Рішення

від 31.05.2023 по справі 916/781/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/781/19

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Волков Р.В., суддя Лічман Л.В.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Ейсмонт С.О.;

від Одеської міської ради: Асташенкова О.І.;

від Міністерства юстиції України: Коротков С.О.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (65091, м.Одеса, вул. Головківська,1) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) в особі Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького,13; код ЄДРПОУ 00015622 )

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ (65017, м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 18; код ЄДРПОУ 04689197);

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна

1. Суть спору.

20.03.2019 заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та в особі Міністерства юстиції України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №798/19) до відповідачів - ВАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ» та КП РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597387 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором КП РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Махортовим І.О. на підставі якого за ВАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597944 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором КП РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Махортовим І.О. на підставі якого за ВАТ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 19 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13.

В обґрунтування пред`явлених вимог, прокурор посилається, зокрема, на те, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо надання ВАТ „Український інститут кранобудування у власність, оренду чи користування та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13 та вул. Авіаційна, 12, тоді як рішення ВК ОМР народних депутатів трудящих від 12.08.1968 року №605 та №803 від 31.10.1968 року не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки При цьому, ВАТ „Український інститут кранобудування зареєструвало право власності на приміщення розташовані за відповідними адресами, як зазначає прокурор з метою заволодіння даними земельними ділянками, однак як стверджує прокурор на земельних ділянках за адресами м. Одеса вул. Авіаційна, 13 та вул. Авіаційна, 12 будь-яка техніка та будівлі відсутні.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/781/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 15.04.2019, розглянувши обґрунтування прокурора для представництва інтересів держави в суді, судом було залишено без розгляду позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 було задоволено апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області; ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2019 по справі №916/781/19 було скасовано та направлено матеріали справи № 916/781/19 передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 було призначено підготовче засідання у справі №916/781/19.

Ухвалою суду від 20.01.2021 було призначено справу № 916/781/19 до колегіального розгляду.

Ухвалою суду від 25.01.2021 було прийнято справу № 916/781/19 до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Бездоля Д.О., суддя Петренко Н.Д., ухвалено розгляд справи почати спочатку та призначено повторне проведення підготовчого засідання.

Ухвалою від 09.02.2021 року було задоволено клопотання заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 про витребування доказів.

При цьому, суд ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання у справі №916/781/19 на 10.03.2021 року.

При цьому, суд ухвалою у протокольній формі продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання у справі №916/781/19 на 25.03.2021 року.

Суд ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання у справі №916/781/19 на 18.05.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 року було здійснено заміну первісного відповідача у справі №916/781/19 Комунальне підприємство "Реєстраційна служба Одеської області належним відповідачем Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, код ЄДРПОУ 43315529).

Ухвалою суду від 09.06.2021 року суд призначив у справі №916/781/19 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, витрати з проведення судової експертизи покладено на заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2, провадження у справі №916/781/19 зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 22.10.2021 поновлено провадження у справі № 916/781/19 з 01.11.2021.

При цьому, у судовому засіданні 01.11.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19 листопада 2021 року о 11:00.

У судовому засіданні 19.11.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08 грудня 2021 року о 15:00.

У судовому засіданні 08.12.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20 грудня 2021 року о 16:00.

Ухвалою суду від 20.12.2021 клопотання Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про витребування доказів (від 20.12.2021 року за вх.ГСОО№34375/21) задоволено частково. Витребувано на підставі ст. 81 ГПК України наступні документи: - від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - завірену належним чином проектну документацію на будівництво та проектну документацію на реконструкцію нежитлових будівель за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та м. Одеса, вул. Авіаційна, 13. Встановлено строк для подання витребуваних судом доказів до 12 січня 2022 року. У задоволення решти клопотання відмовлено.

При цьому, у судовому засіданні 20.12.2021 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19 січня 2022 року о 10:45.

06.01.2022 до суду від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшов лист від 04.01.2022 (вх. № 305/22).

Між тим, судове засідання призначене на 19 січня 2022 року о 10:45 не відбулося у зв`язку з перебуванням члена колегії судді Петренко Н.Д. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату суду № 4 від 19.01.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/781/19 для внесення змін до складу колегії суддів, за результатами якого справу №916/781/19 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Бездоля Д.О., суддя Літвінов С.В.

Ухвалою суду від 24.01.2022 було прийнято справу № 916/781/19 до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Бездоля Д.О., суддя Літвінов С.В., розгляд справи ухвалено почати спочатку та призначено повторне проведення підготовчого засідання на 09 лютого 2022 р. о 12:00.

При цьому, у судовому засіданні 09.02.2022 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21 лютого 2022 року о 14:30.

У судовому засіданні 21.02.2022 суд оголосив ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні на 16.03.2022.

Ухвалою суду від 12.04.2022 було відкладено судове засідання з розгляду справи №916/781/19 на 18 травня 2022 р. о 15:40.

При цьому, у судовому засіданні 18.05.2022 судом, за результатом задоволення клопотання Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи (вх. № 8280/22), було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 05 липня 2022 року о 11:00.

05.07.2022 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 11.07.2022 розгляд справи №916/781/19 призначено на 19 липня 2022 р.

При цьому, у судовому засіданні 19.07.2022 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 30 серпня 2022 року о 11:00.

При цьому, у судовому засіданні 30.08.2022 судом було оголошено ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 20.09.2022 о 12:00.

При цьому, у судовому засіданні 20.09.2022 судом ухвалою у протокольній формі було оголошено про перерву у судовому засіданні при розгляді справи на 11.10.2022 12:00.

11.10.2022 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 13.10.2022 розгляд справи №916/781/19 призначено на 08 листопада 2022 р.

