 1.1.,1.2.договору).

Специфікацією від 15.05.2017 як Додатком №1 до договору - визначено найменування товару: 1) бак-ємність верт.ОВ.15000 - 2шт.; 2) насос відцентровий МВ80 РР - 1шт.; 3) насос хімічний мембранний т.R414 SERA; 4) вузол концентрування кислих стічних вод - 1шт.; 5) труба ПВХ Ду 50мм - 66мп; 6) коліно 90*Ду 50мм - 45шт.; 7) коліно 130*Ду 50мм - 16шт.; 8) трійник Ду 50мм - 15шт.; 9) муфта Ду 50мм - 27шт.; 10) муфта різьбова Ду 50мм - 17шт.; 11) кран розбірний Ду 50 мм - 25шт.; 12) кран розбірний Ду 20 мм - 9шт.; 13) клей Tangit - 2кг.; 14) розчинник Tangit - 2л.; загальну ціну товару без ПДВ - 425 623,00грн.

Крім того, у вказаній специфікації наведено перелік робіт, які постачальник зобов`язався виконати по вказаному договору: 1) встановлення ємностей; 2) під`єднання до комунікацій замовника; 3) ремонт, настройка насосного обладнання; 4) обв"язка ємностей і насосного обладнання; 5) гідравлічні випробування обв"язки; 6) гідравлічні випробування системи обв"язки ємності шляхом навантаження насосів; 7) монтаж, засипка підключення системи фільтрації; 8) з"єднання системи з комунікаціями замовника; 9) повні гідравлічні випробування системи і з"єднань; 10) пуско-наладка з представником замовника, регулювання роботи насосного обладнання і системи фільтрації; 11) пробна експлуатація, відпрацювання режимів, навчання персоналу; 12) здача представнику замовника виконаних робіт; всього на суму 55 800,00 грн.

Відповідно до пунктів 4.5., 4.6. договору всі роботи, які передбачені договором, повинні бути здійснені по місцю експлуатації товару по вул. Промислова 6, корпус 1009, м. Калуш, впродовж 20 календарних днів з дати поставки усіх товарів.

Роботи з підключення товару до комунікацій та роботи з пуско-наладки повинні бути проведені постачальником упродовж 15 календарних днів з дати поставки всіх одиниць товару. Здача фактично виконаних робіт з монтажу та пуско-наладки проводиться після виконання всіх робіт, передбачених договором та оформлюється актом виконаних робіт.

Пунктом 3.2. договору обумовлено порядок розрахунків між сторонами: - передплата 50% від загальної суми протягом 5 днів з дати підписання договору; - 30% протягом 5 днів після письмового повідомлення про готовність поставки товару покупцю; - 20% протягом 10 календарних днів після проведення приймально-здавальних іспитів та підписання актів виконаних робіт обома сторонами.

Так, згідно з накладною №15/05/17 від 15.05.2017 (т.1. а.с.100) постачальник ФО-П Король С. М. поставив, а покупець ТОВ "ІВМ-Техносервіс" прийняв товар, обумовлений специфікацією - додатком №1 до договору №15/05/17 від 15.05.2017, на загальну суму 425 623,00 грн.

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №01/26/06/17 від 26.06.2017, відповідачами засвідчено, що після проведення виконавцем робіт по ремонту, встановленню, монтажу, пуско-налагодженню, підключенню до комунікацій, проведення випробування, замовник отримав готову на налагоджену до роботи установку з виробництва розчину соляної кислоти 10-14%. Роботи виконані належним чином, сторони претензій не одна до одної не мають. Загальна сума по акту сумарно складає 481 423,00грн з врахуванням виконаних робіт на суму 55 800,00грн та матеріалів, запчастин, обладнання - 425 623,00грн.

Як вбачається з виписок АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк" про рахунках ТОВ "ІВМ-Техносервіс" (т.2 а.с.123-126), останнім перераховано на рахунок ФО-П Короля С.М. 42 700,00грн з призначенням платежу за обладнання згідно договору №15/05/17 від 15.05.2017 та 573 000,00 грн. з призначенням платежу згідно рахунку №01/16/05/22 від 16.05.2022.

Рахунком-фактурою 01/16/05/22 від 16.05.2021 визначено, зокрема, суму до сплати - 438 723,00 грн згідно договору №15/05/17 від 15.05.2017.

В матеріалах справи наявні Технічні умови ТУ У20.1- 05540209-007:2016 "Розчини соляної кислоти", розроблені 12.12.2016 головним інженером ДП "КДЕЗ ІХП НАН України", затверджені директором ДП "КДЕЗ ІХП НАН України", перевірені Мінекономрозвитку України ДП "Укрметртестандарт", набули чинності 17.01.2017.

