Рішення

від 30.05.2023 по справі 917/240/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 Справа № 917/240/23

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Джі Груп», 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-Б, код ЄДРПОУ 43771685,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА АМ», 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Кіндратенка, 25А, код ЄДРПОУ 38319474,

про стягнення 556 993,58 грн.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 р. прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Джі Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА АМ» про стягнення 556 993,58 грн., ; справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 16.03.2023 р.

16.03.2023 р. ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 20.04.2023 р. на 11:00 год., ухвалою від 20.03.2023р. задоволено клопотання сторін про участь у засіданнях в режимі відеоконференції. Протокольною ухвалою від 20.04.2023р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті. У засіданнях при озгляді справи по суті брали участь представники обох сторін в режимі відеоконференції.

Аргументи сторін:

Викладені у позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №07-12-2020/18-1.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує , посилаючись на те, що на момент звернення до суду всі договірні зобо"язання між сторонами припинені шляхом їх виконання, заборгованості за поставлений товар не існує; сторонами не підписувалося жодної специфікації до договору; протягом 2021-2022р. листування між сторонами здійснювалося в електронному форматі, як цього вимагає п.1.1 Правил, затверджених Додатковм №2, і належним чином оформлен докуенти надсилалися не завжди вчасно, що підтверджується витягами з електронної пошти відповідача; розрахунок штрафних санкцій є неправомірним і необгурнтованим; частина рахунків, які виставлялися відповідачу позивачем шляхом направлення на електронну пошту, містила умову про надання відстрочки для їх сплати 30-90 днів (надано скріншоти електронного листування).

Відповідачем надано власний контррозрахунок штрафних санкцій (пені на суму 267 301,13 грн.), проте з посиланням на ст.ст.551 ЦК України, 233 ГК України відповідач просить зменшити розмір неустойки на 100%, так само зменшити розмір річних (33317,04 грн.) на 100%, відтак- відмовити у задоволенні позову повністю (відзив на позов - а.с.20-29, том 2).

У відповіді на відзив (вх.№3748 від 24.03.2023р.) позивач спростовує доводи відзиву на позов, просить не брати до уваги надані відповідачем скріншоти електронного листування, оскільки вони є недопустимими доказами у справі; зміни до договору, в тому числі стосовно надання відстрочки оплати, у встановленому порядку не вносилися, тож відсутні підстави вважати, що позивачем надавалася відстрочка оплати рахунків; заперечує проти зменшення розміру санкцій.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх.№4248 від 04.042023р.) відповідач просить прийняти до уваги раніше викладені ним у відзиві доводи та відмовити у задоволенні позову. Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено Договір поставки №07-12-2020/18-1 від 07.12.2020р. (арк.справи 23-29, том 1), у якому сторони погодили наступне:

-постачальник (позивач) в порядку і на умовах, визначених договором, зобов`язується постачити покупцю (відповідачу) товар, а покупець прийняти і оплатити його згідно з умовами договору;

- асортимент, кількість, ціна та строк поставки встановлюються сторонами в специфікаціях (додаток №1 до договору);

- покупець здійснює розрахунки відповідно до умов цього договору (п.2.3);

- рахунок виставляється постачальником виключно за запитом Покупця в дату оплати;

- поставлений товар підлягає сплаті покупцем впродовж 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, при цьому у специфікації сторони мають право змінити порядок оплати товару (п.3.3);

- датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.3.10);

Датою передачі товару, в залежності від умов поставки, передбачених у п.4.3 цього договору, є дата підписання сторонами видаткової накладної про прийом-передачу товару (п.4.3.1 договору) або дата товарно-транспортної накладної, експрес-накладної, іншого документу, виданого перевізником (п.4.3.2 договору). При цьому згідно п.4.3.1 договору, поставка товару постачальником покупцю може здійснюватися на умовах EXW (склад Постачальника: м. Буча, вул. Яблунівська 144) відповідно до ІНКОТЕРМС - 2010. Якщо інше не зазначено у специфікації, датою готовності до поставки та датою доставки Товару Постачальником вважається дата повідомлення Постачальником Покупця. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній, яка фіксує дату передачі Товару Покупцю. п. 4.3.2 на умовах FCA відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. При цьому датою доставки, поставки Товару вважається дата передачі Постачальником Товару на склад Перевізника, а обов`язки Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару Перевізнику. Документом, який підтверджує дату та факт передачі Товару на склад Перевізника є Товарно-транспортна накладна, експрес накладна, інший документ, виданий Перевізником. Покупець зобов`язаний підписати документ Перевізника в момент отримання Товару.