07.11.2022 до суду від заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси надійшло клопотання про виключення у справі зі складу відповідачів Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

08.11.2022 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 11.11.2022 розгляд справи №916/781/19 призначено 22 листопада 2022 р.

Розпорядженням керівника апарату суду №144 від 27.12.2022, у зв`язку необхідністю призначення до розгляду справи №916/781/19 та враховуючи перебування членів колегії судді Бездолі Д.О. та судді Літвінова С.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків розгляду даної справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/781/19 для внесення змін до складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи №916/781/19 між суддями Господарського суду Одеської області від 27.12.2022, справу №916/781/19 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Волков Р.В., суддя Малярчук І.А.

Ухвалою суду від 28.12.2022 було прийнято справу № 916/781/19 до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Волков Р.В., суддя Малярчук І.А., ухвалено розгляд справи почати спочатку та призначено повторне проведення підготовчого засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду № 12 від 01.02.2023 року, у зв`язку з перебуванням члена колегії судді Малярчук І.А. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/781/19 для внесення змін до складу колегії суддів, за результатами якого справу №916/781/19 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Волков Р.В., суддя Лічман Л.В.

Ухвалою суду від 08.02.2023 прийнято справу № 916/781/19 до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Волков Р.В., суддя Лічман Л.В., розгляд справи почато спочатку та призначено повторне проведення підготовчого засідання на 02 березня 2023 р.

02.03.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебування судді Лічмана Л.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 07.03.2023 підготовче засідання по справі № 916/781/19 призначено на 23.03.2023.

23.03.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.03.2023 у протокольній формі відмовлено у задоволенні клопотання (№ 9396/23), розглянуто клопотання заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси про виключення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із складу відповідачів та оголошено про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2023.

У судовому засіданні 18.04.2023 суд оголосив ухвалу у протокольній формі, якою задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та оголосив перерву у розгляді справи по суті до 02.05.2023.

26.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відповіді Одеської міської ради від 24.03.2023.

02.05.2023 за результатами розгляду клопотання про відкладення розгляду справи, суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 11.05.2023.

11.05.2023 до суду від Відкритого акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 15599/23).

У судовому засіданні 11.05.2023 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 16.05.2023.

16.05.2023 до суду від Відкритого акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 16086/23).

У судовому засіданні 16.05.2023, за результатом задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 31.05.2023.

31.05.2023 до суду від Відкритого акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 17801/23).

У судовому засіданні 31.05.2023 прокурор та позивачі позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити позов; представник відповідача не з`явився однак направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 31.05.2023 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи прокурора.

Прокурор вказує, що право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна №12 та №13 зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством «Український інститут кранобудування».

З інформаційної довідки вбачається, що підставами для реєстрації права власності 10.08.2017 за ВАТ «Український інститут кранобудування» на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13. загальною площею 31.6 кв.м. та 19 кв.м.. стали: технічний паспорт, виданий 07.08.2017 ТОВ «НОВЕ БТІ»; довідка від 01.05.2017, видана ВАТ «Український інститут кранобудування»; рішення ВК ОМР народних депутатів трудящих за №803 від 31.10.1968 та за № 605 від 12.08.1968.

Підставою для внесення запису стали рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова 1.О. про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36597387 від 14.08.2017 (м.Одеса, вул.Авіаційна, буд. 12) та індексний номер:36597944 від 14.08.2017 (м.Одеса, вул.Авіаційна, буд.13).

При цьому, прокурор вказує про те, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо надання ВАТ «Український інститут кранобудування» у власність, оренду чи користування та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна №12 та №13 (лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 21.06.2018 №0119/2118-06).

Також прокурор зазначає, що Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 14.06.2018 за №0І-І5/287н повідомлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок за зазначеними вище адресами не надавались.

Разом з тим, прокурор вважає, що пунктом 1 рішення ВК ОМР народних депутатів трудящих «Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК від 12.08.1968 за №605 (далі Рішення), яке стало підставою для проведення реєстрації права власності, Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню відведено земельну ділянку площею 1,9 га. обмежену вулицями Скворцова, Шота Руставелі, Авіаційною з відчуженням розташованих на земельній ділянці житлових будівель та споруд, які підлягають зносу, а також плодоягідних насаджень для будівництва інженерною комплексу ГСКБ по важкому кранобудуванню.

Пунктом 2 вказаною Рішення визначено саме за якими адресами передаються земельні ділянки для здійснення будівництва корпусу ГСКБ. Так, для будівництва було вилучено у громадян земельні ділянки з розташованими на них житловими будівлями та спорудами, що підлягали зносу за наступними адресами та площами земельних ділянок: вул. Авіаційна, 14 (площа 920 кв.м.), вул. Авіаційна, 16 (площа 710 кв.м.). вул. Авіаційна. 16-а (площа 707 кв.м.). вул. Шота Руставелі, 1 (площа 575 кв.м.); вул. Шота Руставелі, 1-а (площа 160 кв.м.). вул. Шота Руставелі, 3 та 3-а (площа 955 кв.м.). Наведений перелік є вичерпним.

Як вбачається, в переліку наведеному в н.2 Рішення земельні ділянки та будь-які приміщення, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна 12 та 13, відсутні.

Таким чином, на думку прокурора, рішенням ВК ОМР народних депутатів трудящих від 12.08.1968 №605 Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельні ділянки розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна 12 та 13, для будівництва інженерного комплексу ніколи не відводилась та не передавались будівлі та споруди, що на ній розташовані.

Зазначене рішення містить вказівки про надання земельної ділянки у тимчасове користування зумовлене будівництвом, яке повинно було завершитись у 1975 році.