27.12.2017 між відповідачем -1- ТзОВ "ІВМ-Техносервіс", як орендодавцем, та позивачем - ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України", як орендарем, укладено договір оренди обладнання №1/12/17, відповідно до п.1.1, 2.2 яких предметом цього договору є передача орендодавцем орендарю у тимчасове платне користування обладнання, для виробництва розчину соляної кислоти 10-14%, яке є об`єктом власності орендодавця.

На виконання вказаного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у придатному для використання стані та в повній комплектності установку з виробництва розчину соляної кислоти 10-14%, що підтверджує підписаний без жодних зауважень та скріплений печатками сторін акт приймання - передачі від 28.12.2017.

При цьому, складові частини установки з виробництва розчину соляної кислоти 10-14%, зазначені у акті приймання - передачі обладнання від 28.12.2017 (т.1 а.с.111) є аналогічними (тотожними) складовим частинам установки з виробництва розчину соляної кислоти 10-14%, вказаним у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №01/26/06/17 від 26.06.2017 (т.1 а.с.101).

В подальшому, у зв`язку з достроковим розірванням 26.12.2020 договору оренди обладнання №1/12/17, між сторонами укладено договір оренди обладнання №01/19/01/21 від 19.01.2021. Згідно з умовами цього договору обладнання орендодавця, котре використовуватиме орендар по цьому договору, було передано орендарю на підставі договору оренди №1/12/17 від 27.12.2017 та акта прийому-передачі від 28.12.2017. Факт передачі обладнання в оренду 28.12.2017 також підтверджено (визнано) орендарем в акті звірки взаєморозрахунків від 10.12.2020 (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору після розірвання 26.12.2020 договору оренди обладнання №1/12/17 від 27.12.2017 орендоване обладнання від орендаря не було повернуте орендодавцю і з володіння (користування) орендаря не вибувало.

Доказом знаходження орендованого обладнання в орендодавця слугує акт прийому-передачі від 28.12.2017 до договору оренди обладнання №1/12/17 від 27.12.2017, з огляду на фактичне перебування орендованого обладнання в орендаря і після 26.12.2020, новий акт прийому-передачі майна в оренду між сторонами не укладався (пункт 1.5. договору).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що на момент підписання договору орендодавець та орендар здійснили перевірку технічного стану орендованого обладнання і цим договором засвідчують справність орендованого обладнання та можливість його подальшого використання у господарській діяльності (пункт 3.4.договору).

У відповідності до пункту 4.1 договору строк оренди починається з моменту підписання даного договору і закінчується 31.12.2021.

Листом №01/11/03/2 від 11.03.2021 (т.1 а.с.127-128) відповідач - ТОВ "ІВ Техносервіс" звернувся до позивача з пропозицією змінити розмір орендної плати з 30 000,00 грн на 72 000,00 грн шляхом укладення додаткової угоди (т.1. а.с.127-128). Згоди на збільшення орендної плати позивачем не надано.

Натомість у комерційній пропозиції №129 від 16.03.2021 (т.1 а.с.129) позивач повідомив відповідача - ТОВ "ІВМ-Техносервіс" про бажання придбати дві вертикальні поліетиленові ємності об`ємом 15 м3, які є частиною обладнання визначеного договором оренди № 01/19/01/21 від 19.01.2021 за ціною 25 000,00грн за одну ємність.

Проте, листом №01/16/03/21 від 16.03.2021 (т.1 а.с.128) орендодавець повідомив орендаря про дострокове припинення дії договору №01/19/01/21 від 19.01.2021 на підставі пункту 13.1.5. в т. ч. про необхідність демонтажу та повернення обладнання - установки з виробництва розчину соляної кислоти 10-14%.

Актом огляду від 31.03.2021 (т.2 а.с.133) представниками у складі керівника, головного інженера та начальника виробництва ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" за участю запрошеного фахівця - головного інженера ТОВ "Заводу ДК "Орісіл" підтверджено, що установка з виробництва розчину соляної кислоти 10-14% перебуває у придатному до використання за цільовим призначенням стані, в повній комплектності та розміщена на складах №1, №2.