Відповідальність сторін встановлена розд.6 договору. Договір набуває чинності з дати, зазначеної у преамулі договору за умови його підписання обома сторонами і діє по 31.12.21р. включно, а в частині виконання зобов`язань сторонами до повного їх виконання, з можливістю пролонгації на кожен наступний календарний рік за умови відсутності пропозицій про припинення договору за 30 днів до закінчення строку його дії (п.9.1).

Сторони погодили, що вони вправі оформляти документи за цим договором у паперовій формі та електронній формі, при цьому додатком 2 до догвоору є «Правила здійснення обміну та підписання документів в електронній формі» (а.с.30-31, том 1).

Як вказує позивач, на виконання умов договору поставки ним поставлено відповідачу певний товар. Правовідносини між сторонами склалися таким чином, що позивач здійснював постачання товару шляхом його передачі на склад перевізника (ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Делівері», ТОВ «СП Авек-Сонара», ТОВ «Ютекс Україна» - інформація щодо перевезення товару за кожною накладною а.с.10, том 1), відтак, керуючись умовами договору, вважає датою передачі товару дату прийняття перевізником товару.

У зв`язку з тим, що отриманий товар було оплачено відповідачем з простроченням платежів, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 267 301,13 грн. пені, 33 317,04 грн. річних, 256 375,41 грн. інфляційних (періоди нарахувань визначені окремо по кожному простроченому платежу, детальний розрахунок суми позову а.с.11-13, том 1). Позивач надає докази звернення до відповідача з претензією, яка залишена останнім без задоволення.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Також згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд встановив, що ним встановлені наступні умови оплати поставленого товару: 30 календарних днів з дня передачі товару, з можливістю зміни умов оплати у Специфікації. Однак, специфікації сторонами не складалися, відтак, при визначенні належного строку оплати суд керується даним положенням договору, при цьому відповідачем не надано доказів того, що дана умова була змінена сторонами. Так, згідно п.10.2 договору, всі змін та доповнення до нього повинні бути оформлені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін, якщо інше не передбачено цим договором. Вказане відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Посилання відповідача на те, що ним електронною поштою отримувалися рахунки, де було зазначено про відстрочку їх оплати, судом оцінюються критично, оскільки це прямо суперечить викладеному вище, і вказане листування (відповідні скріншоти надані відповідачем в додатках до відзиву) не є належним доказом внесення змін до договору поставки в частині строку оплати поставленого товару 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, яка (дата передачі), у свою чергу, визначається відповідно до п.4.1, 4.3.1, 4.3.2 договору. Тобто, сторонами строк оплати товару «прив`язаний» не до отримання/направлення рахунка (виставлення якого відповідно до умов договору взагалі не було обов`язковим), а саме до моменту передачі товару. З цих підстав суд відхиляє аргументи відповідача та не бере до уваги здійснений ним контррозрахунок позовних вимог.

Як зазначалося судом в описовій частині рішення, відповідальність сторін встановлена розд.6 договору. Так, за порушення строків оплати за цим договором покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі 0.2% від загальної суми заборгованості за кожен день порушення строку оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань.

Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом перевірено розрахунок пені, річних та інфляційних, заявлених до стягнення, та встановлено, що він містить помилки, які призвели до непраильного визначення суми позову. Так, позивачем не враховано приписи ст. 254, ч.5 ЦК України: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з розрахунку, позивачем проігноровано, що останні дні виконання зобов`язання відповідачем припадали на вихідні чи неробочі дні. Наприклад, 21.02.2021р. (неділя), відтак останнім днем виконання зобов`язання має бути 22.02.2021р., а прострочка починється з 23.02.2021р. (а не з 22.02.2021р., як помилково розраховано позивачем; аналогічно 08.05.21р., 17.07.2021р., 15.08.2021р., 28.08.21р., 05.12.2021р., 08.01.2021р., 22.01.2022р. і т.д.). Як встановлено судом, дані помилки не вплинули на правильність нарахування інфляційних, проте призвели до неправильного розрахунку пені та річних: за розрахуками суду сума обгрунтованої пені 265 624,58 грн., річних 33 029,96 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих санкцій, мотивоване тим, що станом на час подання позову основна заборгованість погашена; періоди прострочення були незначні (у 2022р. подекуди періоди були довші, що було пов`язано з фактичним припиненням діяльності підприємства через початок воєнних дій, однак відповідач все ж винаходив можливість розрахуватися з позивачем); причиною прострочення, серед іншого, є невчасне надання позивачем необхідних документів та той факт, що відповідач добросовісно покладався на надання йому відстрочки платежів; також посилається на тяжкий фінансовий стан (з поданням відповідних доказів фінансової звітності) та на значну суму нарахованих санкцій, яка стане непомірним тягарем лдя підприємства.

Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечує.

Вирішуючи це питання, суд виходить з наступного:

За ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним, з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19.)

Відтак, суд погоджується з тим, що заявлений до стягнення розмір пені (яка хоч і нарахована правомірно), є занадто значним, тож вважає за доцільне скористатися своїм правом на її зменшення. Вирішуючи, до якої суми необхідно її зменшити (відповідач просить у позові відмовити повінстю, відак зменшити і пеню, і річні та інфляційні на 100%) , суд виходить з наступних міркувань:

У ст. 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України). У п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Подібне положення міститься у ст. 180 ГК України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних (приватних) правовідносин, на принципах рівності сторін та свободи договору, а також з урахуванням обов`язкових вимог щодо такого виду договорів. Принцип свободи договору регламентує вільне волевиявлення сторін на вступ у правові відносини з контрагентами. У зв`язку із цим, суд як орган, що покликаний захищати права та свободи учасників цивільних правовідносин, не вправі втручатись у свободу договору, крім випадків, коли наявне порушення закону, зокрема, порушення прав та інтересів однієї із сторін договору.

У цій справі сторони домовилися про те, що позивач несе відповідальність за несвоєчасну поставку товару, його якість і кількість (п.6.3-6.5), а відповідач - за порушення строків оплати за договором (п.6.2). Отже, визначена Договором відповідальність сторін за прострочення виконання своїх обов`язків за Договором або за їх невиконання є пропорційною. Кожна сторона в момент підписання Договору розуміла які матеріальні та/або трудові затрати вона має понести у зв`язку з виконанням Договору, та яка відповідальність буде покладена на неї, якщо матиме місце неналежне виконання умов Договору.

Як випливає з матеріалів справи, позивач свої обов`язки за Договором виконував вчасно. За наведених обставин, суд вважає зменшення розміру нарахованої пені на 70% справедливим. При цьому судом враховуються усі обставини даної справи в сукупності, зокрема, добросовісна поведінка відповідача в судовому процесі, яка не мала ознак намагання затягнути судовий процес; незначні періоди прострочення платежів та погашення основної заборгованості в повному обсязі до подання позову; підтверджений належними доказами фінансовий стан відповідача. Судом враховано баланс інтересів сторін та той факт, що інтереси позивача достатньо захищені внаслідок відшкодування інфляційних втрат за періоди прострочення та 3 % річних (оскільки сторонами не передбачено підвищений, у порівнянні з ч.2 ст.625 ЦК України, розмір річних, суд не вбачає необхідності зменшувати ще і їх розмір).

Відтак, враховуючи компенсаторний, а не каральний характер цивільно-правової відповідальності, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 79 687,37 грн пені, 33 029,96 грн. річних, 256 375,41 грн інфляційних.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно ст.129 ГПК України (без урахування зменшення пені судом).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.129,233-235,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА АМ» (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Кіндратенка, 25А, код ЄДРПОУ 38319474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Джі Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-Б, код ЄДРПОУ 43771685) 79 687,37 грн пені, 33 029,96 грн. річних, 256 375,41 грн інфляційних, 8 325,45 грн судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 02.06.2023р.

Суддя Мацко О.С.