Окрім цього, прокурор стверджує, що рішення ВК ОМР народних депутатів трудящих від 31.10.1968 за №803 стосується майна по вул. Авіаційної, 14, 14а, 16, 16а, вул. Шота Руставелі, 1, 1а, 8, 8а у м. Одесі, тоді як передачі майна по вул. Авіаційна, 12 та 13 вказане рішення не передбачає.

За фактом використання підробленого документу 06.02.2018 зареєстроване кримінальне провадження за №12018160470000435, за ознаками кримінальною правопорушення, передбаченою ч.4 ст.358 КК України.

В ході проведення досудового розслідування проведено огляд місця події та протоколом огляду від 12.02.2018 зафіксовано відсутність будь-яких будівель та техніки за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та 13.

Таким чином, прокурора вважає, що прийняте рішення державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню відповідно до п.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки за вказаними адресами відсутні приміщення, технічний паспорт та рішення ВК місцевої Ради депутатів не є підставою для державної реєстрації права власності, внесено недостовірні дані щодо наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Крім того, прокурор зазначав, що саме неналежне здійснення Одеською міською радою владних повноважень, як власника відповідних земель в особі територіальної громади, та Міністерства юстиції України, як органу, який наділений повноваженнями щодо контролю за дотриманням вимог Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, стало підставою для звернення до суду з даним позовом, поданим в їх інтересах держави до ВАТ „Український інститут кранобудування та КП "Реєстраційна служба Одеської області.

3.3 Доводи Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України підтримує позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2, вважає її обґрунтованою, та такою, то підлягає задоволенню.

Так, МЮУ вказує про те, що оскаржувані рішення державного реєстратора прийнято з грубим порушенням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 24 вказаного Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Враховуючи викладене, за результатами розгляду поданих ВАТ Український інститут кранобудування» документів, державний реєстратор був зобов`язаний відмовити у реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

3 огляду на викладене, МЮУ зазначає, що здійснюючи державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та 13, державним реєстратором були прийняті протиправні рішення, які суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки технічний паспорт та рішення ВК ОМР народних депутатів трудящих за № 803 від 31.10.1968 та за № 605 від 12.08.1968 не є підставою для державної реєстрації права власності, крім того за вказаними адресами відсутні взагалі будь-які приміщення.

3.4 Доводи ВАТ «Український інститут кранобудування».

Відповідач вказує, що згідно з п. 1.1 статуту Відкрите акціонерне товариство «Український інститут кранобудування», воно є правонаступником Українського державного інституту кранобудування.

На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих «Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК» від 12.08.1968 року за № 605 ГСКБ ВК провело відселення мешканців з жилих будинків та прийняло на баланс ГСКБ ВК ці будинки та малоповерхові дома Домоуправління № 79 Іллічівської Райради, в тому числі будівлі за адресою Авіаційна 12, 13, які підлягали зносу та розташовані на земельній ділянці, обмеженої вулицями Скворцова, Ш. Руставелі, Авіаційної, яка була відведена Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню Міністерства будівництва, дорожнього та комунального машинобудівництва СРСР рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.08.1968 року за № 605.

Проектований комплекс ГСКБ ВК розмістився у жилому районі 1-6 передбаченою схемою забудови мікрорайону, у безпосередньої близькості від заводу важкого кранобудування ім. Січневого повстання, та складався з інженерного корпусу, лабораторного корпусу, учбового центру, гуртожитку (готельного) готельного типу.

Згідно з проектом, була закінчена перша черга будівництва та збудований інженерний корпус ГСКБ ВК, який був зданий в експлуатацію.

Таким чином, станом на 1992 рік, Державному підприємству «Український державний інститут кранобудування «Укрінкран», належало право повного господарського віддання всіма активами і пасивами Головного спеціалізованого конструкторського бюро важкого кранобудування (ГСКБ ВК) СРСР, в тому числі право користування земельною ділянкою площею до 1,9 га, обмеженою вулицями Скворцова, Ш. Руставелі Авіаційної, право власності на розташовані на ділянці житлові будинки та споруд що підлягають зносу, відповідно до Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.08.1968 р. за № 605.

Постановою КМ України від 05.07.1993 року за № 508, було затверджено Положення про порядок корпоратизації державних підприємств. Згідно з п. 15. Вказаного положення, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства.

При цьому, відповідач зазначає про те, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих «Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК» від 12.08.1968 року за № 605 не скасовано та не припинено, а тому правовідношення щодо користування Українським державним інститутом кранобудування «Укрінкран» земельною ділянкою зазначеної у цьому рішенні, регулюються правовими нормами інституту постійного користування землею.

Український державний інститут кранобудування «Укрінкран» ніколи не відмовлявся від користування зазначеною земельною ділянкою та використовував її за цільовим призначенням згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.08.1968 р. за № 605.

Нежитлові споруди, за адресою м. Одеса, вул. Авіаційна 12, 13, розміщені на земельній ділянці, переданій у користування Українському державному інституту кранобудування «Укрінкран», згідно рішення від 12.08.1968 р. за № 605.

Згідно з Актом від 20 листопада 1968 року, межи земельної ділянки закріплені в натурі геодезичними знаками та передані присутньому при відводі представнику ГСКБ ТК Болдиреву А.Г.. Межи земельної ділянки зафіксовані у Плані земельної ділянки у м. Одесі відведеної відповідно до рішень виконкому Міськради депутатів трудящих від 12.08.1968 року за № 605 та від 31.10.1968 року за № 803, та облвиконкому від 19.11.1968 року за № 673, складеному Управлінням головного архітектора м. Одеси.