Із тривалого листування сторін (т.1 а.с.150-195) вбачається наявність спору між орендодавцем та орендарем стосовно демонтажу та повернення спірного обладнання.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2022 у справі №909/935/21 відмовлено в задоволенні позову ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" до відповідача ТОВ "ІВМ-Техносервіс" про зобов"язання усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення приміщення від обладнання та підписання акта приймання-передачі предмета договорів оренди обладнання №1/12/17 від 27.12.2017, №01/19/01/21 від 19.01.2021. Зокрема, судом встановлено, що обладнання згідно договору №1/12/17 від 27.12.2017 змонтовано та доставлено ФОП Королем С.М. на підставі договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017. Позивач не довів суду порушення відповідачем права на користування належними йому складськими приміщеннями, оскільки відповідач неодноразово вживав заходів щодо повернення майна з оренди.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2022 у справі № 909/568/22 позов ТОВ "ІВМ-Техносервіс" до відповідача ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" про стягнення неустойки за період з 16.03.2021 по 31.07.2022 в сумі 990 000,00грн - задоволено частково. Суд прийшов до висновку про обґрунтованість нарахування позивачем неустойки через безпідставне неповернення відповідачем об`єкта оренди за договором оренди обладнання №01/19/01/21 від 19.01.2021 після його розірвання з 31.03.2021 до 31.07.2022 в сумі 960 000,00грн.

Вищенаведені обставини, які склалися між сторонами даної справи, стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідачів про визнання удаваного правочину - договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017 з відповідними додатками недійсним.

Частинами 1,2 статті 16 Цивільного кодексу України гарантовано право кожній особі звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 Цивільного кодексу України Кодексу.

Так, у відповідності до цієї правової норми підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння, користування, розпорядження. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №761/15883/15, від 26.08.2021 у справі № 916/2406/20, від 17.08.2021 у справі № 909/387/16, від 09.08.2021 у справі № 910/3372/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним правочину, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме документально підтвердити, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені спірним правочином та в результаті визнання недійсним останнього майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України» вказує, що майновий інтерес позивача випливає з пункту 4.5. оспорюваного правочину, яким обумовлено виконання відповідачами робіт з ремонту, встановлення та монтажу товару за адресою вул. Промислова 6, корпус 1009, м. Калуш, яка є юридичною адресою Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України". У відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №326 від 19.06.2008, будівля цеху, корпус 1009 перебуває у повному господарському віданні ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України".

У постанові Об`єднаної палати Касаційного Господарського суду висловлено наступну правову позицію, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач не довів факту порушення його права, не обґрунтував порушення майнового права чи інтересу та не зазначив яким чином відновляться порушені права/інтерес позивача шляхом визнання недійсним договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017.

Проте, як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивач не спростував вказаних висновків суду першої інстанції, не вказав, яким чином оспорюваний договір порушив його права чи інтереси, не вказав, яким чином визнання недійсним удаваного правочину, договору поставки та виконання робіт № 15/05/17 від 15.05.2017 з відповідними додатками до нього, укладеного між СПД ФО Королем С.М. та ТзОВ «ІВМ-Техносервіс» відновить порушені права чи інтерес ДП «Калуського дослідно-експериментального заводу Інституту хімії поверхні НАН України».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи правові позиції, висловлені у Постановах Верховного суду, погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що оспорюваний правочин жодним чином не порушує права та інтереси Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України", а відтак, визнання оспорюваного правочину недійсним жодним чином не відновить жодних порушених прав позивача.

Відсутність правових підстав для звернення із позовом (неналежний Позивач) є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поза тим, установивши, що оспорюваний договір не порушує права та інтереси позивача, суд першої інстанції все ж вдався до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства.

Згідно з частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно враховувати загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору суд вирішує питання про спростування презумпції правомірності правочину і встановлює не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначає, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Так, оспорюючи договір поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017 з додатками - накладною №01/15/05/17 від 15.05.2017 на суму 425 623,00грн; специфікацією від 15.05.20217 (додаток №1 до договору №15/05/17 від 15.05.2017) на суму 425 623,00грн; актом №01/26/06/17 здачі приймання робіт (надання послуг) від 26.06.2017 позивач стверджує про їх удаваність.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №922/1320/21.

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Отже, зі змісту вказаної статті вбачається, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Удаваність договору, не свідчить про автоматичну недійсність таких правочинів, оскільки у силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, звертаючись з позовом про визнання договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017 з відповідними додатками недійсним з підстав його удаваності, позивач має довести яким нормам права він суперечать та який правочин насправді вчинено між сторонами. Така правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/8466/20.

У апеляційній скарзі позивач жодним чином не спростував вказаних висновків суду першої інстанції, не довів, який правочин був насправді вчинений між сторонами, не вказав чітких норм, яким суперечить зміст оспорюваного правочину.

Сам факт вчинення неналежної оплати між сторонами договору, як встановлено судом апеляційної інстанції, не може свідчити про удаваність правочину та не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд вдав правильну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про неповне з`ясування обставин справи та про неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили підставність позовних вимог, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу відповідачами належними та допустимими доказами спростовано позовні вимоги.

Враховуючи те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2023 у справі № 909/635/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 31.05.2023

Головуючий суддяН.М.Кравчук

СуддіБ.Д.Плотніцький

Г.Т.Кордюк