Згідно з Планом земельної ділянки, її межи проходять по червоній лінії вул. Шота Руставелі, між вул. Скворцова та Авіаційної впродовж 109, 84 метрів (між точками 1 та 2 з виписки геодезичних даних Плану); від вул. Шота Руставелі по червоній лінії вул. Авіаційної впродовж 137, 95 метрів (між точками 2 та 4 з виписки геодезичних даних Плану); від вул. Шота Руставелі по червоній лінії вул. Скворцова впродовж 135, 85 метрів (між точками 1 та 3 з виписки геодезичних даних Плану), між точками 3 та 4 з виписки геодезичних даних Плану, впродовж 111, 36 метрів.

Використовуючи надані законом повноваження виконавчий комітет Одеської міської Ради депутатів трудящих рішенням від 10.11.1987 року за № 548 «Про затвердження рішення оціночної комісії від 09.09.1987 року» дозволив знос індивідуальних жилих домів, та заборонив проводити часткове або повне відчуження цих домів та припинив прописку громадян у зазначених домах.

Виконком Одеської обласної Ради депутатів трудящих рішенням від 15.12.1987 року за № 594 «Про затвердження рішень виконкомів Раздельнянського, Ширяївського, Ренійського районних та Одеської міської Ради народних депутатів трудящих в частині зносу індивідуальних жилих домів та господарсько-побутових будівель та споруд» дозволило Раздельнянській, Ширяївській, Ренійській районним та Одеській міській Раді народних депутатів трудящих знести жили дома та господарсько-побутові будівлі та споруди, які знаходяться в особистій власності громадян, згідно додатку №1, 2 до рішення облвиконкому.

Згідно з додатком № 2 до рішення облвиконкому від 15.12.1987 року за № 594 «Перелік індивідуальних жилих домів та господарсько-побутових будівель та споруд, які знаходяться в особистій власності громадян та підлягають зносу в м. Одесі» (п. Б) зносу підлягають індивідуальні жили дома та господарсько-побутові будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці за адресами в межах кварталу вулиць межи якої проходять по червоній лінії вул. Шота Руставелі, між вул. Скворцова та Авіаційної впродовж 109 метрів; від вул. Шота Руставелі по червоній лінії вул Авіаційної впродовж 137 метрів; від вул. Шота Руставелі по червоній лінії вул. Скворцова впродовж 135 метрів, в тому числі які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Авіаційна 12, 13.

Таким чином відповідно до рішень виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих від 12.08.1968 року за № 605 від 31.10.1968 року за № 803 та рішень виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих рішенням від 19.11.1968 року за № 673 від 15.12.1987 року за № 594, всі житлові дома, господарсько-побутові будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці, межи якої проходять по червоній лінії вул. Шота Руставелі, між вул. Скворцова та Авіаційної впродовж 109 метрів; від вул. Шота Руставелі по червоній лінії вул. Авіаційної впродовк 137 метрів; від вул. Шота Руставелі по червоній лінії вул. Скворцова впродовж 135 метрів, в тому числі які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. вул. Авіаційна 12, 13

Відповідно до додатку № 8 «Перелік нерухомого майна, яке обліковується на балансі ВАТ ХК «Краян», не містить об`єктів нерухомості, які розташовуються за адресою м. Одеса. вул. вул. Авіаційна 12, 13. Тобто, об`єкти нерухомості, які розташовуються за адресою м. Одеса. вул. вул. Авіаційна 12, 13 ніколи не обліковувалися на балансі ВАТ ХК Краян, ні на праві власності, ні на праві повного господарського відання

Пунктом 4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.08.1968 року за № 605, було зобов`язано ГСКБ ТК скласти проект забудови земельної ділянки з ув?язкою з проектом детального планування жилого району 1-6 «Ближні Млини» на підставі архітектурно-планувального завдання, виданого Управлінням Головного архітектора міста Одеси.

На виконання п. 4 рішення № 605 ГСКБ ТК за участю Управління Головного архітектора міста Одеси, склало Проектну будівництву ГСКВ ТК м. Одеса. На сторінці 9 та 10 пояснювальний записці Проектної пропозиції зазначено, що пропонується проводити будівництво в три черги. В другу чергу планується збудувати лабораторний корпус. Для будівництва лабораторного корпусу необхідно знести одноповерхові будинки по вул. Скворцова №№ 9-а, 9-6, по вул. Шота Руставелі №№ 5; 3; 3-а; 1; 1-а.

При розробці Проектної пропозиції по розміщенню та будівництву ГСКБ ТК м. Одеса, Одеським міським бюро технічної інвентаризації складено Відомість інвентаризації будівель району Ближні Млини (квартал обмежений вул. Ш.Руставелі, Авіаційною, Радянською та Скворцова) квартал 394 м. Одеси (стор. 11; 12 Проектної пропозиції).

Згідно з інвентаризаційною відомістю п. 50, 51, в зазначеному кварталі знаходяться споруди за адресою вул. Авіаційна 12, 13, які розташовані на земельній ділянці, відведеної ГСКБ ТК рішенням № 605 під будівництво інженерно-лабораторного комплексу.

Також відповідач зазначає, що при складенні Проектної пропозиції по розміщенню та будівництву ГСКВ ТК м. Одеса, Одеським міським бюро технічної інвентаризації складений Схематичний план будівельного кварталу № 394 м. Одеси (стор. 16 Проектної пропозиці), згідно з яким споруди за адресою вул. Авіаційна 12, 13 (№№50, 51 за списком та на схематичному плані), знаходиться у цьому кварталі, розташована на земельній ділянці, яка надана у користування ГСКВ ТК рішенням № 605, та знаходиться на місті забудови інженерно-лабораторного комплексу ГСКБ ТК.

На виконання п. 4 рішення № 605, Управлінням Головного архітектора м. Одеси було видане Архітектурно-планунальне завдання № 4/304 від 03.12.1968 року, відповідно до якого, земельна ділянка, яка надана ГСКВ ТК, розташована в Іллічівському районі м. Одеси (зараз Малиновський район) у кварталі, який обмежений вул. Щ. Руставелі, Авіаційною та Скворцова. На ділянці знаходяться одноповерхові жили дома, які підлягають зносу.

На виконання п. 4 рішення № 605, Архітектурно-планувального завдання № 4/304 від 03.12.1968 року та Завдання на проектування комплексу ГСКБ ТК інженерно-лабораторного затвердженого Міністерством будівельного, шляхового та комунального машинобудування, ГСКБ ТК замовило Технічний проект забудови ГСКБ ТК, який був складений Державним інститутом по проектуванню заводів будівельного та шляхового машинобудування «Гідростройдормаш».

Відповідно до Технічного проекту забудови ГСКБ ТК, був складений ситуаційний план забудови мікрорайону «Ж» та площадки ГСКВ ТК, також була проведена горизонтальна та вертикальна прив`язка, згідно з якими видно, що проектований інженерно-лабораторний комплекс займає всю земельну ділянку, яка надана ГСКВ ТК під забудову.

Також, згідно з картою м. Одеси, на земельній ділянці обмеженої вул. Скворцова, вул. Шота Руставелі, вул. Авіаційна житлового району 1-6 у м. Одесі, наданої ГСКТБ рішенням виконкому Одеської міськради народних депутатів № 605 від 12.08.1968 року, знаходяться споруди за адресою вул. Авіаційна 12, 13, які підпадають під дію рішення виконкому Одеської міськради народних депутатів № 605 від 12.08.1968 року.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення реєстратором не було порушено прав Одеської міської ради, оскільки рішення було прийнято на виконання вимог законодавства, що діяло на момент його прийняття.

Також, відповідач вважав, що оскільки з матеріалів позову вбачається наявність спору про право цивільне на нежитлові споруди по вулиці Авіаційній 12, 13 у м. Одесі між Одеською міською радою, а вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора є похідними, то вказаний спір, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з урахуванням (державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О.) та скасування відповідного рішення (індексний номер 36597944 під 14.08.2017, індексний номер 36597387 під 14.08.2017.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що у судовому порядку не ставиться питання щодо скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену Державну реєстрацію прав, скасування рішення державного реєстратора.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що акт огляду (обстеження) земельної ділянки від 15 січня 2021 року (арк. спр. 51), підписаний одноособово Шулешов В.1. не містить вихідного номеру та печатки. Шулешов В.І. встановив, що після прийнятого рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 року земельна ділянка, яка є вільною від забудови, знаходиться в занедбаному стані. Не зрозуміло яким чином відбулась фото фіксація з вулиці Скворцова та встановлено, що по вулиці Авіаційній відсутні забудови.

Також, відповідач вказує, що на час прийняття рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 року за № 6728-VI «Про розробку детального плану території в межах вулиць: Шота Руставелі, Авіаційної, Пішеніна, Єфімова у м. Одесі та Рішення від 16.03.2016 року за № 450-VII «Про затвердження детального плану території у межах вулиць: Шота Руставелі, Авіаційної, Пішеніна, Єфімова у м. Одесі, нежитлові споруди по вулиці Авіаційній 12, 13 вже існували та були чітко визначеними та зафіксовані в межах існуючих меж земельної ділянки.

Крім того, відповідач посилався на те, що судовими рішеннями по справі № 21/192-07-6379 встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ» отримало в користування земельну ділянку площею 1,9 га, обмежену вулицями Скворцова, Ш. Руставелі, Авіаційної для будівництва інженерного комплексу ГСКБ по тяжкому кранобудуванню з відчуженням розташованих на ділянці житлових будинків та споруд, що підлягають зносу, а також плодоягідних насаджень, а не тільки в рамках конкретних адресів житлових будинків, як стверджує позивач. Таким чином, факт правомірності користування ВАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ» земельної ділянки площею 1,9 га, обмежену вулицями Скворцова, Ш. Руставелі, Авіаційної, є доведеним.

З огляду на наведене, ВАТ «Український інститут кранобудування» позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

14.08.2017 державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. були прийняті рішення індексні номери: 36597387 та 36597944 про державну реєстрацію права приватної власності ВАТ «Український інститут кранобудування» на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13, загальною площею 31.6 кв.м. та 19 кв.м., що підтверджується відповідними інформаційними довідками № 111486655 та № 111486908 від 23.01.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Підставою для виникнення права власності державним реєстратором зазначено: - технічні паспорти, видані 07.08.2017 ТОВ «НОВЕ БТІ»;

-довідка б/н від 01.05.2017, видана ВАТ «Український інститут кранобудування»;

-рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968;

-рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №803 від 31.10.1968.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих „Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК від 12.08.1968 р. за № 605, відведено Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню Міністерства будівництва, дорожнього та комунального машинобудівництва СРСР земельну ділянку площею до 1,9 га, обмеженого вулицями Скворцова, Ш. Руставелі, Авіаційної з відчуженням розташованих на ділянці житлових будинків та споруд, що підлягають зносу, а також плодоягідні насадження для будівництва інженерного комплексу ГСКБ по тяжкому кранобудуванню.

Згідно з п. 3 вказаного рішення передано з балансу домоуправління № 79 Іллічівської райради на баланс ГСКБ тяжкого кранобудуванню одноповерхові житлові будівлі та інші споруди по вул. Авіаційній, буд. 18, що підлягають зносу при будівництві першої черги.

Пунктом 5 вказаного рішення зобов`язано Управління головного Архітектора міста оформити в установленому порядку відвід земельної ділянки після дозволу Облвиконкому зносу жилих будинків, зазначених у п. 2 рішення.

При цьому, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 31.10.1968 за №803 «Про уточнення п. 2 рішення Одеської міської ради депутатів трудящих № 605 від 12.08.1968 „Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК» викладено п. 2 рішення Одеської міської ради депутатів трудящих № 605 від 12.08.1968 в наступній редакції: для будівництва інженерного комплексу першої черги вилучити у нижчеперелічених осіб земельні ділянки з відчуженням розміщених на них будівель та споруд, що підлягають зносу, а також плодоягідні насадження, у відповідності до схем-плану інвентаризації та списком домоволодільців, складеним МБТІ від 23.10-68р.: а) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 920 кв.м.; б) байбузенко Н.Г.- АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 710 кв.м.; в) ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 707 кв.м.; г) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 АДРЕСА_3 , частина земельної ділянки площею 575 кв.м. (без зносу житла); д) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 АДРЕСА_3 , частина земельної ділянки площею 160 кв.м. (без зносу житла); є) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - вул. Ш. Руставелі 3, частина земельної ділянки площею 640 кв.м. (без зносу житла); ж) ОСОБА_13 - АДРЕСА_4 , частина земельної ділянки площею 315 кв.м. (без зносу житла).

Згідно з довідкою б/н від 01.05.2017 про склад основних засобів ВАТ «Український інститут кранобудування» станом на 01.05.2017р., підписаною головою правління ВАТ «Український інститут кранобудування», у складі основних засобів з грудня 1986 року знаходяться (господарські) нежилі будівлі за адресою: вул. Авіаційна. 12, 13, 14; Шота Руставелі, 3а, 3; вул. Скворцова, 9а, АДРЕСА_5 . Також зазначено, що вказані споруди включені до уставного фонду та підприємства ВАТ «УКРІНКРАН».

Водночас в ході проведення досудового розслідування проведено огляд місця події та протоколом огляду від 12.02.2018 зафіксовано відсутність будь-яких будівель та техніки за адресами: м. Одеса, ввул. Авіаційна, 12 та 13 (т.1 а.с.39).

5. Позиція суду.

Предметом даного позову є вимоги позивача про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23.01.2018 індексні номери 111486655 та 111486908 та здійсненої на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13. загальною площею 31.6 кв.м. та 19 кв.м.

Підставами позову є порушення вимог законодавства під час здійснення вказаної державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем - ВАТ «Український інститут кранобудування».

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут та надалі в редакції чинній станом на момент прийняття спірних рішень про державну реєстрацію права власності відповідача на спірне майно) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

Згідно із ч.1, 2 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи, які містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Положеннями ст. 27 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі - Порядок), (в редакції чинній на час проведення реєстрації), передбачено, що він визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Отже, аналізуючи вище вказані норми законодавства, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Так, з матеріалів реєстраційних справ спірних об`єктів нерухомого майна №1325894751101 та № 1325927051101 вбачається, що державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. на підставі технічних паспортів, виданих 07.08.2017 ТОВ «НОВЕ БТІ», довідки б/н від 01.05.2017, виданої ВАТ «Український інститут кранобудування», рішень виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968 та №803 від 31.10.1968.

Водночас, слід зазначити, що технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо).

При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.

Довідка, в свою чергу, складена на підставі проведеної технічної інвентаризації, також не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості.

За обставин ненадання ВАТ «Український інститут кранобудування» документів, що посвідчують право власності або інше законне право на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресами Авіаційна, 12 та 13, документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, господарський суд приходить до висновку, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваних реєстраційних дій.

Натомість, інші документи передбачені ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 41 Порядку в матеріалах вказаних вище реєстраційних справ також відсутні.

У той же час судом не встановлено наявності у справі будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували відповідне речове право відповідача на земельну ділянку, на якій зареєстровано нерухоме майно нежитлові будівлі.

В свою чергу, як встановлено судом, земельна ділянка, на якій перебувають спірні об`єкти нерухомості належить територіальній громаді міста Одеси, а Одеська міська рада не приймала рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки ВАТ «Український інститут кранобудування».

Як вбачається з матеріалів справи, в переліку наведеному в п.2 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968 з урахуванням уточнень, які були внесені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №803 від 31.10.1968, земельні ділянки та будь-які нежитлові приміщення, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна 12 та 13, відсутні.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968 та №803 від 31.10.1968 не можуть бути підставою для реєстрації права власності за відповідачем на обєкти нерухомого майна за адресою Авіаційна, 12, 13, оскільки Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельні ділянки, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна 12 та 13 для будівництва інженерного комплексу ніколи не відводилась та будівлі за вказаною адресою не передавались.

Зазначене рішення містить вказівки про надання земельної ділянки у тимчасове користування зумовлене будівництвом, яке повинно було завершитись у 1975 році.

Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 04.01.2022 за вих.№01-6/787-пр в реєстрі будівельної діяльності (далі - Реєстр) відсутня інформація щодо реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та вул. Авіаційна, 13. Враховуючи те, що документи, які надають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на об`єкти за вищезазначеними адресами не реєструвались, в Управлінні відсутня проектна документація на проведення будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та вул. Авіаційна, 13.

Отже, відповідачем не було надано документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості, реєстрація права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13, загальною площею 31.6 кв.м. та 19 кв.м., була здійснена лише на підставі технічних паспортів, виданих 07.08.2017 ТОВ «НОВЕ БТІ», довідки б/н від 01.05.2017, складеної в одноособовому порядку ВАТ «Український інститут кранобудування», рішень виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968 №803 від 31.10.1968, зі змісту яких не вбачається передача будь-яких будівель та споруд, розташованих саме за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна 12 та 13, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у державного реєстратора комунального підприємства „Реєстраційна служба Одеської області Махортова І.О. визначених законом підстав для прийняття оспорюваних рішень, оскільки реєстрація права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13, загальною площею 31.6 кв.м. та 19 кв.м., здійснена в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за відсутності обов`язкових документів, визначених п. 41 Порядку.

Також згідно із п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Разом з тим, із матеріалів реєстраційної справи вбачається, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на спірні нежитлові приміщення, не звертався до відповідних органів влади, підприємств, установ та організацій для отримання необхідної для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав.

Також, судом встановлено, що з Акту огляду земельної ділянки від 05.01.2021, складеного Відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, вбачається, що за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12, 13 встановлено, що вищевказана земельна ділянка вільна від забудови та знаходиться в занедбаному стані.

Також у вказаному акті зазначено про те, що згідно рішення Одеської міської ради від 16.09.2020р. №6434-VII був доповнений до переліку територій рекреаційного призначення парків та скверів у Одесі - сквер, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, між будинками вул. Скворцова, 2 та вул. Шота Руставелі, 5. Зазначена адреса співпадає з адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12, 13.

Крім того, зі змісту ухвали Слідчого суді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.218 вбачається, що в ході проведення досудового слідства, в рамках розслідування кримінального провадження, слідчим було проведено огляд земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та 13, в ході якого було встановлено, що на вищезазначеній земельній ділянці відсутні будь-які споруди та ознаки проведення будівельних робіт.

Враховуючи зазначене реєстрація за відповідачем права власності на спірне майно відбулася на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства, що не може свідчити про правомірне набуття відповідачем нерухомого майна у власність, а відтак є підставою для скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права на це майно.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

За відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за відповідачем права власності на нежитлові приміщення по вул. вул. Авіаційна, 12, 13 у м. Одесі, сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно.

Також відповідно до ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами ст. 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно речові права на земельну ділянку по вул. Авіаційні, 12 та 13 у м. Одесі, на якій начеб то розташовані спірні нежитлові будівлі, за будь - якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані.

Згідно листа Комунального підприємства «Право» Одеської міської ради від 30.11.2021 за вих. № 772, у Адресному реєстрі міста Одеси адреси: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12, та м. Одеса, вул. Авіаційна, 13, відсутні, що виключає можливість надання копій запитуваних прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси документів.

Водночас, у вказаному листі підприємством також повідомлено, що в розумінні 2.4 Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1328-VII, присвоєння адреси об`єкта нерухомості здійснюється шляхом видачі відповідного розпорядження районної адміністрації Одеської міської ради.

Крім того, листом від 21.06.2018 № 0119/2118-06 Департамент комунальної власності Одеської міської ради розглянувши лист прокурора від 06.06.2018 року № (16-89)6157-18вих повідомив, що відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель, дотриманням вимог земельного законодавства та використанням об`єктів комунальної власності Департаменту було оглянуто земельні ділянки за вказаними адресами, та встановлено, що на них розташовані нежитлові будівлі виробничого комплексу, будівля автомийки та СТО. Більша частина площі земельних ділянок вільна від забудови та знаходиться в занедбаному стані. Разом з тим зазначило, що в Департаменті відсутня інформація щодо укладення договорів оренди земельних ділянок та приміщень, що належать територіальній громаді міста Одеси, за вказаними адресами.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста Києва відноситься до повноважень Київської міської ради.

Оскільки, вказана земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси виключно Одеська міська рада має право розпоряджатися нею.

Як вже було зазначено вище, Одеська міська рада не приймала рішень щодо надання ВАТ «Український інститут кранобудування» у власність, оренду чи користування та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, №12 та №13.

При цьому, судом встановлено, що після реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та 13, ВАТ «Український інститут кранобудування» з метою отримання у власність земельну ділянку за вказаною адресою 17.10.2017 звернулося до Одеської міської ради з клопотанням про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0.8500 га. за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна. 12 та 13.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.04.2018 у справі №914/1874/18.

Суд наголошує, що державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020у справі № 916/1608/18.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц зазначено, що з огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що в даній справі з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача, критеріям, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц.

Згідно ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Скасування рішення державного реєстратора про право власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Авіаційна, 12, 13 в м. Одеса має на меті захист прав позивача на землі комунальної власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Пунктами 4) та 10) ч.2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктами 1, 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у чинній редакції), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Верховним Судом у постановах від 30.06.2020 у справі №922/3130/19 та від 20.08.2020 у справі №916/2464/19 наведено висновок про застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким пред`явлення позову про скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту порушеного права.

Судом враховано, що, у даному випадку, цей спір слід розглядати як спір, пов`язаний із захистом права власника земельної ділянки на розпорядження такою ділянкою, оскільки позов заявлено прокурором для захисту прав та законних інтересів саме на земельну ділянку, на якій розташовано зареєстроване як об`єкт нерухомості майно. Тобто, предметом спору є порушення права землевласника з боку відповідача.

Таким чином, пред`явивши вказаний позов, прокурор скористався належним і ефективним способом захисту прав та навів передбачені ЦК України правові підстави для припинення права власності відповідача на об`єкти нерухомого майна.

З огляду на наведене, прокурором, у даному випадку, обрано належний спосіб захисту, оскільки у разі задоволення пред`явленого ним позову буде відновлено порушене право Одеської міської ради, як власника земельної ділянки.

З огляду на наведену норму Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з урахуванням встановлених судом обставин щодо прийняття державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. рішень індексні номери: 36597387 та 36597944 про державну реєстрацію права приватної власності ВАТ «Український інститут кранобудування» на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13, загальною площею 31.6 кв.м. та 19 кв.м., з порушенням норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора.

Щодо наявності в заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси представляти інтереси держави в особі Одеської міської ради та Міністерства юстиції України в межах даного спору, суд зазначає таке.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Аналіз положень частин статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 справі №912/2385/18:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності».

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор в позові зазначив про те, що ВАТ «Український інститут кранобудування» зареєструвало право власності на приміщення, розташовані а адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та 13, з метою отримання у власність земельних ділянок за вказаною адресою, що порушує права Одеської міської ради щодо ефективного розпорядження земельними ділянками комунальної власності та належного благоустрою міста.

Як зазначив прокурор в позові, підставою для реалізації ним представницьких функцій у даному випадку є обумовлене порушенням інтересів держави щодо гарантування останньою дотримання вимог містобудівного ті земельного законодавства усіма суб`єктами права та відсутністю реагування на виявлений факт порушення законодавства органом, який наділений державою відповідними повноваженнями, а також порушенням інтересів Одеської міської ради шляхом реєстрації права власності та заволодінням майном, що належить Ораторіальній громаді міста.

Неналежне здійснення Одеською міською радою своїх обов`язків та повноважень обумовлюють необхідність звернення прокурора із вказаним позовом до суду в її інтересах.

Таким чином, в позові прокурором обґрунтовано існування обставин загрози порушення інтересів держави.

Прокурор повідомив позивача про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про скасування рішень державного реєстратора, що підтверджується листом №(16-89)3131-19вих від 19.03.2019 (а.с.45 т.2).

Неналежне здійснення Одеською міською радою своїх обов`язків та повноважень обумовлюють необхідність звернення прокурора із вказаним позовом до суду в її інтересах.

Статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

Таким чином, органом, який наділений повноваженнями щодо контролю за дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та забезпечує гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження є Міністерство юстиції України.

В позовній заяві заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Одеської міської ради до ВАТ «Український інститут кранобудування», КП «Реєстраційна служба Одеської області» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна, було вказано, що захист прав і законних інтересів відповідний орган не здійснює.

Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Зокрема, такими підтвердженнями можуть бути запити та відповіді на них, копії документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва, а також повідомлення на його адресу про звернення прокурора до суду. Зазначений перелік не є вичерпним.

Листом від 19.12.2018 № 05/1-3885вих18 прокуратура області повідомила Міністерство юстиції України про виявлені порушення вимог Закону та необхідність вжиття заходів реагування з цього приводу.

У відповідь, Міністерство листом від 21.01.2019 повідомило прокуратуру області про відсутність підстав для проведення перевірки законності дій реєстратора, оскільки дані про вказані порушення отримані Міністерством не зі скарги, поданої відповідно до Закону України «Про звернення громадян», подання територіального органу Мінюсту чи моніторингу реєстраційних дій у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Такі доводи Міністерства, на думку прокурора, є необґрунтованими, оскільки в результаті неналежного моніторингу реєстраційних дій у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно останнім самостійно не виявлені вказані порушення вимог законодавства та навіть після повідомлення прокуратурою області про них не вжито жодних заходів реагування на їх усунення.

Вищевказане свідчить про неналежне здійснення функцій контролю Міністерством юстиції України у сфері державної реєстрації прав та безпідставне невжиття заходів реагування на незаконні дії державного реєстратора Махортова І.О. при прийнятті оскаржуваних рішень, що обумовлює необхідність звернення прокурора із вказаним позовом до суду в інтересах Міністерства юстиції України.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду постановах від 25.04.2018 у справі № 6806/1000/17. від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-1.

Отже, прокурором дотримано вимоги ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку про те, що прокурором обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентних органів, які знали про порушення інтересів держави, однак не зверталися до суду з відповідним позовом з невідомих причин, що спростовує доводи відповідача про зворотне.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем обґрунтованості своїх позовних вимог, та не надання відповідачем суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані прокурором, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання недійсними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексні номери 36597387 від 14.08.2017 та 36597944 від 14.08.2017, на підставі яких за Відкритим акціонерним товариством УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,6 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 19 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором надмірно сплачено судовий збір у розмірі 4 962,00 грн, суд вважає за доцільне повернути Одеській обласній прокуратурі судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №1337 від 08.08.2022 у розмірі 4 962,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав 36597387 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О., на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством «Український інститут кранобудування» 65017, м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 18; код ЄДРПОУ 04689197) зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 31,6 кв.м., розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Авіаційна, 12.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав 36597944 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О., на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством «Український інститут кранобудування» 65017, м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 18; код ЄДРПОУ 04689197) зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 19 кв.м., розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Авіаційна, 13.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ (65017, м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 18; код ЄДРПОУ 04689197) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок 3; код ЄДРПОУ 03528552) сплачений судовий збір у розмірі 3842/три тисячі вісімсот сорок дві/грн. 00 коп.

5. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Садова, 1-А; код ЄДРПОУ 37607526) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ: 03528552) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 962/чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві/грн, сплачений згідно платіжного доручення №1337 від 08.08.2022.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 02 червня 2023 року.

Головуючий суддя Ю.М. Невінгловська

Суддя Р.В. Волков

Суддя Л.В. Лічман